Постанова

від 24.05.2007 по справі 3/127-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/127-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.07           Справа №3/127-07.

Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., розглянувши матеріали справи

за позовом : Відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе” , м. Суми

до відповідача : Приватного підприємства „Телерадіокомпанії „Сумські кабельні телемережі ” , м. Суми

про  врегулювання переддоговірного спору .

За участю представників сторін:

від позивача:  Кисельов В.М., довіреність № 18-7/2238 від 12.07.2005 року ;

від відповідача: Потураєв С.В., довіреність від 03.05.2007 року .                                        

        Суть спору :   позивач просить вирішити переддоговірний спір, який виник між сторонами по даній справі при укладенні договору № ПР 63-6/306 від 01.10.2006 року  про надання послуг з централізованого опалення, та укласти договір № ПР 63-6/306 від 01.10.2006 року на умовах запропонованих  ВАТ „ Сумське  НВО ім. М.В.Фрунзе” ( позивача) , і зокрема, викладених в пунктах 8,10,11,15,16, пп. 3-6 пункту  21, та пунктах 22,23 вказаного договору та стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи .

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 54-56) заперечує проти позовних вимогу повному обсязі та просить суд вважати укладеним Договір № ПР 63-6/306 про надання послуг з централізованого опалення не житлового приміщення з врахуванням пропозицій Протоколу розбіжностей від 12.02.2007 року .

       Дослідивши  матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , господарський суд встановив :

       23.11.2006 року  позивач – ВАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» передало для підписання  відповідачу – ПП « ТК «Сумські кабельні телемережі»  проект договору  № ПР 63-6/306 від 01.10.2006 року про надання послуг з централізованого опалення.

      13.02.2007 року позивач отримав від відповідача лист № 01/12-02 від 12.02.2007 року з двома примірниками протоколу розбіжностей від 12.02.2007 року  до Договору  .

       Таким чином , станом на 05.03.2007 року неврегульованими залишилися пункти 8,10,11,15,16 , підпункти 3, 4,5,6 пункту 21, пункти 22,23 Договору, що зазначені в протоколі розбіжностей відповідача .

       Позивач вважає , що викладені у протоколі розбіжностей вимоги відповідача щодо внесення змін до договору є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню .

      Пунктом 8 « Правил надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення » , затверджених постановою Кабінету Міністрів  України від 21.07.2005 року № 630 встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором , що оформлюється на основі типового договору про надання  послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення .

      Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Типовий договір) затверджений Постановою. Типовий договір має загальний характер і включає в себе умови надання:

а) різних видів послуг (централізоване опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення);

б) послуг різними виконавцями, які здійснюють виробництво, постачання, транспортування теплової енергії та надання інших комунальних послуг;

в) надання послуг різним споживачам (фізичні особи та юридичні особи  різних форм власності не залежно від їх підпорядкування).

      Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу послуги з виробництва та постачання теплової енергії, а відповідач споживає та оплачує вказані послуги.

      Сторони по даній справі  юридичними особами - суб'єктами господарювання і при укладенні Договору керуються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

      На виконання вимог статей 179, 181, 184 ГК України, позивач визначив зміст договору на основі типового договору, конкретизувавши його умови, а саме залишив лише ті пункти типового договору,  які  стосуються тільки надання послуг з  централізованого опалення споживачам - юридичним особам (зокрема, відповідачу).

      Відповідно до п.1 ч. 3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005року, одним і основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

     Згідно  пп.1 п. 3  ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від  24.06.2004 року , споживач (відповідач) зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

      Договір, складений позивачем на основі типового договору, був переданий відповідачу 23.11.2006р., що підтверджується відміткою відповідача на листі № 21/1804 від 16.11.2006р. (копія листа додається)

      Відповідно до п.3 , 4 ст. 181 ГК України, відповідач повинен був у 20-ти денний строк після одержання договору повернути один примірник договору позивачу, або за наявності заперечень щодо окремих умов договору, надіслати два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

        В порушення вимог п. 1 ч. 3  ст.24 ЗУ «Про теплопостачання», ст.20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а також ст.181 ГК України, відповідач надав позивачу протокол розбіжностей, яким змінює умови Договору 13.02.2006 р.

       Позивач вважає, що викладені у пунктах 1,3 протоколу розбіжностей вимоги відповідача щодо зміни редакції пунктів 8, 11 договору та виключення з тексту договору п. 10 , с необґрунтованими і незаконними.

         Відповідач в протоколі розбіжностей вимагає:

·          пункт 8 Договору викласти в редакції: «Платежі за отримані послуги вносяться споживачем не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим»;

·          пункт 10 Договору виключити;

·          з пункту 11 Договору виключити фразу « на авансові внески », а також змінити строк підписання акту прийому-передачі теплової енергії , замість « з 4 по 6 число » на « з 3 по 10 число ».

        Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про тепло забезпечення», до прав теплогенеруючої (теплопостачальної) організації, якою є позивач, відносить право укладати договори купівлі-продаж) теплової енергії із споживачами та отримувати від споживачів авансовий платіж. Право на отримання позивачем авансового платежу передбачено п. 18 Правил та п.9 Типового договору.

      Згідно з п.7 ст.276 ГК України, оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватись планові платежі з наступним перерахунком, або оплата за фактично відпущену енергію .

       Відповідно до п.18 « Правил надання послуг з централізованого опалення

, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

       Встановлена Договором система оплати за теплову енергію передбачає попередню оплату за розрахунковий місяць з урахуванням залишкової суми на початок розрахункового місяця, яка виконується відповідачем до 10 числа розрахункового місяця.

       Відповідач отримує розрахунки за свої послуги від споживачів до 20 числа поточного місяця, а тому не має можливості здійснювати авансові платежі відповідно до п. 8 редакції позивача .

     Тому суд вважає за доцільне , пункт 8 договору № ПР 63-6/306 від 1 жовтня  2006 року   викласти в такій редакції : «Платежі за отримані послуги вносяться споживачем не пізніше 10 числа  місяця, що настає за розрахунковим».

    Частиною 2 ст.25 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено обов'язок теплогенеруючої (теплопостачальної) організації, якою є позивач, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

       Для вироблення необхідної кількості теплової енергії позивач придбає енергоносії (природний газ) виключно на умовах передплати, що підтверджується копією договору від 26.12.2006р. №59/77/М-07 , у зв'язку з чим позивач, керуючись положеннями вищевказаних нормативних актів, з метою забезпечення надійного постачання обсягів теплової енергії, включив до умов Договору умову про розрахунки за послуги на умовах часткової передплати, про що зазначено в п. 8, 10, 11 Договору .

      Таким чином, встановлені пунктами 10 та 11 договору умови і строки оплати цілком відповідають вимогам діючого законодавства і с єдиними для всіх юридичних осіб - споживачів теплової енергії, що виробляє позивач, а вимоги відповідача є необґрунтованими, а пункт 8 договору № ПР 63-6/306 від 1 жовтня  2006 року  має бути викладеним  в такій редакції : „ Платежі за отримані послуги вносяться споживачем не пізніше 10 числа  місяця, що настає за розрахунковим”.

     Викладені у п.4 протоколу розбіжностей вимоги відповідача щодо внесення змін до п.15 договору , а саме зменшення розміру пені з «0,5%» до «подвійної облікової ставки НБУ», є необґрунтованими і незаконними.

       Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» , у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

       Відповідно до п.п.1 п.31 правил, у разі несвоєчасною внесення споживачем платежів за надані послуги виконавець має право нараховувати неню у розмірі, встановленому законом та договором.

      Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій » від 20.05.1999р. передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченою платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

       Пункт 15 договору передбачає сплату відповідачем пені за несвоєчасне внесення плати в розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства України, тому позивач вважає вимоги відповідача щодо внесення змін до п.15 договору необґрунтованими і незаконними.

               Викладені у п.5 протоколу розбіжностей вимоги відповідача щодо внесення змін до п.16 Договору є необґрунтованими з наступних підстав :

      Редакція п.16 договору повністю відповідає редакції п.15 Типового договору;

      Відповідач в редакції п.16 Протоколу розбіжностей, крім нормативних кількісних і якісних показників послуг, встановлених Правилами, посилається на якісь додаткові «показники», а також на документи, які не є додатками до Договору.

      Вказані у додатку № 1 до договору договірні навантаження та обсяги споживання теплової енергії розраховані позивачем відповідно до СНиП 2.04.05-91 та «Норм і вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд» КТМ 204 Україна 244-94 1998р.; вірність виконаних розрахунків максимального теплового навантаження об'єкту надання послуг відповідач не заперечує.

      У разі надання послуг не в повному обсязі або відхилення їх кількісних та якісних показників від нормативних, позивач (виконавець) здійснює перерахунок розміру плати за спожиту теплову енергію (шляхом її зменшення) у відповідності з вимогами додатку до правил, про що вказано в п.16 договору.

     Таким чином, редакція п.16 Договору цілком відповідає вимогам законодавства і умовам Типового договору, а вимоги відповідача щодо внесення змін до п.16 Договору є необґрунтованими.

     Викладені у п.6 протоколу розбіжностей вимоги відповідача щодо виключення з тексту договору підпунктів 3-6 п. 21 договору є необґрунтованими з наступних причин:

       Стаття 31  Закону України «Про теплопостачання» передбачає застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за правопорушення у сфері теплопостачання, зокрема :

1)          за неподання передбаченої законом інформації , або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ;

2)          за перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання та теплоспоживання представників теплогенеруючих (теплопостачальних) організацій при виконанні ними службових обов'язків - у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ;

8)            за водозбір з систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору купівлі-продажу теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з простроченим строком метрологічної повірки - у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

     Пунктом 20 Типового договору встановлено, що споживач (відповідач) несе відповідальність згідно із законодавством і договором за :

1).недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

2)          несвоєчасне внесення платежів за послуги - шляхом сплати пені;

     3) втручання у роботу засобів обліку теплової енергії;

     4) порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством,

але Типовим договором не визначено, яку саме відповідальність і у якому розмірі повинен нести Споживач за порушення договірних зобов'язань та умов споживання теплової енергії.

       Відповідно до ст.179 ГК, позивач конкретизував вищенаведені положення типового договору, з врахуванням вимог Законів України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та правил, а також з врахуванням багаторічного власного досвіду з надання послуг з централізованого опалення.

       Перелічені в п.п. 3-6 п.21 договору порушення умов споживання теплової енергії (такі, як порушення нормальної роботи засобів обліку теплової енергії, збільшення площі опалюємого об'єкту, встановлення додаткових теплоспоживальних приладів, самовільне підключення до теплових мереж та незаконне споживання теплової енергії і т.п.) можуть привести до понаднормативного споживання відповідачем теплової енергії, втрат теплоносію, зниження температури теплоносію, що в свою чергу, може значно погіршити якість надання послуг іншим споживачам і спричинити значні збитки позивачу.

      Відповідач у протоколі розбіжностей посилається на відсутність засобів обліку теплової енергії як на причину виключення з п.21  договору п.п.3-6, але про  порушення, пов'язані з втручанням у роботу засобів обліку та недбалим їх зберіганням йдеться тільки в п.п. 3 та п.п. 4 п. 21 договору.

       Крім того, відповідно до умов п.п. 3 та п.п.4 п.21 договору, відповідальність відповідача виникає лише при наявності на об'єкті надання послуг засобів обліку теплової енергії.

      Договори про надання позивачем послуг з централізованого опалення з типовими і мають загальний перелік умов, прав та обов'язків, який є єдиним для всіх споживачів - юридичних осіб.

      В тому випадку, якщо деякі передбачені договором обставини (такі як наявність у споживачів засобів обліку теплової енергії) у відносинах з конкретним споживачем не мають місця, то вони до даного споживача не мають відношення і вступають в силу лише при настанні вказаних у договорі обставин (зокрема, встановлення споживачем засобів обліку).

      Таким чином, вказані умови договору мають загальний характер, і якщо на об'єкті відповідача відсутні засоби обліку, вони до нього не будуть мати відношення.

      З вказаних причин наполягання відповідача на виключенні п.п.3-6 п.21 з тексту договору з причини відсутності засобів обліку теплової енергії є формальними і необґрунтованими.

      Таким чином, види порушень споживання теплової енергії і розміри штрафних санкцій в п.21 договору встановлені позивачем у відповідності до вимог законодавства про теплопостачання та надання житлово-комунальних послуг (зокрема ст.31 Закону України «Про теплопостачання» та Правил), а вимоги відповідача про виключення п.п. 3-6  п. 21 договору є необґрунтованими.

      Викладені в пунктах 7, 8 протоколу розбіжностей вимоги відповідача щодо внесення змін до пункту 22 договору є необґрунтованими і незаконними з наступних причин:

       Відповідач в п.7 протоколу розбіжностей вимагає п.п.2 п.22 договору доповнити фразою: «3,3 відсотка місячної плати за послугу за кожну добу її ненадання», що суперечить діючому законодавству України.

     Додатком до правил передбачено, що у разі відхилення кількісних і якісних показників послуг з централізованого опалення, а саме якщо температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) складає менше 18°С, у разі перевищення допустимого строку відхилення показників, проводиться зменшення плати за надані послуги «на 5% за кожний градус відхилення нижче 18°С до 12°С ... плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення).»

     Таким чином, вимога відповідача щодо доповнення п.п.2 п.22 фразою « 3.3 відсотка місячної плати за послугу за кожну добу її ненадання » є необґрунтованою і незаконною.

      У п.8 протоколу розбіжностей відповідач вимагає доповнити п.22 Договору підпунктом  4 наступного змісту: « порушення прав споживачів згідно із законодавством ».

     Позивач вважає дану вимогу необґрунтованою і незаконною, оскільки захист прав споживачів передбачено Законом України «Про захист прав споживачів », дія якого не поширюється на господарські відносини, які виникли між позивачем та відповідачем по договору.

      Згідно п.22 ст.1 даного Закону, споживач - це фізична особа, яка придбаває. замовляє або маг намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних  з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків  найманого працівника , а нежитлові  приміщення відповідача, опалення яких за договором здійснює позивач, використовуються відповідачем виключно для підприємницької діяльності.

      Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг, що виникають між виконавцями та споживачами - суб'єктами господарської та підприємницької діяльності, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги»,  Господарським кодексом України ,  Правилами та іншими нормативними актами, вимоги яких у повній мірі відображені у договорі.

      Таким чином , запропоновані відповідачем в протоколі розбіжностей зміни редакції п.п.1-3 п.22 Договору є необґрунтованими та незаконними.

      Вимога відповідача  щодо зміни редакції п.23 договору є необґрунтованою .

      Відповідач у п.9 протоколу розбіжностей вимагає доповнити п.23 Договору реченням наступного змісту : «точками розподілу є місце фактичного входу теплоносія виконавця до приміщення споживача.»

     Відповідно до п.23 договору та додатку №4 до договору, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця (позивача) споживачу (відповідачу) є місце підключення внутрішніх теплових мереж будинку, що розташований по вул. Металургів 17,  в м. Суми, у якому розташоване приміщення відповідача, до теплових мереж ТОВ «Сумитеплоенерго».

       Запропоноване відповідачем доповнення до п.23 договору є неприйнятним для позивача, оскільки внутрішньобудинкові теплові мережі складаються не лише з теплових мереж, що знаходяться в окремих приміщеннях споживачів, а включають в себе також і теплові мережі загального користування, такі як підвальні трубопроводи, стояки, прилади опалення в під'їздах та коридорах та інше.

      Витрати теплової енергії внутрішньобудинковими тепловими мережами загального користування розподіляються між всіма споживачами, що знаходяться в будинку, пропорційно опалюваємої площі, що займають споживачі, і враховуються позивачем при розрахунках договірних теплових навантажень при укладенні договорів на централізоване опалення з кожним окремим споживачем, у тому числі і з відповідачем.

       Неврахування теплових витрат, пов'язаних з функціонуванням внутрішньодомових теплових мереж загального користування призведе до значних збитків позивача.

      Позивач обґрунтовано зазначив в додатку №4 до договору, що точками розподілу, в яких здійснюється передача теплової енергії від виконавця (позивача) до споживача (відповідача), є місце підключення внутрішніх теплових мереж будинку по вул. Металургів. 17 до теплових мереж ТОВ «Сумитеплоенерго», а вимога відповідача щодо зміни редакції п.23 Договору є необґрунтованою.

      Споживачами теплової енергії, яку виробляє позивач, є значна кількість юридичних осіб різних форм власності і річних організаційпо-правових форм.

       Відповідно до ст.633 ЦК, оскільки послугами позивача користується багато споживачів - юридичних осіб (в тому числі і відповідач), договори про надання позивачем послуг з централізованого теплопостачання є публічними і містять умови, однакові для всіх споживачів - юридичних осіб, в тому числі і для відповідача.

        Ст.633 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

       При укладенні вищезазначеного договору відповідач не надав позивачу докази свого встановленого законом особливого правового статусу, або надання будь-яких пільг.

      Таким чином, умови договору, який складено позивачем на основі типового договору у відповідності до вимог законодавства, є єдиними для всіх споживачів - юридичних осіб, які користуються послугами позивача, а вимоги та заперечення відповідача, викладені у протоколі розбіжностей, є необґрунтованими, та такими що не відповідають вимогам діючого законодавства.

       Правомірність і обґрунтованість вимог позивача щодо умов договору, зокрема, умов оплати за спожиту теплову енергію, розміру штрафних санкцій, прав та обов'язків сторін, визначення точок розподілу і таке інше ,  а також щодо публічності договорів про теплопостачання, також підтверджена постановами Харківського апеляційного господарського сулу в аналогічних справах: від 29.05.2006р. по справі №14/116-06 та від 11.07.2006р. по справі №5/158-06, а також постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2006р. по справі №13/247-06 .

       За таких обставин , позовні вимоги позивача в частині визнання укладеним договору № ПР 63-6/306 від 01.10.2006 року  про надання послуг з централізованого опалення на умовах запропонованих  ВАТ „ Сумське  НВО ім. М.В.Фрунзе” , зокрема , викладених в пунктах 10,15,16, пп. 3-6 пункту  21, та пункті 22 вказаного договору є правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню , а в іншій частині позовних вимог відмовлено .

       Згідно ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються  на обидві сторони порівну .

       На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд  -

                                                  В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Визнати укладеним між Відкритим акціонерним товариством „ Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання  імені М.В.Фрунзе” ( 40004, м. Суми, вул. Горького, 58 ; код ЄДРПОУ 05747991)   та Приватним підприємством „ Телерадіокомпанії „Сумські кабельні телемережі” ( 40000, м. Суми , вул. Ковпака, 85, кв.30 ; код ЄДРПОУ 31930859) договір № ПР 63-6/306 від 01.10.2006 року  про надання послуг з централізованого опалення  на умовах запропонованих  ВАТ „Сумське  НВО ім. М.В.Фрунзе” , зокрема , викладених в пунктах 10, 15,16, підпунктах 3-6 пункту  21, та пункті 22 вказаного договору , а пункт 8 договору  викласти в такій редакції : «Платежі за отримані послуги вносяться споживачем не пізніше 10 числа  місяця, що настає за розрахунковим».

3.          Стягнути з Приватного підприємства „ Телерадіокомпанії „Сумські кабельні телемережі” ( 40000, м. Суми , вул. Ковпака, 85, кв.30 ; код ЄДРПОУ 31930859) на користь Відкритого акціонерного товариства „Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання  імені М.В.Фрунзе” ( 40004, м. Суми, вул. Горького, 58 ; код ЄДРПОУ 05747991) 42 грн. 50 коп. витрат по держмиту та 59 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити .

5.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

6.          Копію рішення надіслати сторонам по справі .

Повний текст  рішення підписаний суддею 25.05.2007 року .