Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-14358/11/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2013 р. 17:20 Справа №2а-14358/11/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Платан"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - Євенков С. В., довіреність № 7 від 05.09.12, паспорт НОМЕР_8;

відповідача - Лук'янець О. Ю., довіреність № 5/10-0 від 01.03.12;

Експерт - Пономаренко А. П., посвідчення № 09

Суть спору: Приватне підприємство «Платан» (далі - позивач, ПП «Платан»)звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі ) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі від 31.10.2011 № 0010912301, № 0010922301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказані повідомлення-рішення відповідача, винесені на підставі проведеної перевірки, були винесені з порушенням норм податкового, цивільного та господарського законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року було відкрите провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 15.12.2011 за вих. № 18356/9/10 (т.1а.с.116).

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23.11.2010 року була призначена судово-економічна експертиза. На розгляд експерта були поставлені наступні питання:

1) чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Платан» у періоді з 01.07.10р. по 30.06.11р. товарність операцій оприбуткування по бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей із наступними підприємствами: ТОВ «Ескаро-Україна» (код ЄДРПОУ 34252977); ПП «Нур-Електро» (код ЄДРПОУ 35589486); ТОВ «Інтер-Пром» (код ЄДРПОУ 36727150); ТОВ «Хімбудпластмас» (код ЄДРПОУ 31672940) та ТОВ «Євро-Трейд Лтд» (код ЄДРПОУ 37507739)?

2) за рахунок яких операцій було сформовано суму від'ємного значення за 2-й квартал 2011 року у сумі 24827144,00грн. та чи підтверджується правильність визначення ПП «Платан» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року у сумі 24827144,00грн., враховуючи відображений висновок Акту №14478/23-7/30645832?

3) чи підтверджуються висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим , викладені в Акті від 13.10.11р. №14711/23-2/30645832 про результати виїзної планової документальної перевірки ПП «Платан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.10р. по 30.06.11р., щодо завищення документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Платан» від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24827144,00грн., в тому числі: за 2-й квартал 2011 року 24827144,00грн., та заниження податку на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 312085,00грн., у тому числі за: липень 2010 року - 47118,00грн., серпень 2010 року 25728,00грн., вересень 2010 року - 38504,00грн., жовтень 2010 року - 23790,00грн., листопад 2010 року - 24249,00грн., грудень 2010 року - 7385,00грн., січень 2011 року - 2120,00грн., лютий 2011 року - 2987,00грн., березень 2011 року - 24193,00грн., квітень 2011 року - 13727,00грн., травень 2011 року - 45447,00грн., червень 2011 року - 56837,00грн., якщо так, то в якій сумі та за які періоди?

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року провадження по справі було зупинено до одержання результатів експертизи.

12.12.2012 до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов експертний висновок по справі від 30.10.2012 №808 (т.5а.с.94)

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року було поновлено провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 було проведено заміну відповідача правонаступником - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Приватне підприємство «Платан» є юридичною особою, зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією 11.02.2000 року (ідентифікаційний код 30645832) (т.1а.с.119), діє на підставі статуту (а.с.123).

Позивач є платником податків, взятий на податковий облік 16.02.2000 за № 1118 (т.1.а.с.121).

До основних видів діяльності за КВЕД позивача віднесено: оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту (т.1.а.с.122).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податків на загальних підставах, є зареєстрованим у органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Працівниками відповідача було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 13.10.2011 № 14711/23-2/30645832 (далі - акт перевірки)(т.1.а.с.13-84).

Відповідно до Акту перевірки відповідачем було встановлено порушення:

1. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, п.п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1, ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 24827144 грн.

2. п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 312085 грн., у тому числі: за липень 2010 - 47118 грн., серпень 2010 - 25728 грн., вересень 2010 - 38504 грн., жовтень 2010 - 23790 грн., листопад 2010 - 24249, грудень 2010 - 7385 грн., січень 2011 - 2120 грн., лютий 2011 - 2987 грн., березень 2011 - 24193 грн., квітень 2011 - 13727 грн., травень 2011 - 45447 грн., червень 2011 - 56837 грн.

На підставі зазначених порушень Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 31.10.2011 № 0010912301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312085,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій 41694,5 грн. (т. 1 а.с. 92);

- від 31.10.2011 № 0010922301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24827144 грн. (т. 1 а.с. 93).

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо висновків відповідача про завищення сум від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, суд зазначає таке.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 (т.1.а.с.24) на загальну суму 1994284,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2010 - 556750,00 грн., за 4-й квартал 2010 - 277120,00 грн., за 1-й квартал 2011- на суму 1160414,00 грн.

Так, сума завищення валових витрат у розмірі 980370 грн. (за 1 квартал 2011 року: по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» - 146500 грн., по рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 833870 грн.), у тому числі за:

3 квартал 2010 року у сумі 556750 грн.;

4 квартал 2010 року у сумі 277120 грн.;

1 квартал 2011 року у сумі 146500 грн.,

Утворилась в наслідок висновку відповідача про необґрунтованість формування валових витрат за відсутності товарно-транспортних накладних по перевезенню будівельних матеріалів від постачальників:

ТОВ «Ескаро України» на суму 417070, по якому за даними податкового органу розпочато процедуру ліквідації;

ПП «Нур-Електро» - у сумі 133335,00 грн., яке за даними податкового органу не підтвердило місцезнаходження в ЄДР;

ТОВ «Інтерпром» - у сумі 335220,00 грн. та ТОВ «Хімбудпластмас» в сумі 63348,00 грн., ТОВ «Євротрейд-Трейд-ЛТД» у сумі 31397,00 грн., не підтверджено місцезнаходження юридичних осіб.

На думку відповідача вказані операції мали безтоварний характер, оскільки відсутні документи, підтверджуючи рух товару від продавця до перевізника, до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів

Крім того, відповідачем було встановлено завищення показників, відображених в рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року» у розмірі 833870,00 грн.

Відповідачем також було встановлено завищення показників у рядку 04.13 Декларації «Інші витрати» у сумі 1013914,00 грн. за 1-й квартал 2011 у зв'язку з віднесенням до валових витрат відсотків за користування банківськими кредитами, у зв'язку з ненаданням підприємством розрахунку відсотків за користування кредитними коштами та у сумі 662664,00 грн. за 2-й квартал 2011 року по рядку 06.4 «Фінансові витрати».

У 2-му кварталі 2011 року відповідачем було зафіксовано порушення відображення показників у рядку 06 Декларацій «інші витрати» у сумі 24247083,00 грн., в т.ч. по рядкам 06.3 - 82603,00 грн., 06.6 - 24164480,00 грн. (т.1.а.с.35). Вказана сума є від'ємним значенням об'єкту оподаткування за 1-й квартал 2011, сформованих наступним чином:

- збитки за 2010 рік - 4262031,00 грн. та 80% за 2009 - 17908165,00 грн., за 1-й квартал 2011 - 1994284,00 грн.

На думку відповідача включення до суми від'ємного значення, сум збитків попередніх років порушує п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України.

За підсумками встановлених порушень, відповідачем в Акті перевірки (т.1.а.с.45) зазначено, що зменшується від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік у сумі 833870,00 грн., 1- й квартал 2011 - 1160414,00 грн., та за підсумками 2-го кварталу 2011 року сума від'ємного значення була зменшена на 24827144,00 грн.

Судом встановлено, що ПП «Платан» (Покупець) були укладені договори поставки з Постачальниками: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд», а саме:

- Договір з ТОВ «Ескаро-Україна» від 01.07.2010 б/н, предметом якого є постачання товару. Умови поставки - окремими партіями у відповідності із замовленням Покупця на склад Покупця (т.1.а.с. 94-97);

- Договір з ТОВ «Інтер-Пром» від 01.07.2010 №01-0710-1, предметом якого є постачання товару. Умови поставки - до складу Покупця за адресою, вказаною в заявці Покупця. Виключення складають сандвіч-панелі, місце постачання, яких знаходиться в приміщенні Постачальника. Поставка рахується виконаною при навантажені сандвіч-панелей в транспортний засіб наданий Покупцем. (т.1.а.с. 100-103);

- Договір з ТОВ «Хімбудпластмас» від 01.07.2010 № 150, предметом якого є поставка та передача у власність позивача, згідно його замовлень, будівельні, оздоблювальні та супутні матеріали, господарські товари, освітлювальне обладнання та інструмент. Умови поставки визначено- доставка Постачальником на умовах склад Покупця(т.1а.с.104-106);

- Договір з ТОВ «ЄВРО-ТРЕЙД Лтд» від 09.03.2011 №ЄС - 48, предмето якого постачання санітарно-технічного, нагрівального, опалювального та іншого обладнання цих груп товарів. Умови поставки - зі складу Постачальника, шляхом само вивозу або за домовленістю Сторін.(т.1.а.с.107-108).

Проведеним у справі експертним дослідженням було визначено, що згідно видаткових накладних ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» було поставлено на адресу ПП «Платан» товарно-матеріальних цінностей за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 на суму без ПДВ - 1560435,89 грн., ПДВ - 312087,09 грн., всього - 1872522,98 грн., у т.ч.:

- за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 в сумі без ПДВ - 980373,27 грн., ПДВ - 196074,66 грн., всього з ПДВ - 1176447,93 грн.;

- за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 в сумі без ПДВ 580062,62 грн., ПДВ - 116012,43 грн., сума з ПДВ - 696075,05 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані від імені Покупця - ПП «Платан», постачальників - ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» та скріплені відтисками печаток зазначених підприємств.

Згідно видаткових накладних ПП «Платан» отримало товарів від постачальників - ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 на загальну суму 872522,98 грн., у тому числі:

- ПП "НУР-ЕЛЕКТРО" разом без ПДВ 133333,33 грн., ПДВ -26666,67 грн. (т.2.а.с.152);

- ТОВ "Інтер-Пром" - разом без ПДВ- 556208,07 грн., ПДВ -111241,58 грн. (т.2.а.с.153-204);

- ТОВ "Ескаро-Україна" - разом без ПДВ - 417069,43 грн., ПДВ -83413,89 грн. (т.2.а.с.210-259, т. 3 а.с. 1-66).;

- ТОВ "ЄВРО-ТРЕЙД Лтд" - разом без ПДВ - 207538,06 грн., ПДВ - 41507,56 грн. (т.3.а.с. 67-93);

- ТОВ "Хімбудпластмас" - разом без ПДВ -246287,00 грн. , ПДВ - 49257,40 грн.

Експертом також було встановлено, що згідно наданим на дослідження видатковим накладним ПП «Платан» повернуло товарів постачальнику - ТОВ «Ескаро-Україна» у січні 2011 року на суму без ПДВ - 1906,40 грн., ПДВ - 381,28 грн., всього - 2287,68 грн. (т.2.а.с.205-209).

Згідно наданих на дослідження виписок банку ПП «Платан» у повному обсязі сплатило за товар, якій надійшов від постачальників: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» у 3-4 кварталі 2010 року та у 1 півріччі 2011 року.

Експертом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку ПП «Платан» (журналів-ордерів: 281 «Товари на складі», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та головної книги) поставка товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 відображена бухгалтерською проводкою: Дебет рах. 281 «Товари» - Кредит рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 1560435,89 грн.

Повернення товарно-матеріальних цінностей постачальникам в першому кварталі 2011 року, відображено бухгалтерськими проводками:

- Дебет рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кредит рах. 281 «Товари» у сумі 1906,40 грн.;

- Дебет рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кредит рах. 6442 «Податковий кредит» у сумі 381,28 грн.

Згідно даним оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «ТМЦ» товарно-матеріальні цінності, що надійшли за досліджуваний період від постачальників: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» були частково реалізовані (бухгалтерська проводка Дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» - Кредит рахунку 281 «Товари»), частково рахуються на залишках станом на 30.06.2011.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями, якій діяв до 01.04.2011) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, на протязі якого відбувається будь-яка з подій, яка відбулася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в сплату товарів (робіт, послуг), а у випадку їх придбання за готівкові - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (услуг).

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно п.138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати які беруться для визначення об'єкту оподаткування з урахуванням п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ;

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більш одного року) технологічним циклом виробництва при умові, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, к витратам звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язанні з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкту оподаткування має право на облік витрат, підтверджених документами, які складені нерезидентами у відповідності з правилами інших країн.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг входить в тому числі суми амортизацій виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з наданням послуг, виробництвом товарів, виконанням робіт.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

На думку суду по операціям з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро», позивачем було сформовано валові витрати на підставі належних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання, облік та використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів.

Посилання відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували транспортування товару, в даному випадку суд відхиляє у зв'язку з наступним.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (надалі - Правила № 363), на які посилається відповідач визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до ст. 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно договорів поставки, укладених ПП «Платан» з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна» постачання товарно-матеріальних цінностей здійснюється Постачальником до складу Покупця за рахунок Покупця, тому ПП «Платан» не є Замовником (вантажовідправником або вантажоодержувачем), оскільки він не укладав договорів з перевізником про перевезення вантажу, і відповідно не є учасником транспортного процесу, тому для нього товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом.

Крім того, підчас експертного дослідження встановлено, що позивач має в користуванні на підставі договору оренди автомобіля від 01.08.2003 укладеного з ОСОБА_5 автомобіль Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_7, модель 814, рік випуску 1994.

Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію технічного засобу № НОМЕР_9, ПП «Платан» є власником автомобілю бортового тентованого вантажного марки МАЗ 437041-261 реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Експерт зазначив, що товарно-матеріальні цінності від постачальників ТОВ «Євро-Трейд Лтд» та ПП «Нур-Електро» було перевезено ПП «Платан» шляхом само вивозу автомобілями МАЗ реєстраційний номер НОМЕР_5 та Mercedes-Benz реєстраційний номер НОМЕР_7 згідно подорожних листів.

При цьому відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідним документом є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Наявність у юридичної особи (її водія) товарно-транспортної накладної при перевезенні вантажів для власних потреб такої юридичної особи вказаним Переліком не передбачено.

Приймання та передача товарів за найменуванням, кількістю та сумою проводилось згідно видаткових накладних, які мають необхідні реквізити відповідно до вимог чинного законодавства і документально підтверджують постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу ПП «Платан» наведено.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлює, що якщо відомості були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ «Крим опт торг юг резерв» - контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано оцінку первинним документам позивача в Акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро», а висновки про їх безтоварність було зроблено без належного обґрунтування тільки у зв'язку з наявністю відповідних записів у Єдиному державному реєстрі про не підтвердження даних про юридичну особу.

При цьому суд враховує, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку, яка надавала можливість вивчити всі документи бухгалтерського обліку позивача та надати їм оцінку.

Щодо доводів відповідача про безтоварність операцій з ТОВ «Ескаро України», через наявність запису в Єдиному Державному реєстрі про прийняття рішення про припинення юридичної особи, суд зазначає, що відповідно до наданих матеріалів справи на час укладання та виконання угод з позивачем вказана юридична особа не пройшла процедуру державної реєстрації припинення, отже не була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, суд вважає неправомірними висновки відповідача щодо завищення валових витрат у розмірі 980370 грн. по операціях з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро».

Щодо висновків відповідача про завищення валових витрат за рахунок відсотків за користування банківськими кредитами в розмірі 1013914,00 грн. суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір від 08.10.2010 № 010/06-1/158-10 «Відновлювана кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» з відповідними додатковими угодами(т. 4 а.с.140-167), кредитний договір від 22.04.2008 № 012/02-5/82-08 (т.4.а.с.168), кредитний договорі від 14.07.2008 № 012/02-5/118-08 з відповідними додатковими угодами (т.4.а.с.178- 197), кредитний договір від 30.05.2011 № 012/42-1/79-11 з відповідними додатковими угодами (т.4.а.с.198), від 30.05.2011 № 012/42-1/79-11 з відповідними додатковими угодами (т.4.а.с.205-210).

Також позивачем було укладено 17.03.2008 кредитний договір № 155/S з ВАТ «Морський транспортний банк» з відповідними додатковими угодами (т.4 а.с.211- 226) .

Відповідно до вказаними договорами нарахування належних до сплати процентів, договірне списання, а також облік платежів в рахунок погашення відсотків за кредитними договорами виконувалось ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник ПАТ «Марфін Банк»).

Відповідно до експертного висновку кредиторами - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник ПАТ «Марфін Банк») було нараховано відсотків ПП «Платан» по кредитним угодам за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 у сумі 5795939,38 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 2923677,48 грн. (249065,60 + 2674611,88) та за 2 квартал 2011 року - 2872261,90 грн. (152036,40 + 2720225,50), позивачем було перераховано грошових коштів з поточного рахунку (з урахуванням повернення зайво сплачених відсотків) в загальній сумі 5795939,38 грн.

Як зазначено в експертному висновку в бухгалтерському обліку вказані операції було проведено таким чином:

1) нарахування відсотків у сумі 5795939,38 грн. (5356924,32+439015,06), у тому числі:

Дебет рах. 951 «Відсотки за кредит» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 5356924,32 грн. нараховані відсотки за кредит;

Дебет рах. 792 «Результат фінансових операцій» - Кредит рах. 951 «Відсотки за кредит» у сумі 5356924,32 грн. нараховані відсотки за кредит віднесені на результат фінансових операцій;

Дебет рах. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 439015,06 грн. нараховані відсотки за кредит віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів;

2) оплата відсотків у сумі 5795939,38 грн. (5796379,27-439,89), у тому числі:

Дебет рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» - Кредит рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 5796379,27 грн. перераховано відсотків з поточного рахунку;

Дебет рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 439,89 грн. повернено зайво сплачених відсотків (27.05.2011 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернено на поточний рахунок ПП «Платан» з призначенням платежу: перенос зайво сплачених відсотків згідно кредитного договору № 012/02-1/126-06 від 12.04.2006 у сумі 17,62 грн. та згідно кредитного договору № 015/06-1/159-10 від 08.10.2010 у сумі 422,27 грн.)

Згідно даним відомостей податкового обліку ПП «Платан» за 1 півріччя 2011 року до валових витрат віднесені відсотки за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 5356924,32 грн.

Суму нарахованих відсотків за 1 півріччя 2011 року в розмірі 5356924,32 грн. включено до валових витрат, а саме:

- за 1 квартал 2011 року в розмірі 2672794,73 грн. включено в загальну суму витрат по рядку 04.13 «Інші витрати, крім визначених у ряд. 04.1ё 04.12» в розмірі 2750771,00 грн. (додаток 15,17 до даного висновку) податкової Декларації з податку на прибуток;

- за 2 квартал 2011 року в розмірі 2684129,59 грн. включено до складу валових витрат по рядку 06.4 «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» податкової декларації з податку на прибуток.

Цивільний Кодекс України (ст. 1054) визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056/1 Цивільного Кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно положень п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічна норма визначена в п.138.10. ст.138 Податкового Кодексу України , згідно з яким До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

При цьому згідно п.138.2. ст.138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, враховуючи приписи п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України відповідач повинен був посилатись на відсутність або належне оформлення документів саме бухгалтерського обліку, або на їх недостовірність, у зв'язку з чим можливо було здійснити висновок про необґрунтованість віднесення до валових витрат відсотків за користування кредитним коштами в сумі 1013914,00 грн.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо зменшення зазначеної суми витрат у зв'язку з відсутністю розрахунку сплачених відсотків суд вважає необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року, у зв'язку з тим, що на його думку позивач не мав права включати до неї суми від'ємного значення за попередні роки, суд зазначає таке.

Розділ ІІІ Податкового Кодексу України регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин),р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до приписів пункту 2 підрозділу 2 розділу XIX. «Прикінцеві положення» Податкового Кодексу при визначені валових витрат та об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств до 01.04.2011 необхідно керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Отже, при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за 2010 р. та за 1квартал 2011 р. підлягали застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Згідно з п.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року мав від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснювався з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 р. норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст. 22 цього Закону. Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у 2010 р. у складі валових витрат платника податку враховувалось 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 р.

У 2011 р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Проаналізувавши наведені вище положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , можна зробити висновок про те, що у 1 кварталі 2011 р. сума збитків, які утворились станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 р., включались до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 р. та, відповідно, мали бути враховані як від'ємне значення об'єкту оподаткування платника податку на прибуток у податковій звітності за 1-й квартал 2011 р.

Суд зазначає, що, починаючи з II кварталу 2011 р. , при розрахунку доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми ПК України .

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 150.1. ст.150 ПК України зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України п.150.1 ст.150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Приймаючи до уваги порядок визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток, встановлений у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", який застосовувався до 01.04.2011р., суд прийшов до висновку,що при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за другий квартал 2011 р. мали прийматись до уваги показники податкової звітності за перший квартал 2011 р. , в тому числі і від'ємне значення,сформоване за підсумками діяльності в 2010 р. Зміст п. 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПК України не містить заборони на врахування у 2011р.збитків, які виникли до 01.01.2011 р., в наслідок чого такі збитки мають бути врахованими у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Експертом встановлено, що згідно даним Декларації з податку на прибуток ПП «Платан» за 2 квартал 2011 року об'єкт оподаткування (від'ємне значення) складає -24827144 грн.

Дані Декларації з податку на прибуток ПП «Платан» за 2 квартал 2011 року підтверджуються даними бухгалтерського обліку ПП «Платан», а саме:

- доходи ПП «Платан» за 2 квартал 2011 року у сумі 48607258 грн.;

- витрати ПП «Платан» за 2 квартал 2011 року у сумі 73434402 грн.

Значення рядку 06.6 Декларації з податку на прибуток «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року)» у розмірі 24164480 грн.

Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду в сумі 22170196 грн. (17908165+4262031) утворилось з наступних сум:

1) 17908165 грн. ((25658401-3273195)х80%) - 80% від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік, у тому числі:

- 25658401 грн. - від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 рік згідно даним Декларації на прибуток за 2009 рік (т. 4 а.с. 124-125);

- 3273195 грн. (1070430+2202765) - сума зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 півріччя 2009 року.

При цьому зменшення від'ємного значення відбулось на підставі висновків Акту перевірки від 11.10.2010 № 14478/23-7/30645832 (т. 5 а.с. 2-55), якім встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у тому числі:

3 квартал 2009 року - 1070430 грн.;

4 квартал 2009 року - 2202765 грн.

2) 4262031 грн. (7055336-2793305) збитки за 2010 рік, у тому числі:

- 7055336 грн. - збитки за 2010 рік згідно даним Декларацій та уточнюючим розрахункам, а саме:

- 2793305 грн. (1099825+1693480) - сума зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 півріччя 2010 року (відповідно до висновків Акту перевірки від 11.10.2010 № 14478/23-7/30645832).

Сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ПП «Платан» за 2 квартал 2011 року у розмірі 24827144,00 грн. визначена позивачем з урахуванням висновків, зазначених у акті ДПІ № 14478/23-7/30645832 від 11.10.2010.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими висновки дійсного Акту перевірки про завищення сум від'ємного значення об'єкту оподаткування у 2-му кварталі 2011 року.

Надаючи оцінку експертному висновку як належному та допустимому доказу по справі, суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку ст. 71 КАС України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 31.10.2011 № 0010922301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24827144,00 грн.

Надаючи оцінку висновкам відповідача про заниження позивачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки (т.1.а.с.49) відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 в сумі 312085,00 грн., у тому числі за липень 2010-47118,00 грн., серпень 2010-25728,00 грн., вересень 2010- 38504,00 грн., жовтень 2010- 23790,00 грн., листопад 2010 - 24249,00 грн., грудень 2010 - 7385,00 грн., січень 2011- 2120,00 грн., лютий 2011 - 2987,00 грн., березень 2011 - 24193,00 грн., квітень 2011 - 13727,00 грн., травень 2011 - 45447,00 грн., червень 2011 - 56837,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на визнанні безтоварними, на його думку операцій позивача та ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд».

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Під час судового розгляду, судом, надано оцінку висновкам відповідача щодо необґрунтованості формування валових витрат по операціям з вказаними контрагентами, та зазначено, що наявність господарських операцій між ними та позивачем підтверджується належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, у активах позивача відбулись відповідні зміни, у зв'язку з придбанням від ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд» товарів, придбані товари використані в господарській діяльності позивача.

Крім того, експертом зазначено, що сума ПДВ відображена на Дебеті рах. 644 «Податковий кредит» з Кредиту рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 312087,09 грн., у тому числі:

липень 2010 року - 47117,66 грн.;

серпень 2010 року - 25728,06 грн.;

вересень 2010 року - 38504,30 грн.;

жовтень 2010 року - 23790,52 грн.;

листопад 2010 року - 24249,36 грн.;

грудень 2010 року - 7385,67 грн.;

січень 2011 року - 2119,96 грн.;

лютий 2011 року - 2987,00 грн.;

березень 2011 року - 24192,13 грн.;

квітень 2011 року - 13727,75 грн.;

травень 2011 року - 45447,59 грн.;

червень 2011 року - 56837,09 грн.

Відповідно до податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» поставлено ТМЦ ПП «Платан» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 на загальну суму без ПДВ - 1558529,50 грн., ПДВ - 311705,81 грн., всього з ПДВ - 1870235,31 грн.

Податкові накладні мають усі необхідні реквізити, зазначені у п.п. 7.2.1 п.7.2, ст. 7.2 ЗУ «Про ПДВ» та у п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Податкові накладні та розрахунки коригування до них, зазначені у додатку № 1 до даного висновку, на загальну суму ПДВ у розмірі 311706 грн. відображені в розділі «Отримані податкові накладні» Реєстру податкових накладних, дані якого відповідають розділу II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ, а розділ II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ відповідають даним розділу II «Податковий кредит» Декларації з ПДВ.

Крім того, відповідачем акті перевірки не враховані дані розрахунків коригування до податкових накладних за січень 2011 року, які враховані підприємством у розділі «Отримані податкові накладні» Реєстру податкових накладних, дані якого відповідають розділу II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ, а розділ II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ відповідають даним розділу II «Податковий кредит» Декларації з ПДВ, в наслідок чого виникла розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ по вказаним контрагентам в розмірі 379,00 грн.

На момент здійснення господарських операцій між ПП «Платан» і ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011:

- зазначені підприємства були зареєстровані;

- мали свідоцтва платників податку на додану вартість;

- надали належним чином оформлені видаткові та податкові накладні;

- в бухгалтерському обліку ПП «Платан» оприбутковані в повному обсязі ТМЦ отримані від постачальників: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд», ПП «Нур-Електро».

ПП «Платан» в повному обсязі за безготівковим розрахунком сплатило за отримані ТМЦ грошові кошти постачальникам: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро».

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 312085,00 грн., та як наслідок нарахування штрафних(фінансових) санкцій в сумі 41694,5 грн.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов в частині визнання протиправним так скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 № 0010912301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312085,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій 41694,5 грн.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Згідно із наданою судовим експертом рахунком від 21.03.2012 № 485/1 та від 03.10.12 № 1279/1, калькуляції витрат, пов'язаних з проведенням експертизи , експертом проведено експертизу за нормативної вартості експерто-години 61,30 грн. і витрачено на її проведення 176 години дослідження, що складає 12946,56 грн.(т.5.а.с.165-169)

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року №710.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи підтверджується матеріалами справи.

Проведення експертизи було призначено за клопотанням позивача по справі.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 12974,79 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та проведенням експертного дослідження.

В судовому засіданні 04.02.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.02.2013 року

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 31.10.2011 № 0010912301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312085,00 грн. та штрафних(фінансових) санкцій 41694,5 грн.;

3. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 31.10.2011 № 0010922301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24827144 грн.

4. Стягнути на користь Приватного Підприємства «Платан»(ідентифікаційний код 30645832, вул. Глінки/Дерюгіної, б. 57Б/2, м. Сімферополь, АР Крим, 95022) судові витрати з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС у розмірі 12974,79 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.