Ухвала

від 01.08.2013 по справі 2а-14358/11/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14358/11/0170/12

01.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 04.02.13 у справі № 2а-14358/11/0170/12

за позовом Приватного підприємства "Платан" (вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57 Б/2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Платан» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі від 31.10.2011 № 0010912301, № 0010922301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 року позов Приватного підприємства "Платан" - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 31.10.2011 № 0010912301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312085,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 41694,5 грн. та від 31.10.2011 № 0010922301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24827144 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 13.10.2011 № 14711/23-2/30645832.

Відповідно до Акту перевірки відповідачем було встановлено порушення:

1. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, п.п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1, ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 24827144 грн.

2. п.п.7.2.1, п.7.2, ст.7, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 312085 грн., у тому числі: за липень 2010 - 47118 грн., серпень 2010 - 25728 грн., вересень 2010 - 38504 грн., жовтень 2010 - 23790 грн., листопад 2010 - 24249, грудень 2010 - 7385 грн., січень 2011 - 2120 грн., лютий 2011 - 2987 грн., березень 2011 - 24193 грн., квітень 2011 - 13727 грн., травень 2011 - 45447 грн., червень 2011 - 56837 грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 31.10.2011 № 0010912301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312085,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 41694,5 грн.;

- від 31.10.2011 № 0010922301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24827144 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши податкові зобов'язання та штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

За висновками перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат за період з 01.07.2010 по 31.03.2011 на загальну суму 1994284,00 грн., в тому числі за 3 квартали 2010 - 556750,00 грн., за 4-й квартал 2010 - 277120,00 грн., за 1-й квартал 2011- на суму 1160414,00 грн.

Сума завищення валових витрат у розмірі 980370 грн. (за 1 квартал 2011 року: по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» - 146500 грн., по рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»- 833870 грн.), у тому числі за:

3 квартал 2010 року у сумі 556750 грн.;

4 квартал 2010 року у сумі 277120 грн.;

1 квартал 2011 року у сумі 146500 грн.,

утворилась внаслідок висновку відповідача про необґрунтованість формування валових витрат за відсутності товарно-транспортних накладних по перевезенню будівельних матеріалів від постачальників:

ТОВ «Ескаро України» на суму 417070, по якому за даними податкового органу розпочато процедуру ліквідації;

ПП «Нур-Електро» - у сумі 133335,00 грн., яке за даними податкового органу не підтвердило місцезнаходження в ЄДР;

ТОВ «Інтерпром» - у сумі 335220,00 грн., ТОВ «Хімбудпластмас» в сумі 63348,00 грн., ТОВ «Євротрейд-Трейд-ЛТД» у сумі 31397,00 грн., не підтверджено місцезнаходження юридичних осіб.

На думку відповідача вказані операції мали безтоварний характер, оскільки відсутні документи, підтверджуючи рух товару від продавця до перевізника, до покупця, а також документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів

Крім того, відповідачем було встановлено завищення показників, відображених в рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року» у розмірі 833870,00 грн.

Відповідачем також було встановлено завищення показників у рядку 04.13 Декларації «Інші витрати» у сумі 1013914,00 грн. за 1-й квартал 2011 у зв'язку з віднесенням до валових витрат відсотків за користування банківськими кредитами, у зв'язку з ненаданням підприємством розрахунку відсотків за користування кредитними коштами та у сумі 662664,00 грн. за 2-й квартал 2011 року по рядку 06.4 «Фінансові витрати».

У 2-му кварталі 2011 року відповідачем було зафіксовано порушення відображення показників у рядку 06 Декларацій «інші витрати» у сумі 24247083,00 грн., в т.ч. по рядкам 06.3 - 82603,00 грн., 06.6 - 24164480,00 грн. (т.1.а.с.35). Вказана сума є від'ємним значенням об'єкту оподаткування за 1-й квартал 2011, сформованих наступним чином:

- збитки за 2010 рік - 4262031,00 грн. та 80% за 2009 - 17908165,00 грн., за 1-й квартал 2011 - 1994284,00 грн.

На думку відповідача включення до суми від'ємного значення, сум збитків попередніх років порушує п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України.

За підсумками встановлених порушень, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що зменшується від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік у сумі 833870,00 грн., 1- й квартал 2011 - 1160414,00 грн., та за підсумками 2-го кварталу 2011 року сума від'ємного значення була зменшена на 24827144,00 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що ПП «Платан» (Покупець) були укладені договори поставки з Постачальниками: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд», а саме:

- Договір з ТОВ «Ескаро-Україна» від 01.07.2010 б/н, предметом якого є постачання товару. Умови поставки - окремими партіями у відповідності із замовленням Покупця на склад Покупця;

- Договір з ТОВ «Інтер-Пром» від 01.07.2010 №01-0710-1, предметом якого є постачання товару. Умови поставки - до складу Покупця за адресою, вказаною в заявці Покупця. Виключення складають сандвіч-панелі, місце постачання, яких знаходиться в приміщенні Постачальника. Поставка рахується виконаною при навантажені сандвіч-панелей в транспортний засіб наданий Покупцем;

-Договір з ТОВ «Хімбудпластмас» від 01.07.2010 № 150, предметом якого є поставка та передача у власність позивача, згідно його замовлень, будівельні, оздоблювальні та супутні матеріали, господарські товари, освітлювальне обладнання та інструмент. Умови поставки визначено- доставка Постачальником на умовах склад Покупця;

-Договір з ТОВ «ЄВРО-ТРЕЙД Лтд» від 09.03.2011 №ЄС - 48, предметом якого постачання санітарно-технічного, нагрівального, опалювального та іншого обладнання цих груп товарів. Умови поставки - зі складу Постачальника, шляхом само вивозу або за домовленістю Сторін.

Колегією суддів безперечно встановлено, що господарські операції позивача підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які дійсно відображають рух активів та формування валових витрат. Ці обставини також підтверджуються висновком судової експертизи, преведеної у даній справі, яка сумнівів у колегії суддів не викликає.

Таким чином, по операціям з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро», позивачем було сформовано валові витрати на підставі належних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання, облік та використання в господарській діяльності позивача придбаних товарів.

Посилання відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, які б підтверджували транспортування товару, в даному випадку суд відхиляє, оскільки ці документи не є єдиною підставою формування валових витрат поряд з іншими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують правомірність такого формування.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано оцінку первинним документам позивача в Акті перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро», а висновки про їх безтоварність було зроблено без належного обґрунтування тільки у зв'язку з наявністю відповідних записів у Єдиному державному реєстрі про не підтвердження даних про юридичну особу.

Крім того відповідачем було проведено планову виїзну перевірку, яка надавала можливість вивчити всі документи бухгалтерського обліку позивача та надати їм оцінку.

Щодо доводів відповідача про безтоварність операцій з ТОВ «Ескаро України», через наявність запису в Єдиному Державному реєстрі про прийняття рішення про припинення юридичної особи, суд зазначає, що відповідно до наданих матеріалів справи на час укладання та виконання угод з позивачем вказана юридична особа не пройшла процедуру державної реєстрації припинення, отже не була позбавлена можливості здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, колегія суддів вважає неправомірними висновки відповідача щодо завищення валових витрат у розмірі 980370 грн. по операціях з ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро».

Щодо висновків відповідача про завищення валових витрат за рахунок відсотків за користування банківськими кредитами в розмірі 1013914,00 грн. колегія суддів зазначає таке.

Між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір від 08.10.2010 № 010/06-1/158-10 «Відновлювана кредитна лінія на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів» з відповідними додатковими угодами, кредитний договір від 22.04.2008 № 012/02-5/82-08, кредитний договорі від 14.07.2008 № 012/02-5/118-08 з відповідними додатковими угодами, кредитний договір від 30.05.2011 № 012/42-1/79-11 з відповідними додатковими угодами, від 30.05.2011 № 012/42-1/79-11 з відповідними додатковими угодами.

Також позивачем було укладено 17.03.2008 кредитний договір № 155/S з ВАТ «Морський транспортний банк» з відповідними додатковими угодами.

Відповідно до вказаними договорами нарахування належних до сплати процентів, договірне списання, а також облік платежів в рахунок погашення відсотків за кредитними договорами виконувалось ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник ПАТ «Марфін Банк»).

Відповідно до експертного висновку кредиторами - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступник ПАТ «Марфін Банк») було нараховано відсотків ПП «Платан» по кредитним угодам за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 у сумі 5795939,38 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року - 2923677,48 грн. (249065,60 + 2674611,88) та за 2 квартал 2011 року - 2872261,90 грн. (152036,40 + 2720225,50), позивачем було перераховано грошових коштів з поточного рахунку (з урахуванням повернення зайво сплачених відсотків) в загальній сумі 5795939,38 грн.

Як зазначено в експертному висновку в бухгалтерському обліку вказані операції було проведено таким чином:

1) нарахування відсотків у сумі 5795939,38 грн. (5356924,32+439015,06), у тому числі:

Дебет рах. 951 «Відсотки за кредит» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 5356924,32 грн. нараховані відсотки за кредит;

Дебет рах. 792 «Результат фінансових операцій» - Кредит рах. 951 «Відсотки за кредит» у сумі 5356924,32 грн. нараховані відсотки за кредит віднесені на результат фінансових операцій;

Дебет рах. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 439015,06 грн. нараховані відсотки за кредит віднесені на збільшення балансової вартості основних засобів;

2) оплата відсотків у сумі 5795939,38 грн. (5796379,27-439,89), у тому числі:

Дебет рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» - Кредит рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» на суму 5796379,27 грн. перераховано відсотків з поточного рахунку;

Дебет рах. 311 «Поточні рахунки в національній валюті» - Кредит рах. 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам» на суму 439,89 грн. повернено зайво сплачених відсотків (27.05.2011 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повернено на поточний рахунок ПП «Платан» з призначенням платежу: перенос зайво сплачених відсотків згідно кредитного договору № 012/02-1/126-06 від 12.04.2006 у сумі 17,62 грн. та згідно кредитного договору № 015/06-1/159-10 від 08.10.2010 у сумі 422,27 грн.)

Згідно даним відомостей податкового обліку ПП «Платан» за 1 півріччя 2011 року до валових витрат віднесені відсотки за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 5356924,32 грн.

Суму нарахованих відсотків за 1 півріччя 2011 року в розмірі 5356924,32 грн. включено до валових витрат, а саме:

- за 1 квартал 2011 року в розмірі 2672794,73 грн. включено в загальну суму витрат по рядку 04.13 «Інші витрати, крім визначених у ряд. 04.1ё 04.12» в розмірі 2750771,00 грн. (додаток 15,17 до даного висновку) податкової Декларації з податку на прибуток;

- за 2 квартал 2011 року в розмірі 2684129,59 грн. включено до складу валових витрат по рядку 06.4 «Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України» податкової декларації з податку на прибуток.

Згідно положень п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічна норма визначена в п.138.10. ст.138 Податкового Кодексу України , згідно з яким До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

При цьому згідно п.138.2. ст.138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України відповідач повинен був посилатись на відсутність або належне оформлення документів саме бухгалтерського обліку, або на їх недостовірність, у зв'язку з чим можливо було здійснити висновок про необґрунтованість віднесення до валових витрат відсотків за користування кредитним коштами в сумі 1013914,00 грн.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки щодо зменшення зазначеної суми витрат у зв'язку з відсутністю розрахунку сплачених відсотків колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо висновків відповідача про завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року, у зв'язку з тим, що на його думку позивач не мав права включати до неї суми від'ємного значення за попередні роки, колегія суддів зазначає таке.

Розділ ІІІ Податкового Кодексу України регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин),р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до приписів пункту 2 підрозділу 2 розділу XIX. «Прикінцеві положення» Податкового Кодексу при визначені валових витрат та об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств до 01.04.2011 необхідно керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Отже, при формуванні податкової звітності по податку на прибуток за 2010 р. та за 1квартал 2011 р. підлягали застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права , які були чинні на час спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку, що у 1 кварталі 2011 р. сума збитків, які утворились станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 р., включались до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 р. та, відповідно, мали бути враховані як від'ємне значення об'єкту оподаткування платника податку на прибуток у податковій звітності за 1-й квартал 2011 р.

Стосовно висновків відповідача про заниження позивачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 в сумі 312085,00 грн., у тому числі за липень 2010-47118,00 грн., серпень 2010-25728,00 грн., вересень 2010- 38504,00 грн., жовтень 2010- 23790,00 грн., листопад 2010 - 24249,00 грн., грудень 2010 - 7385,00 грн., січень 2011- 2120,00 грн., лютий 2011 - 2987,00 грн., березень 2011 - 24193,00 грн., квітень 2011 - 13727,00 грн., травень 2011 - 45447,00 грн., червень 2011 - 56837,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на визнанні безтоварними, на його думку операцій позивача та ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд».

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 201 Податкового Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Проте, відповідно до податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» поставлено ТМЦ ПП «Платан» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 на загальну суму без ПДВ - 1558529,50 грн., ПДВ - 311705,81 грн., всього з ПДВ - 1870235,31 грн.

Податкові накладні мають усі необхідні реквізити, зазначені у п.п. 7.2.1 п.7.2, ст. 7.2 ЗУ «Про ПДВ» та у п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки не враховані дані розрахунків коригування до податкових накладних за січень 2011 року, які враховані підприємством у розділі «Отримані податкові накладні» Реєстру податкових накладних, дані якого відповідають розділу II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ, а розділ II «Податковий кредит» Додатка № 5 до Декларації з ПДВ відповідають даним розділу II «Податковий кредит» Декларації з ПДВ, в наслідок чого виникла розбіжність між сумами податкового кредиту з ПДВ по вказаним контрагентам в розмірі 379,00 грн.

На момент здійснення господарських операцій між ПП «Платан» і ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро» за період з 01.07.2010 по 30.06.2011:

- зазначені підприємства були зареєстровані;

- мали свідоцтва платників податку на додану вартість;

- надали належним чином оформлені видаткові та податкові накладні;

- в бухгалтерському обліку ПП «Платан» оприбутковані в повному обсязі ТМЦ отримані від постачальників: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд», ПП «Нур-Електро».

ПП «Платан» в повному обсязі за безготівковим розрахунком сплатило за отримані ТМЦ грошові кошти постачальникам: ТОВ «Хімбудпластмас», ТОВ «Інтер-Пром», ТОВ «Ескаро-Україна», ТОВ «Євро-Трейд Лтд», ПП «Нур-Електро».

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 312085,00 грн., та як наслідок нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 41694,5 грн.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.13 у справі № 2а-14358/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна