Постанова

від 18.02.2013 по справі 25/5005/5078/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2013 року Справа № 25/5005/5078/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Чумак А.В.

За участю прокурора: Овчар Т.В., посвідчення № 001421 від 27.08.2012 року

За участю представників сторін:

від позивача: Легенченко М.О., представник, довіреність №4/8-1363 від 02.11.2012 року;

від відповідача-1: Романова З.М., представник, довіреність б/н від 23.02.2012 року.

представники відповідача-2 та третіх осіб - 1,2,3,4 у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 року у справі № 25/5005/5078/2012

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Пластімекс", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ОСОБА_3, с. Межова Межівського району Дніпропетровської області

третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,на стороні відповідача : ОСОБА_4, с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", м. Харків

про визнання права комунальної власності та витребування майна

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 року у справі №25/5005/5078/2012 (суддя Чередко А.Є.) позов прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено у повному обсязі: визнано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради право комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1: нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1; А'-1; А''-1 загальною площею 1630,8 м 2 ; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1; Б'-1; Б''-1; під Б-1; Б'-1 загальною площею 1282,8 м 2 ; літ.б - приямок; літ.б' - козирок та № 1-3 - огорожа; витребувано вказане майно на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Пластар» просить його скасувати, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Дніпропетровська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» просить вирішити справу згідно з нормами законодавства; повідомляє про відсутність застави спірного майна в межах іпотечних угод.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластімекс" і треті особи-1,2,3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відповідача правом на подання письмових пояснень не скористались.

Ухвалами від 06.11.2012 року та від 20.11.2012 року в порядку ст.ст. 30, 38 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом було витребувано докази від ДП «Дніпроцивільпроект» та КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою від 03.12.2012 року до справи в якості відповідача-2 було залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» (переведено зі складу третіх осіб) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

13.02.1985 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення №88 «Про дозвіл управлінню капітального будівництва міськвиконкому на проектування мікрорайону Лівобережний-3», згідно з яким було вирішено здійснити відведення земель, розробку проекта, відселення та знесення будинків, зняття плодоносного прошарку грунту тощо (т.2, а.с. 74-76).

Проектування забудови мікрорайону здійснювалось фахівцями інституту «Дніпроцивільпроект». Будівництво планувалось здійснити у три черги.

10.06.1987 року Дніпропетровською міською радою народних депутатів було прийнято рішення №191/9 «О разрешении управлению капитального строительства горисполкома сноса домовладений под строительство 3-й очереди микрорайона Левобережный-3», яким надано дозвіл на будівництво третьої черги зведення мікрорайону (т.2, а.с. 78-79).

Рішенням Дніпропетровського міськвиконкому від 12.08.1987 року №250/28 «О строительстве пожарных депо в текущей пятилетке» міськвиконкомом було зобов'язано управління капітального будівництва забезпечити будівництво об'єктів пожежної охорони, запроектованих у складі мікрорайонів. У додатку до даного рішення («Задание по строительству пожарных депо в г.Днепропетровске на XII пятилетку») пунктом першим значиться будівництво пожежного депо на 6 автомобілів з житловими приміщенням за типовим проектом 164-14/84, де замовником виступало управління капітального будівництва, а проектною організацією - ДПІ «Дніпроцивільпроект» (т.2, а.с. 81-85). Відповідно витягу з книги реєстрації замовлень інституту «Дніпроцивільпроект» до нього, як до проектної організації, надійшло замовлення управління капітального будівництва міськвиконкому на забудову мікрорайону Лівобережний-3, третя черга будівництва. Проекту було присвоєно номер 13900 (т.2, а.с. 86-87).

У жовтні 1987 року між управлінням капітального будівництва міськвиконкому (як замовником) та ДПІ «Дніпроцивільпроект» (як підрядником) було укладено договір №13900 на виконання проектних робіт з забудови мікрорайону Лівобережний-3 (третя черга). Загальна вартість робіт, яку замовник зобов'язувався оплатити підрядникові, склала 712 234 крб. (т.2, а.с. 88-104).

На підставі звернення управління пожежної охорони від 29.07.1987 року №25/8-123 (т.1, а.с. 15) за клопотанням управління капітального будівництва від 07.04.1987 року №6/131 (т.1, а.с. 26) та за погодженням із міським виконкомом від 29.05.1987 року №3/23-699 (т.1, а.с. 27) було вирішено збудувати за типовим проектом 164-14/84 пожежне депо на 6 автомобілей та гараж-стоянку на 12 автомобілів у межах будівництва третьої черги мікрорайону (житлові будинку та низка об'єктів інфраструктури).

З досліджених копій документів з архіву ДП «Дніпроцивільпроект»: документації щодо проектів 13900/25 (пожежне депо на 6 автомобілів) та 13850/47 (пожежний гараж-стоянка для 12 автомобілів) та пояснювальної записки до них вбачається проектування даних об'єктів саме управлінням капітального будівництва Дніпропетровського міської ради народних депутатів.

Згідно з довідками управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради станом на 07.07.2003 року балансова вартість будівництва пожежного депо на 6 автомобілей складала 1 157 140, 760 грн., з яких будівельно-монтажні роботи - 77 786, 525 тис. грн.; інше підрядника 26 740, 934 тис. грн.; компенсація підряднику - 826 296, 746 тис. грн.; інше замовника -8 749, 350 тис. грн.; технічний нагляд - 2 557, 372 тис. грн.; обладнання -3 037, 746 тис. грн.; ПДВ - 212 072, 087 тис. грн. (т.1, а.с. 22). Балансова вартість будівництва гараж-стоянки станом на 07.07.2003 року становила всього 794 693, 068 тис. грн., у т.ч. будівельно-монтажні роботи - 544648, 389 тис. грн., інше підрядника - 14919, 108 тис. грн., інше замовника - 1351,481 тис. грн., компенсація підрядника - 221742,263 тис. грн., технагляд - 6207, 912 тис. грн., ПДВ - 5823, 915 тис. грн. (т.2, а.с. 158).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 року № 13/5 встановлено, що департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради є правонаступником реорганізованих управлінь житлового господарства, комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (т.1, а.с. 40-43).

Згідно з даними картки обліку основних засобів Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, яке є правонаступником управління капітального будівництва, на балансі і нині обліковується об'єкт незавершеного будівництва пожежного депо на 6 автомобілів на ж/м Лівобережний-3 (т.3, а.с. 52-54).

Листом від 22.02.2012 року №249/02-03 управління капітального будівництва Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради підтвердило, що будівництво об'єктів по АДРЕСА_1 (пождепо на 6 автомобілів на ж\м Лівобережний-3) здійснювалось саме на замовлення такого управління протягом періоду з січня 1992 року по грудень 1993 року за рахунок коштів міського бюджету; з 1994 року по цьому об'єкту роботи зупинено через відсутність фінансування. У цьому листі також зазначено, що кошториси, казначейські виписки, платіжні доручення, накладні тощо за строком давності не збереглися (т.1, а.с. 18). Про будівництво даних об'єктів за рахунок бюджетних коштів також йдеться у листі управління капітального будівництва від 15.07.2003 року №5/1248 із доданим Переліком форм виконаних робіт з зазначенням помісячних витрат на їх здійснення (т.1, а.с. 19-20); листі управління пожежної охорони від 29.07.1987 року №25/8-123; клопотанні управління капітального будівництва від 07.04.1987 року №6/131; погодженні міського виконкому від 29.05.1987 року №3/23-699 та вбачається з проектної документації ДП «Дніпроцивільпроект».

Відповідно довідки управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради фактичні витрати по об'єкту «пождепо на 6 автомобілів ж/м Лівобережний-3, III черга» станом на 01.11.2012 року становлять 1 157 240 грн. 76 коп. і рахуються на балансі цього управління на балансовому рахунку 141 «Капітальні видатки за невведеними в експлуатацію основними засобами» (т.3, а.с. 109).

02.06.2004 року за клопотанням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.03.2004 року №19/602 міською радою було прийнято рішення №17/17 «Про надання згоди на передачу незавершеного будівництвом пожежного депо по АДРЕСА_1 у державну власність», яке не було виконано (т.1, а.с. 29).

Відповідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При вирішенні питання правомірності тверджень прокурора та позивача щодо належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська та допустимості таких доказів суд також враховує норми законодавства, яке діяло на момент проектування та будівництва даних об'єктів незавершеного будівництва.

Оскільки зведення спірного об'єкту здійснювалось на початку дев'яностих років, тобто за відсутності у чинному на той час законодавстві не тільки реєстру прав власності на нерухоме майно та порядку прийняття об'єктів в експлуатацію, а й самого поняття комунальної власності, то у міської ради об'єктивно не можуть існувати правовстановлюючі документи в їх сучасному розумінні, адже підстави набуття права власності та момент такого набуття визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент, з яким позивач пов'язує виникнення у нього права власності. Слід розрізняти правові підстави виникнення права власності та правооформлюючі документи, які видаються уповноваженими органами на підтвердження права власності. Момент виникнення права власності пов'язується з його державною реєстрацією відповідно до Цивільного кодексу України з 2004 року, натомість попередній Цивільний кодекс УРСР містив загальне правило (ст. 128), за яким перехід права власності пов'язувався з моментом передачі речі. І обов'язок власника зареєструвати своє право власності на нерухоме майно у період до 2004 року не впливав на існування статусу власника нерухомого майна. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові №31/335-09 від 17.01.2012 року.

За змістом ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, з огляду на початок будівництва спірних об'єктів незавершеного будівництва на початку 1990-х років та припинення фінансування з їх подальшого зведення, таке майно залишилось об'єктом незавершеного будівництва та не було прийнято в експлуатацію і на нього зареєстровано право власності у відповідному реєстрі. В такому випадку доказами на підтвердження права комунальної власності спірного майна є будь-які інші докази, що підтверджують належність позивачеві спірного майна.

Відтак, твердження товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар" про недоведеність проектування та будівництва спірної нерухомості саме за рахунок коштів міського бюджету та неприйняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування спростовуються матеріалами справи.

Також суд враховує, що жодний з проміжних власників спірної нерухомості не здійснював його будівництва, а тільки надалі відчужував вже існуючий об'єкт.

У вересні 2006 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Лада» із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про звільнення спірного об'єкта по АДРЕСА_1 (справа № 17/344). У відповідь на даний позов фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було заявлено зустрічну позовну вимогу про визнання за собою права власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1. За результатами розгляду справи № 17/344 рішенням суду від 02.10.2006 року визнано дійсним договір купівлі-продажу від 08.10.1997 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та приватним підприємством «Саней», та визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 право власності на спірну нерухомість (т.1, а.с. 30-34).

02.11.2006 року на підставі зазначеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006 року у справі №17/344 ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності у державному реєстрі прав на нерухоме майно (т.1, а.с. 30-34). В подальшому спірний об'єкт був двічі (15.11.2006 року - на користь ОСОБА_4 (т.1, а.с. 127-131); 16.07.2007 року - на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар» (т.1, а.с. 65-67)) перепроданий та опинився у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар», яке являється нині зареєстрованим власником, про що свідчить інформаційна довідка КП ДМБТІ від 09.07.2012 року № 8962 (т.1, а.с. 76-79) та вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, витребуваної та дослідженої в суді апеляційної інстанції (т.3, а.с. 55-82).

Як вказує у поясненнях та у позовній заяві позивач, у вересні 2008 року Дніпропетровській міській раді стало відомо щодо існування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006 року №17/344 та подано касаційну скаргу з метою його скасування. Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 року було скасоване рішення суду у справі № 17/344, справу направлено на новий розгляд, під час якого жодна зі сторін не з'явилася до суду, тому позови (первісний та зустрічний) були залишені господарським судом без розгляду (т.1, а.с. 35-37, 124-125).

Відтак, судове рішення, що слугувало правовстановлюючим документом для реєстрації права власності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на спірне майно, на теперішній час є скасованим.

З урахуванням наведеного, предметом спору є витребування майна законним власником (з володіння якого таке майно вибуло поза його волею) у добросовісного набувача, який отримав спірну нерухомість за відплатним договором, що був нотаріально посвідчений і пройшов державну реєстрацію, та укладений з особою, уповноваженою відчужувати такий об'єкт на момент укладення відповідного правочину.

При вирішенні даного спору суд керується ст.ст. 330, 387, 388, 390 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», листом-узагальненням Верховного Суду України від 24.11.2008року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» .

Апелянт посилається на неможливість витребування майна з власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар» з огляду на набуття цього майна від особи, уповноваженої його відчужувати, та дотримання вимог закону при укладенні договору купівлі-продажу. Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластар» вказує, що питання недійсності договору, за яким ОСОБА_4 придбала спірне майно у ОСОБА_3, взагалі не розглядалися, а тому висновки суду про витребування майна у його кінцевого добросовісного володільця є неправомірними.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину, не підлягають задоволенню. Таким чином, виключається подання позову Дніпропетровською міською радою про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та між ОСОБА_4 і товариством з обмеженою відповідальністю «Пластар».

Оскільки добросовісне придбання згідно ст. 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення (витребування) майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

У листі-узагальненні від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України зазначає, якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте, в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Таким чином, прокурором в інтересах позивача заявлено позов про витребування спірного майна у його кінцевого добросовісного набувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар», враховуючи, що саме це товариство є фактичним власником нерухомості на момент її витребування й набуло таких прав від проміжних власників, перший з яких (ОСОБА_3) набув відповідних правомочностей на підставі незаконного рішення суду, яке було в подальшому скасовано Вищим господарським судом України. Отже, на теперішній час, скасовано перший правочин, за яким відбулось незаконне вибуття нерухомого майна з комунальної до приватної власності, і захист прав територіальної громади можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги встановлені належними доказами обставини проектування та будівництва спірних об'єктів незавершеного будівництва за рахунок коштів міського бюджету та їх подальше вибуття з комунальної власності без відома та волі дійсного власника - територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради, та наступний перепродаж (навіть з дотриманням належних вимог до вчинюваних правочинів) на користь добросовісних набувачів, вимоги прокурора відповідають встановленим способам захисту порушеного права та заявлені обґрунтовано.

Питання добросовісності набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Пластар» права власності на спірне майно не унеможливлюють витребування такої нерухомості на користь його первісного власника в силу прямих приписів ст.ст.330, 387, 388 Цивільного кодексу України. У даному спорі визначальним є первісне протиправне вибуття майна з комунальної власності на підставі передчасного рішення суду, яке в подальшому було скасовано.

Крім того, суд враховує, що управлінням з боротьби з організованою злочинністю УМВС України у Дніпропетровській області порушено кримінальну справу №36081036 за ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України відносно невстановлених осіб, які шахрайським шляхом заволоділи нежитловими об'єктами незавершеного будівництва, розташованими по АДРЕСА_1, про що свідчить лист Індустріального РВ ДМУ УМВС України від 05.05.2008 року №45/4045 (т.1, а.с. 39). Відповідно листа головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 05.11.2012 року № 8/СО-4188, адресованого прокурору Жовтневого району м. Дніпропетровська, кримінальну справу № 36081036 за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших осіб, за ст. 28 ч.3, 205 ч.1, 205 ч.2, 359 ч.2, 358 ч.3 Кримінального кодексу України, 30.12.2010 року в порядку ст. 225 Кримінального процесуального кодексу України направлено до прокуратури Дніпропетровської області для затвердження обвинувального висновку та визначення підсудності. Зазначену кримінальну справу для подальшого розгляду направлено до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (т.3, а.с. 8).

Незважаючи на наявність судового рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2011 року по справі №40/5005/9883/2011 про визнання права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Пластімекс» (т.1, а.с. 69-70), останнє не є належним власником спірного майна та особою, від якої слід його витребувати, адже не відбулась державна реєстрація переходу такого права у відповідному реєстрі. Право власності виникає з моменту його державної реєстрації в силу ч.1 ст.182 та ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України і наявність судового рішення про визнання права власності не свідчить про одночасний перехід такого права.

Твердження апелянта про невідповідність загальної площі витребуваного майна даним загальної площі забудови, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар», є помилковим, оскільки загальна площа об'єкта нерухомості, яка вимірюється у квадратних метрах (м 2 ), складається не лише з зовнішнього обміру стін, а й з загальної кількості площі по кожному з поверхів, та площі земельної ділянки, що вимірюється у гектарах (га) та жодним чином не визначає площу нерухомості, розташованої на ній. Опис та загальна площа об'єктів нерухомого майна, які витребуються позивачем, відповідають даним БТІ та свідчать про відповідність позовних вимог дійсним даним. Викладеним спростовуються доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар» про неідентифікованість майна, що витребується.

Щодо розбіжностей у проценті готовності об'єкта незавершеного будівництва (згідно з витягом з Реєстру права власності на нерухоме майно від 03.11.2006 року - 77%, а згідно з витягом від 29.08.2007 року - 91%) суд враховує, що можливе здійснення робіт, що призвели до збільшення проценту готовності об'єкта незавершеного будівництва, не впливає на право дійсного власника витребувати спірне майно у повному обсязі, а проміжні власники та кінцевий володілець мають право щодо вирішення між собою питань відшкодування здійснених витрат, і такі спори можливі в порядку окремих судових проваджень та не стосуються даної справи.

Суд також враховує, що спірне майно не перебуває у заставі (для з'ясування чого було залучено публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») і результат вирішення справи стосується виключно осіб, залучених до участі у справі. Наявність заборони розпорядження майном, накладеної органами державної виконавчої служби, не має значення для вирішення спору, оскільки питання подальшої чинності такої заборони можуть бути вирішені законним власником в окремому процесі (про виключення з акту опису й арешту відповідно до ст.60 Закону України «Про виконавче провадження»).

Витребування майна на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради пов'язано із тим, що саме цей виконавчий орган міської ради є балансоутримувачем спірного об'єкту та правонаступником управління капітального будівництва, отже є безпосередньою юридичною особою, що має обліковувати таке майно та займатися його утриманням від імені територіальної громади міста Дніпропетровська. Вказаний Департамент є правонаступником управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради згідно п.1.1. свого Положення (т.1, а.с. 41).

Таким чином, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу рішення господарського суду.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 року у справі №25/5005/5078/2012 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пластар» без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 20.02.13р.

З оригіналом згідно

Помічник судді В.О. Фузейникова