Постанова

від 21.05.2013 по справі 25/5005/5078/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 25/5005/5078/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пластар" на рішеннявід 28.08.2012 господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 18.02.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 25/5005/5078/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластімекс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Департаменту житлового комунального господарсьва та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, 2) Сипченка Сергія Вікторовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3) Лощакової Олександри Володимирівни, 4) Приватного акціонерного товариства "УкрСиббанк",

провизнання права комунальної власності та витербування майна В судове засідання прибули представники сторін: позивачаЛегенченко М.О. (дов. від 02.11.2012 № 4/8-1363); відповідача-1Романова З.М. (дов. від 12.06.2012 № б/н); відповідача-2не з'явились; третьої особи-1не з'явились; третьої особи-2не з'явились; третьої особи-3не з'явились; третьої особи-4не з'явились; прокуратуриСайтарли І.М. - посвідчення № 014716 від 21.01.2013; ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар" (надалі - ТОВ "Пластар"), в якому просив суд:

- визнати право комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на об'єкт незавершеного будівництва, який розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 70-А: нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1; А'-1; А''-1, загальною площею 1630,8 м 2 ; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1; Б'-1; Б''-1; під Б-1; Б'-1, загальною площею 1282,8 м 2 ; літ. б - приямок; літ. б' - козирок та № 1-3 - огорожа;

- витребувати від ТОВ "Пластар" на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради об'єкт незавершеного будівництва, який розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 70-А: нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1; А'-1; А''-1, загальною площею 1630,8 м 2 ; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1; Б'-1; Б''-1; під Б-1; Б'-1, загальною площею 1282,8 м 2 ; літ. б - приямок; літ. б' - козирок та № 1-3 - огорожа.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно є комунальною власністю та вибуло з володіння власника - територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради поза волі останньої, оскільки будь-яких рішень з приводу відчуження цього майна позивачем не приймалося. Наведене є підставою згідно зі ст. ст. 15, 16, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України для витребування спірного майна від його на даний час зареєстрованого власника, а також визнання права власності на спірне майно за його законним власником.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі № 25/5005/5078/2012 (суддя Чередко А.Є.), позов прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено у повному обсязі; визнано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради право комунальної власності на об'єкт незавершеного будівництва, який розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 70-А, нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1; А'-1; А''-1, загальною площею 1630,8 м 2 ; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1; Б'-1; Б''-1; під Б-1; Б'-1, загальною площею 1282,8 м 2 ; літ. б - приямок; літ. б' - козирок та № 1-3 - огорожа; витребувано вказане майно на користь Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради; стягнуто з ТОВ "Пластар" 23 144,81 грн. судового збору в доход держбюджету.

Зазначене рішення відповідачем-1 - ТОВ "Пластар" оскаржено до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 до участі у справі № 25/5005/5078/2012 в якості другого відповідач залучено Товариство з обмеженою в відповідальністю "Пластімекс" (надалі - ТОВ "Пластімекс", відповідач-2) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Публічне акцонерне товариство "УкрСиббанк" (надалі - ПАТ "УкпСиббанк").

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 (колегія суддів: Дмитренко А.К. - головуючий, судді - Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі № 25/5005/5078/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-1 - ТОВ "Пластар" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами під час розгляду справи було допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі встановлені всі обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивачем на касаційну скаргу відповідача-1 до суду касаційної інстанції надано відзив, у яких він просив залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники процесу не скористалися правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 13.02.1985 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 88 "Про надання дозволу Управлінню капітального будівництва міськвиконкому на проектування мікрорайону Лівобережний-3", згідно якого вирішено здійснити відведення земель, розробку проекта, відселення та знесення будинків, зняття плодоносного прошарку грунту тощо.

10.06.1987 виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення № 191/9 "О разрешении управлению капитального строительства горисполкома сноса домовладений под строительство 3-й очереди микрорайона Левобережный-3", яким надано дозвіл на будівництво третьої черги зведення мікрорайону.

Водночас, на підставі звернення Управління пожежної охорони від 29.07.1987 № 25/8-123, за клопотанням Управління капітального будівництва від 07.04.1987 № 6/131 та за письмовим погодженням з виконкомом Дніпропетровської обласної ради від 29.05.1987 № 3/23-699, вирішено збудувати за типовим проектом 164-14/84 пожежне депо на 6 автомобілей та гараж-стоянку на 12 автомобілів у межах будівництва третьої черги мікрорайону (житлові будинку та низка об'єктів інфраструктури).

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 12.08.1987 № 250/28 "О строительстве пожарных депо в текущей пятилетке" Управління капітального будівництва зобов'язано забезпечити будівництво об'єктів пожежної охорони, запроектованих у складі мікрорайонів. У додатку до даного рішення ("Задание по строительству пожарных депо в г. Днепропетровске на XII пятилетку") пунктом першим значиться будівництво пожежного депо на 6 автомобілів з житловими приміщенням за типовим проектом 164-14/84, де замовником виступало Управління капітального будівництва, а проектною організацією - ДПІ "Дніпроцивільпроект".

На виконання вищезазначеного рішення, у жовтні 1987 року між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому (як замовником) та ДПІ "Дніпроцивільпроект" (як підрядником) укладений Договір № 13900 на виконання проектних робіт з забудови мікрорайону Лівобережний-3 (третя черга). Загальна вартість робіт, яку замовник зобов'язувався оплатити підрядникові, склала 712 234 крб. Також, згідно витягу з книги реєстрації замовлень інституту "Дніпроцивільпроект" вбачається, що до останнього як до проектної організації, надійшло замовлення Управління капітального будівництва міськвиконкому на забудову мікрорайону Лівобережний-3, третя черга будівництва. Проекту було присвоєно номер 13900.

Крім цього, на підставі наданих суду архівних документів ДП "Дніпроцивільпроект", і зокрема, документації щодо проектів 13900/25 (пожежне депо на 6 автомобілів) та 13850/47 (пожежний гараж-стоянка для 12 автомобілів) та пояснювальної записки до них, судами встановлено, що проектування даних об'єктів та їх будівництво здійснювалось на замовлення Управлінням капітального будівництва Дніпропетровського міської ради народних депутатів. Будівництво даних об'єктів за рахунок бюджетних коштів підтверджується листом Управління капітального будівництва № 5/1248 від 15.07.2003 із доданим Переліком форм виконаних робіт з зазначенням помісячних витрат на них; листом Управління пожежної охорони № 25/8-123 від 29.07.1987; проектною документацєюї ДП "Дніпроцивільпроект".

Згідно з довідками Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради станом на 07.07.2003 балансова вартість будівництва пожежного депо на 6 автомобілей складала 1 157 140, 760 грн., з яких будівельно-монтажні роботи - 77 786, 525 тис. грн.; інше підрядника 26 740, 934 тис. грн.; компенсація підряднику - 826 296, 746 тис. грн.; інше замовника - 8 749, 350 тис. грн.; технічний нагляд - 2 557, 372 тис. грн.; обладнання - 3 037, 746 тис. грн.; ПДВ - 212 072, 087 тис. грн. Балансова вартість будівництва гараж-стоянки станом на 07.07.2003 становила всього 794 693, 068 тис. грн., у т.ч. будівельно-монтажні роботи - 544648, 389 тис. грн., інше підрядника - 14919, 108 тис. грн., інше замовника - 1351,481 тис. грн., компенсація підрядника - 221742,263 тис. грн., технагляд - 6207, 912 тис. грн., ПДВ - 5823, 915 тис. грн.

Довідкою Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради підтверджується, що фактичні витрати по об'єкту "пождепо на 6 автомобілів ж/м Лівобережний-3, III черга" станом на 01.11.2012 становлять 1 157 240,76 грн. і рахуються на балансі цього управління на балансовому рахунку 141 "Капітальні видатки за невведеними в експлуатацію основними засобами".

Відповідно до рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 № 13/5, Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради є правонаступником реорганізованих управлінь житлового господарства, комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради.

Згідно з даними картки обліку основних засобів Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, яке є правонаступником управління капітального будівництва, на його балансі обліковується об'єкт незавершеного будівництва пожежного депо на 6 автомобілів на ж/м Лівобережний-3.

02.06.2004, за клопотанням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 19/602 від 22.03.2004, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 17/17 "Про надання згоди на передачу незавершеного будівництвом пожежного депо по вул. Березинській, 70-А у державну власність". Проте передача зазначено об'єкту у державну власність не здійснювалась.

Підстави набуття права власності та момент набуття права власності визначаються відповідно до законодавства, чинного на момент, з яким позивач пов'язує виникнення у нього права власності.

Відповідно до Цивільного кодексу України, що набув чинності з 2004 року, момент виникнення права власності пов'язується з його державною реєстрацією, натомість попередній Цивільний кодекс УРСР (1963 року) містив загальне правило (ст. 128), за яким перехід права власності пов'язувався з моментом передачі речі. При цьому обов'язок власника зареєструвати своє право власності на нерухоме майно у період до 2004 року не впливав на існування статусу власника нерухомого майна.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам щодо належності спірного незавершеного будівництва до комунальної власності, виходив з того, що оскільки будівництво спірного об'єкту здійснювалось на початку дев'яностих років, тобто за відсутності у чинному на той час законодавстві не тільки реєстру прав власності на нерухоме майно та порядку прийняття об'єктів в експлуатацію, а й самого поняття комунальної власності, тому у міської ради об'єктивно не можуть існувати правовстановлюючі документи в їх сучасному розумінні, а отже документи, які підтверджують проектування та будівництво спірного об'єкту за бюдженті кошти, свідчать про виникнення права комунальної власності на зазначені об'єкти незавершеного будівництва.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, зокрема, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За встановленого, судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача-1 на те, що на балансі позивача рахується тільки один спірний об'єкт - пожежне депо без гаража - стоянки для 12 автомобілів, що свідчить, на думку відповідача-1, про не належність цього об'єкта до комунальної власносності, оскільки судами достовірно встановлено на підставі проектної та облікової документації, що пожежне депо на 6 автомобілів проектувалось та будувалось з пожежною гараж - стоянкою на 12 автомобілів; крім цього, відповідачами не надано належних доказів щодо можливої добудови спірних об'єктів за їхній рахунок або за рахунок будь-яких інших осіб.

Також, судами встановлено, що у господарській справі № 17/344 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада" до фізичної особи-підприємця Сипченко С.В. про спонукання до вчинення певних дій та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Сипченко С.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада" про визнання договорів дійсними та визнання права власності, прийнято рішення господарським судом Дніпропетровської області від 02.10.2006, яким відмовлено у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада" і задоволено у повному обсязі зустрічний позов та визнано дійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7/1997/44 від 08.10.1997 та Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 7/1997/45 від 08.10.1997, укладених між Сипченком С.В. та Приватним підприємством "Саней"; визнано за Сипченком С.В. право власності на нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. А-1; А'-1; А''-1, загальною площею 1630,8 м 2 ; нежитлову будівлю (незавершене будівництво) літ. Б-1; Б'-1; Б''-1; під Б-1; Б'-1, загальною площею 1282,8 м 2 ; літ. б - приямок; літ. б' - козирок та № 1-3 - огорожа, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 70-А.

02.11.2006, на підставі зазначеного рішення суду, Сипченко С.В. зареєстрував своє право власності у державному реєстрі прав на нерухоме майно. В подальшому спірний об'єкт був двічі відчужений: 15.11.2006 - на користь Лощакової О.В. та 16.07.2007 на користь ТОВ "Пластар". Згідно інформаційної довідки КП ДМБТІ від 09.07.2012 № 8962 вбачається, що 25.07.2007 спірний об'єкт незавершеного будівництва зареєстрований за відповідачем-1 - ТОВ "Пластар". Отже, на підставі судового рішення спірне майно поза волею власника вибуло з його володіння.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2008 було скасоване рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006 у справі № 17/344, а справу направлено на новий розгляд, під час якого сторони не з'явилися до суду першої інстанції, у зв'язку з чим, на підставі пункту 5 частини 1 ст. 81 ГПК України, первісний та зустрічний позови залишені без розгляду.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що власником спірного об'єкту незавершеного будівництва є позивач і зазначене майно вибуло з володіння останнього не з його волі, а у зв'язку з прийняттям судом неправомірного рішення, яке в подальшому скасовано судом касаційної інстанції, а тому з урахуванням приписів ст. ст. 330, 387, 388 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

При цьому доводи відповідача-1 на неможливість витребування у нього спірного майна, з огляду набуття ним цього майна від уповноваженої особи та з дотриманням вимог закону, оскільки питання щодо недійсності правочинів між Сипченком С.В. та Лощаковою О.В., і Лощаковою О.В. та ТОВ "Пластар" не вирішувалося, судом апеляційної інстанції відхилено з посиланням на те, що відповідно до пункту 10 постанови Пленуми Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину, не підлягають задоволенню, оскільки права власника підлягають захисту шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна від останнього набувача, яке є можливим за умов, передбачених частиною 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, і зокрема, коли майно вибуло з володіння власника, не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, в даному випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновкі судів попередніх інстанцій обгрунтованими, оскільки Главою 29 Цивільного кодексу України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 Цивільного кодексу України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах. При цьому така вимога може бути додатковою до іншої - зокрема до позову про витребування майна із чужого володіння.

У частині 1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на наведені правові норми та встановлення судами факту вибуття спірного об'єкту незавершеного будівництва з володіння власника поза його волею, суди дійшли обгрунтованого висновку про правомірність позовних вимог і захисту прав власника шляхом задоволення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону. При цьому всі доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластар" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2012 у справі № 25/5005/5078/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук