Постанова

від 19.02.2013 по справі 5016/2673/2012(12/82)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р.Справа № 5016/2673/2012(12/82) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В..

за участю представників сторін:

від позивача: Горбань О.В. - за дорученням,

від відповідача: Сорока М.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 24 грудня 2012 року

у справі № 5016/2673/2012(12/82)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Торгова-Промислова Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв"

про стягнення 1064371 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИЛА:

26.11.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Торгово-промислова Компанія"" (далі позивач, Компанія) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грінко-Миколаїв" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів у сумі 1064371 грн. 55 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № Юса-00002/049 від 01.08.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: двох автомобілів сміттєвозів EFE-203 на шасі Ford 2530 DC, внаслідок чого має борг по його оплаті в сумі 569405 грн. 80 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 200547 грн. 53 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 138085 грн. 29 коп. - пені, 26060 грн. 39 коп. - 3% річних, 130272 грн. 54 коп. збитків від інфляції, а також відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 21287 грн. 43 коп.

Одночасно, позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав та будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012 р. позов Компанії задоволений у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 569405 грн. 80 коп. боргу, 200547 грн. 53 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 138085 грн. 29 коп. - пені, 26060 грн. 39 коп. - 3% річних, 130272 грн. 54 коп. збитків від інфляції, та 21287 грн. 43 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором поставки № Юса-00002/049 від 01.08.2008 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме: двох автомобілів сміттєвозів EFE-203 на шасі Ford 2530 DC, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 569405 грн. 80 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також 200547 грн. 53 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 138085 грн. 29 коп. - пені, 26060 грн. 39 коп. - 3% річних, 130272 грн. 54 коп. збитків від інфляції, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позову в сумі 21287 грн. 43 коп.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, місцевий суд виходив з того, що позивач всупереч вимогам ст. 67 ГПК України просив суд одночасно накласти арешт і на майно і на грошові кошти, що належать відповідачеві, що є неприпустимим.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду частково скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення .

Апеляційна скарга мотивована тим, що, по-перше, місцевим судом не обґрунтовано відхилено клопотання ТОВ про відкладення розгляду справи, а по-друге, позивач в порушення п. 4.2. договору не виставляв відповідачеві рахунки-фактури, по-третє, акти № ЮфАВР-0009 від 30.04.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮфАВР-00011 від 31.05.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮоАВР-000002 від 30.06.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮфАВР-00015 від 31.07.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮфАВР - 00016 від 31.08.2012 р. підписані не уповноваженою на таке підписання посадовою особою, а акти № ЮфАВР-00018 від 30.09.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп. та №ЮфАВР -00023 від 31.10.2012 на суму 11388 грн. 12 коп. взагалі не підписані відповідачем, внаслідок чого сума процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає зменшенню з 200.547 грн. 53 коп. до 120.830 грн. 69 коп.. Крім того, позивачем не вірно здійснено розрахунок 3% річних, а розрахунок пені здійснений з порушенням ст. 264 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи скаржника щодо порушення місцевим судом його процесуального права у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 28.11.2012 р. суд порушив провадження у справі та призначив її до розгляду на 24.12.2012 р.

З письмового повідомлення про вручення ухвали суду від 28.11.2012 р. (а.с.125) вбачається, що ця ухвала отримана уповноваженим представником відповідача 30.11.2012 р. особисто, тобто за 25 днів до засідання суду, внаслідок чого ТОВ мав змогу вчасно підготувати та надати суду усі необхідні, на його думку, документи та прийняти міри для забезпечення явки його представника в судове засідання.

Зокрема, сторонами в даному спорі є юридичні особи, а не їх посадові особи, у зв'язку з чим вказана скаржником у клопотанні причина про перенесення судового засідання підставне визнана судом першої інстанції недостатньою, оскільки представництво інтересів ТОВ могло здійснюватись також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, не було, внаслідок чого місцевий суд правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав ТОВ розглянув справу за відсутністю його представника в порядку ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.08.2008 р. між сторонами у справі укладено договір поставки № Юса-00002/049 за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) товар - автомобілі сміттєвози EFE-203 на шасі Ford 2530 DC у кількості двох штук у відповідному асортименті, кількості та цінам, а останній прийняти та оплатити цей товар в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 24 місяців, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до п.2.2. договору строк поставки товару - 20 календарних днів з правом дострокової поставки з моменту оплати товару згідно п. 4.2.1 за цим договором.

Згідно п. 2.4. договору датою поставки вважається дата, коли представник покупця, який діє на підставі належним чином оформленої довіреності, оглянув і прийняв товар, а також підписав видаткову накладну на обладнання.

Відповідно до п. 3.4. договору обов'язки постачальника з передачі товару вважаються виконаними з моменту підписання акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за названим договором виконав у повному обсязі, оскільки передав, а відповідач прийняв автомобілі сміттєвози EFE-203 на шасі Ford 2530 DC у кількості двох штук загальною вартістю 1.363.230 грн., що видно з підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі вказаних автомобілів від 30.09.2008 р., видаткової накладної № ЮсРА-0004882 від 30.08.2008 р. та довіреності відповідача на їх отримання ЯПК №134809 від 30.09.2008 р.

Згідно п. 4.1. договору загальна вартість товару на дату підписання договору становить1.363.230 грн. з врахуванням ПДВ ( що еквівалентно 180.000 євро по курсу НБУ 1 ЕUR = 7,56 грн.). Вказана вартість товару в гривнях розрахована по офіційному курсу ЕUR по відношенню до української гривні, встановленому НБУ на дату підписання цього договору і підлягає зміні у випадку зміни курсу ЕUR по відношенню до української гривні на день платежу. Сума проведених платежів у разі зміни курсу євро змінам не підлягає.

У п. 4.2. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату вартості окремого автомобіля або партії товару, визначеної у п. 4.1 договору, в наступному порядку і строках:

- перші 15% вартості товару, що становлять 27.000 євро, покупець сплачує виходячи з офіційного курсу НБУ, який був встановлений на момент домовленості про підписання даного договору та дорівнює 206.550 грн., які мають бути сплачені авансовим платежем, згідно рахунку, який виписується постачальником,

- 15% вартості, що становить 204120 грн. протягом 5 робочих днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення про наявність товару на складі постачальника,

- 70% вартості, що становить 952.560 грн. протягом 10 робочих днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 4.4 оплата товару проводиться покупцем виключено на підставі виставленого постачальником рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме 19.08.2008 р. здійснив платіж на суму 104.000 грн., 20.08.2008 р. на суму 102.550 грн., 06.10.2008 р. на суму 423.238 грн. 10 коп.,

14.05.2009 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 1 додаткової угоди № 1, сторони визначили, що у зв'язку із зміною курсу ЕUR по відношенню до української гривні на день платежу, покупець здійснить оплату курсової різниці станом на 14.05.2009 р. у розмірі 285.819 грн. 71 коп. у т.ч. з ПДВ 20% 47636 грн. 62 коп.

У п. 2 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений товар продавцем складає 915.607 грн. 81 коп. та погодили конкретний графік її погашення, а саме: по 38.150 грн. 33 коп. відповідач повинний сплатити до 29.05.2009 р., до 15.06.2009 р., до 15.07.2009 р., до 15.08.2009 р., до 15.09.2009 р., до 15.10.2009 р., до 15.11.2009 р., до 15.12.2009 р., до 15.01.2010 р., до 15.02.2010 р., до 15.03.2010 р., до 15.04.2010 р., до 15.05.2010 р., до 15.06.2010 р., до 15.07.2010 р., до 15.08.2010 р., до 15.09.2010 р., до 15.10.2010 р., до 15.11.2010 р., до 15.12.2010 р., до 15.01.2011 р., до 15.02.2011 р., до 15.03.2011 р., до 15.04.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідач здійснив оплату товару частково, а саме: 03.06.2009 р. на суму 10.000 грн. , 05.06.2009 р. на суму 15.000 грн., 09.06.2009 р. на суму 13.150 грн. 33 коп., 29.07.2009 р. на суму 15.000 грн. 30.07.2009 р. на суму 23.150 грн. 33 коп., 01.09.2009 р. на суму 30.150 грн. 33 коп., 02.09.2009 р. на суму 8000 грн., 30.09.2009 р. на суму 20150 грн. 33 коп., 29.10.2009 р. на суму 18000 грн., 30.10.2009 р. на суму 16150 грн. 33 коп., 12.11.2009 р. на суму 2000 грн., 23.11.2009 р. на суму 3000 грн., 30.11.2009 р. на суму 17000 грн., 30.11.2009 р. на суму 3300 грн. 36 коп., 02.12.2009 р. на суму 5000 грн., 03.12.2009 р. на суму 5000 грн., 04.12.2009 р. на суму 5000 грн., 08.12.2009 р. на суму 5000 грн., 10.12.2009 р. на суму 5000 грн., 11.12.2009 р. на суму 5000 грн., 15.12.2009 р. на суму 3000 грн., 17.12.2009 р. на суму 1849 грн. 97 коп., 17.12.2009 р. на суму 1150 грн. 03 коп., 30.12.2009 р. на суму 5000 грн., 05.01.2010 р. на суму 10.000 грн., 14.01.2010 р. на суму 2000 грн., 18.01.2010 р. на суму 3000 грн., 22.01.2010 р. на суму 2000 грн., 05.02.2010 р. на суму 3000 грн., 26.02.2010 р. на суму 3000 грн., 13.09.2010 р. на суму 9000 грн. 30 коп., 13.09.2010 р. на суму 29149 грн. 70 коп., 17.11.2011 р. на суму 9000 грн. 63 коп., 17.11.2011 р. на суму 38150 грн. 33 коп., 17.11.2011 р. на суму 2849 грн. 04 коп., а всього на загальну суму 346.202 грн. 01 коп., а решта частина боргу в суму 569.405 грн. 80 коп. залишилася не погашеною.

Посилання скаржника на те, що позивач не виставляв йому рахунки на оплату за поставлений товар та такими діями позивача ТОВ був позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого товару, а тому строк виконання зобов'язання для нього ще не настав, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у п. 4.2.3. договору сторонами чітко визначений момент остаточного розрахунку відповідача - протягом 10 робочих днів з моменту підписання уповноваженими представниками актів приймання-передачі товару, а так як акти приймання-передачі товару підписані та скріплені печатками обох сторін та товар переданий позивачем відповідачеві, то останній повинний оплатити цей товар протягом 10 робочих днів з моменту підписання актів приймання-передачі, тобто у строк не пізніше ніж 11.10.2008 р.

Крім того, у додатковій угоді № 1 до договору сторонами погоджений конкретний графік погашення заборгованості з оплати отриманого товару та визначені конкретні строки сплати грошових коштів, а саме: відповідач повинний був сплачувати позивачеві по 38.150 грн. 33 коп. до 29.05.2009 р., до 15.06.2009 р., до 15.07.2009 р., до 15.08.2009 р., до 15.09.2009 р., до 15.10.2009 р., до 15.11.2009 р., до 15.12.2009 р., до 15.01.2010 р., до 15.02.2010 р., до 15.03.2010 р., до 15.04.2010 р., до 15.05.2010 р., до 15.06.2010 р., до 15.07.2010 р., до 15.08.2010 р., до 15.09.2010 р., до 15.10.2010 р., до 15.11.2010 р., до 15.12.2010 р., до 15.01.2011 р., до 15.02.2011 р., до 15.03.2011 р., до 15.04.2011 р.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність наявної заборгованості у відповідача за поставлений товар у сумі 569.405 грн. 80 коп. матеріали справи не містять, а також в порушення приписів ст. 33 ГПК України відповідачем суду не надано, внаслідок чого місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув на користь позивача з відповідача 569.405 грн. 80 коп. боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як, вбачається з матеріалів справи жодна із сторін у справі не зверталась до суду першої інстанції із заявою про застосування до правовідносин сторін строків позовної давності, внаслідок чого підстави для їх застосування - відсутні, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 26.060 грн. 39 коп. - 3 % річних за період з 15.10.2008 р. по 14.05.2011 р. та 130.272 грн. 54 коп. - інфляційних витрат за період з жовтня 2008 р. по жовтень 2012 р. відповідно до наданих останнім розрахунків по кожному платежу окремо, які перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, а крім того не спростовані ТОВ відповідними розрахунками ані в цілому, ані за їх складовими.

Сторони погодили, що у разі порушення строків виконання своїх грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Але, згідно п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною сьомою названої статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, ч. 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, розмір пені обмежується вищеназваним спеціальним Законом України та ГК України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, то позивач правомірно нарахував, а суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 138.085 грн. 29 коп. - пені відповідно до наданого останнім розрахунку по кожному платежу окремо, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, який перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним та вірним, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги, так як відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а як свідчать матеріали справи жодна із сторін у справі не зверталась до суду першої інстанції із заявою про застосування до правовідносин сторін строків позовної давності.

Крім того, відповідач неодноразово вчиняв дії, що свідчать про визнання ним своєї заборгованості перед позивачем, які переривали перебіг позовної давності як щодо суми заборгованості, так і щодо пені, а саме:

- 14.05.2009 р. уклав з позивачем додаткову угоду № 1 до Договору, в якій підтвердив, що розмір його заборгованості перед позивачем становить 915 607,81 грн. та погодив графік її погашення;

- з червня 2009 р. до вересня 2010 р. на підставі укладеної додаткової угоди № 1 від 14.05.2009 р. до договору сплачував позивачу грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар;

- 15.05.2011 р. уклав з Позивачем додаткову угоду № 5 до Договору, в якій підтвердив, що розмір його заборгованості перед Позивачем становить 619 405,80 грн. та зобов'язався сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 2 % місячних;

- на виконання умов укладеної 15.05.2011 р. додаткової угоди № 5 до договору відповідач щомісяця підписував акти здачі-прийняття, в яких сторони погоджували розмір нарахованих за місяць процентів за користування чужими грошовими коштами, що підлягали оплаті відповідачем;

- 15.11.2011 р. уклав з ТОВ «Грінко-Київ» договір доручення № 15/11, за яким доручив останньому сплатити на користь позивача основний борг відповідача в розмірі 619 405,80 грн.;

- на виконання зазначеного договору доручення ТОВ «Грінко-Київ» 17.11.2011 р. в якості погашення заборгованості відповідача за Договором сплатило Позивачу 50000 грн.;

- 29.03.2012 р. та 30.06.2012 р. підписав з позивачем акти звірки взаєморозрахунків, за даними яких заборгованість відповідача перед позивачем з урахування процентів користування чужими грошовими коштами становить 724400 грн. 85 коп.

Враховуючи, що після вчинення відповідачем однієї із вищеназваних дій, які переривали перебіг строку позовної давності, відповідач, в межах нового строк позовної давності, вчиняв наступні дії, які свідчать про визнання ним боргу, що, в свою чергу, знову переривали перебіг строку позовної давності, у зв'язку з чим на сьогодні строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не минув, а тому позивач має право на стягнення пені за період прострочення, починаючи з моменту коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Додатковою угодою № 5 від 15.05.2011 р. до договору, яка підписана та скріплена печатками обох сторін, останні встановили, що покупець повинний до 10 числа місяця, наступного за поточним, сплатити на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 2 % за місяць від залишку суми боргу станом на 01 число місяця, наступного за поточним.

Оскільки, відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що встановлений процент за користування чужими грошовими коштами у п. 1 додаткової угоди № 5 в розмірі 2 % на місяць від залишку суми боргу станом на 01 число місяця, наступного за поточним є обов'язковим для сторін договору, а тому підставне стягнув з відповідача на користь позивача 200.547 грн. 53 коп. виходячи з наступного розрахунку:

За період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. за 2 місяці, виходячи із суми боргу 688143 грн. 25 коп. 2% місячних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 26.725 грн. 73 коп. (619405,80х2/100х2=26725,73).

За період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р. за 3 місяці, виходячи із суми боргу 619.405 грн. 80 коп., 2% місячних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 37.164 грн. 36 коп.(569405,80х2/100х3=37164,36).

За період з 01.11.2011 р. по 31.10.2012 р. за 12 місяців, виходячи із суми боргу 569.405 грн. 80 коп., 2% місячних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача складають 136.657 грн. 44 коп.(569405,80х2/100х12=136657,44), а всього в загальній сумі 200.547 грн. 53 коп. (26725,73+37164,36+136657,44=200547,53).

Посилання скаржника на підписання актів №ЮфАВР-0009 від 30.04.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮфАВР-00011 від 31.05.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮоАВР-000002 від 30.06.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., №ЮфАВР-00015 від 31.07.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп., № ЮфАВР-00016 від 31.08.2012 р. на суму 11.388 грн. 12 коп. не уповноваженою особою є необґрунтованими, оскільки вказані акти підписані відповідачем та скріплені його печатками, а відповідно до п 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампі (затвердженої наказом МВС України 11.01.99 N 17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за № 264/3557) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у зв'язку з чим саме відповідач повинен був контролювати законність користування печаткою, та відповідати за її використання, тобто за поставлення її на зазначених актах, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Посилання відповідача на те, що акти № ЮфАВР-00018 від 30.09.2012 р. на суму 11388 грн. 12 коп. та № ЮфАВР -00023 від 31.10.2012 на суму 11388 грн. 12 коп. взагалі ним не підписані, а тому не можуть бути належними доказами по справі є необґрунтованими, оскільки обов'язок щодо погодження з позивачем фактичного розміру коштів, що сплачується відповідачем у якості процентів за користування чужими грошовими коштами за поточний місяць шляхом підписання акту звіряння взаєморозрахунків у відповідності до п. 2 додаткової угоди № 5 до договору покладений саме на відповідача, а тому невиконання останнім своїх обов'язків щодо складання таких актів не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати цих грошових коштів.

Оскільки, позивач не надав належні та допустимі докази того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, то суд першої інстанції підставне залишив відповідне клопотання позивача без задоволення, а тому обґрунтовано не знайшов правових підстав для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 1653 грн. за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012 р. у справі № 5016/2673/2012 (12/82) - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Миколаїв" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.02.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.