Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-9052/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року № 2а-9052/12/1370

17 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Качур Р.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Пащука А. І., представника відповідача Дорош А. Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000132341 від 12.10.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів позивача з контрагентом ТзОВ «Київбудмонтаж» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Київбудмонтаж» під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов від 22.11.2012 року (вх. № 47163 від 22.11.2012 року), поясненнях по справі від 13.01.2013 року (вх. № 1193 від 14.01.2013 року) та від 28.01.2013 року (вх. № 2909 від 28.01.2013 року), де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ТзОВ «Київбудмонтаж», первинні документи не відповідають встановленим вимогам, відтак позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 15000 грн. Стосовно податкового кредиту, наявність у позивача лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ТзОВ «Київбудмонтаж».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» зареєстровано 13.11.2003 року, що підтверджено копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 761607. Позивача узято на облік в органах ДПС 01.12.2003 року за № 11775, що підтверджено довідкою № 1510 від 28.07.2010 року.

У період з 25.09.2012 року по 28.09.2012 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс», про що складено Акт № 1856/22-4008/32712444 від 28.09.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Київбудмонтаж» за квітень-вересень 2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 15000 грн.

Позивач з актом податкової перевірки не погодився, оскаржив вказаний акт в адміністративному порядку. За наслідками оскарження акта перевірки заперечення до акта перевірки було залишено без задоволення.

12.10.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1856/22-4008/32712444 від 28.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0000132341, яким відповідно до вимог п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 22500 грн., у тому числі основний платіж 15000 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 7500 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії:

- договору № 23/09 від 23.09.2011 року на виконання будівельних робіт, укладеного між ТзОВ «Львівжитлокомплекс» (сторона 1 - замовник) та ТзОВ «БК Київбудмонтаж» (сторона 2 - виконавець);

- податкових накладних № 264 від 26.09.2011 року на суму 90000 грн. та № 404 від 31.10.2011 року на суму 120126,24 грн.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року;

- акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року;

- підсумкової відомості ресурсів (а. с. 19-20);

- розрахунку загальновиробничих витрат до Акта № КБ-2в (а. с. 21);

- виписок з банківського рахунку за 20.09.2011 року та 09.11.2011 року про оплату авансових платежів за будівельні роботи відповідно до договору № 23/09.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п.198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Допитаний в якості свідка директор товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» ОСОБА_3 пояснив, що працівники ТзОВ «БК Київбудмонтаж» (3-4 чоловік), які виконували будівельні роботи відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2011 року, працювали під керівництвом бригадира та проживали на безоплатній основі в одній із квартир будинку, який будувався.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він працював інженером з технічного нагляду на об'єкті будівництва, на яком здійснювались будівельні роботи відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2011 року. В його обов'язки входив контроль за якістю та кількістю виконаних робіт. Працівники ТзОВ «БК Київбудмонтаж», які виконували будівельні роботи відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2011 року, проживали на безоплатній основі в одній із квартир будинку, який будувався. Роботи відповідно до договору були виконані якісно та у повному обсязі, після їх виконання було підписано акт виконаних робіт.

Також до матеріалів справи позивачем долучено копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 19.01.2012 року (а. с. 95-100), відповідно до якої багатоквартирний житловий будинок по вул. Річицькій, 9 у м. Львові є готовим до експлуатації, будівництво об'єкта закінчено.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «БК Київбудмонтаж», відсутність її зв'язку з господарською діяльністю підприємства, а також висновки про заниження податку на додану вартість на суму 15000 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Вказані вище письмові докази та покази свідків вказують на використання ТзОВ «Львівжитлокомплекс» в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт, виконаних контрагентом ТзОВ «БК Київбудмонтаж» та спростовують твердження відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на обставини, встановлені у Акті від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року, складеному посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва, стосовно відсутності у ТзОВ «БК Київбудмонтаж» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для донарахування ПДВ платни ку податку у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно виконання господарських операцій.

Крім того, Суд не враховує покликання позивача на постанову від 25.06.2012 року про порушення кримінальної справи та протокол допиту свідка ОСОБА_5, з яких вбачається, що підпис від імені директора ТзОВ «БК Київбудмонтаж» ОСОБА_5 в податковій звітності виконано іншою особою. Зазначені обставини суперечать дослідженим під час судового розгляду доказам та можуть бути встановлені лише вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Обставини, викладені в Акті перевірки № 1856/22-4008/32712444 від 28.09.2012 року стосовно порушення позивачем п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем належними та допустимими доказами підтверджені не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000132341 від 12.10.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 198.1., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000132341 від 12.10.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс» (ЄДРПОУ 32712444, м. Львів, вул. Драгана, буд. 9, кв. 25) 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2013 року.

Суддя Качур Р.П.