Ухвала

від 28.05.2014 по справі 2а-9052/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р. м.Львів Справа №876/4872/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Пліша М.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-9052/12/1370 за позовом ТзОВ «Львівжитлокомплекс» до державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ТзОВ «Львівжитлокомплекс» звернулося із вказаним позовом до Львівського окружного адміністративного суду та просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м.Львова) за № 0000132341 від 12.10.2012 року, яким товариству визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 22500,00 грн, в т.ч.: основний платіж - 15000,00 грн. та 7500 грн. - штрафні санкції.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків податкового органу про завищення суми податкового кредиту у розмірі 15000 грн. за період з січня по вересень 2011 року, оскільки реальність господарських операцій з ТзОВ «Київбудмонтаж», на підставі яких сформовано податковий кредит, підтверджується первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року позов задоволено.

Постанову суду оскаржила ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яка вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, в період з 25.09.2012 р. по 28.09.2012 р. ДПІ у Сихівському районі м.Львова провела позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Львівжитлокомплекс» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податків при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Київбудмонтаж» за квітень - вересень 2011 р., про що складено акт за № 1856/22-4008/32712444 від 28.09.2012 року

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 15000 грн.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ДПІ у Сихівському районі 12.10.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000132341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 22500 грн., у тому числі: основний платіж - 15000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7500 грн.

Підставою для прийняття даного рішення, стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивач з ТзОВ «Київбудмонтаж».

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Лівівжитлокомплекс» (Замовник) та ТзОВ «Київбудмонтаж» (Підрядник) укладено договір від 23.09.2011 року за № 23/09, згідно якого, підрядник бере на себе зобов'язання виконати із забезпеченням належної якості наступні роботи: оздоблення цоколя, влаштування входів у підвал, прокладання проводів силових, внутрішнє оздоблення приміщень в 44-охквартирному житловому будинку загальною площею орієнтовано 2358,0 м?, який планується збудувати на земельній ділянці, загальною площею 0,1 га та прилеглою земельною ділянкою міськземфонду пл.0,21 га, що долучається для комплексного благоустрою по вул.Річицькій, 9 у м.Львові.

На підтвердження виконання даного договору позивачем долучено такі документи: податкові накладні № 264 від 26.09.2011 року на суму 90000 грн. та № 404 від 31.10.2011 року на суму 120126,24 грн.; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року; підсумкові відомості ресурсів; розрахунок загальновиробничих витрат до акта № КБ-2в; виписки з банківського рахунку за 20.09.2011 року та 09.11.2011 року про оплату авансових платежів за будівельні роботи відповідно до договору № 23/09.

Допитаний як свідок директор ТзОВ «Львівжитлокомплекс» ОСОБА_2 пояснив, що працівники ТзОВ «БК Київбудмонтаж» (3-4 чоловік), які виконували будівельні роботи відповідно за договором № 23/09 від 23.09.2011 року, працювали під керівництвом бригадира та проживали на безоплатній основі в одній із квартир будинку, який будувався.

Допитаний як свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював інженером з технічного нагляду на об'єкті будівництва, на яком здійснювались будівельні роботи відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2011 року. В його обов'язки входив контроль за якістю та кількістю виконаних робіт. Працівники ТзОВ «БК Київбудмонтаж», які виконували будівельні роботи відповідно до договору № 23/09 від 23.09.2011 року, проживали на безоплатній основі в одній із квартир будинку, який будувався. Ці роботи виконано якісно, у повному обсязі й після їх виконання було підписано акт виконаних робіт.

Згідно із копією Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 19.01.2012 року багатоквартирний житловий будинок по вул.Річицькій, 9 у м.Львові є готовим до експлуатації, будівництво об'єкта закінчено (а.с.95 - 100).

Даючи правову оцінку вказаним відносинам суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено у статті 1 цього Закону, згідно якої - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем надано всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій, їх відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

За приписами п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено в п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна, згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно із пп.201.7 та 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що зауважень до податкових накладних отриманих позивачем від ТзОВ «Київбудмонтаж» не було.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що наявні у справі письмові докази та покази свідків вказують на використання ТзОВ «Львівжитлокомплекс» в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт, виконаних контрагентом ТзОВ «БК Київбудмонтаж» та спростовують твердження відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій із вказаним контрагентом.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на обставини, встановлені в акті від 20.04.2012 року № 961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень, серпень, вересень 2011 року, складеному посадовими особами ДПІ у Печерському районі м.Києва, стосовно відсутності у ТзОВ «БК Київбудмонтаж» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 р. суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договору позивача.

Крім того, суд не враховує покликання позивача на постанову від 25.06.2012 року про порушення кримінальної справи та протокол допиту свідка ОСОБА_4, з яких видно, що підпис від імені директора ТзОВ «БК Київбудмонтаж» у податковій звітності виконано іншою особою, оскільки зазначені обставини суперечать дослідженим під час судового розгляду доказам та можуть бути встановлені лише вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч зазначеним нормам не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року у справі № 2а-9052/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий судді Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

М.А.Пліш