Ухвала

від 11.02.2013 по справі 15/97-08-2186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"11" лютого 2013 р.Справа № 15/97-08-2186

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від прокуратури - Доброжан Н.І.,

від позивача (стягувача) - Пікузо В.В. (без довіреності),

від відповідача (боржника-скаржника) - Іршко О.В.,

від третьої особи - не з'явився,

від ВДВС - Долинський М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/97-08-2186 за позовом Заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Одеської міської ради, до Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" про стягнення 3 293 792,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року заступник прокурора м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача -Управління капітального будівництва Одеської міської ради, до Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" про стягнення заборгованості за договором пайової участі в сумі 3183304,03 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2008 р. позовну заяву заступника прокурора м. Одеси було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 15/97-08-2186 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором пайової участі у сумі 3 293 792,82 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.01.2009 р. у справі № 15/97-08-2186 позов Заступника прокурора м. Одеси задоволено та стягнуто з Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради основну заборгованість в розмірі 1871833,00 грн., пеню в сумі 399883,52 грн., індекс інфляції в сумі 908571,12 грн. та 3% річних в сумі 113505,18 грн.

13.02.2009 р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання цього рішення щодо стягнення з Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради основної заборгованості в розмірі 1871833,00 грн., пені в сумі 399883,52 грн., індексу інфляції в сумі 908571,12 грн. та 3% річних в сумі 113505,18 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186 за заявою ПП „Перспектива-Ріелтор" було затверджено мирову угоду від 28.07.2009 р., укладену між Виконавчим комітетом Одеської міської ради і Приватним підприємством „Перспектива-Ріелтор" та зареєстровану в Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2010 р. по справі № 15/97-08-2186 за заявою Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" було визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Одеської області від 13.02.2009 р. у справі № 15/97-08-2186 про примусове стягнення з Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" на користь Виконавчого комітету Одеської міської ради основної заборгованості в розмірі 1871833,00 грн., пені в сумі 399883,52 грн., індексу інфляції в сумі 908571,12 грн. та 3% річних в сумі 113505,18 грн.

Приватне підприємство „Перспектива-Ріелтор" звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наступне.

26.12.2012 р. ПП „Перспектива-Ріелтор" стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження ВП № 34791983 та проведення Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавчих дій по арешту коштів та стягненню зі скаржника грошових коштів в сумі 2964513,54 грн. Так, підставою для здійснення виконавчих дій по арешту коштів на рахунках скаржника в банках та стягненню грошових коштів в постанові ДВС про арешт коштів від 23.11.2012 р. зазначено невиконання з боку скаржника ухвали господарського суду Одеської області № 15/97-08-2186 від 14.09.2009 р. Так, скаржник вважає, що дії ВДВС по арешту коштів на його рахунках та стягненню грошових коштів в сумі 2964513,54 грн. є незаконними з огляду на таке.

Зокрема, скаржник посилається на те, що ухвала господарського суду Одеської області № 15/97-08-2186 від 14.09.2009 р. про затвердження мирової угоди не містить дати набрання законної сили судовим рішенням та строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. В свою чергу скаржник вважає, що вказана ухвала суду не містить ознак виконавчого документа, тобто не є виконавчим документом та не підлягає виконанню відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" .

Таким чином, на думку скаржника, при здійсненні заходів щодо виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186 ВДВС порушено ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 17, 18, 25, 26 Закону України „Про виконавче провадження". При цьому скаржник вважає дії ДВС по відкриттю виконавчого провадження ВП № 34791983, здійсненню виконавчих дій в межах цього провадження (в тому числі винесенню постанови по арешт коштів боржника, постанови про арешт майна боржника, постанови про стягнення виконавчого збору) необґрунтованими, незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству України і порушують права скаржника.

З огляду на зазначене, скаржник просив суд:

- визнати незаконними дії органу ДВС - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по виконанню ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186;

- зобов'язати Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції припинити незаконні дії з виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186;

- скасувати постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., а також інші постанови Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ, прийняті у виконавчому провадженні ВП № 34791983, спрямовані на стягнення з ПП „Перспектива-Ріелтор" грошових коштів та арешт майна.

Поряд із скаргою ПП „Перспектива-Ріелтор" було подано заяву про відновлення пропущеного строку для подачі скарги на дії органу ДВС, посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження скаржником не було отримано. Так, інформація про виконавче провадження є доступною в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за умови, якщо сторона знає відповідний ідентифікатор доступу, який зазначається в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Наразі скаржник зазначає, що про проведення виконавчих дій по арешту коштів та стягненню зі скаржника грошових коштів в сумі 2964513,54 грн. йому стало відомо 26.12.2012 р., коли банком була виконана постанова про арешт коштів ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., тобто всі наявні кошти скаржника були арештовані та банк не виконав відповідних платіжних доручень скаржника. До того ж скаржник вказує, що в постанові ДВС від 23.11.2012 р. зазначена адреса скаржника, за якою останній не знаходиться майже рік, а саме з 20.12.2011 р. Тим більш виконання за місцезнаходженням скаржника державним виконавцем ВДВС також не провадилось. Таким чином, за ствердженнями скаржника, останній не мав можливості отримати з будь-яких джерел інформацію про проведення ДВС виконавчих дій, відкриття провадження та винесення 23.11.2012 р. постанов по виконавчому провадженню ВП № 34791983. У зв'язку із зазначеним скаржник вважає, що ним було пропущено строк для подання скарги до суду, тому просив суд визнати причину пропуску строку подання скарги поважною та відновити пропущений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно положень ч. 2 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2013 р. по справі № 15/97-08-2186 скаргу Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та призначено розгляд скарги в засіданні суду.

24.01.2013 р. відповідачем (скаржником) було подано до господарського суду Одеської області заяву про уточнення до скарги на дії органів ДВС (а.с. 125-126 т. 2), в якій скаржник зазначає, що 22.01.2013 р. ним було отримано копії постанови ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження, в якій міститься ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Так, згідно вказаної заяви скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії органу ДВС - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по виконанню ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186;

- зобов'язати Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції припинити незаконні дії з виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186;

- скасувати постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 34791983 від 23.11.2012 р.

Представник Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції проти задоволення скарги заперечував з підстав, зазначених в запереченнях на скаргу (а.с. 141-143 т. 2). Так, представник ВДВС зазначив, що 11.10.2012 року до Відділу була подана заява про примусове виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення щодо розстрочення. Відповідно до поданої ухвали про затвердження мирової угоди - ПП „Перспектива - Ріелтор" зобов'язалось в строк до 30.09.2012 р. перерахувати залишкову пайову участь у розмірі 1871833,00 грн., а також пеню в розмірі 399883,52 грн., 3% річних у сумі 113505,18 грн., та індекс інфляції у сумі 908571,12 грн. Також представник ВДВС зазначив, що під час розгляду поданої заяви про примусове виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. по справі № 15/97-08-2186 та доданої до неї ухвали, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 22, 23, 25 Закону України „Про виконавче провадження" а також з урахуванням положень ст. 86, ч. 4 ст. 121 ГПК України та інших нормативно-правових документів, державним виконавцем винесено постанову ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження, копію зазначеної постанови направлено на адресу боржника - ПП „Перспектива-Ріелтор", м. Одеса, вул. Успенська, 17, рекомендованим листом (у відповідності з договором № 02-07/2012КП від 02.07.2012 року про закупівлю кур'єрських послуг по доставці відправлень адресатам із поверненням повідомлень про вручення за державні кошти, укладений між ТОВ „Укркур'єр" та Міністерством юстиції України). Таким чином, на думку представника ВДВС, державним виконавцем у повному обсязі додержано вимоги п. 1 ст. 31 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої боржник вважається повідомлений про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже, боржник був повідомлений належним чином про відкриття виконавчого провадження .

Представники прокуратури та позивача (стягувача) письмових пояснень по суті скарги не надали, проте у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди являється судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Вказані положення кореспондують з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження", згідно якого підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали судів у господарських справах.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто Закон України „Про виконавче провадження" визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які згідно Закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку.

Враховуючи те, що мирова угода, затверджена судом, допускає добровільне її виконання, а вказаний Закон направлений на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то в разі невиконання зобов'язаною стороною умов такої мирової угоди у добровільному порядку зацікавлена сторона має право звернутися до державної виконавчої служби на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із відповідною заявою щодо примусового виконання ухвали суду, якою затверджена мирова угода.

Як зазначено в п. 7.9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з наступ. Змінами), ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою. У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2012 р. до Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції Виконавчим комітетом Одеської міської ради було направлено заяву про примусове виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення у справі № 15/97-08-2186. Відповідно до вказаної ухвали про затвердження мирової угоди ПП „Перспектива-Ріелтор" зобов'язалось в строк до 30.09.2012 р. перерахувати на користь Виконкому залишкову пайову участь у розмірі 1871833,00 грн., а також пеню в розмірі 399883,52 грн., 3% річних у сумі 113505,18 грн., та індекс інфляції у сумі 908571,12 грн. згідно відповідного графіку. Підставою для звернення стягувача - Виконкому до ВДВС із заявою про примусове виконання вказаної ухвали суду стали ті обставини, що боржник - ПП „Перспектива-Ріелтор" станом на 01.10.2012 р. сплатив лише 598871,42 грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 2694921,40 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постановою старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 16.10.2010 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 34791983 з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186, якою було затверджено мирову угоду між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ПП „Перспектива-Ріелтор". У вказаній постанові боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконавчого документа. При цьому, за ствердженнями представника ВДВС, вказана постанова була направлена на адресу боржника: м. Одеса, вул. Успенська, 17 , згідно супровідного листа Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 16.10.2010 р. від 17.10.2012 р. № В-10/1141/43415 рекомендованим листом (у відповідності з договором № 02-07/2012КП від 02.07.2012 року про закупівлю кур'єрських послуг по доставці відправлень адресатам із поверненням повідомлень про вручення за державні кошти, укладений між ТОВ „Укркур'єр" та Міністерством юстиції України).

В ч. 5, 6 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Між тим слід зазначити, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців серії ААВ № 269587 (а.с. 115-116 т. 2) боржник (скаржник) - ПП „Перспектива-Ріелтор" з 20.12.2011 р. знаходиться за наступною адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 49/1. У зв'язку з цим суд вважає, що Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було належним чином повідомлено скаржника про відкриття виконавчого провадження.

Як вказує скаржник в своїй скарзі, про існування виконавчого провадження ВП № 34791983 з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року йому стало відомо 26.12.2012 р., коли до банку надійшла до виконання постанова про арешт коштів ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., всі наявні кошти скаржника були арештовані та банк не виконав відповідних платіжних доручень скаржника.

Так, в ході розгляду скарги було з'ясовано, що копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження було отримано боржником (скаржником) при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 22.01.2013 р. В свою чергу з огляду на зазначене та враховуючи звернення скаржника до суду зі скаргою 28.12.2012 р., суд вважає, що скаржником не було пропущено встановлений ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк на подачу скарги.

Наразі в своїй скарзі ПП „Перспектива-Ріелтор" посилається на те, що ухвала господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186 про затвердження мирової угоди не містить дати набрання законної сили судовим рішенням та строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, як це передбачено п. 5, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження". В свою чергу скаржник вважає, що вказана ухвала суду не містить ознак виконавчого документа, тобто не є виконавчим документом та не підлягала виконанню відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" .

Так, господарський суд зазначає, що вказана ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки як виконавчий документ вона містить у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін (п. 7.9 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зі змінами). Проте, дійсно у вказаній ухвалі відсутня вказівка щодо дати набрання нею законної сили та строку пред'явлення її до виконання. При цьому викладеним спростовується голослівне твердження скаржника про те, що чинна на даний час ухвала господарського суду Одеської області від 14.09.2009 р. не є виконавчим документом. Адже, з урахуванням специфіки вказаної ухвали як судового рішення, що підлягає оскарженню, суд позбавлений можливості при винесенні такої ухвали вказати дату набрання нею чинності та строку пред'явлення її до виконання в разі невиконання зобов'язаною стороною умов такої мирової угоди у добровільному порядку. Хоча старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2010 р. зазначено, що ухвала господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186 про затвердження мирової угоди набрала чинності 14.09.2009 р., що не узгоджується з приписами чинного законодавства, які передбачають можливість оскарження вказаної ухвали. Тобто дата набрання вказаною ухвали законної чинності не співпадає з датою її прийняття, а припадає на наступний день після закінчення строку для її оскарження, у разі якщо її не було оскаржено.

У такому випадку державний виконавець або сторони виконавчого провадження, зокрема стягувач, відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 89 ГПК України наділені правом звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту документа.

Також згідно підпунктів 1, 6 ч. 1, 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку про неправомірність відкриття старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 34791983 з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186, якою було затверджено мирову угоду між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ПП „Перспектива-Ріелтор".

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як зазначено в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги скаржника в частині про визнання незаконними дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з відкриття вищевказаного виконавчого провадження ВП № 34791983 та скасування постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2012 р.

Крім того, як з'ясовано судом, у зв'язку з невиконанням у добровільному порядку ухвали суду старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 23.11.2013 р. було винесено постанови про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 34791983.

В ч. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" зазначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Разом з тим за приписами ч. 1-4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження". арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи те, що в оскаржуваній постанові від 16.10.2012 р. про відкриття виконавчого провадження скаржнику було надано 7-миденний термін для добровільного виконання виконавчого документа, а копію постанови про відкриття виконавчого провадження скаржником було отримано лише 22.01.2013 р., відповідно з огляду на скасування судом вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження прийняті після постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження також підлягають скасуванню.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", крім випадків зняття арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 60), або за постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 60), у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вимоги скаржника про визнання незаконними дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186 та зобов'язання вказаний орган ВДВС припинити незаконні дії по виконанню вказаної ухвали не підлягають задоволенню, оскільки доводи скаржника охоплюються лише неправомірністю відкриття виконавчого провадження та не містять інших обґрунтувань по виконанню загалом вказаної ухвали.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає вимоги скаржника частково обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 121 2 , 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії органу ДВС - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по відкриттю виконавчого провадження ВП № 34791983 з примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 14.09.2009 року у справі № 15/97-08-2186, якою було затверджено мирову угоду між Виконавчим комітетом Одеської міської ради та ПП „Перспектива-Ріелтор".

3. Скасувати постанови Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 34791983 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника ВП № 34791983 від 23.11.2012 р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 34791983 від 23.11.2012 р.

4. В задоволенні решти частини вимог в скарзі Приватного підприємства „Перспектива-Ріелтор" відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.02.2013 р.

Суддя Петров В.С.