Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-2810/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р. Справа № 130296/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі за позовом державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2011 року державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 17.08.2011 року за №№0002132302, 0002152302, 0002162302, 0002202302.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується із винесеними податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 17.08.2011 року за №№0002132302, 0002152302, 0002162302, 0002202302 та вважає їх незаконними виходячи з того, що основним видом діяльності державного підприємства за КВЕД є лісництво та лісозаготівля та надання послуг у лісовому господарстві. Згідно з товарною номенклатурою лісові ресурси не є окремою позицією в Українському класифікаторі товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі-УКТ ЗЕД) і тому можуть класифікуватися як сільськогосподарські товари. Відповідно до Закону України «Про митний тариф України» продукція лісогосподарських підприємств відноситься до групи 06 УТК ЗЕД (живі дерева та інші рослини) розділу ІІ «Продукція рослинного походження», а тому позивач правомірно перебував на спеціальному режимі оподаткування у сфері лісового господарства у відповідності до статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Також, товари групи 44 «дерева і вироби з дерева» є продуктом переробки товару групи 06 та є сільськогосподарськими товарами, що вирощені безпосередньо підприємством та ним же перероблені. Тому, позивач правомірно залишив у розпорядженні підприємства податок на додану вартість на суму 5321654,00 грн., а податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.08.2011 року за №0002152302 є неправомірним.

Крім того, як зазначено позивачем, землі, які надані державному підприємству «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в оперативне користування, відносяться до земель оборони і підлягають звільненню від земельного податку, тому донарахування земельного податку в сумі 59261,83 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 17.08.2011 року №0002202302 є безпідставним.

Також, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до норм господарського та цивільного законодавства сторони при укладені договору є вільними, ціни в договорі встановлюються за домовленістю сторін та ними погоджено усі істотні умови договору, тому висновок відповідача щодо заниження комбінатом валового доходу є упередженим і неправомірним. Правомірність включення податкових накладних до складу податкового кредиту позивача підтверджено необхідними бухгалтерськими та податковими документами. Тому, відповідачем неправомірно винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року за №№0002132302 та 0002162302.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби від 17.08.2011 року за №№0002132302, 0002152302, 0002162302. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що окремі висновки акту Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби від 02.08.2011 року за №6139/23-21/08033772 не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам податкового та іншого законодавства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у Примітці до групи 06 УТК ЗЕД визначено, що за умови дотримання винятків, зазначених у другій частині назви товарної позиції 0601, до цієї групи належать тільки живі дерева та рослини, включаючи розсаду овочів, що поставляються з парників, оранжерей чи розсадників для висадки чи для декоративних цілей. Відтак, для підприємств, які проводять діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється лише на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, визначених Законом, та в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наданому пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Всі інші види діяльності та продукція, що одержуватиметься суб»єктами спеціального режиму оподаткування, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, повинні оподатковуватися податком на додану вартість поза межами спеціального режиму оподаткування у загальновстановленому порядку. Оскільки продукція, яка поставлялася позивачем не відноситься до сільськогосподарської, позивачем допущено порушення п.8-1.2, п.8-1.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивачем порушено ряд інших норм податкового законодавства.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду справи, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» 22.06.1993 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №029969 від 12.05.2011 року. Підприємство засноване на державній формі власності, діє на основі статуту та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

У серпні 2011 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведена документальна планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного законодавства за період з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 02.08.2011 року за №6139/23-2/08033772 (а.с.37-83 т.1).

Перевіркою встановлені наступні порушення: підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає донарахуванню та сплаті в бюджет, у загальній сумі 86299,00 грн.; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язання платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»; перевіркою встановлено неподання розрахунку збору податку на прибуток підприємств, в тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами за 1-й квартал 2009 року; статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, статті 8-1 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 5759697,00 грн.; статті 8, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», із змінами та доповненнями, внаслідок чого нарахована пеня в сумі 37690,67 грн.; статей 2, 5, 7, 8, 12, 15 Закону України від 03.07.1992 року за №2535-XII «Про плату за землю», зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено неподання податкового розрахунку земельного податку на 2009-2010 року та донараховано земельний податок в сумі 59261,83 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 13501,64 грн., за 2010 рік в сумі 45760,19 грн.; по структурному підрозділу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - пансіонат «Орел» встановлено порушення статей 2, 5, 7, 8, 12, 15 Закону України від 3 липня 1992 року №2535-XII «Про плату за землю», із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховано земельний податок в сумі 110754,40 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 32851,00 грн., за 2009 рік в сумі 37835,40 грн., за 2010 рік в сумі 40068,00 грн. (а.с.82-83 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року за №№0002132302, 0002152302, 0002162302, 0002202302, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з наступних платежів: податку на прибуток підприємства - на загальну суму 81420,00 грн., в тому числі за основним платежем 60193,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21219,00 грн.; з податку на додану вартість по вітчизняних товарах - на загальну суму 7134727,00 грн., в тому числі за основним платежем 5707779,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1426948,00 грн.; з податку на додану вартість по вітчизняних товарах - на загальну суму 81263,00 грн., в тому числі за основним платежем 65010,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16253,00 грн.; земельного податку з юридичних осіб - на загальну суму 76797,29 грн., в тому числі за основним платежем на суму 59261,83 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17535,46 грн.

Щодо встановлення відповідачем порушень ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, статті 8-1 чинного на момент спірних правовідносин Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями) та нарахування у зв'язку з цим податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 5759697,00 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення №0002152302 від 17.08.2011 року з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у встановленому Законом порядку 01.06.2009 року подав до ДПІ у м. Івано-Франківську заяву про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.233-234 т.1).

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів податковим органом було прийняте рішення про реєстрацію з 01.06.2009 року ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що позивачу було видане свідоцтво за №100226080 на бланку серії НБ №089712 (а.с.106 т.1).

Відповідно до пункту 2.3 статті 2 статуту ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», затвердженого наказом Міністра оборони України від 30 вересня 2008 року № 469, основними напрямами та предметом діяльності Підприємства є визначені Підприємством види діяльності у відповідності із класифікацією видів економічної діяльності національного класифікатора України: лісове господарство та пов»язані з ним послуги; лісівництво, лісове господарство; лісівництво та лісозаготівлі, одержання продукції лісового господарства; мисливство; надання послуг у лісовому господарстві тощо.

Згідно довідки серії АА № 029969 від 12 травня 2011 року з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» за КВЕД є: 02.01.1 Лісівництво та лісозаготівлі; 20.10.0 Лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; 20.30.0 виробництво дерев»яних будівельних конструкцій та столярних виробів; 20.40.0 виробництво дерев»яної тари; 55.23.0 Надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; 75.22.0 діяльність у сфері оборони.

У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб»єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100226080 форми № 2-РС на бланку серії НБ № 089712 вказано, що видами діяльності ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» відповідно до КВЕД є: 02.01.1 лісівництво та лісозаготівлі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1.6 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 8-1.7 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно підпункту 8-1.15.3 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цієї статті для діяльності у сфері лісового господарства (лісництва) застосовуються такі терміни: а) залісення, вирощування і догляд за деревами або чагарниками чи вирубування дерев та/або чагарників; б) збирання дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробка та консервація.

Відповідно до Закону України «Про митний тариф України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) живі дерева та інші рослини відносяться до групи 06.

Згідно пункту 9 Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 року № 23, код згідно КВЕД 02.01 (підклас 02.01.1) лісівництво та лісозаготівлі: лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини відноситься до переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 8-1.2 Закону встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що позивач під час перебування на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у період з 01.06.2009 року по 04.01.2011 року діяв як добросовісний платних податку на додану вартість, а тому відповідачем неправомірно зроблений висновок про порушення ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, статті 8-1 чинного на момент спірних правовідносин Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями).

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №283/97 визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Цим же пунктом визначено перелік доходів, які включаються до складу валового доходу підприємства. Зокрема, серед іншого, доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону №283/97, валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР визначено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР містить вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Так, зокрема, підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 цього ж Закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно пункту 5.9 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Підпунктом 7.4.1 Закону встановлено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але неменших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно підпункту 7.4.2 витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відтак, враховуючи викладені вище норми закону, відповідачем протиправно винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року за №№0002132302 та 0002162302.

Колегія суддів вважає вірними доводи суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 169481,00 грн. щодо господарських операції підприємства з його контрагентами - ПП «Фірма «Юкос» та ТОВ «Промелектромонтаж».

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано первинні бухгалтерські та податкові документи, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем не наведено також доказів щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 170994,00 грн. внаслідок порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» його структурними підрозділами -Тернопільським управлінням виробничо-технічної комплектації та Сколівським військовим лісгоспом, які викладені в актах перевірок від 23.03.2011 року за №1382/23-2/24633164 та від 08.07.2011 року за №103/23-0/24981630.

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, прийняті на підставі акту перевірки від 02.08.2011 року за №6139/23-2/08033772 податкові повідомлення-рішення від 17.08.2011 року за №№0002132302 та 0002162302 правомірно визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані.

Щодо застосування ДПІ у м. Івано-Франківську звичайних цін відповідно до наказу інспекції від 19.07.2011 року за №2367 то колегія суддів вбачає підстави для задоволення позову в цій частині враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 Закону №283/97, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо недоведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.5 цього Закону встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Згідно підпункту 1.20.5-1, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Відповідно до п.6.1 Статуту підприємства ліспромкомбінат самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність та встановлює ціни на продукцію. Доказів порушення позивачем норм Закону №283/97 відповідачем не подано. Тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що позивачем внаслідок вказаного вище порушення занижено валовий дохід на суму 91087,00 грн.

Згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб»єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 17.08.2011 року за №№0002132302, 002152302 та 0002162302 не ґрунтуються на нормах права, внаслідок чого їх слід визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а - 2810/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя В.П. Сапіга

суддя І.О. Яворський