Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-16/11465-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5011-16/11465-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргуприватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. у справі № 5011-16/11465-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ІРЕЙ" доприватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" прогрошових коштів 287 494,40 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Мельник І.І. (дов. від 03.09.2012 р.);

відповідача: Ліпкова Ю.В. (дов. від 10.10.2012р.), Федоренко О.П. (дов. від 10.11.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2012 року (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-ІРЕЙ" 287 494 грн. 40 коп. надмірно сплачених коштів, 5749 грн. 89 коп. судового збору. В частині вимог щодо розірвання договору № 1.76-134/10 від 22.10.2010 року відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року (головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.), рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2012 року у справі № 5011-16/11465-2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Приватне підприємство "Управляюча компанія "Метрополія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м.Києва від 23.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року у справі №5011-16/11465-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач скористався правом, наданим ст.111 2 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2010 року між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (виконавець) був укладений договір №1.76-134/10 на виконання робіт, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника зобов'язався виконати роботи "Реконструкція Сімферопольського ТЕЦ для реалізації схеми видачі потужності електроустановок Тургенівської ВЕС потужністю 200 МВт, яка належить TOB "КОРУС" та знаходиться в Білогірському районі Автономної Республіки Крим", а замовник - прийняти їх та сплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна договірна вартість робіт складається з суми вартості всіх етапів та згідно Протоколу узгодження договірної ціни робіт становить 1437472,00 грн.

Оплата вартості робіт за цим договором здійснюється за наступним графіком: протягом 5-ти банківських днів після підписання цього договору; аванс у розмірі 30 % від загальної договірної вартості робіт, що складає 431 241,60 грн. з ПДВ; протягом 5-ти банківських днів після погодження замовником стадії "П" відповідного етапу реконструкції згідно п.3.1 цього договору - 30 % від вартості робіт за відповідним етапом проектування згідно специфікації (додаток 1 до договору); протягом 5-ти банківських днів після погодження замовником стадії "Р" відповідного етапу реконструкції згідно п.3.1 цього договору - 30 % від вартості робіт за відповідним етапом проектування згідно специфікації (додаток 1 до договору); остаточні розрахунки в обсязі 10 % від загальної договірної вартості робіт здійснюються протягом 15-ти банківських днів після отримання всіх необхідних погоджень та підписання акта приймання-передавання виконаних робіт за цим договором.

Додатками до договору сторони погодили завдання на проектні роботи, перелік вихідних даних для розробки проектної документації та узгодили договірну ціну робіт.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу 862483,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 204113 від 27.10.2010 р., № 4 від 09.03.2011 р., №204978 від 23.02.2011 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно п.1.2 договору та специфікації до договору, термін виконання робіт становить: 100 робочих днів щодо першого етапу реконструкції у відповідності до рішень ТЕО (стадія "П", "Р"), вартість етапу 838525,33 грн. та 180 робочих днів щодо другого етапу реконструкції у відповідності до рішень ТЕО (стадія "П", "Р"), вартість етапу 359368,00 грн., всього 1437472,00 грн. з ПДВ. Етапи робіт виконуються паралельно, датою початку робіт є дата отримання авансового платежу за умовами передачі виконавцю вихідних даних і належного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

У відповідності до п. 3.1 договору № 1.76-134/10, роботи за кожною стадією кожного етапу реконструкції передаються згідно накладної на передавання проектної документації. Замовник протягом 10-ти робочих днів з дня одержання проектної документації повинен листом погодити отриману документацію або надати мотивовані зауваження до неї.

Таким чином термін виконання робіт за цим Договором становить: 1 етап - 18.03.2011 р.; 2 етап - 18.07.2011 р.

За накладними від 02.03.2011 р., відповідач передав позивачу результати виконаних робіт стадії "П" за першим та другим етапом реконструкції, на загальну сум 574988,80 грн., при цьому роботи стадії "Р" залишилися відповідачем невиконані.

Позивач листом від 04.08.2011 року № 01/284 повідомляв відповідача про порушення останнім строків виконання робіт за договором, необхідність надання результатів робіт по другому етапу договору.

Матеріали справи містять лист позивача від 13.02.2012 року №01/41, в якому ТОВ "Крим-ІРЕЙ" повідомив ПП "Управляюча компанія "Метрополія" про відмову від договору в порядку ст. 849 ЦК України з подальшим припиненням робіт та звернувся з проханням надати документальне підтвердження понесених фактичних витрат, а також акти приймання-передачі фактично виконаних робіт.

Відповідач листом № 01/03-05/200 від 26.05.2011 р. заперечив пропозицію ТОВ "Крим- ІРЕЙ" щодо припинення виконання робіт, у т.ч. за договором № 1.76-134/10 та направлення представника із метою звірки фактично виконаних робіт для подальшого розірвання договору.

Звертаючись з позовом про розірвання договору від 22.10.2010 року №1.76-134/10 на виконання робіт, позивач послався на те, що невиконання відповідачем робіт є підставою для розірвання контракту та повернення йому сплаченого авансу згідно зі ст.1212 ЦК України.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із вимогою. та стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України суми 287494, 40 грн. надмірно сплачених грошових коштів.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Умовами п.8.2 договору передбачено, що розірвання цього договору може мати місце в порядку, визначеному статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від договору в порядку ст.849 ЦК України, надіславши відповідачу лист №01/41 від 13.02.2012 р., який згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманий ТОВ "УК Метрополія" 20.02.2012 р.

Виходячи із змісту ст.ст. 651, 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, внаслідок відмови позивача від договору підряду він вважається розірваним і внаслідок його розірвання зобов'язання сторін за договором припиняються.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору, оскільки враховуючи приписи ч. 3 ст. 651 ЦК України, на час звернення до господарського суду спірний договір був розірваним в силу закону і не потребував подальшого розірвання його в судовому порядку.

Таким чином, договір № 1.76-134/10 від 22.10.2010 р. вже є розірваним замовником в односторонньому порядку, згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Доказів виконання, приймання-передачі виконаних робіт за договором №1.76-134/10 від 22.10.2010 року у відповідності до умов договірних правовідносин та вимог чинного законодавства України, з оформленням актів виконаних робіт на суму 287 494,40 грн., судам не надано. Відповідач належних доказів на спростування зазначених вище обставин, не надав. Доказів повернення відповідачем перерахованої позивачем суми 287 494,40 грн. матеріали справи також не містять.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач отримав грошові кошти на законних підставах, але у зв'язку з тим що зобов'язання були припинені, то підстави набуття грошових коштів відпали, а отже відповідач повинен повернути безпідставно набуте майно.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 287494,40 грн. надмірно сплачених грошових коштів. В решті позову правомірно відмовлено.

Враховуючи викладене вище, помилковими визнаються твердження скаржника про неправомірне застосування судами до спірних правовідносин положень ч.4 ст.849, ст.1212 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вправі самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно з приписами ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Управляюча компанія "Метрополія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 р. у справі № 5011-16/11465-2012 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.