Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а-22031/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/1452/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача -не з'явились,

відповідача -Фатьянова Р.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" (далі -Товариство)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010

у справі № 2а-22031/10/0570

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -ДПІ)

про визнання протиправними та недійсними повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2010 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.07.2010 № 0000173500/3 та від 22.07.2010 № 0000043500/4 з тих мотивів, що на час укладення спірних договорів міни та купівлі-продажу цінних паперів обіг акцій (що були предметом цих договорів) не був обмежений.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнання в судовому порядку недійсною реєстрації випуску акцій спірних емітентів та їх скасування виключає можливість таких акцій виступати об'єктами цивільних прав та є свідченням нікчемності спірних правочинів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009, оформлену актом від 14.12.2009 № 2175/22-0/25107437. За наслідками цієї перевірки (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0000173500/2, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 452 620 грн. (у тому числі 1 909 051 грн. за основним платежем та 1 543 569 грн.), а також податкове повідомлення-рішення від 22.07.2010 № 0000043500/4 про застосування до позивача 242 470 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток.

Підставою для оспорюваного донарахування із застосуванням штрафних санкцій став висновок податкового органу про незаконне відображення позивачем в окремому податковому обліку фінансового результату операцій з придбання та відчуження акцій відкритого акціонерного товариства «Медбіоприлад», відкритого акціонерного товариства «Укрспецметиз»та відкритого акціонерного товариства «Укрспеццемент»за договорами міни та купівлі-продажу, укладеними позивачем 26.10.2007 та 28.11.2007, у зв'язку з тим, що на час укладення цих договорів юридичних осіб цих емітентів було припинено в судовому порядку із визнанням недійсними їх статутних документів, реєстрації випуску їх акцій, свідоцтв про реєстрацію виписки акцій.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, апеляційний суд підтримав таку позицію податкового органу та зазначив, що операції позивача із акціями неіснуючого емітента не є операціями з продажу цінних паперів, позаяк не породжують відповідні ним правові наслідки.

Така правова оцінка обставин справи відповідає нормам матеріального права.

За змістом підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

У підпункті 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 цього Закону під терміном "витрати" розуміється сума коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

У підпункті 7.6.4 пункту 7.6 цієї ж статті Закону міститься визначення терміну «доходи»як суми коштів або вартості майна, отриманого (нарахованого) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшеного на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обіг цінних паперів -це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Згідно зі статтею 2 цього Закону емітентом цінних паперів визнається юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено, що акція - це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку про те, що проста іменна акція емітента нерозривно пов'язана з особою емітента, адже її економіко-правове значення полягає у забезпеченні отриманні її держателем прибутку (зокрема, у вигляді дивіденду), тоді як наслідком припинення юридичної особи-емітента є втрата акцією своїх ознак прибутковості, що виключає її товарність.

Економічний ефект від продажу акцій припиненого (ліквідованого) емітента відсутній, адже такий ефект не може бути пов'язаний з заниженням прибутку підприємства, внаслідок безпідставного застосування правил оподаткування, визначених пунктом 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, правила оподаткування операцій з цінними паперами, визначені вказаними нормативними положеннями, можуть мати місце у разі «товарності» угод з цінними паперами, тобто коли такі угоди мають реальний характер, спрямовані на реальне настання правових наслідків. Правомірність угоди передбачає, що така угода має ознаки юридичного факту, що породжує визначені законом для такої угоди правові наслідки, настання яких бажають особи - учасники угоди. Тобто дійсність угоди означає визнання за нею ознак юридичного факту, що створює той правовий результат, до якого прагнули суб'єкти угоди.

Припинення ж емітентів акцій на час укладення позивачем договорів міни та купівлі-продажу акцій відкритого акціонерного товариства «Медбіоприлад», відкритого акціонерного товариства «Укрспецметиз»та відкритого акціонерного товариства «Укрспеццемент»виключає наявність у позивача мети, спрямованої на реальне настання правових наслідків від здійснення цих операцій.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у разі здійснення суб'єктами господарювання операцій з акціями, емітованими підприємством, діяльність якого припинено, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав та не відповідають нормативному визначенню терміну «цінні папери».

Позиція скаржника щодо втрати акцією ознак цінного паперу лише після офіційного опублікування розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування реєстрації випуску акцій (яку було підтримано судом першої інстанції під час прийняття рішення про задоволення даного позову) не спростовує зазначеного висновку апеляційного суду.

Враховуючи, що висновки суду апеляційної інстанції, покладені в основу оскаржуваної постанови, відповідають установленим під час розгляду справи обставинам та діючому законодавству, то процесуальні підстави для скасування оскаржуваного судового акта зі спору відсутні.

З огляду на реорганізацію ДПІ Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити відповідача у справі його правонаступником -державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька її правонаступником - державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" залишити без задоволення.

3. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 у справі № 2а-22031/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько