Постанова

від 18.02.2013 по справі 2а-16917/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року 12:42 № 2а-16917/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.07.2012р., за участю:

позивача -Соколова О.В.

відповідач -Завгороднєва О.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.07.2012р. №0000242320.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено перевірку Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» за результатами якої 20.06.2012р. складено акт №610/40-50/23-20/25394566 про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в періоді з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення, зокрема, п. 185.1 статті 185, п. 198.3 статті 198, п. 200.1 - 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення за березень 2012 року на суму ПДВ 1 335 879грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.07.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242320, яким за порушення п. 185.1 статті 185, п. 198.3 статті 198, п. 200.1 - 200.4 статті 200 ПК України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 335 879грн. за березень 2012 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «Антарес» (Продавець) укладено Контракт №4500613312 від 07.03.2012р., відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити наступний товар: олія соняшникова нерафінована з насіння соняшнику урожаю 2011 року, в кількості 800 (вісімсот) тони +/- 10% на вибір Покупця, на умовах, які передбачені даним Контрактом.

На виконання умов вказаного Контракту ПП «Антарес» виписані видаткові накладні №РН-0000130 від 12.03.2012р. на суму з ПДВ 323 470,67грн., №РН-0000109 від 07.03.2012р. на суму з ПДВ 319 739,06грн., №РН-0000117 від 08.03.2012р. на суму з ПДВ 317 775,07грн., №РН-0000123 від 10.03.2012р. на суму з ПДВ 620 230,94грн., №РН-0000120 від 09.03.2012р. на суму з ПДВ 322 292,27грн., №РН-0000108 від 06.03.2012р. на суму з ПДВ 272 995,88грн., №РН-0000124 від 10.03.2012р. на суму з ПДВ 611 785,75грн., №РН-0000127 від 11.03.2012р. на суму ПДВ 943 898,02грн., №РН-0000134 від 13.03.2012р. на суму ПДВ 634 175,34грн., №РН-0000135 від 13.03.2012р. на суму з ПДВ 273 977,89грн., №РН-0000139 від 14.03.2012р. на суму 271 031,89грн., №РН-0000140 від 14.03.2012р. на суму 935 452,82грн., №РН-0000155 від 17.03.2012р. на суму 607 857,76грн., №РН-0000154 від 17.03.2012р. на суму 619 838,15грн., №РН-0000149 від 16.03.2012р. на суму 940 755,61грн., рахунки - фактури №РФ-0000130 від 12.03.2012р. на суму з ПДВ 323 470,67грн., №РФ-0000120 від 09.03.2012р. на суму з ПДВ 322 292,27грн., №РФ-0000123 від 10.03.2012р. на суму з ПДВ 620 230,94грн., №РФ-0000117 від 08.03.2012р. на суму з ПДВ 317 775,07грн., №СФ-0000108 від 06.03.2012р. на суму з ПДВ 272 995,88грн., №СФ-0000112 від 07.03.2012р. на суму з ПДВ 319 739,06грн.; №РФ-0000124 від 10.03.2012р. на суму 611 785,75грн., №РФ-0000127 від 11.03.2012р. на суму ПДВ 943 898,02грн., №СФ-0000134 від 13.03.2012р. на суму ПДВ 634 175,34грн., №РФ-0000135 від 13.03.2012р. на суму 273 977,89грн., №РФ-0000139 від 14.03.2012р. на суму 271 031,89грн., №РФ-0000140 від 14.03.2012р. на суму 935 452,82грн., №РФ-0000155 від 17.03.2012р. на суму 607 857,76грн., №РФ-0000154 від 17.03.2012р. на суму 619 838,15грн., №СФ-0000149 від 16.03.2012р. на суму 940 755,61грн., товарно - транспорті накладні 01АБ від 05.03.2012р., від 06.03.2012р., від 07.03.2012р., від 08.03.2012р., від 09.03.2012р., від 10.03.2012р., від 11.03.2012р., від 12.03.2012р., від 13.03.2012р., від 15.03.2012р., від 16.03.2012р., податкові накладні від 08.03.2012р. №17 на суму з ПДВ 317 775,07грн., №23 від 10.03.2012р. на суму з ПДВ 620 230,94грн., №20 від 09.03.2012р. на суму з ПДВ 322 292,27грн., №8 від 06.03.2012р. на суму з ПДВ 272 995,88грн., №12 від 07.03.2012р. на суму з ПДВ 319 739,06грн., №30 від 12.03.2012р. на суму з ПДВ 323 470,67грн., №24 від 10.03.2012р. на суму ПДВ 611 785,75грн., №27 від 11.03.2012р. на суму 943 898,02грн., №31 від 13.03.2012р. на суму з ПДВ 634 175,34грн., №35 від 13.03.2012р. на суму 273 977,89грн., №39 від 14.03.2012р. на суму 271 031,89грн., №40 від 14.03.2012р. на суму 935 452,82грн., №55 від 17.03.2012р. на суму 607 857,76грн., №54 від 17.03.2012р. на суму 619 838,15грн., №49 від 16.03.2012р. на суму 940 755,61грн.

Оплата товару за Контрактом №4500613312 від 07.03.2012р. підтверджується копіями платіжних доручень №15004568, №15004564, №15004565, №15004563, №15004567, №15004562, №15004561, №15004566 від 12.03.2012р., №15004809 від 14.03.2012р., №15005021, №15005022, №15005020 від 15.03.2012р., №15005285, №15005284, №15005283 від 19.03.2012р. на загальну суму 8 015 277,12грн.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2012 року податкові накладні, отримані від ПП «Антарес» на загальну суму 8 015 277,12грн., оскільки згідно акту ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №152/22-6/32150232 від 13.06.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Антарес» (код ЄДРПОУ 32150232), щодо підтвердження господарських відносин з Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» за період березень 2012 року, ПП «Антарес» до податкового органу не подавало податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року. Крім того, підприємство має стан - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.10.2012р. на підставі - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В матеріалах справи міститься копія постанови від 13.06.2012р. старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Житомирській області про притягнення як обвинувачено директора ПП «Антарес» - Вовка Г.М. по кримінальній справі №12/169003 за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, відповідно до якої останній свою вину визнав.

Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2. ст. 228 визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України „підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Відповідно до п. 2. статті 215 Цивільного кодексу України „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається".

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, зазначені правочини відповідно до ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вимог п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 статті 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно з п. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Отже, відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012р. №0000242320, а тому адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 25.02.2013р.

Суддя В.В. Амельохін