Постанова

від 22.02.2013 по справі 5006/12/208/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.02.2013 р. справа №5006/12/208/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Лазарев О.В., представник за дов. від 08.11.12р. № 1/12-73 від відповідача:Кривсун Н.В., директор Склярук І.І., представник за дов. від 12.02.13р. б/н розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі№5006/12/208/2012 (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тенісний клуб «Калинова балка» м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» м. Донецьк простягнення набутих без достатньої правової підстави коштів у розмірі 15689,70грн. та процентів за користування чужими коштами у розмірі 2373,54грн. ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенісний клуб «Калинова балка» м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» м. Донецьк про стягнення набутих без достатньої правової підстави коштів у розмірі 15689,70грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2373,54грн. (а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. по справі №5006/12/208/2012 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенісний клуб «Калинова балка» м. Донецьк кошти набуті без достатньої правової підстави у розмірі 15689,70грн., проценти за користування чужими коштами у розмірі 2373,54грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн. (а.с. 97-102).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту збереження без достатньої правової підстави грошових коштів та обґрунтованість стягнення, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України. Щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами судом першої інстанції застосовані положення ст.1048 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову (а.с.107-114).

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник вказує, що судом не враховано, що сторони підписали Акт прийому-передачі об»єкту із оренди від 31.10.2010р., в якому засвідчили, що недоліки в орендованому об»єкті відсутні.

На думку апелянта, суд помилково вважає, що заміна лічильника є поліпшенням речі, яка є предметом договору оренди, в розумінні ч.1 ст.778 ЦК України.

Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду про втручання відповідача до роботи лічильника є необґрунтованим та таким, що суперечать матеріалам справи, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012 р. по справі №37/245.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав відзив на апеляційну скаргу від 18.02.2013р., просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенісний клуб «Калинова балка» є юридичною особою (ідентифікаційний код 31916221), що підтверджено Статутом, довідкою з ЄДРПОУ та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.85-91, 92, 93).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35537934), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 30).

З витягу Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Донецька про державну реєстрацію прав №27507084 від 01.10.2010р. вбачається, що ТОВ «Тенісний клуб «Калинова балка» на підставі свідоцтва про право власності б/н від 24.09.2010р., виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради є власником будівлі, розташованої за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вулиця Овнатаняна, будинок 5 (а.с.84).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенісний клуб «Калинова балка» (за договором - орендодавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» (за договором - орендар, далі - відповідач) 09.11.2007р. був укладений договір оренди №2, відповідно до умов якого, орендодавець зобов»язався передати орендарю у строкове платне користування (оренду ) частину нежитлового приміщення (адміністративну будівлю), розташовану за адресою: м.Донецьк, вул.Овнатаняна, 5 (далі - об»єкт оренди, місцезнаходження якого зазначено у Додатку 1 (п. 1.1. договору) ( а.с.14-15).

Площа об»єкту, яка передається у оренду складає 207кв.м. (п.1.2).

Мета оренди: розміщення орендарем закладу громадського харчування (п.2.1).

Орендодавець зобов»язується протягом 25 днів з моменту підписання договору передати об»єкт оренди орендарю (п.3.1)

Документом, який підтверджує передачу об»єкта оренди, є акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. В акті прийому-передачі відображається стан об»єкту оренди на момент передачі, остаточна вартість об»єкту оренди, місцезнаходження об»єкту оренди, його цільове призначення, правовстановлюючі документи (п.3.2).

Об»єкт оренди вважається переданим у оренду з моменту підписання акту приймання-передачі (п.3.3)

Строк оренди складає 35 місяців з моменту прийняття орендарем об»єкту оренди по акту приймання-передачі (п.4.1)

Розділом 5 договору сторони визначили орендну плату та порядок розрахунків.

Орендар відшкодовує орендодавцю витрати на комунальні послуги, згідно рахунків орендодавця. Відшкодування витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем не пізніше 3 банківських днів після виставлення рахунків орендодавцем (п.5.1)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.

01.12.2007р. до Договору оренди №2 від 09.11.2007р. між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі об'єкту в оренду, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення, за адресою: м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 5, загальною площею 207кв.м. (а.с. 16).

Даний об'єкт оренди був повернутий Орендарем Орендодавцю 31.10.2010р. за Актом приймання-передачі (а.с.17).

З пояснень позивача вбачається, в період дії договору облік спожитої електроенергії здійснювався згідно лічильника. Позивачем щомісячно виставлялися рахунки на оплату спожитих послуг, а Відповідачем здійснювалася оплата та підписувалися Акти приймання-передачі комунальних послуг, які включали відомості про обсяги спожитої Орендарем електроенергії (а.с.11-12, 19-20).

З виписки оборотно-сальдової відомості за позабалансовим рахунком вбачається, що в період з початку строку оренди з 01.12.2007р. по 31.07.2010р. для обліку спожитої електроенергії Орендодавцем (позивачем) застосувався лічильник із трансформатором току типу СА4У/И678, що перебував у його власності (а.с.21).

Відповідно до Акту огляду робіт від 25.09.2010р. за участі представника будівельно-монтажної організації та представника замовника ТОВ "ФУД АРТ" був проведений огляд робіт, виконаних ПП Маришин О.В., а саме робіт з демонтажу лічильника електроенергії Енергомера СА-4-И 678 №454656 та монтажу прямострумного лічильника НІК 2301 АП-1. Роботи здійснювались в присутності головного інженера ТК «Калинова балка» Нікітіна П.О. (а.с.31).

За розрахунком позивача, здійсненим відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. за №562, з відповідача підлягає до стягнення різниця між розрахунковою та фактично сплаченою електроенергією (не облікована електроенергія): 26387,18грн.-10697,48грн. та складає 15689,70грн.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 2373,54грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення набутого без достатньо правових підстав майна.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ №562 від 04.05.2006р. (далі по тексту Методика).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов»язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов»язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Обов»язковою умовою, з якою законодавець пов»язує виникнення даного виду зобов»язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи право чином.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов»язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до п.п.1.2 ст. 139 ГК України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи користуються у діяльності суб»єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб»єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб»єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб»єктів з іншими суб»єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п. 5 ст. 139 ГК України).

Виходячи з наведених норм, грошові кошти є майном, яке підлягає поверненню потерпілій стороні як безпідставно набуте в розумінні ст.1212 ЦК України.

В свою чергу, обов»язок повернути безпідставно отримане майно (гроші) є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. У разі невиконання цього обов»язку майно підлягає стягненню з означеної особи у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок проведення відповідачем у період дії договору оренди демонтажу лічильника електроенергії, що є втручанням в його роботу, вартість недорахованої електроенергії, розраховується виходячи з Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006р. № 562, зареєстрованої і Мін'юсті України 04.07.2006р. за № 782/12656.

Згідно приписів частин 1 та 2 ст.277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснює розрахунок з енергопостачальною організацією за спожиту електроенергію за типовим договором №4807 від 22.01.2003р., затвердженим Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (а.с.78-82).

Правила користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005р. N910) регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Абзацом 6 пункту 3.8 Правил передбачено, що установлення (заміна) засобів розрахункового обліку без зміни електричної схеми обліку здійснюється на підставі заяви споживача за його рахунок електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання таких робіт, за погодженням з електропередавальною організацією.

Як вже зазначалось, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем по справі демонтаж лічильника був здійснений на підставі заяви та за згодою електропередавальної організації.

Абзацом 2 пункту 3.27 Правил встановлено, що непланова заміна розрахункового засобу обліку електричної енергії здійснюється електропередавальною організацією або іншою організацією, яка має право на виконання цих робіт, за рахунок організації, на вимогу (за ініціативою) якої здійснюється заміна розрахункового засобу обліку.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що демонтаж та монтаж лічильника здійснений Приватним підприємцем Маришиним О.В., а не енергопостачальною організацією. Також відсутні документи, які б підтверджували право на виконання таких робіт ПП Маришиним О.В.

Крім того, приписами пункту 3.34 Правил зазначено, що будь-які роботи, пов'язані з порушенням або зміною схеми розрахункового обліку електричної енергії, заміною типу розрахункового засобу обліку електричної енергії, проводяться за погодженням з електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії) у присутності представників заінтересованих сторін та оформляються актом.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України , ст.ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В матеріалах справи відсутній жодний документ (Акт), згідно приписів п.3.34 Правил, яким би було підтверджено погодження енергопостачальної організації про демонтаж лічильника.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Методики передбачено, розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії здійснюється: за тарифами для споживачів відповідної групи та класу напруги, які діяли під час порушення споживачем ПКЕЕ (Т, грн/кВт·год); за величиною розрахункового добового споживання електричної енергії (W доб , кВт·год.); за кількістю днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог ПКЕЕ (Д, день).

Згідно розрахунку розміру збитку за спожиту електроенергію ТОВ "ФУД АРТ" сумарна максимальна потужність наявних у відповідача струмоприймачів дорівнює 50,15кВт (сумарна потужність холодильного обладнання - 10,3 кВт, сумарна потужність нагрівального обладнання та електричних печей - 28,7кВт, сумарна потужність інших струмоприймачів - 11,15кВт). При цьому, тривалість роботи обладнання відповідача до розрахунку приймається в розмірі 16год. з урахування двозмінної роботи обладнання (ТОВ "ФУД АРТ" як заклад громадського харчування працювало з двозмінним режимом).

Таким чином, величина розрахункового добового обсягу спожитої за період порушення електричної енергії дорівнює: 16*(0,75*10,3+0,7*28,7+0,5*11,12)= 534,24 кВТ.

Загальний розрахунковий обсяг спожитої електричної енергії: 534,24*60 =32054,40кВт.

Отже, загальна розрахункова вартість недорахованої електроенергії становить: 32054,40*0,8232 (тариф)*60 = 26387,18грн.

Згідно Актів приймання-передачі комунальних послуг за вересень 2010р. та жовтень 2010р. відповідачем було сплачено за спожиту електроенергію (6967+6028)*0,8232 = 10697,48 (згідно даних лічильника, який було встановлено після демонтажу).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе грошові кошти у сумі 15689,70 грн. як різницю між розрахунковою та фактично сплаченою електроенергією, а відтак висновок про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є правильним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами у розмірі 2373,54грн.

Згідно вимог передбачених частиною 2 ст.1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Оскільки приписи ст.536 ЦК України не визначають розмір зазначених процентів та враховуючи відсутність домовленості між сторонами договору стосовно розміру процентів за користування коштами, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосований до зазначених правовідносин розмір процентів, який передбачений ст.1048 ЦК України за користування позикою.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок процентів суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в сумі 2373,54грн.

Судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення процентів за користування чужими коштами у розмірі 2373,54грн., розмір яких правильно розрахований позивачем, є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на Акт від 25.09.2010р. та стосовно поліпшення речі, яка є предметом оренди, колегія суддів не бере до уваги, оскільки предметом у даній справі є стягнення набутих без достатньої правової підстави коштів, а не правовідносини щодо найму (оренди).

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету спору, тому колегією суддів відхиляються.

Посилання апелянта на рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. у справі № 37/245 відхиляються, оскільки постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. у справі № 37/245 рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2012р. у даній справі скасовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. у справі №5006/12/208/2012 та задоволення апеляційної скарги відсутні, тому рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними у постанові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД АРТ» м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. у справі №5006/12/208/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.01.2013 року у справі №5006/12/208/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко