Постанова

від 22.02.2013 по справі 19/5014/2570/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.02.2013 р. справа №19/5014/2570/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. від позивача:Стариков А.С., представник за дов. від 08.02.13р. № 27-д Бєлкіна О.М., представник за дов. від 12.12.2012р. № 114-д від відповідача:Кузнєцов С.О., голова правлення Стахов Р.В., адвокат за дов. від 23.10.12р. № 3 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 19.12.2012 року у справі№ 19/5014/2570/2012 (суддя Косенко Т.В.) за позовомЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" м. Луганськ простягнення 128708,86 грн. ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 року Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" м. Луганськ про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в сумі 125628,80 грн., інфляційних збитків в сумі 343,89 грн. та 3 % річних у сумі 2736,17 грн. за договором на постачання теплової енергії № 506 від 01.08.2007 року (т.1, а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2012р. позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" заборгованість у сумі 30279 грн. 76 коп., інфляційні збитки у сумі 24 грн. 78 коп., 3% річних у сумі 848 грн. 49 коп. та судовий збір у сумі 623 грн. 41 коп. В решті позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.18-20).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору № 506 від 01.08.2007 року щодо поставки теплової енергії, проте заявлені позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню частково згідно наданого відповідачем розрахунку, враховуючи, те, що зміни до договору стосовно ціни не вносилися.

Відповідач, Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" м.Луганськ, звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2012р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т.2, а.с. 25-28).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник, посилаючись на закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає, що регулювання тарифів на постачання теплової енергії відносить до компетенції органів місцевого самоврядування та вони не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Також скаржник зазначає, що розрахунок боргу відповідача, на який посилається суд, є необґрунтованим, оскільки суд не врахував рішення виконавчого комітету Луганської міської ради, якими у спірний період було змінено тариф, тому розрахунок зроблений відповідно до тарифів, які втратили чинність.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення, надали відзив на апеляційну скаргу від 18.02.2013р.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код 24047779) є юридичною особою, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Витягом із Статуту (т.1 а.с.20-24).

Відповідач, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" (ідентифікаційний код 06394690) є юридичною особою, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ та Статутом (т.1, а.с.118-132).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 року між Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго" (за договором - постачальник) та Об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" ( за договором - споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії №506 від 01.08.2007 (т.1, а.с. 67-71,115).

За умовами даного договору постачальник бере на себе зобов'язання з виробництва та поставки теплової енергії споживачам, які мешкають в будинках житлово-будівельних кооперативах, а також в будинках товариств власників багатоквартирних будинків м. Луганська (додаток № 1), у відповідності з діючими нормами до межі експлуатаційної відповідальності (додаток № 2) (п.2.1 договору).

Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу по пошті або вручаються під розпис.

Споживач має право згідно п.4.4.1 договору отримувати інформацію стосовно діючих тарифів на послуги теплопостачання населенню на умовах тепло споживання.

Споживач здійснює оплату за надані послуги з поставки теплової енергії житловому фонду ЖБК (ТВББ), які належать йому на правах власності, в 5-денний строк з дня отримання рахунку (п.6.2 договору).

В платіжних дорученнях споживач обов'язково повинен вказувати номер договору, призначення платежу. При наявності заборгованості у споживача за умовами договору постачальник враховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію поставлену в попередні періоди за договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п.6.3 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п.6.4 договору).

Відповідно до п.6.6 договору тариф на момент підписання договору складав: для населення: а) за ЦО 1м 2 опалювальної площі - 4-56 грн./міс. з ПДВ; б) за ГВС: при наявності приладів обліку за 1м 3 - 10-10 грн./міс. з ПДВ; при відсутності приладів обліку 1 люд. 32-26 грн./міс.; в) за 1 Гкал відпущеної теплової енергії 190-00 грн./міс.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зоов»язань за договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства ( п. 7.1 договору).

У розділі 8 „Порядок вирішення спорів" сторони дійшли згоди, що розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, розірванням або зміною умов договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі неможливості досягнення згоди, сторони мають право звернутися до господарського суду для вирішення спірного питання (п.п.8.1-8.2 договору).

Договір набуває чинності з 01.08.2007р. та діє до 01.08.2010р. (п.10.1).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його розірвання (п.10.2).

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками.

У матеріалах справи доказів розірвання або відмови від договору не має, отже договір є діючим.

Додатковою угодою про зміни договору на поставку теплової енергії № 506 від01.08.2007р. від 29.01.2010р. змінено п.2.2 договору щодо опалювальної площі, кількості мешканців, будівельного об»єму та максимального навантаження з опалення та гарячої води, яка підписана сторонами та скріплена печатками (т.1 а.с.115)

З матеріалів справи вбачається, що в спірний період з лютого 2011 року по червень 2012р. на виконання умов договору №506 від 01.08.2007р., позивачем було здійснено постачання теплової енергії відповідачу на суму 125 628,80 грн.

За надані послуги позивачем були направлені відповідачу для оплати рахунки (факт.) з теплопостачання № 6475 за лютий 2011 р. на суму 17578,54 грн., за березень 2011 р. на суму 7127,94 грн., за квітень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за травень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за червень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за липень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за серпень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за вересень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за жовтень 2011 р. на суму 4152,78 грн., за листопад 2011 р. на суму 13458,77 грн., за грудень 2011 р. на суму 8728,05 грн., за січень 2012 р. на 12460,84 грн., за лютий 2012 р. на суму 10906,32 грн., за березень 2012 р. на суму 13646,63 грн., за квітень 2012 р. на суму 7459,29 грн., за травень 2012 р. на суму 3751,95 грн., за червень 2012 р. на суму 3751,95 грн., а разом на суму 125628,80 грн. (т.1, а.с.31-66).

На кожному рахунку було зазначено, що з 01.02.2011р. затверджені нові тарифи згідно рішенню Луганської міської ради від 21.01.2011р. № 26.

В матеріалах справи наявні докази направлення на адресу відповідача рахунків за квітень 2011 р,. за липень 2011 р., за серпень 2011 р., за вересень 2011 р., за жовтень 2011 р., за листопад 2011 р., за травень 2012 р., за червень 2012 р., що підтверджено фіскальними чеками, які наявні у матеріалах справи. Решта рахунків були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджено підписом на реєстрах видачі рахунків споживачам.

Доказів, які б свідчили про незгоду відповідача з отриманими рахунками в матеріалах справи немає.

Зобов'язання по сплаті позивачеві вартості спожитої теплової енергії за період з лютого 2011 року по червень 2012 року в обумовлені договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в період з лютого 2011р. по червень 2012р. у розмірі 125628,80 грн., інфляційних збитків в сумі 343,89 грн. та 3 % річних у сумі 2736,17 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором про поставку теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 21.11.2001 року № 2866-III ( далі - Закон України № 2866).

Статтею 19 Закону України №1875 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

У відповідності до ч. 1 ст. 29 Закону України №1875 договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Статтею 1 Закону України №2866 визначено поняття об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Як вбачається зі Статуту відповідача, об'єднання співвласників є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання, але може здійснювати господарську діяльність для забезпечення власних потреб безпосередньо або шляхом укладання договорів з фізичними чи юридичними особами.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Послуги з надання теплопостачання за змістом ст. 1, п.1ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" є одним з видів комунальних послуг.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно зі п.2 ст.7, п.3 ст.31 Закону України №1875, передбачено, що тарифи на виробництво транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб»єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг» (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВР в редакції Закону України від 01.07.2010р. № 2404-У1 зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: встановлення в порядку і межах визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633 тарифи на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує позивач у спірний період, є регульованими, затвердження яких входить до повноважень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який затверджено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.

Так, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №188 від 24.06.2008 року було прийнято двоставковий тариф, який було введено в дію з 01.08.2008 року (т.2, а.с.32-34).

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради №26 від 21.01.2011 року «Про питання, пов»язані з прийняттям НКРЕ України постанови від 14.12.2010р. № 1797 «Про затвердження тарифу на теплову енергію ЛМКП «Теплокомуненерго» передбачено, що двоставковий тариф складається з місячної абонентської плати за 1м2 складає 1,43 грн., та з урахуванням наявності приладів обліку 177,66 грн. за 1Гкал (т.1, а.с.106-108).

Отже, за спірний період з лютого 2011 року по червень 2012 року діяли тарифи: за Постановою НКРЕ № 1794 від 14.12.2010р., Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 26 від 21.01.2011р.; за Постановою НКРЕ № 151 від 30.03.2012р., Рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 90/1 від 10.05.2012р. «Про деякі питання, пов»язані з прийняттям НКРЕ постанови від 30.03.2012р. № 151 «Про встановлення тарифів на теплову енергію Луганському МКП «Теплокомуненерго», які були опубліковані у ЗМІ газета «Жизнь Луганська» № 4 від 26.01.2011р., газета «Он-лайн № 44/1 від 28.12.2010р. (т. 1 а.с.108, т. 2 а.с.32-34).

Доказів визнання недійсним чи скасування зазначених постанов та рішень в матеріалах справи не має. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що не звертався до суду про оскарження цих рішень у встановленому законом порядку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем законно та обґрунтовано була нарахована та пред»явлена до оплати відповідачу сума боргу за надані послуги з теплопостачання на підставі затверджених тарифів, які діяли у спірний період.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої зобов»язання щодо оплати за отримані послуги з теплопостачання не виконав, судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 125628,80 грн. за лютий 2011р. по червень 2012р., розмір якої доведений та підтверджений документально, а висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову у цій частині помилковим.

Слід зазначити, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення №132 від 22.10.2012 року на суму 4500,00 грн. та №145 від 06.11.2012 року на суму 3700,00 грн., як оплата теплової енергії згідно договору б/н від 10.10.08 р.(т.1, а.с.93) Відповідно до розрахунку відповідача, який було задоволено судом першої інстанції, вказані суми були зараховані в якості погашення заборгованості, що є неправильним, оскільки предметом даного спору є стягнення боргу за договором № 506 від 01.08.2007 року.

У судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що суми, сплачені відповідачем за платіжними дорученнями № 44 від 14.07.2011р. та № 81 від 29.12.2011р. були зараховані у рахунок погашення заборгованості за серпень на вересень 2010р. на підставі п.6.3 договору № 506 від 01.08.2007 року. (т.1 а.с.92).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Позивачем нараховані 343,89 грн. - індекс інфляції за період прострочення з лютого 2011р. по червень 2012р., а також 2736,17 грн. - 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2736,17 грн. та інфляційних у розмірі 343,89 грн. за спірний період є арифметично вірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» передбачено, що рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, с достовірністю встановленими господарським судом, тобто з»ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення на підставі ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2012 року у справі № 19/5014/2570/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2012 року у справі № 19/5014/2570/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ (код ЄДРПОУ 24047779) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пенат» м. Луганськ про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у сумі 125628,80грн., інфляційних збитків в сумі 343,89грн. та 3 % річних у сумі 2736,17грн. за договором на постачання теплової енергії № 506 від 01.08.2007 року задовольнити повністю.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" м. Луганськ, (код ЄДРПОУ 06394690) на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ (код ЄДРПОУ 24047779) заборгованість у сумі 125628,80грн., інфляційні збитки у сумі 343,89грн. та 3 % річних у сумі 2736,17грн.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пенат" м. Луганськ (код ЄДРПОУ 06394690) на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" м. Луганськ (код ЄДРПОУ 24047779) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 574,18грн., та витрати зі сплати судового збору сплачені при зверненні з апеляційною скаргою у сумі 1 287,09грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А. Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.