Постанова

від 30.01.2013 по справі 2а-5421/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року 2а-5421/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача : Яблонської О.В. ,

представника відповідача : Ткачова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ» (далі - ТОВ «ШЕЛЬФ» або Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ або Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2012 № 0000022205 та №0000032205.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Компані» (далі - ТОВ «Консалтінг Компані») мали реальний характер, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, тощо.

Як зазначає Позивач, Відповідачем не надано жодних судових рішень (обвинувальних вироків), які б свідчили про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Консалтінг Компані».

Також, як зазначає Позивач, Відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження ТОВ «ШЕЛЬФ» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, сформованого за результатами здійснення Позивачем господарських операцій з ТОВ «Консалтінг Компані», оскільки Позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, підтвердженням чого є належним чином оформлені податкові накладні та інші фінансово-господарські документи, які були надані Відповідачеві під час проведення перевірки. Єдиною підставою для зазначених висновків, на які посилається Відповідач в акті перевірки, є інформація, яка міститься в інформаційних системах державної податкової служби та акті про неможливість проведення зустрічної перевірки «ТОВ «Консалтінг Компані».

А відтак, Позивач вважає, що висновки посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані», ґрунтуються лише на їх припущеннях, в той час як надані Позивачем документи - договори, додаткова угода, видаткові накладні, податкові накладні, витяг із журналу реєстрації приходу сировини, генеральна довіреність, листи та претензії в сукупності свідчать про реальність господарських операцій та спростовують твердження Відповідача про їх безтоварність.

Представник Позивача у судовому засіданні 30.01.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що діяльність ТОВ «Консалтінг Компані» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання та відноситься до категорії - податкова яма.

Представник Відповідача у судовому засіданні 30.01.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ШЕЛЬФ», ідентифікаційний код юридичної особи 30444641, місцезнаходження: 07452, Київська область, Броварський район, с. Гоголів, вул. Жовтнева, буд. 92, зареєстроване як юридична особа 04.06.1999 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 277131.

Основними видами діяльності ТОВ «ШЕЛЬФ» є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

05 червня 2012 року на підставі наказу від 05.06.2012 № 454 та повідомлення від 05.06.2012 № 3765 Броварською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ШЕЛЬФ», код за ЄДРПОУ 30444641, з питань підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Компані» (далі - ТОВ «Консалтінг Компані»), код за ЄДРПОУ 37281115, за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 08.06.2012 №352/225/30444641 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення Позивачем вимог пунктів 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 144268,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 83458,00 грн. за серпень 2011 року; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ШЕЛЬФ» з ТОВ «Консалтінг Компані».

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання та від'ємного значення, за його твердженням, пов'язується із порушенням Позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у ТОВ «Консалтінг Компані», який ґрунтується на висновках акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтінг Компані» від 24.10.2011 №2683/23-5/37281115.

В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу Броварської ОДПІ зазначили, що як їм стало відомо зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтінг Компані», який був складений ДПІ у Приморському районі міста Одеси, за результатами проведених заходів не встановлено основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Консалтінг Компані», а саме, складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів.

У зв'язку з чим, посадові особи ДПІ у Приморському районі міста Одеси дійшли висновку про те, що підприємство ТОВ «Консалтінг Компані» відноситься до категорії - податкова яма».

Зважаючи на зазначені обставини, посадові особи Броварської ОДПІ дійшли висновку, що угоди з поставки товару, укладені між ТОВ «Консалтінг Компані» та ТОВ «ШЕЛЬФ» мають ознаки фіктивності та є нікчемними в силу закону, оскільки не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. А відтак, сума податку на додану вартість у розмірі 227726,00 грн. за господарською операцією від контрагента-постачальника ТОВ «Консалтінг Компані» за серпень 2011 року, включена Позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем направлялись Відповідачеві заперечення від 14.06.2012 № 84 до акта перевірки від 08.06.2012 №352/225/30444641, які рішенням Броварської ОДПІ від 21.06.2012 №4395/10/22-5/720 залишені без задоволення.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.06.2012 № 0000032205, відповідно до якого Позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 180335,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 144268,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36067,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 26.06.2012 № 0000022205, відповідно до якого Позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 83458,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 20864,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивач скористався своїм правом на оскарження та подав скарги до Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України та Державної податкової служби України, відповідно, від 07.07.2012 № 84/1 (додаткові пояснення до скарги від 14.08.2012 № 84/1-2) та від 26.09.2012 № 123.

Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у Київській області Державної податкової служби України від 14.09.2012 № 2284/10/10-206/479-1155, яке залишено без змін згідно з рішенням Державної податкової служби України від 19.10.2012 № 3950/0/61-12/10-2115, скаргу Позивача частково задоволено та прийнято рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20864,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 0000022205.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку звернувшись із даним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів справи між постачальником - ТОВ «Консалтінг Компані» та покупцем - ТОВ «ШЕЛЬФ» укладено договір від 04.01.2011 № 04/01 (далі - договір поставки), предметом якого є поставка товарів (риби). Відповідно до підпункту 2.1 договору поставки загальна кількість товару визначається згідно фактичної сумарної вартості, прийнятої покупцем згідно накладних за цим договором. Підтвердження якості товару зі сторони постачальника є сертифікат якості (підпункт 2.3 договору поставки). Відповідно до пункту 4.1 договору поставки оплата за товар здійснюється протягом десяти банківських днів з дати отримання товару на склад покупця або на умовах повної передоплати. Договір поставки підписаний з однієї сторони директором ТОВ «ШЕЛЬФ» Авдеенком Д.О., з іншої - директором ТОВ «Консалтінг Компані» Карпенком Т.В. та скріплений печатками обох підприємств.

На підтвердження виконання сторонами умов договору в серпні 2011 року Позивачем як під час розгляду справи та і ході проведення перевірки надано:

- видаткові накладні від 23.08.2011 № КК-00467 на загальну суму 339427,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 56571,25 грн.; від 23.08.2011 № КК-00469 на загальну суму 339427,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 56571,25 грн.; від 26.08.2011 № КК-00481 на загальну суму 343750,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 57291,67 грн.; від 26.08.2011 № КК-00482 на загальну суму 343750,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 57291,67 грн.;

- податкові накладні в від 23.08.2011 № 109 на загальну суму 339427,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 56571,25 грн.; від 23.08.2011 № 111 на загальну суму 339427,50 грн., в тому числі ПДВ у сумі 56571,25 грн.; від 26.08.2011 № 131 на загальну суму 343750,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 57291,67 грн.; від 26.08.2011 № 132 на загальну суму 343750,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 57291,67 грн.;

- копії банківських виписок за серпень 2011 року.

Зазначені документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Під час проведення Відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено. У ході розгляду справи представник Відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Відповідач суду не надав.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

Докази оплати ТОВ «ШЕЛЬФ» отриманого від ТОВ «Консалтінг Компані» товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Тобто, Позивачем Відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Консалдінг Компані» та їх оплати.

Таким чином, факт поставки ТОВ «Консалтінг Компані» на користь ПП «ШЕЛЬФ» товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності.

Відповідно до пояснень представника Позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Консалтінг Компані», а саме, Позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів Позивачем був укладений відповідний договір.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що Позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Консалтінг Компані», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Консалтінг Компані» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, підтверджують виникнення у Позивача права на податковий кредит, а тому віднесення Позивачем нарахованого за ставкою 20% податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних за серпень місяць 2011 року на загальну суму 227726,00 грн. до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи Позивача про відсутність порушень ним пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено Позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості товару. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятих податкових повідомлень-рішень, яке оспорюється у даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.

Разом з цим, факт поставки ТОВ «Консалтінг Компані» товарів на користь Позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Консалтінг Компані», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім цього, у ході розгляду справи Позивачем надані документи, що підтверджують якість придбаної продукції, а саме: сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертні висновки, тощо (том І а.с.55-66).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між Позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між Позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, Відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари були поставлені, за якою ціною, між якими контрагентами. Факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

В матеріалах даної справи наявні витяги з журналу реєстрації прийняття сировини, з якого вбачається що ТОВ «Консалтінг Компані» було відпущено, а Позивачем отримано придбаний ним товар та докази його оприбуткування на складах Позивача.

У судовому засіданні представником Позивача надано суду належним чином засвідчені копії звітів виробництва за зміну, що свідчить про використання Позивачем придбаного у контрагента товару у своїй господарській діяльності; договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2008, укладеного між ТОВ «Океан - продукт» та ТОВ «Шельф», який підтверджує наявність потужностей у підприємства для проведення переробки придбаного товару.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником Відповідача, що на час укладання та виконання правочину, контрагент Позивача був зареєстрований юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента Позивача.

Суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору, який Відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який Відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між Позивачем та ТОВ «Консалтінг Компані» мали реальний характер (товар було поставлено і оплачено), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення Позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях Позивача Відповідачем не виявлено, документи податкового обліку Позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 227726,00 грн. є акт ДПІ у Приморському районі міста Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Консалтінг Компані» від 24.10.2011 №2683/23-5/37281115.

Згідно з даним актом всі правочини ТОВ «Консалтінг Компані» мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки цього товариства та, як наслідок, встановлення перевіряючими про відсутність необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

За висновком суду, такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, висновок про нікчемність всіх угод ТОВ «Консалтінг Компані» не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження Позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, Позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені Позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б Позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності Позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 26.06.2012 № 0000032205 та форми «В4» від 26.06.2012 № 0000022205.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕЛЬФ» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 1000530872 від 08.11.2012.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 04.02.2013