Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-3673/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3673/12/0170/7

14.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 14.05.2012 у справі № 2а-3673/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФ Нафта-Сервіс" (вул. Семашко, 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)

до Управління Державного казначейської служби України у Сімферопольському районі АР Крим (вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95015)

Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про стягнення з Державного бюджету України суми у розмірі 348783,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 травня 2012 року у справі №2а-3673/12/0170/7 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс» до Головного управління Державного казначейства України в АР Крим, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про стягнення з державного бюджету України суми ПДВ у розмірі 348783,00 грн. було задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс» 348783,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2011 року. Судом також вирішення питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим ДПС, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 травня 2012 року, прийняти нове судове рішення по справі, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Податкового кодексу України, висновки акту перевірки від 12.07.2011 за № 1042/23-02/31460659 та постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.09.2011 по справі № 3-1464/2011 щодо притягнення керівника ТОВ «СФ Нафта-Сервіс» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні 31 січня 2013 року представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судові засідання 31 січня 2013 року, 14 лютого 2013 року не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач проти апеляційної скарги заперечував та вказав, що бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2011 року після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, вже здійснено у повному обсязі. Позивач заявив клопотання про відмову від позову у частині здійснення відшкодування ПДВ за квітень 2011 року у сумі 348783,00 грн. у зв'язку із відшкодуванням спірної суми. У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 травня 2012 року позивач просив залишити без змін.

Для з'ясування обставин щодо здійснення відповідачами позивачу відшкодування з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 348783,00 грн. суд ухвалою від 31 січня 2013 року зобов'язав Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим ДПС надати суду докази здійснення відшкодування ТОВ «СФ Нафта-Сервіс» ПДВ за квітень 2011 року у сумі 348783,00 грн.

На виконання ухвали суду від 31.01.2013 від відповідача надійшло підтвердження того, що 31 травня 2012 року позивачу було здійснено бюджетне відшкодування суми ПДВ 348783,00 грн. на розрахунковий рахунок згідно декларації від 20.05.2011 № 9003655700 за квітень 2011 року.

У листі від 05 лютого 2013 року, що надійшов на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду позивач повідомив суд про помилковість відмови від позовних вимог, що містилась у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просив постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14 травня 2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 31 січня 2013 року за клопотанням відповідача - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим судом було здійснено заміну відповідача по справі, а саме: Головне управління Державного казначейства України в АР Крим замінено на Управління Державної казначейської служби України у Сімферопольському районі АР Крим.

У судове засідання 07 лютого 2013 року представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляд справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України, відповідно до якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - суми податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно до пунктів 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Посилання заявника апеляційної скарги на висновки акту перевірки від 12.07.2011 № 1042/23-02/31460659 вважаються судом безпідставними, оскільки право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 348783,00 грн. за квітень 2011 року було підтверджено судовим рішенням - постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.08.2011 по справі № 2а-9382/11/0170/1, що набрало законної сили в силу ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 по справі № 2а-9382/11/0170/1. При розгляді вказаної справи судом було надано належну оцінку правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ за фінансово-господарськими правовідносинами із контрагентами, а саме: ПП «Бест Трейд Продакшен», ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання заявника апеляційної скарги на постанову Сімферопольського районного суду АР Крим від 14.09.2011 по справі № 3-1464/2011 щодо притягнення керівника ТОВ «СФ Нафта-Сервіс» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за результатами висновків акту перевірки від 12.07.2011 № 1042/23-02/31460659 вважаються судом безпідставними, оскільки відповідно частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, відповідачі здійснили бюджетне відшкодування позивачу ПДВ за квітень 2011 року у сумі 348783,00 грн.

При таких обставинах справи підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 у справі № 2а-3673/12/0170/7 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4.05.2012 у справі № 2а-3673/12/0170/7 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська