Ухвала

від 12.03.2014 по справі 2а-3673/12/0170/7

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2014 року м. Київ К/800/18189/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року

у справі № 2а-3673/12/0170/7

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СФ Нафта-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «СФ Нафта-Сервіс»)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Сімферопольська МДПІ)

та Управління Державної казначейської служби України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (відповідач-2, УДКС України у Сімферопольському районі АРК)

про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СФ Нафта-Сервіс» звернулось у квітні 2012 року до суду з позовом до відповідачів про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 348 783,00 гривні та суми сплаченого судового збору у розмірі 2188,00 гривень.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та залишити позовну заяву без розгляду. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на її до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну сторони - Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіки Крим на його правонаступника - Управління Державної казначейської служби України у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надіслані відповідачу-1 Декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 року, разом з якими надано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких позивач просить перерахувати на його поточний рахунок визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування, а саме за квітень 2011 року у сумі 348 783,00 гривні.

Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач-1 провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у сумі 348 783,00 гривні за квітень 2011року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за березень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1042/23-02/31460659 від 12.07.2011 року, відповідно до якого відповідачем виявлено порушення ст. ст. 198 , 199 , п. 200.4 ст. 200 , п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте повідомлення-рішення № 0001032302 від 25.07.2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 348 783,00 гривні.

Не погодившись з рішенням відповідача, ТОВ «СФ Нафта-Сервіс» звернулось до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001032302 від 25.07.2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2011 року позовні вимоги були задоволені, податкове повідомлення-рішення № 0001032302 від 25.07.2011 року судом визнано протиправним та скасовано.

Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі АР Крим постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим було оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2011 року було залишено без змін. Таким чином, постанова окружного адміністративного суду Автономної Респубілки Крим від 30.08.2011 року за адміністративною справою № 2а-9382/11/0170/1 набрала законної сили 24.01.2012 року.

Отже, підтверджена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість складає 348 783,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків з бюджетом регламентується статтею 200 ПК України .

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК України .

Відповідно до п. п. 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - суми податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно до п. п. 200.6, 200.7 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання відповідача-1 на висновки акту перевірки від 12.07.2011 року № 1042/23-02/31460659, оскільки право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 348 783,00 гривні за квітень 2011 року було підтверджено судовим рішенням, а саме постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.08.2011 року по справі № 2а-9382/11/0170/1, що набрало законної сили в силу ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі № 2а-9382/11/0170/1. При розгляді вказаної справи судом було надано належну оцінку правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ за фінансово-господарськими правовідносинами із контрагентами, а саме: ПП «Бест Трейд Продакшен», ПАТ «Каланчацький комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, відповідачі здійснили бюджетне відшкодування позивачу податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 348 783,00 гривні.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько