Рішення

від 12.02.2013 по справі 5023/5012/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.Справа № 5023/5012/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Масалової І.А.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Лозова Харківської області, до 1) Приватного підприємства фірми "Еколан-ТД", м.Павлоград Дніпропетровської області, 2) Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м.Лозова Харківської області, про визнання права власності за участю представників:

позивача - ОСОБА_4 (довіреність № 3275 від 24.12.2012р.);

1-го відповідача - ОСОБА_5 (довіреність № 30 від 24.09.2012р.);

2-го відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м.Лозова Харківської області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на транспортні засоби АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_3), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_4) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі НОМЕР_5). Судові витрати позивач просить покласти на відповідача, Приватне підприємство фірму "Еколан-ТД", м.Павлоград Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2012р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/5012/12 та розгляд справи призначено на 19.11.2012р. о 12:20 год.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2012р., у зв'язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 04.12.2012р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2012р. розгляд справи № 5023/5012/12 було відкладено на 25.12.2012р. об 11:00 год., у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін у судове засідання та ненаданням витребуваних судом документів.

25.12.2012р. представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву, в якій у якості 1-го відповідача визначив ФОП ОСОБА_3, у якості 2-го відповідача - ППФ "Еколан-ТД", та просив визнати борг ППФ "Еколан-ТД" перед ФОП ОСОБА_2 в кількості 4808 літрів дизельного пального на суму 46637,00 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 суму поруки в розмірі 500,00 грн.; відповідно до ч. 1 ст. 219 ГК України, за рахунок не поверненого ППФ "Еколан-ТД" боргу дизельного пального на суму 46137,00 грн. визнати право власності на автотранспортні засоби: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_3), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_4) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі НОМЕР_5) на загальну суму 13175,09 грн., які належать даному підприємству, і вартість яких визначена їх представниками. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів пропорційно.

Вирішення питання щодо прийняття уточненої позовної заяви до розгляду було відкладено судом до надання позивачем доказів сплати судового збору за додаткову вимогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2012р. за клопотанням представника позивача строк розгляду даної справи було продовжено, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів - по 21.01.2013р.; розгляд справи відкладено на 17.01.2013р. на 12:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2013р. уточнена позовна заява, подана позивачем до суду 25.12.2012р., була прийнята до розгляду. Даною ухвалою до участі у справі в якості 2-го відповідача було залучено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, м.Лозова Харківської області; розгляд справи відкладено на 12.02.2013р. о 10:20 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2013р., представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та на вимогу суду надав докази направлення копії уточненої позовної заяви 2-му відповідачу.

Надані представником позивача докази були долучені судом до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник 1-го відповідача проти позову заперечував повністю, посилаючись на те, що Договір про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р. та акт приймання-передачі до даного Договору були незаконно підписані ОСОБА_6 від імені директора ПП фірма "Еколан" шляхом обману та зловживання довірою ФОП ОСОБА_7

На вимогу суду представник 1-го відповідача надав відзив на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.

2-й відповідач у судове засідання не з'явився, але надав через канцелярію суду лист, в якому зазначив, що уточнену позовну заяву ФОП ОСОБА_2 повністю підтримує та просить розглянути справу без його участі.

Наданий 2-м відповідачем лист був долучений судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.11.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та Приватним підприємством фірма "Еколан-ТД" (1-м відповідачем) було укладено Договір про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2, згідно п. 1 якого ФОП ОСОБА_7 (поклажодавець) залишив на зберігання на базі, розташованої за адресою: Харківська область, смт.Близнюки, вул.Комсомольська, 3-а, на відповідальне зберігання на безоплатній основі паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне), придбані у ПП "Еколан-ТД" в кількості 33852 літри, а 1-й відповідач (зберігач) зобов'язався прийняти ПММ в асортименті, згідно актам приймання-передачі товару, зберігати ПММ та повернути їх поклажодавцю у цілості, згідно отриманого асортименту.

Факт передачі на зберігання ПММ посвідчується Актом приймання-передачі до Договору, підписаним представниками обох сторін.

01.09.2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивачем) було укладено Договір цесії № 1, відповідно до якого ОСОБА_7 передав позивачеві право вимоги щодо витребування у Приватного підприємства фірма "Еколан-ТД" (1-го відповідача) боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів, вартість якого на даний час за оптовими цінами складає 46637,00 грн.

На виконання цього договору ФОП ОСОБА_7 передав ФОП ОСОБА_2 документи, що підтверджують борг в сумі 4808,00 літрів дизельного пального, зобов'язав свого представника ОСОБА_4 передати документи, пов'язані з здійсненням претензійної роботи по цьому питанню, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, повідомив ППФ "Еколан-ТД" про своє рішення про передачу своїх прав вимоги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2

Тобто, шляхом укладання Договору цесії № 1 від 01.09.2012р. сталася зміна кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 було надано право вимоги боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів з Приватного підприємства фірми "Еколан-ТД".

Як вказує позивач, відповідно до умов Договору цесії, йому також перейшло право забезпечення виконання цивільних зобов'язань, відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України, шляхом притримання автотранспортних засобів, а саме: АТЗ 9 паливоцистерна - С ( шасі № НОМЕР_6), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_4) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_5) на загальну суму 13175,09 грн.

У зв'язку з цим, позивач просить за рахунок не поверненого ППФ "Еколан-ТД" боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів на суму 46137,00 грн. визнати право власності на автотранспортні засоби: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_3), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі НОМЕР_4) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі НОМЕР_5) на загальну суму 13175,09 гривень, які належить ППФ "Еколан-ТД", і вартість яких визначена його представниками.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2012р. вищевказані транспортні засоби, які належать ППФ "Еколан-ТД", були самовільно вивезені водіями ТОВ "Лозівська паливна компанія" з території домоволодіння в с.Богданівка, де вони знаходились на відповідальному зберіганні у колишнього працівника ППФ "Еколан-ТД" ОСОБА_8, та передані на відповідальне зберігання ТОВ "Лозівська паливна компанія".

Даний факт був зареєстрований в ЖРЗПЗ Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області під номером № 2836, після чого 09.04.2012р. оперуповноваженим сектору ДСБЕЗ Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції ОСОБА_1 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

26.09.2012р. Павлоградською міжрайонною прокуратурою дане рішення було скасовано, та матеріал з вказівками направлено до Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області для доопрацювання, де в подальшому було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Заперечуючи проти позову, 1-й відповідач посилається на те, що в період часу з 01.01.2010р. по 10.10.2012р. договорів купівлі-продажу дизельного пального між ППФ "Еколан-ТД" та ФОП ОСОБА_7 не укладалось. Докази на підтвердження укладення таких договорів (платіжних документів, накладних, актів звірки та ін.) у 1-го відповідача відсутні. До 10.10.2012р. ФОП ОСОБА_7 жодного разу не звертався до керівництва ППФ "Еколан-ТД" з питання щодо відшкодування йому заборгованості, або відвантаження пального.

Ретельно дослідивши надані позивачем в обґрунтування позовних вимог копію Договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р., а також копію Акту приймання-передачі від 29.11.2010р. до Договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р., суд не приймає ці документи у якості належних доказів, оскільки візуально можна зробити висновок, що дані документи підписані від імені директора ППФ "Еколан-ТД" іншою особою та засвідчені не основною печаткою підприємства, а печаткою Дільниці № 2 ППФ "Еколан".

1-й відповідач вказує, що вищевказані документи були підписані ОСОБА_6, який до 17.11.2011р. займав посаду начальника АЗС, без відповідних на це повноважень, що вбачається з наданої представником 1-го відповідача копії Наказу № 51 від 17.11.2011р.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту придбання ФОП ОСОБА_9 у ППФ "Еколан-ТД" паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива) в кількості 33852 літри та наявності у нього законного права на передання цього палива на відповідальне зберігання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано інших доказів на підтвердження позовних вимог, крім вищевизначених, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності існування у ППФ "Еколан-ТД" перед ним боргу в кількості 4808 літрів дизельного пального на суму 46637,00 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання такого боргу та, як наслідок, не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання права власності на транспортні засоби за рахунок не поверненого боргу дизельного пального.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми поруки в розмірі 500,00 грн., судом встановлено наступне.

01.09.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивачем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (2-м відповідачем) було укладено Договір поруки, згідно п. 1.1. якого 2-й відповідач (поручитель) частково поручився перед позивачем (кредитором) за виконання Приватним підприємством фірма "Еколан-ТД" за Договором про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р.

19.11.2012р., у зв'язку з невиконанням 1-м відповідачем зобов'язань за Договором про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р., позивачем було надіслано на адресу 2-го відповідача (поручителя) вимогу про сплату суми поруки в розмірі 500,00 грн.

20.12.2012р. від ФОП ОСОБА_3 надійшла відмова виконати вимогу позивача без зазначення причини відмови.

Проте, під час розгляду даної справи 2-й відповідач своїм листом від 08.02.2013р. заявлені до нього позовні вимоги визнав повністю та просив суд розглянути справу без його участі.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

На підставі викладеного, враховуючи, що 2-й відповідач визнав позовні вимоги повністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення з 2-го відповідача суми поруки в розмірі 500,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладаються на позивача, в частині задоволених позовних вимог - на 2-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 553, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (64600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) - суму поруки в розмірі 500,00 грн.

В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (64600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) - витрати з оплати судового збору в сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.