Постанова

від 15.04.2013 по справі 5023/5012/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5023/5012/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дор. № 3275 від 24.12.2012 р.

1-го відповідача - Воронов А.В., дор. № 30 від 24.09.2012 р.

2-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №765Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2013 р. у справі № 5023/5012/12

за позовом ФОП ОСОБА_3, м . Лозова

до 1. Приватного підприємства фірми Еколан-ТД , м. Павлоград

2. ФОП ОСОБА_4, м. Лозова

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.02.2013 р. у справі № 5023/5012/13 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суму поруки в розмірі 500 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 1609,50 грн. В іншій частині позовних вимог у позові відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ППФ Еколан-ТД , звернувся з позовною заявою, в якій просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги до ППФ Еколан-ТД задовольнити у повному обсязі.

1-й відповідач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

2-й відповідач проти апеляційної скарги не заперечує. Просить розглядати справу без його участі.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Приватним підприємством фірма Еколан-ТД було укладено договір про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2, відповідно до п. 1 якого ФОП ОСОБА_5 (поклажодавець) залишив на зберігання на базі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, на відповідальне зберігання на безоплатній основі паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне), придбані у ПП Еколан-ТД в кількості 33852 літри, а ППФ Еколан-ТД (зберігач) зобов'язався прийняти ПММ в асортименті, згідно з актами приймання-передачі товару, зберігати ПММ та повернути їх поклажодавцю у цілості, згідно з отриманим асортиментом.

Факт передачі на зберігання ПММ посвідчується Актом приймання-передачі до Договору, підписаним представниками обох сторін.

01.09.2012 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір цесії № 1, відповідно до якого ОСОБА_5 передав позивачеві право вимоги щодо витребування у Приватного підприємства фірма Еколан-ТД боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів, вартість якого на даний час за оптовими цінами складає 46637,00 грн.

На виконання цього договору ФОП ОСОБА_5 передав ФОП ОСОБА_3 документи, що підтверджують борг в сумі 4808,00 літрів дизельного пального, зобов'язав свого представника ОСОБА_1 передати документи, пов'язані із здійсненням претензійної роботи по цьому питанню, та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України повідомив ППФ Еколан-ТД про своє рішення про передачу своїх прав вимоги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Отже, шляхом укладання договору цесії № 1 від 01.09.2012 р. сталася зміна кредитора у зобов'язанні, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 було надано право вимоги боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів з Приватного підприємства фірми Еколан-ТД .

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору цесії йому також перейшло право забезпечення виконання цивільних зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України шляхом притримання автотранспортних засобів, а саме: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_2), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_3) та ПЦ 878352 причеп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_4) на загальну суму 13175,09 грн.

У зв'язку з цим позивач просить за рахунок не поверненого ППФ Еколан-ТД боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів на суму 46137,00 грн. визнати право власності на автотранспортні засоби: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_2), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_3) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_4) на загальну суму 13175,09 грн., які належить ППФ Еколан-ТД і вартість яких визначена його представниками.

Матеріали справи свідчать, що 26.03.2012 р. вказані транспортні засоби, які належать ППФ Еколан-ТД , були самовільно вивезені водіями ТОВ Лозівська паливна компанія з території домоволодіння в с. Богданівка, де вони знаходились на відповідальному зберіганні у колишнього працівника ППФ Еколан-ТД ОСОБА_6, та передані на відповідальне зберігання ТОВ Лозівська паливна компанія .

Даний факт був зареєстрований в ЖРЗПЗ Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області під номером № 2836, після чого 09.04.2012 р. оперуповноваженим сектору ДСБЕЗ Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області лейтенантом міліції Дрозд С.Л. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

26.09.2012 р. Павлоградською міжрайонною прокуратурою дане рішення було скасовано та матеріал з вказівками направлено до Павлоградського MB ГУМВС України в Дніпропетровській області для доопрацювання, де в подальшому було відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Заперечуючи проти позову, 1-й відповідач посилається на те, що в період часу з 01.01.2010 р. по 10.10.2012 р. договорів купівлі-продажу дизельного пального між ППФ Еколан-ТД та ФОП ОСОБА_5 не укладалось. Докази на підтвердження укладення таких договорів (платіжних документів, накладних, актів звірки та ін.) у 1-го відповідача відсутні. До 10.10.2012 р. ФОП ОСОБА_5 жодного разу не звертався до керівництва ППФ Еколан-ТД з питання щодо відшкодування йому заборгованості, або відвантаження пального.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у позові відносно ППФ Еколан-ТД , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Вимоги позивача, пов'язані з порушенням договору № 8/11-2 від 29.11.2010 р. про відповідальне зберігання паливно-мастильних матеріалів, укладеного між ФОП ОСОБА_5, який згідно договору цесії № 1 від 01.09.2012 р. переуступив право вимоги ФОП ОСОБА_3, жодним чином не пов'язані з правочином щодо придбання цього пального.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту придбання ФОП ОСОБА_5 у ППФ Еколан-ТД паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива) в кількості 33852 літри та наявності у нього законного права на передачу цього палива на відповідальне зберігання, які стали однією з підстав у відмові в задоволенні позову, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Слід також зазначити, що твердження 1-го відповідача про те, що до 10.10.2012 р. ФОП ОСОБА_5 жодного разу не звертався до ППФ Еколан-ТД з питань відшкодування йому заборгованості або відвантаження йому пального, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 06.04.2012 р. представник ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_1 звертався з листом до керівництва ППФ Еколан-ТД з проханням про повернення дизпалива в кількості 4808 літрів, яке належить ФОП ОСОБА_5, на базу за адресою: АДРЕСА_1 до початку весняно-польових робіт, остаточна дата 25 квітня 2012 року.

Вказаний лист був отриманий ППФ Еколан-ТД 10.04.2012 р., проте відповіді на нього ФОП ОСОБА_5 не надано.

Крім того, 03.09.2012 р. ФОП ОСОБА_5 особисто звернувся до керівництва ППФ Еколан-ТД з повідомленням про прийняття ним рішення про передачу своїх прав вимоги щодо повернення зазначеного боргу пального згідно з договором цесії № 1 від 01.09.2012 р. ФОП ОСОБА_3 Дане повідомлення було отримано 28.09.2012 р. керівництвом ППФ Еколан-ТД . Відповіді на дане повідомлення ФОП ОСОБА_5 також ж не надано.

Як зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, ретельно дослідивши надані позивачем в обґрунтування позовних вимог копію договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010, а також копію акту приймання-передачі від 29.11.2010 до договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р., не прийняті документи в якості належних доказів надані позивачем копія договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р. та копія акту приймання-передачі від 29.11.2010 до договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р. з посиланням на те, що дані документи підписані від імені директора ППФ Еколан-ТД іншою особою, та засвідчені не основною печаткою підприємства, а печаткою Дільниці № 2 ППФ Еколан-ТД .

Проте, колегія суддів вважає дані висновки суду безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу. Стаття 188 ГК України зазначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ППФ Еколан-ТД зверталось до ФОП ОСОБА_5І, або після уступки права вимоги останнім згідно договору цесії № 1 від 01.09.2012 р. до ФОП ОСОБА_3 з приводу розірвання або змін умов договору № 8/11-2 зберігання ПММ від 29.10.2012 р.

В установленому порядку вказаний договір не розірвано та не визнано недійсним.

Тому, визнання в якості неналежних доказів договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р. та акту приймання-передачі від 29.11.2010 р. до нього без відповідного судового рішення суперечить вимогам господарського законодавства.

Крім того, з моменту створення паливної бази фактичним керівником її був ОСОБА_10, який здійснював операції по оптовій продажі пального. Саме за участі ОСОБА_10 приймались кошти за пальне та оформлювались відповідні угоди на відпуск пального чи його зберігання. Саме для оформлення договорів ОСОБА_10 були передані відповідні печаті і штампи, зокрема, ППФ Еколан-ТД , з використанням яких були оформлені документи на зберігання пального: договір про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р. та акт приймання-передачі від 29.11.2010 р.

Як вбачається з довідки від 03.12.2012 р., наданої керівником ПП Еколан-ТД ОСОБА_11, печатка ППФ Еколан-ТД , якою скріплено підпис ОСОБА_10 не є основною , оскільки основна печатка має інший відбиток. ОСОБА_10 під час своєї діяльності працював на приватному підприємстві Багатопрофільна фірма ВІНКО , і до ППФ Еколан-ТД ніякого відношення не має. Таким чином, ОСОБА_10, шляхом обману та зловживання довірою ФОП ОСОБА_5, не маючи ніякого відношення до ППФ Еколан-ТД склав договір про відповідальне ПММ № 8/11-2, а також акт прийому передачі до договору про відповідальне збереження ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р. та підписавши під прізвищем ОСОБА_11, підробив документ.

Про те, що договори зберігання пального оформлюється через ППФ Еколан-ТД керівництво цього підприємства не могло не знати, оскільки аналогічні договори зберігання пального укладались не лише з ФОП ОСОБА_5, а й з ФОП ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Тому колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що керівництву ППФ Еколан-ТД не було відомо про укладання договору зберігання пального між підприємством та ФОП ОСОБА_5 не відповідають дійсності.

Матеріали справи також свідчать, що відповідно до договору зберігання № 8/11-2 від 29.11.2010 р. ПММ ФОП ОСОБА_5 передав на зберігання ППФ Еколан-ТД дизельне пальне в кількості 33852 літрів. Відповідно до акту прийому-передачі до договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11 від 29.11.2010 р. ОСОБА_5 в період з 04.04.2011 р. по 02.11.2011 р. отримав частину свого дизпалива в кількості 29044 літрів, залишок складав 4808 літрів.

Крім того, дизпаливо ФОП ОСОБА_5 на його виробничу базу, розташовану в с. Городнє Лозівського р-ну Харківської обл., доставляли виключно на автомобілях, належних ППФ Еколан-ТД , в тому числі і на спірних автомобілях. Коли з 17.11.2011 р. згідно даних керівництва ППФ Еколан-ТД з посади начальника паливної бази звільнили ОСОБА_10, то припинилось і повернення пального. Зазначене вказує, що виконання цього договору ППФ Еколан-ТД тривало певний час і було припинено після звільнення ОСОБА_10, тому твердження 1-го відповідача про причетність до його невиконання останнього є безпідставним. Ненадання належної оцінки вказаним документам в рішенні господарського суду свідчить про порушення ним ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В даному випадку ППФ Еколан-ТД не тільки прийняло пропозицію шляхом взяття на зберігання пального ФОМ ОСОБА_5 та підписало договір на його зберігання, 1-й відповідач частково його виконав, повернувши 29044 літри пального, залишок не повернутого складає 4808 літри. Тому твердження 1-го відповідача про відсутність договірних відносин між ППФ Еколан-ТД та ФОП ОСОБА_5 з приводу зберігання пального суперечить не тільки фактичним обставинам справи та вказаній нормі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неналежне виконання ППФ Еколан-ТД договору про відповідальне зберігання ПММ № 8/11 від 29.11.2010 р., тобто існування боргу перед ФОП ОСОБА_5 щодо повернення пального в кількості 4808 літри.

В свою чергу, 01.09.2012 р. ФОП ОСОБА_5 уклав договір цесії № 1 з ФОП ОСОБА_3, відповідно до якого передав право вимоги щодо витребування з приватного підприємства фірма Еколан-ТД боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів, вартість якого на даний час за оптовими цінами складає 46637 грн.

На виконання цього договору ФОП ОСОБА_5 передав ФОП ОСОБА_3 документи, що підтверджують борг в сумі 4808 літрів дизельного пального, зобов'язав свого представника ОСОБА_1 передати документи, пов'язані з здійсненням претензійної роботи по цьому питання, а також відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України повідомив ППФ Еколан-ТД про своє рішення про передачу своїх прав вимоги ФОП ОСОБА_3

Відповідно до умов договору цесії позивачу у даній справі перейшло і право забезпечення виконання цивільних зобов'язань, відповідно до ч. 1 ст. 594 ЦК України, шляхом притримання автотранспортних засобів, а саме: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_2), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_3) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_4) на загальну суму 13175,09 гривень.

Відповідно до ч 1 ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері І господарювання, визначаються Господарським кодексом та Законом. ч. 3 ст.134 ГК України).

Згідно з ч.ч. 4, 7 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли І сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Таким чином, зміна кредитора у зобов'язанні, відповідно до вимог ст.ст.202, 203, 512, 513, 514, 516, 517, 519 Цивільного кодексу України шляхом укладання договору цесії № 1 від 01.09.2012 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, відповідно до якого останньому було надано право вимоги боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів з Приватного підприємства фірми Еколан - ТД не суперечить вимогам господарського законодавства.

В ч. 1 ст.180 ГК України зазначено, що зміст господарського договору становлять умови договору визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Договір цесії № 1 від 01.09.2012 р. є угодою, направленою на зміну кредитора в зобов'язанні щодо стягнення боргу з ППФ Еколан-ТД , прийнятою відповідно до чинного законодавства. Зазначене вказує, що сторонами були виконані всі істотні умови, які передбачає господарська угода.

Таким чином, відповідно до умов договору цесії від 01.09.2012 р. у ППФ Еколан-ТД виникла господарсько-правова відповідальність щодо повернення боргу перед ФОП ОСОБА_3, новим кредитором.

Згідно з ч. 1 ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в частині визнання за ним за рахунок не поверненого ППФ Еколан-ТД боргу дизельного пального в кількості 4808 літрів на суму 46137 права власності на автотранспортні засоби: АТЗ 9 паливоцистерна - С ( шасі № НОМЕР_2), ГАЗ 53 паливоцистерна - С ( шасі № НОМЕР_3) та ПЦ 878352 причіп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_4) на загальну суму 13175,09 гривень, які належать даному підприємству, і вартість яких визначена їх представниками, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 суми поруки в розмірі 500,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

01.09.2012 р. між ФОП ОСОБА_3 (позивачем) та ФОП ОСОБА_4 (2-м відповідачем) було укладено Договір поруки, згідно з п. 1.1. якого 2-й відповідач (поручитель) частково поручився перед позивачем (кредитором) за виконання Приватним підприємством фірма Еколан-ТД за Договором про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що 19.11.2012 р. у зв'язку з невиконанням 1-м відповідачем зобов'язань за договором про відповідальне зберігання ПММ № 8/11-2 від 29.11.2010р., позивачем було надіслано на адресу 2-го відповідача (поручителя) вимогу про сплату суми поруки в розмірі 500,00 грн.

20.12.2012 р. від ФОП ОСОБА_4 надійшла відмова виконати вимогу позивача без зазначення причини відмови.

Проте, у подальшому листом від 08.02.2013 р. 2-й відповідач заявлені до нього позовні вимоги визнав повністю та просив суд розглянути справу без його участі.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_4 суму поруки в розмірі 500 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 12.02.2013 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог відносно ППФ Еколан-ТД , не відповідають обставинами справи, у зв'язку з чим рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2013 р. по справі № 5023/5012/12 скасувати в частині відмови у задоволенні позову відносно ППФ Еколан-ТД і в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

В рахунок боргу Приватного підприємства фірми Еколан-ТД перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в сумі 46637 грн. визнати право власності на автотранспортні засоби: АТЗ 9 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_2), ГАЗ 53 паливоцистерна - С (шасі № НОМЕР_3) та ПЦ 878352 причеп-цистерна - Е (шасі № НОМЕР_4) на загальну суму 13175,09 грн. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

В решті рішення господарського суду Харківської області від 12.02.2013 р. по справі № 5023/5012/12 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства фірми Еколан-ТД (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Радянська, 59, ідентифікаційний код 33588505) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови підписаний 15.04.2013 р.

Головуючий суддя ( Бондаренко В.П.

Суддя ( Ільїн О.В.

Суддя ) ОСОБА_18