Постанова

від 18.02.2013 по справі 5011-2/13794-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа№ 5011-2/13794-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.02.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року

у справі № 5011-2/13794-2012 (головуючий суддя - Домнічева І.О., судді

Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.)

за заявою Центральної районної поліклініки Оболонського району міста

Києва

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при

Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати

від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Медичний комплекс-МК»

до Центральної районної поліклініки Оболонського району міста

Києва

про зобов'язання вчинити дії, стягнення 7 497 100 грн.

за участю прокуратури Оболонського району міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» до Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про зобов'язання вчинити дії та стягнення 7 497 100 грн. - задоволено повністю. Зобов'язано відповідача негайно прийняти медичне обладнання, поставлене позивачем згідно договору поставки № 109Ц від 22.09.2011 року та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 109Ц від 22.09.2011 року в розмірі 7 497 100 грн.

Центральна районна поліклініка Оболонського району міста Києва звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012. Також, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» на користь Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва 2146 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 17.12.2012 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 5011-2/13794-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012 відмовити.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.01.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Центральна районна поліклініка Оболонського району міста Києва просить апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Також, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що дана справа не підвідомча третейському суду, оскільки договір поставки, укладений між позивачем та відповідачем є господарським договором (контрактом), який пов'язаний із задоволенням державних потреб. Відповідач здійснював державну закупівлю за рахунок коштів місцевого бюджету для забезпечення регіональних потреб, що передбачено частиною 3 статті 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» та здійснював вибір виконавців державного замовлення у порядку, встановленому Законом України «Про здійснення державних закупівель». Таким чином, укладаючи договір поставки з апелянтом, відповідач здійснював владні управлінські функції (господарську компетенцію) розпорядника бюджетних коштів (за кошторисним призначенням), делеговані йому органом місцевого самоврядування, відтак, зазначена справа була розглянута третейським судом з порушенням правил підвідомчості.

У судових засіданнях 11.02.2013 року та 18.02.2013 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» надав суду свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив її задовольнити. Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012.

Представники Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва в судових засіданнях 11.02.2013 року та 18.02.2013 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просили апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року залишити без змін, вважають її законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною.

Прокурор у судових засіданнях 11.02.2013 року та 18.02.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Просив апеляційний господарський суд ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, представників товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» та Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» до Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості за договором поставки - задоволено повністю.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року по іншій справі № 5011-71/12932-2012 (суддя Нечай О.В.), що набрала законної сили і була винесена під час розгляду справи між тими ж самими сторонами, що і в цій справі, задоволено заяву ТОВ «Медичний комплекс - МК» про видачу судового наказу за рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012.

03.10.2012 року господарським судом міста Києва було видано накази на примусове виконання ухвали господарського суду від 03.10.2012 року по справі № 5011-71/12932-2012. Зобов'язано Центральну районну поліклініки Оболонського району міста Києва прийняти медичне обладнання поставлене ТОВ «Медичний комплекс - МК» згідно договору поставки № 109Ц від 22.09.2011 року. Також, стягнуто з Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва на користь ТОВ «Медичний комплекс - МК» заборгованість за договором поставки № 109Ц від 22.09.2011 року в розмірі 7 497 100 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи у апеляційному суді, рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012 сторонами виконане у повному обсязі. Поставлене обладнання за договором поставки № 109Ц від 22.09.2011 року Центральною районною поліклінікою Оболонського району міста Києва прийняте та заборгованість - ціна товару сплачена.

03.10.2012 року Центральна районна поліклініка Оболонського району міста Києва звернулась до господарського суд міста Києва із заявою про скасування вищенаведеного рішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012. Зазначена ухвала суду від 17.12.2012 року мотивована тим, що справа, яка була розглянута третейським судом не була йому підвідомча. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що господарський договір поставки, що був укладений між сторонами, був пов'язаний із задоволенням державних потреб.

Дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року є незаконною та необґрунтованою, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Так, що стосується висновків суду першої інстанції про те, що справа, яка була розглянута третейським судом не була йому підвідомча, оскільки господарський договір поставки, що був укладений між сторонами, був пов'язаний із задоволенням державних потреб, судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 13 Закону якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що з договору поставки медичного обладнання № 109Ц від 22.09.2011 року взагалі не вбачається, що даний договір є пов'язаним із задоволенням державних потреб, державним замовленням (державної закупівлі) в розумінні чинного законодавства України, зокрема ч. 1 ст. 13 Господарського кодексу України. За своєю формою і сутністю він є звичайним господарським договором поставки товару.

При цьому, заявник (відповідач по третейській справі) є не державною, а комунальною установою, а тому в силу ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України реалізовує господарську компетенцію не держави (органів державної влади, державних органів), а територіальної громади Оболонського району м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського кодексу України, державне замовлення здійснюється шляхом формування на договірній основі складу (обсягів) продукції (робіт, послуг), необхідної для задоволення пріоритетних державних потреб та розміщення відповідних державних контрактів на закупівлю такої продукції.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд помилково не врахував того, що за своєю формою (назвою) і змістом договір поставки медичного обладнання, укладений між сторонами, не був договором державного замовлення, а його предметом було не формування складу (обсягів) продукції (робіт, послуг), а поставка медичного обладнання - товару, який не є ані продукцією, ані роботою, ані послугою.

При цьому вказаний товар (медичне обладнання), яке поставлялось за договором, не могло вважатися таким, що спрямоване на задоволення пріоритетних державних потреб, оскільки взагалі поставлялося не державі (державному органу), а комунальній установі.

Суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що при укладенні між сторонами договору поставки медичного обладнання не мало місця розміщення жодних державних контрактів на закупівлю продукції - тобто, не було ні державного контракту, ні закупівлі, ні продукції.

Частиною 2 ст. 13 Господарського кодексу України визначено, що державним контрактом є договір, укладений державним замовником від імені держави з відповідним виконавцем державного замовлення. Оскільки договір поставки медичного обладнання був укладений не державним замовником від імені держави, а комунальною установою, то державним контрактом, спрямованим на здійснення державного замовлення, він не є.

Доводи та посилання заявника на ч.3 ст. 13 Господарського кодексу України про те, що поставки продукції для пріоритетних державних потреб здійснюються як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок інших джерел фінансування судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки як вже зазначалося, між сторонами мало місце поставка не продукції, а товару. Колегія суддів вважає, що господарські зобов'язання комунальної установи не може вважатися пріоритетними державними потребами.

В обґрунтування своїх вимог, заявник посилається на норми ч. 3 ст. 2 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», згідно якого державні замовлення здійснюються, виходячи з інтересів держави, вибір виконавців державного замовлення та укладають з ними державні контракти.

Проте, з такими доводами заявника судова колегія погодитися не може оскільки, як зазначалося раніше, між сторонами такий контракт ніколи не укладався, а мав місце лише господарський договір поставки товару за правилами «Інкотермс».

Крім того, судова колегія не може погодитися з доводами заявника та висновками суду першої інстанції про те, що норма ч. 3 ст. 1 вказаного закону щодо поставки товару для забезпечення виконання регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних потреб), затверджених органами державної влади - обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, розповсюджується на правовідносини що склалися між сторонами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що між сторонами третейської справи мало місце не поставка продукції для регіональних потреб в рамках забезпечення виконання цільової програми, затвердженої органом державної влади, а поставка товару для комунальної установи. При цьому системний аналіз вказаної норми права свідчить про те, що її дія стосується регіональних потреб (тобто потреб АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а не територіальної громади району в особі відповідної комунальної установи.

Більш того, ст. 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», на яку посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, чітко встановлює поняття «пріоритетних державних потреб». Згідно із вказаною нормою права, пріоритетні державні потреби - це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів державної влади, що утримуються за рахунок Державного бюджету України.

Судова колегія звертає увагу на те, що іншого тлумачення поняття «пріоритетні державні потреби» ця норма не містить та з її змісту вбачається, що поставка медичного обладнання для комунальної установи (як органу, що виступає від імені територіальної громади району) до пріоритетних державних потреб та взагалі до державних потреб не відноситься.

Колегія суддів вважає також за необхідне вказати на те, що цією ж ст. 1 вказаного Закону встановлено, що державними замовниками є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету.

Центральна районна поліклініка Оболонського району м. Києва як комунальна установа не відноситься до вищевказаних органів, не є державною організацією та головним розпорядником коштів державного бюджету.

Крім того, зазначеною статтею закону також дано визначення поняття «державний контракт», яким є договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення.

Заявник - Центральна районна поліклініка Оболонського району м. Києва не є державним замовником, від імені держави спірний договір не укладав, тому між сторонами третейської справи державний контракт не укладався, та відповідно в силу ч. 1 ст. 13 Господарського кодексу України між сторонами були відсутні правовідносини щодо задоволення державних потреб.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі безпідставно та помилково застосував норми вказаного Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» щодо спірних правовідносин сторін, тобто помилково ототожнив поняття «державні потреби», що передбачене у Законі України «Про третейські суди», з поняттям «пріоритетні державні потреби», передбаченні Законом України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб». Судова колегія вважає, що спірні правовідносини не були пов'язані із задоволенням державних потреб.

Враховуючи викладене, та ті обставини, що договір поставки медичного обладнання між сторонами третейської справи був укладений Центральною районною поліклінікою Оболонського району м. Києва на підставі рішення власного комітету з конкурсних торгів і що ТОВ «Медичний комплекс - МК» було переможцем такого конкурсу, самі по собі жодним чином не вказують на те, що вказаний договір був пов'язаний із задоволенням державних потреб, оскільки укладення господарського договору поставки після проведення конкурсу, навіть в рамках процедури, встановленої Законом України «Про державні закупівлі», не означає, що такий договір був пов'язаним із задоволенням державних потреб.

Судова колегія вважає помилковими доводи заявника, який ототожнює проведення комунальною установою конкурсної процедури із процедурою задоволення державних потреб, оскільки вищевказаними нормами права чітко встановлено, що є державним замовленням і що є державною потребою та хто може виступати державним замовником і що таке взагалі державний контракт.

Таким чином, договір поставки медичного обладнання, укладений між сторонами третейської справи, не був господарським договором, пов'язаним із задоволенням державних потреб, а відповідно, справа була підвідомча третейському суду, який дав правильну оцінку правовій природі відносин між сторонами.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою розгляду даного спору у третейському суді є третейська угода у формі обміну листами між позивачем та відповідачем - лист пропозиція позивача та лист-відповідь відповідача (а.с. 18-19 матеріалів третейської справи № 003/2012).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було добровільно укладено третейську угоду щодо розгляду справи третейським судом на підставі обміну листів пропозиції та відповіді між позивачем та відповідачем щодо вирішення спору третейським судом. Відповідач не заперечував проти розгляду даної справи третейським судом.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що зазначеними листами - третейським застереженням сторони надали свою згоду на розгляд будь-якого спору, що може виникнути між ними у зв'язку з виконанням договору поставки медичного обладнання № 109Ц від 22.09.2011 року.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Оскільки, у даному випадку договір поставки медичного обладнання є укладеним, то домовленість з приводу вирішення спорів шляхом їх передачі на розгляд Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати, є такою, що відбулася.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що спір, який перебував на розгляді третейського суду, не виключений законом з його компетенції та був здійснений без перевищення компетенції третейським судом та є підвідомчий третейському суду.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати про те, підвідомчість третейського суду який розглядав справу № 003/2012 та законність рішення вже була перевірена господарським судом міста Києва ще під час розгляду заяви ТОВ «Медичний комплекс - МК» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі № 003/2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти та обставини, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, є доведеними і не підлягають повторному доказуванню при вирішенні всіх інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що предметом розгляду господарського суду в справах про скасування рішення третейського суду, передбачений ст. 122-5 ГПК України, а саме оцінка того, чи не була справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча такому суду відповідно до закону, є ідентичним (тотожним) предмету розгляду господарського суду в справах про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду, встановленого п. 2 ст. 122-10 ГПК України. У відповідності до п. 2 ст. 122-10 ГПК України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду в разі, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, була йому непідвідомча відповідно до закону.

Як зазначалося раніше, ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року по іншій справі № 5011-71/12932-2012 (суддя Нечай О.В.), що набрала законної сили і була винесена під час розгляду справи між тими ж самими сторонами, що і в цій справі, задоволено заяву ТОВ «Медичний комплекс - МК» про видачу судового наказу за рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 р. у третейській справі № 003/2012.

Отже, господарським судом при винесенні ухвали від 03.10.2012 року вже було перевірено та встановлено обсяг компетенції третейського суду, підвідомчість йому спору між сторонами, а також всі інші правові критерії щодо рішення третейського суду, встановлені ст. 122-10 ГПК України. Пі час розгляду справи № 5011-71/12932-2012 господарський суд прийшов до висновку про відсутність будь-яких підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, та встановив, що спір між сторонами був підвідомчий третейському суду.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 35 ГПК України факт підвідомчості третейському суду вказаного спору що виник між сторонами вже був встановленим судовим рішенням (ухвалою від 03.10.2012 року).

Інших підстав для скасування рішення третейського суду, передбачених законом, апеляційним господарським судом не встановлено, а заявником не наведено.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року, прийнята у зв'язку з не правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, є такою що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» слід задовольнити, оскаржувану ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким, у задоволенні заяви Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 року у третейській справі № 003/2012 відмовити. Рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 року у третейській справі № 003/2012 залишити без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Законом України «Про третейські суди», Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 5011-2/13794-2012 задовольнити повністю.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 5011-2/13794-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким, у задоволенні заяви Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 року у третейській справі № 003/2012 відмовити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 11.09.2012 року у третейській справі № 003/2012 залишити без змін.

4. Стягнути з Центральної районної поліклініки Оболонського району міста Києва (м. Київ, вул. Тимошенка, 14; ідентифікаційний код 05494828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний комплекс - МК» (м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; ідентифікаційний код 32856504) 536,50 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-2/13794-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 22.02.2013 року