Ухвала

від 05.03.2012 по справі 2а-9800/10/9/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9800/10/9/0170

05.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка"- Юдін Вячеслав Сегрійович , довіреність № б/н від 01.09.11

представник відповідача, Закритого акціонерного товариства " Дитячий медичний центр "Чайка"- Морозова Наталія Олександрівна, довіреність № б/н від 01.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим- Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 23/10/10-024 від 23.02.12

розглянувши апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства " Дитячий медичний центр "Чайка", Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 07.06.11 по справі № 2а-9800/10/9/0170

за позовом Закритого акціонерного товариство " Дитячий медичний центр "Чайка" (вул. Алея Дружби, 93,Заозерне,Євпаторія, місто, Автономна Республіка Крим,97493)

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про спонукання до виконання певних дій, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 позов Закритого акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про спонукання до виконання певних дій, визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим за №0001172302/0 від 15.07.10 р. повністю, №000182302/0 від 15.07.10 р. в частині донарахування податкових зобов'язань на суму 14527,00 грн. та штрафних санкцій сумою 13304,5 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України, на користь ЗАТ "Дитячий медичний центр "Чайка" , в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, - 3.40 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.11 та прийняти нове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю.

У той же час, на зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим також надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2010 відповідачем згідно з пп.4.2.2 п.4.2. ст.4, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та згідно ст.2, п.20.1 ст.20 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 11, 34 Закону України "Про систему оподаткування" на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", керуючись п.11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" прийняте податкове повідомлення-рішення №0001172302/0 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 2610,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 622,60 грн., всього у розмірі 3232,6грн. (т.1 а.с.10).

Також, згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті4, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та згідно ст.2, п.10.2 ст.10 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", керуючись п.11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі акту перевірки від 05.07.10р. №1137/23-2/24492597 за встановлені порушення п.4.5 ст.4, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.2, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.10р. №0001182302/0, яким визначено ЗАТ Дитячий медичний центр "Чайка" податкові зобов'язання по податку на додану вартість сумою 54017грн., штрафними (фінансовими) санкціями 27008,5грн., а всього сумою 81025,50грн. (т.1 а.с.11).

Передумовою визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 2610,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 622,60 грн., та визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 54017,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями-27008,50 грн., став акт від 05.07.2010 року №1137/23-2/24492597 планової виїзної перевірки позивача з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.10р.,

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32, п.5.1, пп. 5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.2.1 п.8.2, п.п.8.3.2 п.8.3. ст.8 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2615714грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік у сумі 2092068 грн., за І квартал 2010 року у сумі 2615714грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2610 грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік у сумі 1006 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 1604 грн.;

п.4.5 ст.4, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.4.2, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54017 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2009р. у сумі 39490 грн., за вересень 2009р. у сумі 14527 грн., занижено значення рядку 26 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду "на питальну суму 258187грн.;

ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями) без участі уповноваженого банку та не маючи індивідуальної ліцензії НБУ розрахунки з нерезидентом проведено через касу підприємства на суму 2160,00 грн.;

ст.1 Закону України від 23.09.94 №185/97-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) - порушено строки розрахунків по експортно-імпортним операціям в сумі 20,90 дол. США (за офіційним курсом НБУ 160,93 грн.) в результати ненадходження від нерезидента за санаторно-курортне обслуговування -граничний термін 16.02.09р.;

ст.17 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" з внесеними и та доповненнями, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1668,00 грн.

Закон України від 25.06.91р. №1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

За приписами п.1.32 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону валові витрати повинні бути підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберіганні яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону встановлені обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум. Слід зазначити, що пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, на який посилається відповідач у висновках акту, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів. Однак у позивача всі необхідні первинні бухгалтерські документи були у наявності та подані під час перевірки, що відображено у акті перевірки.

З положень пп.7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97 "Про податок на додану вартість", який, визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Обмеження щодо нарахування податкового кредиту визначено пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, з положень якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Платники податку на додану вартість на вимогу п.п.7.2.8 п.7.2 статті7 Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Відповідно до положень частини1 статті 9 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на наведені приписи законодавства, наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії -зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Судом першої інстанції безперечно встановлені факти здійснення господарських операцій з придбання товарів, пов'язаних з формуванням валових витрат і податкового кредиту, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності, а саме: витратними накладними, податковими накладними, касовими корінцями квитанцій та касовими чеками на оплату, договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, актами здачі-прийомки робіт, актами прийомки виконаних підрядних робіт (т.2 а.с.133-250, т.3 а.с. 1-66).

Слід також зазначити, що витрати позивача, понесені у періоді, на який розповсюджувалася перевірка, підтверджені документально, що повністю узгоджується з вимогами пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Приймаючи до уваги приписи пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.07р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", суми самостійно обчислених податкових зобов'язань, визначення їх розміру у податкових деклараціях, зазначення у реєстрах виданих податкових накладних, підтвердження первинними бухгалтерськими та звітними податковими документами сум податку на додану вартість включених до складу своїх податкових зобов'язань, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача, внаслідок яких в визначено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 14527,00 грн. протиправними та не заснованими на законі. За таких підстав визначення до сплати позивачу штрафних (фінансових) санкцій сумою 13304,50 грн. є також протиправним.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та, з положень пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) і є підставою для включення до складу свого податкового кредиту зазначені в цих накладних суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням таких послуг.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), яку платники податку повинні зберігати протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) за приписами пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.2.8 пункту7.2 статті7 Закону на платника податків покладено обов'язок з ведення обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень абзацу третього вказаного підпункту статті платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Законодавець у положеннях пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 встановив обмеження щодо включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) лише щодо тих сум, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на наведене, недоречними вважаються висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо невиконання позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" -включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) які не підтверджені податковими накладними -внаслідок чого протиправно відображено за вересень 2009 року податку на додану вартість сумою 14527 грн., оскільки такі дії позивачем вчинено відповідно до вимог закону на підставі отриманих податкових накладних, що підтверджується матеріалами справи.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких він посилається в акті перевірки, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, доказів того, що відповідачем здійснено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 3232,60грн., як і заниження розміру податку на додану вартість сумою 14527грн. та штрафних фінансових санкцій на суму 13304,5грн. за існуванням обґрунтованих законом підстав, відповідачем суду також не надано.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині донарахування податкових зобов'язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів вважає викладені у акті перевірки висновки про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, оскільки висновки акту перевірки №1137/23-2/24492597 від 05.07.2010 згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.

За таких обставин, обґрунтованим вважається висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Мотивація та докази, наведені позивачем в апеляційній скарзі, також не дають апеляційній інстанції підстав для постановляння висновків, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, висновок першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Постановлене у справі рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Дитячий медичний центр "Чайка" та Державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2011 у справі № 2а-9800/10/17/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук