Рішення

від 21.02.2013 по справі 910/26175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26175 21.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»

про стягнення боргу

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Постойко Ю.П. (довіреність від 26.12.2012р.);

від відповідача: не з'явились;

21.02.2013р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» (надалі ТОВ «Автоекспедиція», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (надалі ТОВ «Дієса», відповідач) суми основного боргу в розмірі 7 575 грн., 220, 42 грн. пені та 44, 20 грн. 3% річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 140212 від 14.02.2012р. щодо оплати наданих послуг по виставлених рахунках-фактурах від 25.09.2012р. та 29.09.2012р.. Враховуючи допущене порушення умов договору, позивач просить стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 7 575 грн., а також нараховані суми пені та 3% річних за несвоєчасний розрахунок.

Відповідачем надано відзив на позов у якому зазначено, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки згідно договору позивач є зобов'язаним відшкодувати збитки товариству завдані при здійсненні перевезення за заявкою від 12.10.2012р.. З посиланням на умови договору, що передбачають право замовника на притримання та зарахування грошових коштів в розмірі нанесених збитків і штрафних санкцій по договору, відповідач відзначає про припинення свого зобов'язання по сплаті боргу в розмірі 7 575 грн. шляхом зарахування такого в рахунок нанесених збитків втратою вантажу в загальній сумі 93 884, 91 євро при надісланні повідомлення щодо зарахування однорідних вимог від 04.02.2013р..

В судове засідання відповідач не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи отримане судом 21.02.2013р. відхилене, оскільки матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті виходячи з предмету та підстав заявленого позову, при вирішенні спору суд обмежений процесуальними строками, а зазначені причини неявки в судове засідання не є поважними, відповідачем у справі є ТОВ «Дієса», а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2012р. між ТОВ «Автоекспедиція» (експедитор) та ТОВ «Дієса» (замовник) укладено договір № 140212 згідно з яким, експедитор (позивач у справі) зобов'язувався організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом та надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник (відповідач у справі) зобов'язувався здійснювати оплату послуг експедитора в порядку та розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору про надання послуг, так і договору транспортного експедирування.

Відносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням договору 14.02.2012р., зокрема і в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», Законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 929 ЦК України, ст. 316 ГК України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Згідно умов договору (п. 4.3, 4.4.) вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджується перед кожним перевезенням (групою перевезень) і відображається у відповідній заявці на перевезення, підписаній обома сторонами; експедитор в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), документи, передбачені п. 3.2.13 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язується оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання; підставою для оплати рахунку-фактури являється надання експедитором замовнику документів, передбачених п. 3.2.13 договору, і підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Спір у справі виник внаслідок неповної сплати вартості перевезення згідно заявки № PL-007393 від 17.09.2012р. в частині сплати 800 грн. по рахунку-фактурі № АЕ-0001204 від 25.09.2012р., та несплати вартості перевезення за заявкою № KIR007400 від 24.09.2012р. у якій визначено суму до оплати в розмірі 6 775 грн., згідно рахунку-фактури № 1295/109ГС від 29.09.2012р., умовою оплати погоджено згідно рахунку по факту вивантаження. Заявки підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств залучені до матеріалів справи, рахунки, разом з іншими документами по перевезеннях також наявні у справі.

На підтвердження виконання перевезення згідно заявок PL-007393 від 17.09.2012р., № KIR007400 від 24.09.2012р. до справи представлено товарно-транспортні накладні CMR № 809822 (перевезення автомобілем ВК 4950 АІ/ ВК 3806 ХХ) та № 778 (перевезення автомобілем АО 9906 АХ\ АО 5987 ХХ), при виконанні договору позивачем виписано податкові накладні № 315 від 25.09.2012р. (щодо простою автомобіля в частині сплати 800 грн.), № 316 від 29.09.2012р. (на суму перевезення 6 775 грн.), складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АЕ-01204п, № АЕ-0001295.

Складений позивачем, згідно з умовами договору (п. 4.5 договору), акт звірки взаємних розрахунків від 09.11.2012р. містить посилання на вартість наданих послуг в межах договору згідно переданих на виконання заявок, та відображає проведені відповідачем оплати. Дані зазначеного акту підтверджені матеріалами справи, виписки по рахунку на підтвердження проведених платежів за договором (згідно виставлених рахунків) надані на вимоги суду згідно супровідного листа, що зареєстрований за вхідним суду № 06-20/5745 від 21.02.2013р..

Надані в межах договору послуги з перевезення відповідачем не сплачені станом на 09.11.2012р. по сумі боргу 7 575 грн. (виставлені рахунки № АЕ-0001204 від 25.09.2012р., № 1295/109ГС від 29.09.2012р.), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою примусового стягнення коштів.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

З урахуванням положень п. 4.4 договору № 140212 від 14.02.2012р. та погоджених у заявках умов оплати, строк виконання зобов'язань щодо оплати послуг згідно заявки рахунків-фактур № АЕ-0001204 від 25.09.2012р., № 1295/109ГС від 29.09.2012р. є таким, що настав станом на час звернення позивача з позовом до суду (розрахунок мав бути здійснений в строк - 10 календарних днів з моменту надання рахунку та CMR).

При цьому, суд враховує доводи відповідача з приводу невирішення питання між сторонами щодо відшкодування збитків за втрату вантажу при перевезенні, що проводилось в межах договору, але згідно заявки ТВ-009469 від 12.10.2012р., однак наведене не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від вирішення зазначеного, строк виконання зобов'язань по оплаті виставлених рахунків № АЕ-0001204 від 25.09.2012р., № 1295/109ГС від 29.09.2012р. згідно перевезень за заявками PL-007393 від 17.09.2012р., № KIR007400 від 24.09.2012р..

Спір щодо стягнення боргу в сумі 7 575 грн. переданий на вирішення суду 29.12.2012р., тоді як повідомлення про залік однорідних вимог (вих. № 199 від 04.02.2013р.) з посиланням на положення договору (п. 6.5), відповідачем направлено позивачу 04.02.2013р., тобто на момент коли зазначена сума боргу була оспорюваною (спір щодо стягнення коштів знаходився на розгляді в суді). Питання щодо відшкодування позивачем збитків за втрату вантажу при здійсненні організації перевезення згідно заявки ТВ-009469 від 12.10.2012р., визначення суми збитків та наявності обов'язку позивача (ТОВ «Автоекспедиція») здійснити відшкодування, не є предметом даного спору, відповідно, не можуть вирішуватись в межах заявленого позову поданого позивачем, а відповідач не позбавлений права на врегулювання відповідного спору з позивачем, в тому числі в судовому порядку.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (п. 22 розділу V Листа Вищий господарський суд, від 12.03.2009р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

У викладених письмово, представником позивача, поясненнях щодо поданого відзиву на позов, відзначено, що вимоги сторін в даному випадку не є однорідними (зобов'язання сплатити вартість перевезення та відшкодування збитків), відсутнє рішення суду чи іншого компетентного органу щодо обов'язку позивача здійснити відшкодування суми збитків, яку відповідачем заявлено як зустрічне та однорідне зобов'язання по договору № 140212 від 14.02.2012р., а ТОВ «Автоекспедиція» документів про визнання факту завдання збитків не складалося.

Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав вважати припиненим зобов'язання відповідача по сплаті боргу, який виник через несплату виставлених рахунків від 25.09.2012р., від 29.09.2012р., а право позивача на отримання оплати коштів за надані послуги в межах договору № 140212 від 14.02.2012р. підлягає судовому захисту.

Окрім того, в межах заявленого позову, до стягнення заявлено також суму пені та 3% річних за допущене відповідачем прострочення по сплаті виставлених рахунків, і такі вимоги задовольняються частково при врахуванні наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 6.2.2 договору, у випадку прострочення платежу замовник відшкодовує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача згідно розрахунку позивача, здійсненого за обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 21.03.2012р. № 102 (7,5%) у відношенні суми боргу в розмірі 7 575 грн. в періоді допущеного прострочення з 17.10.2012р. станом на 26.12.2012р. - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 220, 42 грн..

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати по сумі 7 575 грн. в періоді з 17.10.2012р. по 26.12.2012р. з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 44, 08 грн., а розрахунок позивача судом не приймається, оскільки виконаний без врахування кількості днів у 2012р. - 366.

Факту прострочення сплати суми заборгованості відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків за перевезення згідно заявки № PL-007393 від 17.09.2012р. в частині сплати 800 грн. по рахунку-фактурі № АЕ-0001204 від 25.09.2012р., та вартості перевезення за заявкою № KIR007400 від 24.09.2012р. в розмірі 6 775 грн. згідно рахунку-фактури № 1295/109ГС від 29.09.2012р., у відповідності з положеннями та у строки погоджені у договорі № 140212 від 14.02.2012р. суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1 593, 40 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська 45, ідент. код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспедиція» (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 67, ідент. код 36038044) 7 575 грн. (сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень) основного боргу, 220, 42 грн. (двісті двадцять гривень 42 копійки) пені, 44, 08 грн. (сорок чотири гривні 08 копійок) 3% річних, 1 593, 40 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто три гривні 40 копійок) судових витрат

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

дата підписання рішення 25.02.2013

Суддя Р.І. Самсін