Постанова

від 09.07.2013 по справі 910/26175

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 910/26175

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" на постановувід 13.05.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/26175 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" простягнення боргу

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Романенко А.С. (довіреність від 08.07.2013р.); Яремко А.О. (довіреність від 24.04.2013р.) від відповідача:Білека Ю.І. (довіреність від 27.12.2011р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Самсін Р.І.) від 21.02.2013 року у справі № 910/26175 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 7575,00 грн. основного боргу, 220,42 грн. пені, 44,08 грн. 3% річних, 593,40 грн. судових витрат; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Зеленін В.О., судді - Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) від 13.05.2013 року у справі № 910/26175 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у справі № 910/26175, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.32, 33, 42, 43 ГПК України, ст.ст.594, 601 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" заборгованості за договором транспортного експедирування в розмірі 7575 грн., 220,42 грн. пені та 44,20 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.02.2012 року між ТОВ "Автоекспедиція" (експедитор) та ТОВ "Дієса" (замовник) укладено договір №140212 (договір), відповідно до умов якого експедитор (позивач) зобов'язувався організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом та надати замовнику інші послуги, необхідні для здійснення доставки вантажу, а замовник (відповідач) зобов'язувався здійснювати оплату послуг експедитора в порядку та розмірі, передбаченому договором.

Згідно умов договору (п.п.4.3, 4.4.) вартість кожного окремого перевезення (групи однотипних перевезень) узгоджується перед кожним перевезенням (групою перевезень) і відображається у відповідній заявці на перевезення, підписаній обома сторонами; експедитор в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), документи, передбачені п.3.2.13 договору, рахунок-фактуру на оплату послуг, який замовник зобов'язується оплатити протягом 10 календарних днів з моменту його отримання; підставою для оплати рахунку-фактури являється надання експедитором замовнику документів, передбачених п.3.2.13 договору, і підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Спір у справі виник внаслідок неповної сплати вартості перевезення згідно заявки №PL-007393 від 17.09.2012 року в частині сплати 800 грн. по рахунку-фактурі №АЕ-0001204 від 25.09.2012 року, та несплати вартості перевезення за заявкою №KIR007400 від 24.09.2012 року у якій визначено суму до оплати в розмірі 6775 грн., згідно рахунку-фактури №1295/109ГС від 29.09.2012 року; умовою оплати погоджено згідно рахунку по факту вивантаження. Заявки підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємств залучені до матеріалів справи, рахунки, разом з іншими документами по перевезеннях також наявні у справі.

На підтвердження виконання перевезення згідно заявок PL-007393 від 17.09.2012 року, №KIR007400 від 24.09.2012 року до справи представлено товарно-транспортні накладні CMR №809822 (перевезення автомобілем ВК 4950 АІ/ ВК 3806 ХХ) та №778 (перевезення автомобілем АО 9906 АХ\ АО 5987 ХХ), при виконанні договору позивачем виписано податкові накладні №315 від 25.09.2012 року (щодо простою автомобіля в частині сплати 800 грн.), №316 від 29.09.2012 року (на суму перевезення 6775 грн.), складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АЕ-01204п, № АЕ-0001295.

Складений позивачем, згідно з умовами договору (п.4.5 договору), акт звірки взаємних розрахунків від 09.11.2012 року містить посилання на вартість наданих послуг в межах договору згідно переданих на виконання заявок, та відображає проведені відповідачем оплати. Дані зазначеного акта підтверджені матеріалами справи, виписки по рахунку на підтвердження проведених платежів за договором (згідно виставлених рахунків) надані на вимоги суду згідно супровідного листа, що зареєстрований за вхідним суду № 06-20/5745 від 21.02.2013 року.

Надані в межах договору послуги з перевезення відповідачем не сплачені станом на 09.11.2012 року по сумі боргу 7575 грн. (виставлені рахунки №АЕ-0001204 від 25.09.2012 року, №1295/109ГС від 29.09.2012 року), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою примусового стягнення коштів.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що право позивача на отримання оплати за надані послуги в межах договору №140212 від 14.02.2012 року, пені і трьох процентів річних підлягає судовому захисту, оскільки зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору транспортного експедирування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з їх необґрунтованості, зазначивши, що оскільки акти приймання-передачі наданих послуг відповідачем не підписані і строк оплати на дату подання позову не наступив, то у відповідача відсутній обов'язок сплатити за отримані послуги.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України).

Касаційна інстанція вважає вищенаведений висновок апеляційного господарського суду помилковим з огляду на доведеність матеріалами справи факту надання послуг на спірну суму, що встановлено судом першої інстанції, та настання строку оплати на дату подання позову, виходячи із такого: - додані позивачем до матеріалів справи належно засвідчені докази фактичного надання послуг і виникнення обов'язку щодо їх оплати не заперечені відповідачем, у зв'язку з чим оригінали доказів для огляду у сторін судами не витребовувались; - відсутність у позивача примірників підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг об'єктивно зумовлюється складанням їх останнім та зберіганням відповідних копій на момент надсилання їх відповідачеві саме у такому вигляді; - борг не сплачений відповідачем лише частково з посиланням на припинення основного господарського зобов'язання в спірній сумі зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, тоді як судами обох інстанцій встановлено обставини щодо недоведення відповідачем існування у позивача зустрічного зобов'язання перед ним в певно визначеній сумі, яке було запропоновано до зарахування, що засвідчує відсутність факту вчинення одностороннього правочину.

З огляду на наведене постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , п.6 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у справі № 910/26175 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року у справі № 910/26175 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоекспедиція" 860,25 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк