Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-1870/7260/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/7260/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представника позивача - Гузенко Є.В.,

представника відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ. - Дружба" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УК.АЗ.-Дружба") звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах) від 17.05.2012 року №0000202230/14161 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 357 279грн.00коп., від 17.05.2012 року №0000212230/14166 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1629150грн., від 17.05.2012 року №0000222230/14155 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 555 355грн, від 17.05.2012 року №0000222230/14150 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 4122грн.

ДПІ в м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2012 року №571/2230/35906971/10, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом неправомірно здійснено донарахування податкових зобов'язань, при цьому допущено порушення чинного законодавства, неправильно визначено суму грошового зобов'язання, в акті перевірки зроблені неправильні висновки.

Так, в акті перевірки від 25.04.2012 року №571/2230/35906971/10 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року визнано господарські угоди позивача з ПВКП «Гарант», ТОВ "Моноліт-Строй", ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», ТОВ «Всесвіт» та ПП «Сервіс-ОК» нікчемними, в наслідок чого було завищено відповідно по контрагентам: ПВКП «Гарант» - валові витрати на суму 1805782грн.за 1-ий квартал 2011 року; ТОВ "Моноліт-Строй" - податковий кредит на суму 499999грн.27коп. за січень 2011 року; ТОВ «Технобуд-2011» - валові витрати на суму 114 306грн. та податковий кредит на суму 22 861грн.20коп.; ПП «Лаб» - валові витрати на суму 15258грн.33коп. та податковий кредит на суму 3051грн.67коп.; ТОВ «Всесвіт» - податковий кредит на суму 12600грн.; ПП «Сервіс-ОК» - податковий кредит на суму 13671грн.

Позивач вважає правильним відображення у складі валових витрат оплату послуг ПВКП «Гарант», ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», а також відображення у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди по господарським операціям з ТОВ "Моноліт-Строй", ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», ТОВ «Всесвіт», ПП «Сервіс-ОК», оскільки це повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Зокрема, діяльність ТОВ «УК.АЗ-Дружба», що є виробником цукру на заводах, розташованих у Сумській області, в частині отримання товарів, робіт та послуг від своїх контрагентів, у тому числі і від тих, господарські операції з якими ставляться під сумнів ДПІ в м. Сумах, є реальною та спрямованою на настання конкретних правових наслідків. Усі товари, роботи та послуги були фактично отриманими, а документи первинного бухгалтерського та податкового обліку виписані та оформлені належним чином.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для виключення зі складу валових витрат та податкового кредиту з податку н додану вартість суми вартості фактично отриманих товарів та послуг. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України «Про автомобільний транспорт» регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто зазначені нормативно-правові акти не регулюють відносини податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат чи податкового кредиту. Тому оформлення товарно-транспортних накладних не є обов'язковим.

Чинним податковим законодавством не встановлено залежності права платника податків на формування податкового кредиту і валових витрат від дій чи бездіяльності його контрагентів, а тому факт наявності незначної кількості працівників, відсутність основних фондів та обладнання у контрагентів, не надання ними податкових декларацій не тягне за собою позбавлення права на валові витрати і податковий кредит.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту планової виїзної перевірки діяльності ТОВ "УК.АЗ-Дружба", яка проведена за період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року.

Під час проведення перевірки була встановлена неможливість здійснення господарських операцій підприємствами, які є контрагентами позивача, внаслідок відсутності у них трудових ресурсів, основних фондів, у тому числі транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, не декларування ними податкових зобов'язань. Операції з придбання товарів, робіт та послуг здійснювалися по правочинах, які є нікчемними. Документи бухгалтерського та податкового обліку складались без наміру створити реальні правові наслідки з метою надання податкової вигоди покупцям для формування валових витрат.

Крім того, відповідач звертає увагу на неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Моноліт-Строй" та ПП «Лаб», оскільки ТОВ "Моноліт-Строй" відсутнє за податковою адресою, про що складений відповідний акт від 13.04.2012 року №33, а щодо ПП «Лаб» порушено провадження у справі про банкрутство (т.2. а.с.160,162).

Стосовно ТОВ «Всесвіт» відповідач зазначає, що документи, які б підтверджували реальне транспортування товару, відсутні (а.с.163), тому постачання реально не здійснювалось і товари передані не були, що вказує на порушення положень чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені вимоги з вищенаведених підстав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що на підставі використаних документів податкової звітності та баз даних ДПС встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та в подальшому - за ланцюгом постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій період, що перевіряється, не має можливості. Надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі (т.2, а.с.157-168).

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 05.03.2012 року до 18.04.2012 року ДПІ в м. Сумах проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2012 року №571/2230/35906971/10 (т. 1, а.с.14-80).

17 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202230/14161 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 357 279грн.00коп., в тому числі: за основним платежем - 357 278грн. та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.87).

Також прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212230/14166 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 1629150грн. (т.1, а.с.83), з яких згідно розрахунку відповідача (т.3, а.с.110) сума у розмірі 376 672грн.00коп.стосується операцій позивача з ПВКП «Гарант».

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулюються нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі -ПК України), зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток».

Проте, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток» Податкового України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (далі за текстом - Закон № 334/94) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Законом № 334/94 в статті 5 визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 року №0000202230/14161 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 357 279грн.00коп., а також податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 року №0000212230/14166 в частині зменшення ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 376 672грн.00коп., суд звертає увагу на наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій по укладеним між позивачем та ПВКП «Гарант» договорам №44 від 14.01.2012 року (т.2, а.с.47-49), №02/02/11 від 01.02.2011 року (т.2, а.с.61-62), №15/02/11 від 15.02.2011 року (т.2, а.с.55), №18/02/11 від 18.02.2011 року (т.2, а.с.43), №16/02/11 від 16.02.2011 року (т.2, а.с.45), №01/03-11 від 01.03.2011 року (т.2, а.с.51-52).

Зокрема, про реальне здійснення господарських операцій за вказаними договорами свідчать: акт приймання-здачі наданих послуг за договором №18/02/11 від 18.02.2011 року (т.2, а.с.44), акт приймання-здачі наданих послуг за договором №18/02/11 від 18.02.2011 року (т.2, а.с.46), розрахункові відомості експлуатації 1 години автомобіля "КАМАЗ" від 14.01.2012 року (т.2, а.с.48-49), акт виконаних робіт від 25.02.2011 року за договором №44 від 14/01/2011 року (т.2, а.с.50), акт приймання виконаних робіт з демонтажу обладнання (т.2, а.с.53-54), локальний кошторис №2-1-1 з демонтажу старої котельні (т.2, а.с.56), розрахунок договірної ціни (т.2, а.с.57), довідка про виконані роботи з демонтажу старої котельні (т.2, а.с.58), акт приймання виконаних робіт з демонтажу обладнання (т.2, а.с.59-60), локальний кошторис №2-1-1 з демонтажу електрощитової (т.2, а.с.63), розрахунок договірної ціни (т.2, а.с.64), довідка про виконані роботи з демонтажу електрощитової (т.2, а.с.65), акт приймання виконаних робіт з демонтажу електрощитової (т.2, а.с.66-67).

Металобрухт, залишений після демонтажу старої котельні та електрощитової, був оприбуткований на складі 25.02.2011 року (т.2, а.с.69).

Товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.234-255, т.2, а.с.2-42), актом виконаних робіт від 25.02.2011 року за договором №44 від 14/01/2011 року (т.2, а.с.50), а також лімітно-заправочними відомостями (т.1, а.с.233, т.2, а.с.1) підтверджується надання транспортних послуг з перевезення дефекату з території цукрового заводу, розташованого в смт. Жовтневе (Октябрь) Білопільського району, в с. Курган Лебединського району Сумської області, за договором №44 від 14.01.2011 року, оскільки згідно ч.13 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд звертає увагу на зміст товарно-транспортних накладних, в тому числі і на пункти навантаження та розвантаження дефекату: смт. Жовтневе (Октябрь) Білопільського району, де позивач орендує нежитлові приміщення цукрозаводу, що складаються з 89 будівель та споруд (т.3, а.с.78-85), та с. Курган Лебединського району Сумської області, де розташований інший контрагент ТОВ «УК.АЗ Дружба» - ТОВ «Угроїдський цукровий завод», з яким позивач укладав договір купівлі-продажу коренеплодів цукрового буряку у межах квоти «А» (т.3, а.с.76-77) та в якого перебувають в користуванні земельні ділянки у зазначеному населеному пункті (т.3, а.с.74).

Про мету використання придбаних за договором №44 від 14/01/2011 року (т.2, а.с.50) транспортних послуг у власній господарській діяльності позивача свідчать листи ТОВ «Угроїдський цукровий завод», з яких вбачається, що посівні площі, на яких вказане підприємство вирощує цукровий буряк для поставки його ТОВ «УК.АЗ Дружба» за договором №5 від 10.01.2011 року (т.3, а.с.76-77, 91), знаходяться саме на території Курганської сільської ради Лебединського району Сумської області (т.3, а.с.90). При цьому, дефекат (відходи цукрового виробництва, що містять вапно) потрібен для ефективної організації вирощування цукрового буряку на зазначених площах, що збільшить врожайність цукрових буряків, оскільки дефекат є своєрідним добривом.

Про досягнення економічного ефекту від внесення дефекату на посівні площі буряків свідчить лист ТОВ «Угроїдський цукровий завод» (т.3, а.с.91), яким підтверджується, що середня урожайність цукрових буряків, вирощених підприємством у 2011 році, склала 440 ц/га (замість 350 ц з гектара, як це передбачено п.1.1 договору), а загальна кількість цукрових буряків, поставлених на виконання умов договору №44 від 14/01/2011 року (т.2, а.с.50) замість 49000 тон склала 53511,438тон.

Тому придбані транспортні послуги за договором №44 від 14/01/2011 року були реально використані у власній господарській діяльності позивача, який здійснює виробництво цукру з вирощених ТОВ «Угроїдський цукровий завод» буряків, та в подальшому постачає вироблений з них білий кристалічний цукор іншим суб'єктам господарювання.

Крім того, з аналізу товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.234-255, т.2, а.с.2-42), та лімітно-заправочних відомостей (т.1, а.с.233, т.2, а.с.1) вбачається, що дефекат з смт. Жовтневе (Октябрь) Білопільського району вивозився 4 автомобілями у січні 2011 року та одним автомобілем у лютому 2011 року (т.1, а.с.202,203, т.2, а.с.1,24,31), що є економічно доцільним та враховує необхідну кількість маршрутів до пункту навантаження та розвантаження дефекату, враховуючи його значну кількість.

Згідно копії видаткової накладної №505 від 29.06.2011 року (т.2, а.с.68) розрахунок за надані послуги здійснювався шляхом постачання ПВКП «Гарант» цукру білого кристалічного на суму 1 844 850грн. Факт отримання цукру від позивача контрагентом підтверджується копією довіреності ПВКП «Гарант» №14 від 29.06.2011 року (т.2, а.с.68).

У справі міститься податкова накладна на вказану суму №40 від 29.06.2011 року (т.2, а.с.70).

На підставі викладених достовірно встановлених доказів, суд не має сумнівів щодо не підтвердження протиправної діяльності ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" за вищевказаними господарськими операціями, які є реальними, і тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволені інших позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

З копії договору №345/6-2010 від 07.10.2010 року про надання транспортно-експедиційних послуг (т. 2, а.с.88-89) вбачається, що ТОВ "Моноліт-Строй" (виконавець) взяло зобов'язання по наданню за плату послуг з перевезення цукрових буряків між кагатними полями Жовтневого цукрового заводу з додатковою очисткою та навантаженням цукрових буряків на транспортні засоби виконавця протягом вересня-листопада 2010 року. Розрахунки за ці послуги здійснюються за фактичне очищення та перевезення кількості цукрових буряків і становили 27 грн. з податку на додану вартість за тонну цукрових буряків.

Згідно п.2.3 договору виконавець мав право здійснювати доочистку, навантаження та перевезення цукрових буряків з використанням власної або орендованої техніки. Надання цих послуг за договором повинно було здійснюватися лише в присутності представника замовника і оформлюватися актом приймання-передачі, який, після підписання його замовником, підтверджує факт надання послуг і відсутності претензій у замовника.

В якості доказів виконання даного договору позивачем надано копії актів приймання-передачі послуг (т.2, а.с.90-98), згідно яких протягом вересня-жовтня 2010 року ТОВ «Моноліт-Строй» здійснювало перевезення цукрових буряків між кагатними полями Жовтневого цукрового заводу з додатковою очисткою та навантаженням буряків на транспортні засоби: самохідну машину для очистки та навантаження цукрових буряків «ROPA euro-Maus mun e-M3»; і трактор «Беларус-1025» з причепом - 4шт. Також позивач надав копії податкових накладних №75 від 21.01.2011 року, №153 від 15.11.2010 року, №326 від 30.11.2010 року, №262 від 26.11.2010 року, №325 від 30.11.2010 року, №121 від 12.11.2010 року, №111 від 11.11.2010 року, №51 від 05.11.2010 року, №1 від 01.11.2010 року, №2 від 01.11.2010 (т.2, а.с.101-110).

Згідно копії видаткової накладної №91 від 21.01.2011 року (т.2, а.с.99) розрахунок за надані послуги здійснювався шляхом постачання від ТОВ „УК.АЗ. - Дружба" до ТОВ «Моноліт-Строй» цукру білого кристалічного на суму 2 374 750 грн. (т.2, а.с.99), який уповноважена особа ТОВ «Моноліт-Строй» отримала від позивача на підставі довіреності від 21.01.2011 року (т.2, а.с.100).

Проте, на переконання суду, перелічені вище документи не свідчать про реальне надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Моноліт-Строй», що дають право на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки матеріали справи не містять відповідних первинних документів, що підтверджують факт відвантаження та переміщення товару, що, зважаючи на специфіку спірних господарських правовідносин, є безумовним та обов'язковим доказом реальності придбання транспортно-експедиційних послуг.

Так, ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до абз. 28 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; (далі за текстом - Правила №363) транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Згідно абз.10 п.1 Правил №363 замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

Матеріалами справи не підтверджено, яким чином на виконання п.1.2 та 1.3 договору були замовлені транспортно-експедиційні послуги з перевезення цукрових буряків між кагатними полями з додатковою очисткою та навантаженням їх на транспортні засоби, а також яким чином замовник забезпечував присутність свого представника під час надання таких послуг виконавцем (п.3.2.1 договору).

Відповідно до норм ч.2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та норм Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

За змістом абз.27 п.1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Крім того, відповідно до ч.13 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, відсутність транспортних документів у даному випадку не може підтверджувати виконання та здійснення господарської операції у вигляді надання транспортних послуг.

Суд також звертає увагу на відсутність в договорі №345/6-2010 від 07.10.2010 року про надання транспортно-експедиційних послуг (т. 2, а.с.88-89) умов щодо порядку погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта, що не відповідає положенням ч.3 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», оскільки зазначені умови є істотними для договорів транспортного експедирування.

На переконання суду, у договорі не зазначено строків (термінів) виконання договору, що також є істотною умовою для договорів даного виду згідно ч.3 ст.19 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», оскільки строк дії договору, визначений п.8.1 договору - до 31.12.2010 року, і строк (термін) виконання договору не є тотожними поняттями. Строк дії і строк виконання зобов'язання за договором можуть не збігатися в часових межах, внаслідок того, що за змістом укладеного договору ТОВ «УК.АЗ- Дружба» повинно на виконання п.1.1 договору надати виконавцю письмове завдання (замовлення), де зазначити, які послуги необхідно надати, кількість цукрових буряків, що повинна бути доочищена, завантажена та перевезена, дату та час надання послуг. Тому в кожному конкретному випадку саме на окреме перевезення та очистку буряків повинно оформлюватися письмове замовлення (завдання), строк (термін) виконання якого повинен узгоджуватися між сторонами.

Як висновок, в договорі №345/6-2010 від 07.10.2010 року про надання транспортно-експедиційних послуг (т. 2, а.с.88-89) умови щодо строку (терміну) виконання договору в частині перевезення та очищення конкретної партії цукрових буряків фактично відсутні, що свідчить про не підтвердження позивачем належним чином оформленими первинними документами реального характеру господарських операцій з ТОВ «Моноліт-Строй» та не правомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо господарських операцій ТОВ «УК.АЗ-Дружба» з ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», ТОВ «Всесвіт» та ПП «Сервіс-ОК» на виконання усних договорів поставок товарів від 06.06.2011 року №65 (т.1, а.с.104-119), від 24.06.2011 року №24/06 (т.1, а.с.119-201), від 28.09.2011 року, від 11.10.2011 року, від 30.08.2011 року (т.2, а.с.72-84), від 21.07.2011 року №290, від 16.11.2011 року, від 21.07.2011 року №229 (т.2, а.с.112-126), суд вважає наступне.

Ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом - Закон №996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі і видаткові накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи копії документів, суд зазначає, що доказів на підтвердження реальності проведення господарських операцій, а саме договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних на поставку товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, які підтверджують фактичне переміщення від постачальника до покупця надано не було.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи, що договори постачання між позивачем та ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», ТОВ «Всесвіт», а також ПП «Сервіс-ОК» в письмовому вигляду не укладалися, жодного документу, який би визначав обов'язок продавців доставити товар, позивачем не надано, суд вважає безпідставним твердження представника позивача про те, що перевезення товару здійснювалося саме продавцями.

Крім того, із поданих до суду документів не вбачається, що витрати на транспортування включалися до загальної вартості придбаного товару та підлягали оплаті позивачем.

Також суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, яким чином сторони договорів досягли згоди з приводу строку поставки товару, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону випливає, що строк поставки товарів є істотною умовою для договорів такого виду, тому суд вважає, що під час укладення договорів поставки позивач та ТОВ «Технобуд-2011», ПП «Лаб», ТОВ «Всесвіт», а також ПП «Сервіс-ОК» не дійшли згоди щодо усіх істотних їх умов, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних правових наслідків.

Крім того, в наданих до матеріалів справи документах (т.1, а.с.104-201, т.2, а.с.72-84, 112-126) взагалі відсутні відомості про умови розрахунків, умови поставки (слід розуміти - місце поставки), що також свідчить про відсутність істотних умов договору поставки.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "УК.АЗ.-Дружба" в частині визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 17.05.2012 року №0000222230/14155 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 555 355грн, від 17.05.2012 року №0000222230/14150 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 4122грн., а також податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 року №0000212230/14166 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 252 478грн., визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ. - Дружба" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень - рішень -задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.05.2012 року №0000202230/14161 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі - 357 278 грн. основного платежу та 1грн.штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 17.05.2012 року №0000212230/14166 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток в розмірі 376 672 грн.00коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2013 року.