Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-3566/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3566/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Технокомплект» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірма «Технокомплект» звернулись до Господарського суду Київської області з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення №002632310/0 від 19.10.2005р., яким ТОВ ВКФ «Технокомплект» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004р. у розмірі 129 849,60 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 22.01.2008 р. було відмовлено в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009р. апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Технокомплект» залишено без задоволення, постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2008 р. - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 р. скасовано постанову Господарського суду Київської області від 22.01.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 р. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно рішення Ірпінського міського виконавчого комітету №1773 від 18.07.2001р. позивач був зареєстрований у формі колективної власності, ідентифікаційний код - 31414219. Товариство перебуває на податковому обліку у Ірпінській ОДПІ Київської області з 20.07.2001 р. На підставі свідоцтва №40102964 від 30.07.2001р. є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 314142110286.

Відповідно довідки із ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; фінансовий лізинг.

Як вбачається з матеріалів справи, Ірпінською ОДПІ в Київській області з 18.10.2005 по 19.10.2005 р. було проведено невиїздну документальну перевірку ТОВ ВКФ «Технокомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за листопад 2004 року. За результатами перевірки було складено акт № 1638/23-4/31414219 від 18.10.2005 р.

В ході перевірки було виявлено порушення п. 1.8 ст. 1 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168\97 в частині безпідставного включення до податкового кредиту в листопаді 2004 року суми ПДВ в розмірі 29849.60 грн. за податковими накладними: № 09/11/01 від 09.11.04 на суму ПДВ 112544,0 грн. та № 09/11/02 на суму ПДВ 17305,60 грн., що призвело до зменшення заявленого до відшкодування ПДВ на суму 129849,60 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення: № 002632310/0 від 19.10.2005 р., яким ТОВ ВКФ «Технкомплект» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2004 року у розмірі 129849,60 грн.

Відповідно висновків акту перевірки Ірпінської ОДПІ Київської області було встановлено, що операції з купівлі-продажу за участю ПП ВКФ «Східпром» з контрагентом-постачальником за листопад 2004 р. на суму 129849,60 грн. не спричинили реального настання причинних наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувачів, оскільки згідно довідки зустрічної перевірки від 04.05.2005р. №30/23-33040650 ПП ВКФ «Східпром» по взаємовідносинах із ТОВ ВКФ «Технокомплект» за листопад 2004р. встановлено, що ПП ВКФ «Східпром» є посередником відвантаженої продукції. Постачальником даного товару є МПП «Зетта», яке не звітує до ДПІ з грудня 2004р. і засновником МПП «Зетта» ОСОБА_3 подано заяву про визнання недійсною державної реєстрації підприємства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не надав суду доказу, які фіксували факт здійснення господарської операції, а саме в матеріалах справи відсутні договори відповідно до видів діяльності за КВЕД, видаткових накладних та платіжних доручень, які підтверджували рух коштів.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку валових витрат та податкового кредиту потребує встановлення всіх обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року - задовольнити .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 року - скасувати .

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Технокомплект» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Ю.А. Ісаєнко

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.