Постанова

від 20.02.2013 по справі 21/35

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 21/35

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012року у справі № 21/35 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот»

до Департаменту ресурсного забезпечення МВС України,

Міністерства внутрішніх справ України

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі №21/35 позовні вимоги ТОВ «СДТ-Пілот» задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ТОВ «СДТ-Пілот» 5 242 471 грн. 62 коп. основного боргу, 6 550 992 грн. 54 коп. індексу інфляції, 809 442 грн. 3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України припинено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Міністерство внутрішніх справ України звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 04.12.2012 року зазначену вище апеляційну скаргу апеляційним господарським судом було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою від 24.12.2012 року Київським апеляційним господарським судом було відкладено розгляд у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача -1.

В судових засіданнях 21.01.2013 року, 04.02.2012 року оголошувалась перерва та продовжено строк вирішення спору у справі.

ТОВ «СДТ-Пілот» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі № 21/35 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідачів-1, 2 в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Представники позивача були присутніми в судових засіданнях та заперечували проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, просили рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.1998 року між фірмою «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» (продавець) та Головним управлінням військового та матеріально-технічного забезпечення МВС України (покупець) було укладено контракт № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM.

Відповідно до п.1. контракту продавець продав, а покупець купив на умовах DAF (кордон України) автомобілі спеціалізовані для міліції, згідно з додатками до контракту, які є невід'ємною частиною даного контракту.

На виконання умов вказаного контракту у 1998 році було поставлено 844 легкових автомобілів на загальну суму 3 815 700 доларів США. Вказане підтверджується:

- специфікаціями поставки;

- актами прийняття матеріальних цінностей;

- довідкою по розрахункам від 12.11.1998 року;

- довідкою по розрахункам від 31.05.2000 року.

Згідно з умовами контракту, оплата в розмірі 100% за всю кількість отриманого товару мала бути перерахована «CDT TRADING INTERNATIONAL Co.» не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі (тобто у вересні 1998 року).

06.11.2001 року відповідно до наказу МВС України за № 974 шляхом реорганізації Головного управління військового та матеріально-технічного забезпечення було утворено Департамент ресурсного забезпечення МВС України.

20.12.2004 року, право вимоги на отримання кредиторської заборгованості за контрактом № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM, перейшло до закритого акціонерного товариства «Компанія «Пілот», що підтверджується договором від 20.12.2004 року, повідомленням від 30.12.2004 року, додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року, що правонаступником закритого акціонерного товариства «Компанія «Пілот» є товариство з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот».

Додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року укладеною між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та Закритим акціонерним товариством «Компанія «Пілот» сторони домовилися про заміну валютного зобов'язання з долару США на гривню, по офіційному курсу НБУ, на день здійснення платежу.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 07.02.2007 року здійснено реорганізацію Департаменту ресурсного забезпечення МВС України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту

12.07.2005 року заступником Міністра внутрішніх справ України затверджено графік погашення відповідачем кредиторської заборгованості в розмірі 715 508,57 доларів США перед позивачем.

В подальшому між позивачем та МВС України було підписано акт звірки розрахунків, де станом на 1 жовтня 2006 року заборгованість складає 655 882,85 доларів США.

У зв'язку із неналежним невиконанням умов договору з боку МВС України ТОВ «СДТ-Пілот» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення заборгованості у сумі 5 242 471 грн. 62 коп. основного боргу, 6 550 992 грн. 54 коп. індексу інфляції, 809 442 грн. 3% річних та понесених судових витрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача-2 перед позивачем у сумі 5 242 471 грн. 62 коп. основного боргу, а також стягнуто 6 550 992 грн. 54 коп. індексу інфляції, 809 442 грн. 3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку з порушенням відповідачем умов контракту щодо сплати грошових коштів за поставлений товар.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в порушення умов контракту та графіку погашення кредиторської заборгованості, МВС України не розрахувалось в повному обсязі за отриманий товар, який був поставлений у 1998 році.

Тобто, спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 умов Контракту № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM щодо розрахунку за поставлені автомобілі.

Враховуючи те, що між сторонами продовжують існувати відносини, які виникли до набрання чинності ЦК України та ГК України, а тому, у даному випадку, до них застосовуються положення діючих Кодексів.

Так, згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами контракту № KEV/98/CDT/0002-3/119/IM у 1998 році відповідачу-1 було поставлено 844 легкових автомобілі на загальну суму 3 815 700 доларів США, що підтверджується належним чином засвідченими специфікаціями поставки; актами прийняття матеріальних цінностей; довідкою по розрахункам від 12.11.1998 року; довідкою по розрахункам від 31.05.2000 року.

Таким чином, судом першої інстанції доведено факт передачі товару та його прийняття відповідачем-1.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4 договору, платежі за поставлені автомобілі проводяться Покупцем в доларах США не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі (тобто у вересні 1998 року) на рахунок в банку продавця

Отже, відповідач-1 повинен був здійснити оплату товару не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі тобто у вересні 1998 року.

20.12.2004 року право вимоги на отримання кредиторської заборгованості за контрактом №KEV/98/CDT/0002-3/119/IM, перейшло до закритого акціонерного товариства «Компанія «Пілот», що підтверджується договором від 20.12.2004 року, повідомленням від 30.12.2004 року, додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року, де правонаступником закритого акціонерного товариства «Компанія «Пілот» є товариство з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот».

Додатковою угодою № 9 від 03.01.2005 року, укладеною між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та закритим акціонерним товариством «Компанія «Пілот» сторони домовилися про заміну валютого зобов'язання з долару США на гривню, по офіційному курсу НБУ, на день здійснення платежу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з абзацом першим ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач-1 не виконав свої зобов'язання за договором, а саме - не сплатив за отриманий товар, в строки визначені п. 4 договору.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 07.02.2007 року відбулася реорганізація Департаменту ресурсного забезпечення МВС України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявність боргу у відповідача-2 (як правонаступника відповідача-1) за контрактом від 23.01.1998 року за №KEV/98/CDT/0002 у сумі 655 882,85 дол. США, що за курсом Національного банку станом на 15.10.2012 року складає 5 242 471,62 грн. позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачами не спростована.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 основного боргу в сумі 5 242 471 грн. 62 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно стягнуто із відповідача-2 3% річних у розмірі 809 442 грн., яка судом апеляційної інстанції перевірена.

Щодо стягнення оскаржуваним судовим актом з відповідача -2 інфляційних нарахувань в сумі 6 550 992 грн. 54 коп., колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Стягуючи з Міністерства внутрішніх справ України суму основного боргу, яка згідно з умовами договору, відкоригована з урахуванням зміни вартості гривні відповідно до офіційного обмінного курсу гривні порівняно до долара США, встановленого НБУ, станом на дату, коли він мав бути сплачений, судом не враховано, що погоджуючи відповідні умови, сторони вже передбачили компенсацію знецінення гривні України.

Таким чином, задовольняючи вимоги про стягнення відкоригованої суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суд безпідставно поклав на відповідача-2 обов'язок з подвійної компенсації позивачу втрат, пов'язаних із знеціненням гривні.

У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Судова колегія погоджується із висновком суд першої інстанції стосовно неспроможності тверджень відповідача-2 про недоведеність факту приналежності Міністерства внутрішніх справ України до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 33 від 07.02.2007 року здійснено реорганізацію Департаменту ресурсного забезпечення МВС України шляхом приєднання до Міністерства внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником зазначеного Департаменту.

В матеріалах справи міститься лист Міністерства внутрішніх справ України на адресу Господарського суду міста Києва, у якому вказано, що Департамент втратив статус юридичної особи і всі матеріальні активи, юридичні та фінансові зобов'язання перейшли до правонаступника - Міністерства внутрішніх справ України.

Вказана обставина підтверджується: актом прийняття-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, матеріалів, продуктів харчування,а також розрахунків з дебіторами та кредиторами по загальному, спеціальному фондах та окремому рахунку централізованого постачання Департаменту ресурсного забезпечення МВС України до МВС України від 06.06.2007 року (т. 2, а.с. 160-166); листами МВС України від 30.01.2013 року, 18.02.2003 року.

Аналогічного висновку також прийшов Вищий господарський суд України у справі №11/288 від 12.02.2008 року, зокрема судом було встановлено, що правонаступником майнових прав та обов'язків Департаменту ресурсного забезпечення України Міністерства внутрішніх справ України є Міністерство внутрішніх справ України.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статус відомостей про юридичну особу Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (код 00034683) не підтверджено, стан юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до п. 6 ст. 80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що спірні правовідносини мають правонаступництво.

Міністерство внутрішніх справ України визначено правонаступником Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (код 00034683).

Отже, стан Департаменту ресурсного забезпечення МВС України знаходиться у стадії припинення підприємницької діяльності, спірні правовідносини мають правонаступництво, а тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що провадження у справі відносно відповідача-1 (Департаменту ресурсного забезпечення МВС України) підлягає припиненню на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові до Департаменту ресурсного забезпечення МВС України - відмовити.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга Міністерства внутрішніх справ України підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове рішення суду яким позов задовольнити частково і стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» 5 242 471,62 грн. основного боргу, 809 442 грн. 3% річних, а в іншій частині позову відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі №21/35 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року у справі №21/35 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» (03124, м. Київ, вул. М.Василенка, 7/А, код ЄДРПОУ 25410638) 5 242 471,62 грн. основного боргу, 809 442 грн. 3% річних, 12 242,55 грн. державного мита та 56,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ-Пілот» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7/А, код ЄДРПОУ 25410638) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) 15 454,41 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному господарському суді.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 21/35 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.