Рішення

від 18.02.2013 по справі 5010/1518/2012-28/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 р. Справа № 5010/1518/2012-28/103

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод"

вул. Наливайка, 22, м. Рава-Руська, Жовківський р-н, Львівська область,

80316

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид"

вул. Карпатська, 176, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення 1185320 грн. основного боргу, 94131 грн. 86 коп. пені,

33210 грн. 53 коп. 3% річних та 9102 грн. 24 коп. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача: Дацко М.С. - представник, (довіреність № 103 від 09.02.12)

від відповідача:не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" про стягнення 1185320 грн. основного боргу, 94131 грн. 86 коп. пені, 33210 грн. 53 коп. 3% річних, 9102 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.12.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 20.12.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.12, 03.01.13 та 24.01.13 розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України в зв"язку з неявкою представника відповідача .

04.02.13 представник відповідача в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, подав клопотання про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи (вх.№.1753/13; а.с. 62) у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.13, в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору; розгляд справи відкладено на 18.02.13.

18.02.13 представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 04.02.13; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 18.02.13 не надходило.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № ПШ/ЛР/11-03 від 14.11.11 в частині здійснення розрахунку за отриману продукцію, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 1185320 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 94131 грн. 86 коп. пені, 9102 грн. 24 коп. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 33210 грн. 53 коп.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 листопада 2011 року між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № ПШ/ЛР/11-03 ( а.с. 11,12) купівлі-продажу шпал II типу в кількості 8400 штук на загальну суму 1 300 320 грн.

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов"язався передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікації до цього договору, що є невід"ємною його частиною (а.с. 12).

У відповідності до умов Договору, покупець (відповідач) отримав продукцію на загальну суму 1 300 320 грн.

Виконання продавцем (позивачем) договірних зобов"язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

накладною № 45 від 1 грудня 2011 року на суму 433440 грн. 00 коп. (а.с. 13);

накладною № 46 від 5 грудня 2011 року на суму 433440 грн. 00 коп. (а.с. 14);

накладною № 47 від 6 грудня 2011 року на суму 433440 грн. 00 коп. (а.с. 15).

При дослідженні зазначених вище накладних судом встановлено, що вони підписані уповноваженими особами та скріплені печатками юридичних осіб.

Товар отриманий уповноваженою особою - Слободяном Василем Ярославовичем на підставі довіреності № 56 від 1 грудня 2011 року (а.с. 45).

Також, в якості доказу отримання відповідачем продукції, до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с. 42-44), які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявних в матеріалах справи накладних.

У відповідності до норми Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем продукції відбулося в рамках договору № ПШ/ЛР/11-03 від 14.11.11.

Умови платежів визначені в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за продукцію по цьому договору проводиться покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконав, оплату за отриману продукцію провів частково в сумі 80120 грн., що підтверджується банківськими звітами про операції на рахунку позивача (а.с. 29-32). Оплати залишку вартості товару в сумі 1220200 грн. відповідачем не здійснено.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 1139 від 20.08.12; а.с. 21) з вимогою погасити існуючий борг.

Відповідач вищезазначену претензію визнав, що підтвердвердив письмово (а.с. 23); ТзОВ "Краєвид" зобов"язалося погасити заборгованість згідно запропонованого ним графіку, проте сплатив тільки 34880 грн., оплату залишку заборгованості в сумі 1185320 грн. відповідачем не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов"язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем отриманої продукції.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1185320 грн. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, відповідь на претензію (а.с. 23), підписання актів звірки взаємних розрахунків (а.с. 33-36), визнання позову в повному обсязі представником відповідача в судовому засіданні. Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 1185320 грн. заборгованості обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором № ПШ/ЛР/11-03 від 14.11.11 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.3. договору № ПШ/ЛР/11-03 від 14.11.11 сторони погодили, що за порушення термінів оплати, що вказується в п. 6.1 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочки, а в разі протермінування покупцем грошових зобов"язань в строк передбачений п. 6.1 тривалістю понад 10 календарних днів продавець застосовує штрафні санкції: індекс інфляції та 3% річних від суми боргу.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов"язання за договором № ПШ/ЛР/11-03 від 14.11.11 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 9102 грн. 24 коп., 33210 грн. 53 коп. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 9102 грн. 24 коп., 33210 грн. 53 коп. 3% річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 9,10 ).

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені слід зазначити наступне.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 93785 грн. 85 коп., розрахована в ІПС "Законодавство", тобто на 346 грн. 01 коп. менше від суми нарахованої позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач помилився в арифметичних розрахунках щодо нарахування пені, а тому в частині стягнення пені в розмірі 346 грн. 01 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 93785 грн. 85 коп., згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" про стягнення 1185320 грн. основного боргу, 94131 грн. 86 коп. пені, 33210 грн. 53 коп. 3% річних та 9102 грн. 24 коп. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" (вул. Карпатська, 176, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код 31261952) на користь Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" (вул. Наливайка, 22, м. Рава-Руська, Жовківський р-н, Львівська область, 80316; код 01057574 ) - 1185320(один мільйон сто вісімдесят п"ять тисяч триста двадцять) грн. основного боргу, 93785(дев"яносто три тисячі сімсот вісімдесят п"ять) грн. 85 коп. пені, 33210(тридцять три тисячі двісті десять) грн. 53 коп. 3% річних, 9102(дев"ять тисяч сто дві) грн. 24 коп. інфляційних втрат та 26430 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять )грн. 01 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" про стягнення 346(триста сорок шість) грн. 01 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"