Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а/1770/3615/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Гломба Ю.О.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"20" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/3615/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Лук'янчука С.М., представника за дорученням;

від відповідачів: Троянчука Д.М., представника за дорученням;

Краська І.Г., представника за дорученням,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2012 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002852342 від 17.07.2012 року, яким Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 17095027,50 грн., в тому числі 11396685 грн. за основним платежем, 5698342,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присуджено на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146 грн.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, відповідач ( Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби ) подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права просить оскаржену постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в засіданні проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи оскаржену постанову законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, до Державної податкової служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002852342 від 17.07.2012 року та рішення Державної податкової служби у Рівненській області №17084/10-210/263-266, 268-269 від 03.09.2012 року в частині відмови в задоволенні скарги на податкового повідомлення-рішення №0002852342 від 17.07.2012 року.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби у Рівненській області №17084/10-210/263-266, 268-269 від 03.09.2012 року в частині відмови в задоволенні скарги на податкове повідомлення-рішення №0002852342 від 17.07.2012 року закрите ухвалою суду від 26.10.2012 року (т. 5, а.с.175-177).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Рівнеазот»за результатами якої 04.07.2012р. складено акт про результати планової виїзної перевірки ПАТ «РІВНЕАЗОТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року №244/ 22-100/05607824.

У подальшому 17.07.2012 року в.о. начальника ДПІ у м. Рівному Чуй В.В. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002852342, яким ПАТ «РІВНЕАЗОТ» нараховано податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 11 396 685,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 698 342,50 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню з огляду на таке.

Пунктом 2 висновків Акту перевірки встановлено, що всупереч п.п. 7.2.8 п.7.2, 7.4.1 п.7.4, ст.7 п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями ПАТ "РІВНЕАЗОТ" занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11 396 685 грн. за липень 2010 року. Станом на 01.07.2010р. та станом на 31.12.2011р. згідно даних бухгалтерського обліку ПАТ «РІВНЕАЗОТ», по рахунку бухгалтерського обліку 37112 «Розрахунки за виданими авансами» рахується дебіторська заборгованість перед ТОВ "Концерн євроторг", код 32582790, в сумі 179 448 800,0 грн., в тому числі податок на додану вартість 29 908 133 грн.

Зазначає, що згідно положення пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.5 ст. 4. 4.5. Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

У разі перерахування попередньої оплати товарів/послуг постачальнику (отримання товарів/послуг від постачальника) покупець має змогу реалізувати своє право на отримання податкового кредиту за умови дотримання вимог пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону. Оскільки підприємства припинили свою діяльність, покупцю попередня (авансова) оплата від повертатися повертатися не буде (повернення товарів ним постачальнику здійснюватися не буде), то у покупця законодавчих підстав на коригування суми податкового кредиту не має.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ визначено, що якщо після постачання " варів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, нормативно-правові підстав для проведення коригування податкового кредиту за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Концерн євроторг»відсутні. Підприємством не допустило порушень податкового законодавства.

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що ПАТ «РІВНЕАЗОТ»безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ від ТОВ ТВК «Оберон»на суму сумі 92599 грн., в т.ч. у 3 кв. 2010 - 74579 грн., у 4 кв. 2010р. - 18020 грн., чим занижено податок на прибуток і порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

28.10.2010р. між ВАТ «Рівнеазот»і ТОВ ТВК «Оберон»було укладено договір №984 поставки товару на поставку запасних частин. Всі документи надавалися представникам ДПІ під час проведення перевірки. На виконання умов Договору ТОВ ТВК „Оберон" був поставлений товар та виписані податкові накладні. В Акті перевірки ДПІ стверджує, що угоди ПАТ „РІВНЕАЗОТ" з контрагентом фактично не виконувалися сторонами, тобто є фіктивними. Водночас такі твердження не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства.

Стосовно позовних вимог судова колегія вважає за необхідне вказати таке.

Апеляційним судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Рівному Рівненської області проведена планова виїзна перевірка ПАТ "РІВНЕАЗОТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт №244/ 22-100/05607824.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.7.2.8 п. 7.2, 7.4.1. п. 7.4. ст.7, п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11396685 грн. за липень 2010 року.

На підставі акта перевірки 17.07.2012 року ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення №0002852342, яким ПАТ «РІВНЕАЗОТ»нараховано податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 11 396 685,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 698 342,50 грн. (т. 1 а.с.12).

ПАТ «РІВНЕАЗОТ», не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням оскаржило його в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Рівненській області. За результатами розгляду скарги підприємства прийнято рішення від 03.09.2012 року, № 17084/10-210/263-266,268-269, яким в задоволенні скарги ПАТ «РІВНЕАЗОТ» відмовлено (т.1, а.с.13-39).

Спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що Відповідачем донараховано Позивачу грошові зобов'язання з ПДВ в сумі 11 369685,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 5 698342,50 грн. за рахунок зменшення податкового кредиту липня 2010 року на суму 29 916142,00 грн.

При цьому, сума 29 916142,00 грн. складається із сум ПДВ віднесених до податкового кредиту серпня 2009 року на підставі податкової накладної № 27719 від 06.08.2009 року, отриманої від ТОВ «Концерн євроторг» на суму 29 908 133,00 грн. та податкового кредиту липня 2010 року, сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ ТВК «Оберон»- податкова накладна № 0630-1 від 30.06.2010 року на суму 3760,67 грн. та № 0712-1 від 12.07.2010 року на суму 4248,33 грн. (всього -8009,00 грн).

Питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту визначаються нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту постанови іменовано - Закон N 168/97-ВР). Відповідно до п. 6.1. ст. 6 названого об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) і складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 такого закону).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Такими чином, вказані норми не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході перегляду рішення апеляційним судом встановлено, що між ВАТ «Рівнеазот» та ТОВ «Концерн євроторг» 06.08.2009 року укладено договір № 683 на поставку природного газу на умовах попередньої оплати (т.3, а.с.38-40).

Кошти в сумі 179448800 грн. в т.ч. ПДВ 29908133 грн., були перераховані на розрахунковий рахунок продавця 06.08.2009 року, згідно платіжних доручень № 5046 та № 5047 (т.3, а.с.41-42). Постачальником виписана податкова накладна № 27719 від 06.08.2009 року отриманої на суму ПДВ 29 908 133,00 грн. (т.5, а.с.133) Зазначена сума ПДВ включена до податкового кредиту серпня 2009 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2009 року.

Слід зазначити, що укладення позивачем із ТОВ «Концерн євроторг» договору купівлі-продажу природного газу та перерахування позивачем коштів названому товариству в оплату названого товару відповідало основному виду господарської діяльності позивача-виробництво мінеральних добрив та азотних сполук.

Колегією суддів встановлено, що на дату укладення названого договору, на дату видачі податкової накладної, та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названої господарської операції, ТОВ «Концерн євроторг» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видана ТОВ «Концерн євроторг» податкова накладна (на підставі якої позивач сформував податковий кредит) містить всі обов'язкові реквізити та оформлена у повній відповідності до приписів п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР та видана особою зареєстрованою, як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 названого Закону).

Таким чином, формуючи податковий кредит з названої операції серпня 2009року позивач діяв у повній відповідності до приписів вищевказаного Закону N 168/97-ВР, а зокрема по даті здійснення першої із подій пов'язаної з придбанням товару, котрий придбавався позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, на підставі податкової накладної, виданої особою зареєстрованою, як платник податку на додану вартість та яка містить всі необхідні реквізити позивач здійснив віднесення сум сплаченого ПДВ у складі вартості придбаваємого доломітного борошна до складу податкового кредиту серпня 2009року.

З твердженнями відповідача про наявність у позивача обов'язку відкоригувати податковий кредит липня 2010 року шляхом зменшення на суму ПДВ в розмірі 29 908 133,00 грн.., оскільки ТОВ "Концерн євроторг", код 32582790 (стан платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито)) знято з податкового обліку в ДПІ у Калінінському районі м.Донецька 06.07.2010р. Держреєстрацію підприємств скасовано 01.06.2010р. та відповідно 19.07.2010р., суд не погоджується у зв'язку з таким.

Відповідно до п.п. 4.5.1., п.п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Вказані норми регулюють порядок коригування податкового кредиту (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість. Перелік підстав для здійснення відповідного коригування є вичерпним. В даному переліку відсутня така підстава для проведення коригування податкового кредиту як ліквідація підприємства чи (та) наявність безнадійної заборгованості.

Таким чином, на думку апеляційного суду, нормативно-правові підстави для проведення коригування податкового кредиту за липень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Концерн євроторг» відсутні.

Слід зазначити, що Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР в редакції від 15.03.2005 року передбачалась можливість проведення коригування податкового кредиту внаслідок врегулювання безнадійної заборгованості.

Зокрема, в п.4.5 ст.4 Закону в редакції від 15.03.2005 року було встановлено, що правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Проте, в редакції Закону від 25.03.2005 року вказана норма була виключена. Таким чином, з 31 березня 2005 року платники податків не провадять коригування податкових зобов'язань з ПДВ при збільшенні суми валових витрат чи валових доходів у разі визнання боргу безнадійним і в разі врегулювання сумнівної заборгованості.

Аналогічна позиція наведена в листах ДПА України від 09.03.2006 р. N 4343/7/16-1517-1 та від 22.05.2006 р. N 9580/7/16-1917-20.

Жодна норма закону з питань оподаткування не ставить поведінку одного платника податків в існуючому звітному періоді в залежність від ймовірних прогнозів поведінки (на майбутнє) їх контрагентів (інших платників) у звітних періодах, які мають згодом настати.

Відповідачем в ході проведеної перевірки не було встановлено обставин того, що станом на серпень 2009 року позивач передбачав, або міг передбачити обставини щодо скасування державної реєстрації ТОВ «Концерн євроторг» та обставини щодо неповного виконання ним взятих зобов'язань по поставці природного газу. Таких обставин не було встановлено і вході судового розгляду даної справи.

В матеріалах справи наявна копія постанови від 04.10.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб ПАТ "Рівнеазот" по факту здійснення взаєморозрахунків із ТОВ "Концерн Євроторг", за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.191 та ст. 212 КК України (т.5, а.с.120-124).

Отже, станом на дату формування позивачем податкового кредиту, а зокрема в серпні 2009року позивач діяв відповідно до приписів закону, який при формуванні податкового кредиту у звітному періоді, що існував не зобов'язував його передбачати на майбутнє обставини щодо ймовірної поведінки його постачальника.

За таких обставин, в ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження обставини відображені відповідачем щодо заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 11396685 грн. за липень 2010 року.

Стосовно правомірності віднесення ВАТ «Рівнеазот»ПДВ в розмірі 8009,00 грн. до податкового кредиту липня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ ТВК «Оберон».

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що ПАТ «РІВНЕАЗОТ»безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ від ТОВ ТВК «Оберон» на суму сумі 92599 грн., в т.ч. у 3 кв. 2010р. - 74579 грн., у 4 кв. 2010р. - 18020 грн., чим занижено податок на прибуток і порушено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, на думку ДПІ у м. Рівному, ПАТ «РІВНЕАЗОТ» включено до податкового кредиту:

липня 2010р. ПДВ в сумі 8009,00 грн. по податкових накладних отриманих від ТОВ ТВК «Оберон»за червень 2010р. на суму 3760,67 грн. та за липень 2010р. на суму 4 248,33

вересня 2010р. ПДВ в сумі 6 906,80 грн. по податкових накладних отриманих від ТОВ ТВК «Оберон»за серпень 2010р. на суму 4076,00 грн. та за вересень 2010р. на суму 2830,80

жовтня 2010р. ПДВ в сумі 3604,00 грн. по податкових накладних отриманих від ТОВ ТВК Оберон»за вересень 2010р. на суму 3604,00 грн.

з порушенням вимог п.п 7.2.8 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту на В519.80грн. а саме: - за липень 2010р. на 8009,00 грн., - за вересень 2010р. на 6906,80 грн., - за жовтень 2010р. на 3604,00 грн..

При цьому, підставою для таких тверджень для ДПІ став Акт ДПІ в Артемівському районі м. Луганська «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТВК «Оберон»(код ЄДРПОУ 33619522) питань правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ПП «КК «Лугпромоптторг-К»(код 36486083), ТОВ «Укрвуглепромбуд»(код 36006138), ПП «Каштан-СКЛТ»(код 35774262), ТОВ «Укрторг-ТВНК»(код 36901817) за період з 01.01.09 по 01.11.11»від 10.04.2012.

В Акті перевірки від 10.04.2012р. описано правовідносини ТОВ ТВК „Оберон" з його контрагнетами - ПП „КК „Лугпромоптторг-К", ТОВ „Укрвуглепромбуд", ПП „Каштан- СКЛТ", ТОВ „Укрторг-ТВНК" і, при цьому зроблено висновок, що операції між ТОВ ТВК «Оберон» та ПАТ «РІВНЕАЗОТ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, в той час, як відносини самого ПАТ „РІВНЕАЗОТ" з ТОВ ТВК „Оберон" не були предметом перевірки і не описані в акті.

Як встановлено колегією суддів, 28.10.2010р. між ВАТ „Рівнеазот" і ТОВ ТВК „Оберон" було укладено договір №984 поставки товару на поставку запасних частин (т. 3, а.с.43-45). На виконання умов Договору ТОВ ТВК „Оберон" був поставлений товар та виписані податкові накладні №0817-2 від 17.08.2010р., №0820-2 від 20.08.2010р., №0927-1 від 27.09.2010р., №0930-1 від 30.09.2010р., №0630-1 від 30.06.2010р., та видаткові накладні №0927-1 від 27.09.2010р., №0930-1 від 30.09.2010р., №0712-1 від 12.07.2010р., №0712-2 від 12.07.2010р., №0817-2 від 17.08.2010р., №0820-2 від 20.08.2010 р.

Поставка товару підтверджується також прибутковими ордерами №79405-1205 від 07.10.2010р., №79405-1217 від 25.10.2010р., №79434-0655 від 28.07.2010р., №79434-0654 від 28.07.2010р., №79405-1185 від 15.09.2010р., №79405-1194 від 27.09.2010р., актами приймання товару №482-10 від 21.07.2010р., №481-10 від 21.07.2010 р.

Оплата за поставлений товар здійснена згідно платіжних доручень №5890 від 30.06.2010р., №5667 від 25.06.2010р., №5545 від 23.06.2010р., №7273 від 10.08.2010р., №7179 від 06.08.2010р., №8671 від 10.09.2010р., №8788 від 14.09.2010р., №9335 від 28.09.2010р., №11215 від 10.11.2010 р.

Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби стверджує, що операції між ТОВ ТВК «Оберон» та ПАТ «Рівнеазот» не підтверджуються враховуючи реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадова особа ТОВ ТВК «Оберон» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість "№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 статті 7 Закону встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Первинні бухгалтерські документи підтверджують факт отримання товару від ТОВ ТВК «Оберон» та використання його в господарській діяльності позивача (видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти списання, вимоги на отримання товару).

Такі документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., а відтак підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України -зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України -підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент вчинення правочинів ) -правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснює п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. До них, зокрема відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, правочин, вчинений позивачем та ТОВ ТВК «Оберон», не відноситься до таких, що порушує публічний порядок, а отже не може бути визнаний нікчемним у відповідності до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України. До матеріалів справи не долучено вироків суду, що набрали законної сили та в яких встановлено вину посадових осіб позивача чи зазначеного контрагента в намірі порушити публічний порядок.

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ТВК «Оберон» у зв'язку з відсутністю у вказаного контрагента необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, здійснення взаємовідносин ТОВ ТВК «Оберон» з постачальниками лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, то слід зазначити наступне.

Вказані обставини не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ ТВК «Оберон» та підставою для збільшення податкового зобов'язання позивача. Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "26" жовтня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" м.Рівне-17,33017

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023

4 - Державна податкова служба України у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023