Рішення

від 24.12.2012 по справі 5016/2301/2012(4/74)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5016/2301/2012(4/74)

Позивач Фізична особа-підприємець Клюєв Володимир Іванович,

Бузький бульвар, 15А, кв. 40, м. Миколаїв, 54015

адреса для листування: пр. Мира, 4-А, м. Миколаїв

Відповідач-1 Миколаївська міська рада,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв,54001

Відповідач-2 Приватне мале підприємство «Евроторг»,

вул. Лягіна, 20, кв. 9, м. Миколаїв, 54001

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача-1 - Дьоміна І.В. довіреність № 2590/212/14/01 від 26.10.2012 року;

Від відповідача-2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ визнання недійсним договору про зміни № 090-11 до договору оренди землі та визнання незаконним та скасування акту Миколаївської міської ради рішення № 5/34 від 21.04.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і просить визнати недійсним договір про зміни № 090-11 до договору оренди землі та визнати незаконним та скасувати акт відповідача - рішення Миколаївської міської ради № 5/34 від 21.04.2011 р.

Свої вимоги позивач, посилаючись на ст.ст. 215, 228 ЦК України, обґрунтував тим, що згідно генерального плану міста, правил використання та забудови міських і сільських оселень», єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994р. №198, рішення Міської ради від 25.03.2004. №19/35 - відсутня взагалі містобудівельна можливість розміщення об'єктів за так званою «червоною лінією», за яку виходять межі ділянки наданої в оренду під будівництво відповідачу-2.

Миколаївською міською радою (відповідачем-1) не було дотримано вимог Земельного Кодексу України і без проведення аукціону або конкурсу передано спірну земельну ділянку в оренду відповідачу-2. Отже рішення від 30.01.2009р. №32/31 та оскаржуване рішення №5/34 від 21.04.2011р. прийнято відповідачем-1 без врахування результатів відповідного аукціону, через не проведення відповідного, а як наслідок воно є незаконним.

Відповідачем-1 при прийнятті та винесенні рішення Миколаївської міської ради №32/31 від 30.01.2009р., а також оскаржуваного рішення порушено статті 11, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», щодо доведення до відома про прийняте рішення та повідомлення про можливість присутності зацікавлених осіб при розгляді питань, що зачіпають їх інтереси. Так, жодне з прийнятих відповідачем-1 рішень, які прямо стосуються діяльності, прав та інтересів позивача, не доводилося до відома позивача.

Відповідач-1 позов заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено підстави визнання договору недійсним згідно ст.ст.215, 228 ЦК України.

Крім того, доводи, викладені позивачем у заяві вже були предметом судового розгляду, а саме у справі № 9/237/10 за позовом ФОП Клюєва В.І. до Миколаївської міської ради, ПМП «Евроторг»про визнання недійсним договору оренди землі № 6520 від 24.04.09. Згідно рішення господарського суду Миколаївської області від 14.03.11 в задоволенні вказаного позову було відмовлено. Рішення не оскаржувалось позивачем і набрало законної сили.

Що стосується посилань позивача на той факт, що договір є недійсним зважаючи на те, що частина земельної ділянки, наданої у користування відповідачу-2 виходить за «червону лінію», то це не заслуговує на увагу , оскільки законодавство не містить обмежень щодо передачі в оренду земельних ділянок, частина яких виходить за червону лінію. Відповідачем-2 на сьогоднішній день не здійснюється будівництво за червоною лінією, а отже не порушується діюче законодавство.

Крім того, позивач ставить питання про визнання незаконним та скасування всього рішення Миколаївської міської ради № 5/34 від 21.04.11, хоча фактично мова йшла про визнання незаконним п.11 розділу І вказаного рішення міської ради. (детальніше викладено в відзиві).

Відповідач-2 позов заперечив, посилаючись на те, що рішенням Миколаївської міської Ради від 22.12.06 року за № 9/49 „Про погодження місць для розташування об'єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт юридичними особами та громадянами..." йому було погоджено місце розташування земельної ділянки для будівництва квіткового магазину по пр. Леніна ріг вул. Комсомольської , складено договір № 753 резервування земельної ділянки. Згідно рішенням Миколаївської міської Ради від 30.08.2007 року № 14/36 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою.

Рішенням від 13.03.2008 № 22/52 Миколаївської міської Ради було передано в оренду цю земельну ділянку та 24.04.2009 року було складено договір оренди землі за № 6520, та акт приймання-передачі земельної ділянки по пр. Леніна ріг вул. Комсомольської для будівництва квіткового магазину, загальною площею 561 кв.м.

Після цього з'ясувалося, що за період оформлення документів, без відома відповідача-2 на території земельної ділянки було встановлено пивний павільйон, який належить позивачу , що займає земельну ділянку незаконно.

На цей час, фізична особа Клюєв В.І., не покинув вищезгадану земельну ділянку, має намет торгівельний, не має дозволу на ведення підприємницької діяльності та тягне час (детальніше викладено в відзиві).

Розглянувши матеріали справи, надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Рішенням Миколаївської міської ради від 22.12.06 № 9/49 «Про погодження місць для розташування об'єктів, резервування земельних ділянок на термін виконання проектно-вишукувальних робіт юридичними особами та громадянами...»відповідачу-2 було погоджено місце розташування земельної ділянки орієнтованою площею 400 кв.м. для будівництва квіткового магазину по пр. Леніна ріг вул. Комсомольської після збору всіх необхідних документів та дозволів.

Відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 30.08.07 р. № 14/36 відповідач-2 отримав дозвіл на складання проекту землеустрою. Згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 13.03.08 № 22/52 земельна ділянка передана в оренду відповідачу-2.

24.04.2009 між відповідачами було укладено договір оренди землі № 6520.

14.03.11р. рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 9/237/10 , що набрало законної сили, позивачу було відмовлено в позові про визнання недійсним договору оренди землі № 6520 від 24.04.09, заявленому з тих же підстав, що і даний позов.

Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

20.06.11 між відповідачами був укладений договір про зміни № 090-11 до договору оренди землі № 6520, на підставі рішення міськради від 21.04.11 за № 5/34.

Відповідно до рішення міськради від 21.04.11 за № 5/34 та договору про зміни № 090-11, відповідачу-2 був продовжений термін дії договору оренди землі до 24.04.13, визначена можливість збільшення орендної плати в разі не закінчення будівництва до закінчення строку дії договору та заборонено відчуження права на оренду іншим особам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проте, позивач не визначив та не довів належними доказами невідповідність вимогам ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України договору про зміни № 090-11 від 24.04.09.

До того ж, підстави , визначені в позові ніяким чином не стосуються ні рішення міськради від 21.04.11 за № 5/34 , ні договору про зміни № 090-11, оскільки в них не йде мова про розміщення об'єктів за так званою «червоною лінією», про надання в оренду землі і таке інше, про що визначено в позові.

Щодо посилань позивача на ст.228 ЦК України, згідно з якою правочин є нікчемними і вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, то ці вимоги теж задоволено бути не може з наступних підстав.

Будь-яких доказів, що вказане рішення міської ради, а також угода про зміни до договору оренди були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, позивачем не надано.

Як зазначалось вище, вимоги щодо не проведення аукціону або конкурсу та недоведеність рішення Миколаївської міської ради №32/31 від 30.01.2009р. позивачу розглядались в справі № 9/237/10.

Посилання позивача на те, що при прийнятті рішення міськради від 21.04.11 за № 5/34 було порушено вимоги ст.ст. 11, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», щодо доведення до його відома про прийняте рішення та повідомлення про можливість присутності зацікавлених осіб при розгляді питань, що зачіпають їх інтереси, оскільки рішення, яке на його думку, прямо стосуються діяльності, прав та інтересів позивача, не доводилося до відома позивача; не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішення господарського Миколаївської області від 31.08.10р. по справі № 15/74/10, постанови ОАГС від 10.11.10, ВГСУ від 20.01.11 , позивач сам порушує права та законні інтереси відповідачів, оскільки самовільно зайняв земельну ділянку площею 60 кв.м для обслуговування торгівельної палатки по вул. Комсомольській 43 в м. Миколаєві , яка відведена відповідачу-2.

Наказ суду про звільнення позивачем самовільно зайнятої земельної ділянки знаходиться на виконані .

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Проте, у позивача відсутнє будь-яке суб'єктивне матеріальне право та охоронюваний законом інтерес , на захист якого подано позов, за таких обставин в позові слід відмовити, судові витрати віднести на позивача, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 26.12.2012р

Суддя Т.М.Дубова