Постанова

від 12.02.2013 по справі 826/36/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року 13:26 № 826/36/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0008272220 від 25.12.2012 року за участю представників сторін:

від позивача: Бражник Ж. С., довіреність № 023 від 12.03.12 р.,

від позивача: Бабич К. О., довіреність № 17 від 12.12.12 р.,

від відповідача: Пащенко В. А., довіреність № 15/10-015, від 23.01.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн", (далі - позивач), з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 р. № 0008272220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача, викладених у Акті камеральної перевірки від 05.12.2012 № 2071/15-225, оскільки позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин із ТОВ «Технотаун» (код ЄДРПОУ 34342630) за період, що перевірявся, відповідач не дослідив первинні документи, що мають відношення до предмету перевірки, відповідачем помилково зроблено висновки про те, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Технотаун» є такою, що не спрямована на реальне настання правових наслідків, що нею обумовлені, в силу чого, прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що в ході камеральної перевірки позивача встановлено, що позивач задекларував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Технотаун», при цьому, відповідач отримав від ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС Акт від 02.04.2012 №848/2202/34342630 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Технотаун», де встановлено, зокрема, проведення транзитних фінансових потоків ТОВ «Технотаун», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, відповідно, у ТОВ «Технотаун» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємцям-покупцям.

Також відповідач зазначив, що сума податку на додану вартість, яка врахована позивачем у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 77185,90 грн. не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Технотаун», тобто є більшою на 77185,90 грн., в силу чого відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на 77185,90 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 2071/15-225 від 05.12.2012 р., в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 02.12.2010 р. № 2756 - VI, в результаті чого відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 77 185, 90 грн.

25.12.2012 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008272220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 96 482,38 грн., в тому числі 77 185,90 грн. за основним платежем та 19 296,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Чейл Юкрейн» (код ЄДРПОУ - 35791141) зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 27 лютого 2008 року, взято на податковий облік 17 березня 2008 року за №357911426503, зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтв №100105042 від 17.02.2008 та №200072515 від 03.10.2012.

До видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: 58.19 - інші види видавничої діяльності; 59.11 - виробництво кіно- та відео-фільмів, телевізійних програм; 73.11 - рекламні агентства; 18.12 - друкування іншої продукції; 73.12 - посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 - дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки; 70.21 - діяльність у сфері зв'язків з громадськістю; 63.11 - оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ним діяльність.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» було укладено договір комісії № А/256/31-1011 від 01.10.2011 р., згідно з яким позивач зобов'язується за дорученням та за рахунок ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», за комісійну винагороду та від власного імені укладати договори про виготовлення та розміщення рекламних матеріалів, інших договорів про рекламування, поширення інформації, привернення уваги та просування товарів торгової марки «Самсунг».

У додатку № 450 - 11/ AV від 15.11.2011 р. до договору комісії № А/256/31-1011 від 01.10.2011 р., сторони деталізували замовлені ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» послуги. Зокрема, п. 1.1 додатку передбачено обов'язок позивача укласти договір про проведення рекламного заходу, спрямованого на привернення уваги до лінійки плазмових телевізорів торгової марки Самсунг з функцією «Смарт ТВ», за адресами, вказаними в доповненні № 1 до додатку.

10.01.2011 р. позивач уклав договір № 10/01/11 з ТОВ «Технотаун», згідно з яким ТОВ «Технотаун» зобов'язався виконати роботи з виготовлення та поставки рекламної продукції та/або надати позивачу комплекс рекламних, інформаційних та/або організаційних послуг. Перелік замовлених послуг, їх обсяг, якість, строки та умови виконання узгоджувались позивачем та ТОВ «Технотаун» у додатках до договору від 10.01.2011 р.

На виконання замовлених ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» у додатку № 450 - 11/ AV від 15.11.2011 р. до договору комісії № А/256/31-1011 від 01.10.2011 р., позивач підписав додаток № 3 від 15.11.2011 р. до договору від 10.01.2011 р., згідно з яким позивач замовив, а ТОВ «Технотаун» зобов'язався у строк до 26.12.2011 р. надати послуги з проведення рекламного заходу, спрямованого на привернення уваги до лінійки плазмових телевізорів торгової марки Самсунг з функцією «Смарт ТВ», за адресами, вказаними в доповненні № 1 до додатка. Погоджена у Додатку № 3 від 15.11.2011 р. до договору від 10.01.2011 р. вартість послуг склала 385 929, 51 грн., без врахування ПДВ у сумі 77 185, 90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження наданих послуг, позивачем та ТОВ «Технотаун» підписано акт надання послуг № 227 від 26.12.2011 р., в якому деталізовано зміст та вартість наданих ТОВ «Технотаун» послуг відповідно до додатку № 3 від 15.11.2011 р. до договору від 10.01.2011 р.

На підтвердження факту проведення вказаного рекламного заходу позивачем надано суду оформлений ТОВ «Технотаун» звіт по рекламно-інформаційних заходах, спрямованих на привернення уваги до лінійки плазмових телевізорів торгової марки Самсунг з функцією «Смарт ТВ», проведених у листопаді - грудні 2011 року.

Факт прийняття послуг наданих позивачем ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» підтверджується актом приймання-передачі виконаних угод № 450 - 11/ AV від 26.12.2011 р.

ТОВ «Технотаун» також було складено податкові накладні № 36 від 15.12.2011 р. та № 35 від 27.12.2011 р.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору № 10/01/11 від 10.01.11 р. позивачем була здійснена оплата за отримані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями позивача з відповідною відміткою банку про проведення операції № 1344 від 15.12.2011 р., №1383 від 26.12.2011 р.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за спірний період, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «Технотаун» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі.

Факт оплати послуг, наданих позивачем ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані», підтверджено кредитовими повідомленнями, наданими позивачем з електронної системи клієнт-банк.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою ст. 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування наслідків, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідно до вимог п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з положеннями п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У судовому засіданні 12 лютого 2013 р. був допитаний свідок ОСОБА_4, що займав посаду директора ТОВ "Технотаун" в період існування спірних правовідносин. Свідок в порядку статті 141 Кодексу адміністративного судочинства України був приведений до присяги, зі змістом статей 384, 385 Кримінального кодексу України був ознайомлений.

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що він займав посаду директора ТОВ "Технотаун", яке було зареєстроване платником податку на додану вартість та дійсно мало господарсько-правові відносини з позивачем, що полягали у наданні комплексу послуг із привернення уваги споживачів до лінійки плазмових телевізорів торгової марки "Самсунг" з функцією "Смарт ТВ".

Свідок також підтвердив, що операції з ТОВ "Технотаун" були реальними, здійснювались на підставі договору про виготовлення і поставку рекламної продукції № 10/01/11 від 10.01.2011 р., додатку до нього № 3 та доповнення № 1 до нього від 15.11.2011 р., що програма проведення рекламного заходу була складена ТОВ "Технотаун" і у подальшому затверджена позивачем, пояснив, що для надання замовлених позивачем послуг ТОВ "Технотаун" залучало субпідрядників.

Свідок також підтвердив, що ним підписувались всі первинні документи, що досліджено у судовому засіданні на виконання договору про виготовлення і поставку рекламної продукції № 10/01/11 від 10.01.2011 р. зокрема, сам договір, додаток та доповнення до договору, податкові накладні та акт наданих послуг та, що після проведення рекламних заходів позивач оплатив надані ТОВ "Технотаун" послуги.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вказаного вище правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Технотаун», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Відповідач в Акті перевірки №2071/15-225 від 05.12.2012 також зазначає, що ТОВ «Технотаун» не задекларував свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, внаслідок чого позивач не мав права віднести витрати за надані рекламні послуги ТОВ «Технотаун» до податкового кредиту. Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пп. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, визначеними абзацом першим пункту 44.1. ст. 44 ПК України.

На підтвердження виконання вимог пп.44.1. ст. 44 ПК України, позивачем надано, а судом досліджено декларації з податку на додану вартість, у т.ч. уточнюючий розрахунок ПДВ за грудень 2011 року, з квитанціями податкового органу про їх прийняття, договори, податкові, накладні, акти виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем послуг у ТОВ «Технотаун» підтверджено відповідними первинними документами, які зазвичай супроводжують та підтверджують фактичне надання та прийняття послуг, а саме: договором комісії позивача з ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» № А/256/31-1011 від 01.10.2011 р. з додатком № 450 - 11/ AV від 15.11.2011 р. та доповненням № 1 до нього, договором позивача з ТОВ «Технотаун» № 10/01/11 від 10.01.2011 р. з додатком № 3 від 15.11.2011 р. та доповненням № 1 до нього, актом наданих ТОВ «Технотаун» послуг № 227 від 26.12.2011 р, звітом ТОВ «Технотаун» по наданих послугах, актом приймання-передачі виконаних угод № 450 - 11/ AV від 26.12.2011 р., податковими накладними № 36 від 15.12.2011 р. та № 35 від 27.12.2011 р., платіжними дорученнями № 1344 від 15.12.2011 р., №1383 від 26.12.2011 р.

Досліджені судом вище вказані податкові накладні оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 ПК України і відображені в реєстрі отриманих податкових накладних покупця (платника податків); факт оплати позивачем придбаних послуг у вищезазначеного контрагента підтверджено платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежу.

Згідно п.201.8. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

В п.183.12. ПК України зазначено, що Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку.

Контрагент позивача, - ТОВ «Технотаун», в період видачі вище вказаних податкових накладних був у встановленому законом порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить подане позивачем відповідне свідоцтво про реєстрацію платником цього податку № 100255606 від 20.11.2009.

Суд також приймає до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, зокрема, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.06 р. № 3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського Суду з прав людини застосовуються в Україні як джерело права. Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії», Європейський Суд з прав людини дійшов наступного висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейського Суду з прав людини зазначено у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», зокрема, у пункті 23 даного рішення Європейський Суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд також звертає увагу на те, що будь-яких зауважень щодо змісту і форми вищевказаних первинних документів, що підтвержують реальність господарських операцій, складених між позивачем та його контрагентом, ТОВ «Технотаун», відповідачем не представлено, так само, як і не спростовано факту здійснення позивачем оплати вказаному контрагенту у повному обсязі за отримані товари та належне відображення позивачем у податковій звітності показників господарської діяльності за спірний період.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.12.2011 р. № 0008272220.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0008272220 від 25.12.2012 року.

3. Судові витрати в сумі 965,00 грн. (дев"ятсот шістдесят п"ять гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чейл Юкрейн" (ідентифікаційний номер 35791141) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 18.02.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко