Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-1670/7572/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7572/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Зоценко З.В.,

представника відповідача - Єнокян К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0013152301/1793, № 0013142301/1792.

09 січня 2013 року позивачем були уточнені позовні вимоги, в яких він просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0013152301/1793, № 0013142301/1792

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку про порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 69 115 грн. та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 60 100 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Печерський міст ЛТД". Разом з тим, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Печерський міст ЛТД" підтверджено податковою накладною та іншими документами, складеними відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що Кременчуцькою ОДПІ отримано матеріали перевірки ТОВ "Печерський міст ЛТД", а саме: акт від 27 квітня 2012 року № 4 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Печерський міст ЛТД" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2011 року, якою встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також було зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості. З огляду на викладене, податковий орган робить висновок про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Печерський міст ЛТД", у зв'язку з чим і були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Акціонерне товариство закритого типу "Спецавтоцентр" зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 28.05.1996 року. 24 травня 2012 року Акціонерне товариство закритого типу "Спецавтоцентр" було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр", що підтверджується копіями статуту позивача та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА № 944961 /том 1, а. с. 36-45/. ТОВ "Спецавтоцентр" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 200051605 від 18 червня 2012 року.

29 жовтня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Спецавтоцентр" (ідентифікаційний код 24389936) з питань взаємовідносин з ТОВ "Печерський міст ЛТД" за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 жовтня 2012 року № 4518/22-714/24389936, в якому встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 69 115 грн. та пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 98 100 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 13 000 грн. та за червень 2011 року на суму 47 100 грн.

Не погодившись з висновками акту позивачем до податкового органу були подані заперечення № 31101/11-12 від 07 листопада 2012 року. Відповіддю Кременчуцької ОДПІ № 35779/10/22 від 14 листопада 2012 року скаргу позивача залишено без задоволення, а висновки акту від 30 жовтня 2012 року № 4518/22-714/24389936 - без змін.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № 0013142301/1792, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 69 115 грн., та № 0013152301/1793, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 60 101 грн., в тому числі 60 100 грн. за основним платежем та 1 штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Податковим органом на підтвердження надіслання позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення надано копію списку № 4385 про надіслання рекомендованої поштової кореспонденції, реєстр поштових відправлень Кременчуцької ОДПІ та копію фіскального чеку поштового відділення. З наданих документів вбачається, що рекомендоване поштове відправлення на ім'я ТОВ "Спецавтоцентр" що містило повідомлення про проведення перевірки було надіслано останньому лише 29 жовтня 2012 року о 19 годині 53 хвилини, тобто в день проведення перевірки, що є порушенням вимог пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України.

Також, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Так, у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

В запереченнях № ЗП 01/11-12 від 07 листопада 2012 року до акту превірки, позивач повідомляв відповідача про вилучення первинних документів по контрагенту ТОВ "Печерський міст ЛТД" під час проведення слідчих дій. Що також підтверджується залученими позивачем до матеріалів справи копіями протоколів виїмки, складених старшим оперуповноваженим управління податкової міліції ДПС у Полтавській області від 18.10.2012 року та від 25.10.2012 року.

В подальшому податковим органом на адресу позивача надана відповідь від 14.11.12 року № 35779/10/22 на заперечення № ЗП 01/11-12 від 07.11.2012 року (вх. від 07.11.201 р. № 35693/10) до акту від 30.10.2012 року № 4518/22-714/24389936 "Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Спецавтоцентр" (код за ЄДРПОУ 24389936) по питанню взаємовідносин з ТОВ "Печерський міст", код 1901528 за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р.", в якій міститься висновок відповідача, що порушення, виявлені в ході проведення перевірки правомірні та грунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому відповідачем не було враховано, що відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0013152301/1793 від 19 листопада 2012 року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60 100 грн. основного платежу та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд приходить до наступних висновків.

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4518/22-714/24389936 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ТОВ "Печерський міст ЛТД" не міститься. Обставини здійснення операції з поставки товару між АТЗТ "Спецавтоцентр" та ТОВ "Печерський міст ЛТД" перевіряючими фактично не встановлювались.

Як вбачається з акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Печерський міст ЛТД" ґрунтуються виключно на акті від 27 квітня 2012 року № 4 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Печерський міст ЛТД" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2011 року, яким встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також було зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію /т. 1 - а. с. 55-68, 104-122, 138-151, 160-167, 198-219, 237-238/.

Так позивачем залучена до матеріалів справи копія договору поставки № 1/2803З від 28 березня 2011 року укладеного між АТЗТ "Спецавтоцентр" (Покупець) та ТОВ «Печерський міст ЛТД» (Продавець), згідно з погодженим предметом якого продавець поставляє на умовах цього договору автозапчастини, згідно його заявки, а покупець приймає цей товар і оплачує його.

Також, згідно із залученими до матеріалів справи копіями податкових накладних, ТОВ «Печерський міст ЛТД» було видано позивачу:

- податкові накладні: від 01.04.2011 року № 1 щодо поставки мосту переднього а/м КрАЗ-260 (37 500,00 грн.); мосту середнього а/м КрАЗ-260 (27 500 грн.), всього на суму 78 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 13 000, 00 грн. (а.с. 62, т.1); від 19.05.2011 року № 19 щодо поставки балансиру а/м КрАЗ (6 550,00 грн.); дисків колеса а/м КрАЗ (6 * 325,00 = 1950, 00 грн.), всього на суму 10 200, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 700, 00 грн. (а.с. 114, т. 1); від 30.06.2011 року № 19 щодо поставки мосту переднього а/м КрАЗ (2*22 500,00 = 45 000,00 грн.); КПП а/м КрАЗ - 260 (2 * 24 500,00 = 49 000, 00 грн.); двигуна ЯМЗ-238Д (2*49 000, 00 грн. = 98 000,00 грн.); коробки роздаточної а/м КрАЗ - 260 (2*17 500 = 35 000, 00 грн.), всього на суму 272 400 грн. (ПДВ 20% - 45 400, 00 грн.) (а.с. 115, т. 1);

- видаткові накладні: від 01 квітня 2011 року № 1/0104 на суму 78 000, 00 грн. (ПДВ 20% - 13 000,00 грн.; від 19 травня 2011 року № 1/1905 на суму 10 200, 00 грн. (ПДВ 20% - 1 700,00 грн.; від 01 липня 2011 року № 1/0107 на суму 272 400, 00 грн. (ПДВ 20% - 45 400,00 грн.);

Між АТЗТ "Спецавтоцентр" та ТОВ «Печерський міст ЛТД» складались акти прийому-передачі товару, копії яких залучені позивачем до матеріалів справи, а саме: акт прийому-передачі товару від 01 квітня 2011 року до договору поставки № 1/2803 від 28.03.2011 року та видаткової накладної № 1/0104 від 01.04.2011 року на суму 78 000, 00 грн. (ПДВ 20% - 13 000,00 грн.); акт прийому-передачі товару від 19 травня 2011 року до договору поставки № 1/2803 від 28.03.2011 року та видаткової накладної № 1/1905 від 19.05.2011 року на суму 10 200, 00 грн. (ПДВ 20% - 1 700,00 грн.); акт прийому-передачі товару від 01 липня 2011 року до договору поставки № 1/2803 від 28.03.2011 року та видаткової накладної № 1/0107 від 01.07.2011 року на суму 272 400, 00 грн. (ПДВ 20% - 45 400,00 грн.). В зазначених актах міститься посилання на прийняття товару на території покупця.

На підтвердження факту подальшого використання АТЗТ "Спецавтоцентр" придбаного у ТОВ «Печерський міст ЛТД» товару позивачем надані копії: договору № Д 29-5.1/332 від 21.06.2010 року, укладеного між ДП «Укроборонсервіс» (Покупець) та АТЗТ "Спецавтоцентр" щодо поставки автомобілів КрАЗ-260 та ЗІЛ-131В з додатками (Додаток № 1 Комплект поставки виробів, Додаток № 2 Ціна договору, Додаток № 3 Терміни і умови платежів); Додаткової угоди № Д/У29-3.2.1./538 до договору № Д29-5.1/332 від 21.06.2010 року; акту про реалізацію товару; актів про доукомплектування автомобілю КрАЗ-260 під час відновлювального ремонту (передпродажна підготовка); актів прийому-передачі виробів ДП «Укроборонсервіс».

Також слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15774647 від 04 лютого 2013 року ТОВ "Печерський міст ЛТД" є зареєстрованою юридичною особою та, на момент зазначеної перевірки, з 14 лютого 2012 року було зареєстровано за адресою місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 13; ТОВ "Печерський міст ЛТД" на момент здійснення господарських операцій з позивачем було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100073586 від 25 січня 2007 року /том 1, а. с. 55/. Даний факт також не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірність подакового повідомлення-рішення № 0013152301/1793 від 19 листопада 2012 року.

Отже податкове повідомлення-рішення № 0013152301/1793 від 19 листопада 2012 року щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 60 100 грн. основного платежу та в сумі 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є протиправним.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 19 листопада 2012 року № 0013142301/1792 суд приходить до наступних висновків.

Як на підставу нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 69 115 грн., згідно акту перевірки та пояснень відповідача, податковий орган обґрунтовував, зокрема, неможливістю підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерський міст ЛТД".

Оскільки судом вже була надана оцінка вказаним господарським операціям із врахуванням та в межах обставин, які досліджувались податковим органом під час проведення перевірки, з підстав викладених вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14. 1 статті 14 податкового кодексу України, витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єктів оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Спецавтоцентр" про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 листопада 2012 року № 0013142301/1792 щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 69 115 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0013152301/1793, № 0013142301/1792, натомість визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС від 19 листопада 2012 року № 0013152301/1793, № 0013142301/1792.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 19 листопада 2012 року № 0013152301/1793, № 0013142301/1792.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтоцентр" (код ЄДРПОУ 24389936) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 293 (одна тисяча двісті дев'яносто три) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький