Ухвала

від 08.10.2012 по справі 2а-622/10/4/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-622/10/4/0170

08.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мобільний Офіс"- Абдужеміль Зера Енверівна, довіреність № б/н від 01.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 10.01.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний Офіс" (вул. Каралез, 22,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95035)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобільний Офіс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 30 липня 2009 року №0009552301/0 та від 9 жовтня 2009 року №0009552301/1 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобільний Офіс" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 747483 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 498322 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 249161 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.12 та прийняти нове рішення, якім позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що термін «сплата податку»вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Це випливає з аналізу пункту 1.3 статті 1, підпунктів 7.4.1 -7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», із самої суті поняття податку, Його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 2, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок. При цьому і як вже зазначено податок сплачується покупцем. Принципами побудови системи оподаткування відповідно до ст. З Закону України «Про систему оподаткування», зокрема, є: обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг. Посилання Позивача на те, що Законом не передбачено наслідків у вигляді неможливості віднесення до складу податкового кредиту тих сум ПДВ, щодо яких платником порушено порядок виписування податкової закладної, у разі не звернення покупця до податкового органу із відповідною заявою не повинні прийматися судом до уваги, оскільки в даному випадку йдеться про недотримання позивачем порядку віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а не про безпідставне віднесення таких сум до податкового кредиту.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами перевірки складено акт від 20.07.2009 року №6788/23-2/34946070. За висновками акту встановлено порушення приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2012 року, далі - Закон №168), донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 498322,00 грн., у тому числі за травень 2008 року - 52277,00 грн., липень 2008 року - 18752,00 грн., вересень 2008 року - 427293,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року №0009552301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 747483,00 грн., у тому числі за основним платежем - 498322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 249161,00 грн. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року №0009552301/0 залишено без змін, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2009 року №0009552301/1.

В основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

За даними акту перевірки, донарахування суми податкового зобов'язання у розмірі 498322,00 грн. пов'язано із тим, що позивач включив до складу податкового кредиту суми податку за такими податковими накладними: від ТОВ "Професіонал Крим" - №37 від 30.11.2007 року на суму ПДВ 52277,01 грн.; №40 від 30.10.2007 року на суму ПДВ 18752,00 грн.; №42 від 27.11.2007 року на суму ПДВ 127581,04 грн.; №56 від 20.12.2007 року на суму ПДВ 298180,79 грн.; від ТОВ "Батискаф" - №432 від 19.04.2007 року на суму ПДВ 1531,00 грн.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати суми податку за цими податковими накладними до складу податкового кредиту у наступних (по відношенню до дати виписки) податкових періодах, оскільки підприємство не направляло скарг на постачальників за фактом несвоєчасного надання податкових накладних.

Судом першої інстанції досліджені вказані податкові накладні, їх копії долучено до матеріалів справи (а.с. 45-51), форма та зміст вказаних податкових накладних вимогам закону, чинного на час виникнення спірних відносин (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168), не суперечить.

В реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 53-54) зазначено періоди отримання позивачем зазначених податкових накладних, які відповідають податковим періодам, в яких суми податку віднесено до складу податкового кредиту. Дати отримання податкових накладних, вказані у реєстрах отриманих податкових накладних відповідають даним журналу реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 56-60). Зазначене суд вважає належним підтвердженням отримання таких податкових накладних саме у травні, липні та вересні 2008 року.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із абзацами 1, 2 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 (тут і далі -в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов'язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статтті 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

З урахуванням викладеного, позивач правомірно сформував податковий кредит у деклараціях з ПДВ за травень, липень і березень 2008 року, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують виисновків суду.

Крім того, проведеним у справі експертним дослідженням встановлено, що товари вартістю 2989931,05 грн., щодо яких підприємством був нарахований податковий кредит у сумі 498321,84 грн., були використані підприємством в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, а саме, були реалізовані іншим особам. Заборгованість перед постачальником погашено позивачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції грунтуються на вірному трактуванні норм матеріального права щодо неправомірності висновків позивача за актом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.12 по справі № 2а-622/10/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук