Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-1670/6991/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6991/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. по справі № 2а-1670/6991/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант"

про стягнення коштів з рахунків у банку на погашення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку,

ВСТАНОВИЛА:

05 листопада 2012 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (по тексту - Кременчуцька ОДПІ; позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" (по тексту - ТОВ "Радамант"; відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банку на погашення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 р. адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" про стягнення коштів з рахунків у банку на погашення податкового боргу та накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку було задоволено частково. Стягнуто з розрахункових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" №26004055232233, №26043057000769 у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", Полтава, МФО 331401; №2600801645815 в Філії АТ "Укрексімбанк", Полтава, МФО 331649 кошти на погашення податкового боргу за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 65823 /шістдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять три/ гривні 45 копійок на розрахунковий рахунок №31111029700008,одержувач: УДКС України у місті Кременчуці Полтавської області, код одержувача 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Радамант" 16.08.2004 зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради та має статус юридичної особи (ідентифікаційний код 33081893).

Як платник податків ТОВ "Радамант" знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ з 21.08.2004 за № 7204.

У термін з 30.11.2010 по 27.12.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Радамант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складений акт № 7421/23-209/33081893 від 30.12.2010, в якому відображені порушення позивачем вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень, травень, червень, листопад 2009 року на загальну суму 53334,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000042301/60 від 17.01.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66669,00 грн. у тому числі за основним платежем - 53334,00 грн. та штрафні санкції - 13335,00 грн.

Відповідач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду, постановою якого від 24.03.2011 по справі №2а-1670/869/11, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011, яка набрала законної сили 25.08.2011 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радамант" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

На підставі вищезазначеного податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 66669 грн. є узгодженим і підлягає оплаті з боку відповідача.

20.02.2012 ТОВ "Радамант" подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року вх. №9006837329, де в рядку 25 визначено суму податку, яка підлягає сплаті за відповідний звітний період у розмірі 12,00 грн.

У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Сума грошового зобов'язання визначена у вказаній вище податковій декларації, вважається узгодженою та підлягає сплаті у встановлений строк.

Згідно із даними облікової картки платника податків по платежу "податок на додану вартість" ТОВ "Радамант" станом на 01.11.2011 мало переплату у сумі 845,80 грн., а також платіжним дорученням від 21.02.2012 №958925 сплачено суму 12,00 грн.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Судом першої інстанції встановлено, що суми грошового зобов'язання не сплачені ТОВ "Радамант" за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 65823,20 грн. та пеня - 0,25 грн. правомірно віднесено позивачем до податкового боргу товариства. Відповідач доказів в спростування наведеного чи то доказів сплати сум податкового боргу суду не надав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ щодо стягнення з розрахункових рахунків ТОВ "Радамант" коштів у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 65823,45 грн. є правомірними, а щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Радамант" №26004055232233, №26043057000769 у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", Полтава, МФО 331401; №2600801645815 в Філії АТ "Укрексімбанк", Полтава, МФО 331649 виходив з того, що в ході розгляду даної справи судом першої інстанції не було встановлено наявності обставин, визначених зазначеним пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3. цієї ж статті).

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 2078/2011 від 30.11.2011 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 65823,20 грн.

Відповідно до пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Колегія судів зазначає, що докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу у матеріалах справи відсутні. Натомість, згідно із даними облікової картки платника податків ТОВ "Радамант" заборгованість по податку на додану вартість складає 65823,45 грн.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 24.01.2012 №2792/10/24 про опис майна у податкову заставу та складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави 02.02.2012 №13/24-036, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 10.02.2012, що підтверджується наявною матеріалах справи копією витягу.

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На підставі вищезазначеного колегія судів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з розрахункових рахунків ТОВ "Радамант" коштів у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 65823,45 грн.

Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, суд першої інстанції вірно визначив, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання податкового органу на те, що згідно податкової декларації відповідача з податку на прибуток №906100651 за 2-3 квартали 2012 року балансова вартість основних засобів менша суми податкового боргу, не є тією обставиною передбаченою пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не встановлено наявності обставин, визначених зазначеним пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ "Радамант" №26004055232233, №26043057000769 у Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", Полтава, МФО 331401; №2600801645815 в Філії АТ "Укрексімбанк", Полтава, МФО 331649.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. по справі № 2а-1670/6991/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.