Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-1670/6991/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/800/15072/13

№ К/800/15072/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013

у справі № 2а-1670/6991/12 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Радамант»

про стягнення коштів та накладення арешту на кошти на банківських рахунках,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013, позов задоволено частково: стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ «Радамант» № 26004055232233, № 26043057000769 у Полтавському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», Полтава, МФО 331401; №2600801645815 у Філії АТ "Укрексімбанк", Полтава, МФО 331649 кошти на погашення податкового боргу за платежем «податок на додану вартість» у сумі 65823,45 грн. на розрахунковий рахунок №31111029700008, одержувач: УДКС України у м. Кременчук Полтавської області, код одержувача 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019. В позові про накладення арешту на на кошти та інші цінності. Що знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «Радамант», відкритих у банківських установах, відмовлено.

Висновок суду у частині відмови у задоволенні позову вмотивований тим, що в судовому процесі не встановлено підстав, передбачених пунктом 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (ПК) для накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК була викладена в новій редакції), податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною 2 пункту 94.6 цієї статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Відмовляючи у задоволенні позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача на банківських рахунках, суди попередніх інстанцій, установивши наявність у відповідача податкового боргу з податку на податку на додану вартість у сумі 65823,20 грн. (у тому числі пеня 0,25 грн.), який виник внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2011 № 0000042301 (сплачено 857,80 грн.), яке було предметом судового оскарження, у межах якого постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 по справі №2а-1670/869/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Радамант» відмовлено, застосувавши вказані правові норми, зробили висновок, що арешт коштів та інших цінностей на рахунках відповідача у банківських установах може бути застосований виключно за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 ст.94 ПК, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності дотримання норм пункту 94.2 ст. 94 ПК при накладенні адміністративного арешту на майно є правильними. Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, якими встановлені окремі, порівняно з пунктом 94.2 ст. 94 цього Кодексу, підстави для застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, та зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 ст.94 цього Кодексу.

Нормами Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, встановлена процедура стягнення сум податкового боргу з розрахункового рахунку платника податків, яка передбачає списання банком суми боргу лише у межах наявних грошових коштів на банківському рахунку без блокування таких сум на банківському рахунку у випадку їх недостатності або відсутності. Отже, реалізація податковим органом своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку, за встановленого факту відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу, про що свідчать приєднані до справи копії листів управління Держкомзему у м. Кременчук Полтавської області від 05.03.2012 № 01-27/353/1 (а.с. 13), Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації полтавської обласної ради від 10.02.2012 № 61/599 (а.с. 8) та начальника ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Кременчука та Кременчуцького району (а.с. 7), разом із зверненням до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з банківських рахунків, відповідає законодавчо визначеній компетенції податкового органу.

У силу норми частини 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити, змінити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013.

Позов задовольнити: накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Радамант» у загальній сумі 65823,45 грн., які знаходяться на його розрахункових рахунках, відкритих у банківських та фінансових установах; стягнути з розрахункових рахунків ТОВ «Радамант», відкритих у банківських та фінансових установах, кошти на погашення податкового боргу за платежем «податок на додану вартість» у сумі 65823,45 грн. на розрахунковий рахунок №31111029700008, одержувач: УДКС України у м. Кременчук Полтавської області, код одержувача 37965850, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов