cpg1251 номер провадження справи 3/15/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.13 Справа № 908/346/13-г
м. Запоріжжя провадження № 3/15/13
про стягнення боргу в сумі 49 536, 00 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Осоцькому Д.І.
Представники:
від позивача: не з'явився (в судовому засіданні 06.02.2013р. Савицька К.О., начальник юридичного відділу, довіреність № 77 від 07.05.2012р.)
від відповідача: не з'явився
ПрАТ "Криворіжаглобуд" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Промтехмашпроект" про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 43 344, 00 грн. та 6 192, 00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором від 30.07.2012р. № 040-12/СН.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 22.01.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві (а.с.3), та обґрунтовані ст. 525, 526, 610, 612, 693 ЦК України, ст. 216-218 ГК України, ст.54-57 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/346/13-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.02.2013р. о 10 год.00 хв.
Ухвалою від 06.02.2013р. розгляд справи відкладений на 19.02.2013р. о 10 год. 30 хв.
В судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 22.02.2013р.
Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.
В судове засідання 19.02.2013р. представник позивача не з'явився.
В судовому засіданні 06.02.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що 30.07.2012р. між ПрАТ "Криворіжаглобуд" та ТОВ "Промтехмашпроект" був укладений договір № 040-12/СН, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання передати позивачу продукцію виробничо - технічного призначення.
У відповідності до п. 1.2, 3.1, 3.2, 6.3 Договору, на підставі рахунку - фактури від 14.08.2012р., платіжним дорученням № 2126 від 29.08.2012р. позивач здійснив попередню оплату в розмірі 70 % на суму 43 344, 00 грн.
Відповідач протягом 14 календарних днів з моменту попередньої оплати поставити продукцію поставку продукції не здійснив.
На підставі п. 8.2 Договору відповідачу нарахований штраф в розмірі 10 % від вартості продукції, що не була поставлена, а саме 6 192, 00 грн.
Вимога та претензія про те, що виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, у зв'язку із чим, позивач вимагає повернення попередньої оплати в розмірі 43 344, 00 грн. та оплати суми штрафних санкцій в розмірі 6 192, 00 грн., відповідачем проігноровані.
Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.
В абзаці 2 пункту 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, N 10 від 17.10.2012р., N 2 від 16.01.2013р., N 3 від 16.01.2013р.) роз'яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.01.2013р. Серія АА № 715878, станом на 31.01.2013р. місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХМАШПРОЕКТ" є: 69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр-т. Леніна, буд. 109.
Саме на цю адресу направлено судом копію ухвали від 23.01.2013р. про порушення провадження у справі № 908/346/13-г, а також копію ухвали від 06.02.2013р. про відкладення розгляду цієї справи.
В підпункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Копія ухвали від 23.01.2013р. про порушення провадження у справі № 908/346/13-г та копія ухвали від 06.02.2013р. про відкладення розгляду цієї справи, які направлені відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до господарського суду не повертались.
Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.
Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).
Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Між ПрАТ "Криворіжаглобуд" (Покупець) та ТОВ "Промтехмашпроект" (Продавець) укладений договір № 040-12/СН від 30.07.2012р. (надалі - Договір) за умовами якого Продавець приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов даного Договору передати Покупцю (поставити) продукцію виробничо - технічного призначення та/або товари народного споживання (надалі - продукція, товар), а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного Договору прийняти дану продукцію (товар) та оплатити її (п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Оформлення специфікацій відбувається шляхом укладання Додаткових угод.
Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка продукції здійснюється автотранспортом на умовах DDP, зазначених в специфікаціях до Договору (згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року).
Згідно п. 3.2 Договору, Продавець зобов'язаний поставити продукцію у строки, зазначені у відповідній специфікації. Якщо строк поставки не зазначений, то постачання продукції по даній специфікації проводиться тільки при наявності додаткової отриманої Продавцем письмової заявки від Покупця, в якій зазначаються строки постачання.
Ціни на продукцію договірні та вказуються у специфікаціях до даного Договору (п. 5.1 Договору).
Як зазначено в п. 5.2 Договору, орієнтовна вартість Договору складається із вартості доданих до нього специфікацій та на момент підписання складає 51 600, 00 грн. (без ПДВ), в т.ч. ПДВ 20 % - 10 320, 00 грн. Загальна сума з ПДВ складає 61 920, 00 грн.
Вартість Договору складається із вартості доданих до нього специфікацій (п.5.3 Договору).
У специфікації № 1 від 30.07.2012р., яка є Додатком № 1 до Договору, зазначено: найменування матеріалу - шари сталеві д.90 мм. ШХ 15 (ГОСТ 3722-81, клас влучності 100, тердість 60-66 HRC) кількість - 172 шт., ціна грн. без ПДВ - 300, 00 грн., загальна сума - 51 600, 00 грн. (без ПДВ), в тому числі ПДВ 20 % - 10 320, 00 грн. Загальна сума з ПДВ складає 61 920, 00 грн.
Доставка відбувається транспортом Продавця у м. Кривий Ріг (р-н. КЦРЗ, вул. Коломойцевська, 25/1)
Умови оплати - 70 % передоплати та 30 % по факту поставки продукції.
Строк поставки - на протязі 14 календарних днів з моменту 70 % передоплати (Додаток №1 до Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата проводиться Покупцем шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок Продавця у національній валюті України.
Як зазначено в п. 6.3 Договору, Покупець здійснює 70 % передоплату за поставлену продукцію та 30 % по факту поставки продукції.
На підставі рахунку № 140814 від 14.08.2012р. на суму 61 920, 00 грн., виставленому відповідачем (а.с.10), позивач здійснив передоплату за товар на суму 43 344, 00 грн. (70 % від 61 920,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 2126 від 29.08.2012р. (а.с. 20).
07.11.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.11.2012р. № 03-4608юр про повернення переведеної на рахунок відповідача суми попередньої оплати у розмірі 43 344, 00 грн. у зв'язку із тим, що поставка товару не була здійснена. В цій вимозі також зазначено, що у зв'язку із порушенням строку поставки продукції зазначеної у Специфікації № 1, позивач втратив інтерес у подальшій поставці товару та відмовляється від подальшого прийняття виконання поставки за договором № 040-12/ СН від 30.06.2012р.
07.11.2012р. позивач направив відповідачу претензію № 33/12юр про сплату штрафу за прострочення зобов'язання в сумі 6 192, 00 грн.
В якості доказів направлення вимоги від 05.11.2012р. № 03-4608юр та претензії № 33/12юр позивачем надано копії фіскальних чеків від 07.11.2012р. № 0972, № 0973, а також два описи вкладення у цінний лист від 07.11.2012р.(а.с. 13-15).
Докази постачання товару відповідачем визначеного у договорі № 040-12/СН від 30.07.2012р. та додатку № 1 до договору (специфікації № 1 від 30.07.2012р.), або повернення відповідачем позивачу передоплати за товар в сумі 43 344, 00 грн. у матеріалах справи відсутні.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 040-12/СН від 30.07.2012р.
Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На день звернення позивача до суду та на час прийняття цього рішення відповідач не надав жодного доказу про те, що ним зроблена поставка позивачу товару зазначеному у специфікації № 1 від 30.07.2012р., яка є додатком № 1 до договору № 040-12/СН від 30.07.2012р.
Згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В даному випадку у специфікації № 1 від 30.07.2012р. визначено строк поставки - на протязі 14 календарних днів з моменту 70 % передоплати.
Позивачем була зроблена передоплата у розмірі 70 % від вартості товару, що підтверджується платіжним доручення № 2126 від 29.08.2012р. на суму 43 344, 00 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором № 040-12/СН від 30.07.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як зазначено у ч.3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
07.11.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05.11.2012р. № 03-4608юр та претензію № 33/12юр.
Доказів, що підтверджують повернення позивачу суми попередньої передоплати відповідачем не надано.
Враховуючи встановлений факт невиконання ТОВ "Промтехмашпроект" умов договору № 040-12/СН від 30.07.2012р. в частині поставки товару, вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 43 344, 00 грн. (70 % передоплати) є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме штраф у розмірі 6 192, 00 грн.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Відповідно до п. 8.2 договору № 040-12/СН від 30.07.2012р., порушення строків поставки продукції транспортом Продавця, як і поставка такої продукції не в повному обсязі, узгодженому сторонами, є підставою для застосування до Продавця наступних штрафних санкцій:
б) якщо прострочка складає або перевищує 15 днів - штраф 10 % від вартості несвоєчасного та/або не в повному обсязі виконаного зобов'язання.
Оскільки згідно специфікації № 1 від 30.07.2012р. товар повинен бути поставлений на протязі 14 календарних днів з моменту 70 % передоплати, зазначена передоплата здійснена позивачем 29.08.2012р., отже прострочка поставки товару складає більше ніж 15 днів (розрахунок в позовній заяві, а.с.3).
Відтак, нарахування штрафу в розмірі 6 192, 00 грн. (10 % від суми несвоєчасно поставленого товару у розмірі 61 920, 00 грн.) не суперечить п 8.2 Договору та діючому законодавству.
Тому вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 192, 00 грн. також підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехмашпроект" (69095, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 109, ідентифікаційний код 36097288) на користь Приватного акціонерного товариства "Криворіжаглобуд" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Південний, 1а, ідентифікаційний код 01238979) 43 344 (сорок три тисячі триста сорок чотири) грн. 00 коп. суми попередньої оплати за договором від 30.07.2012р. № 040-12/СН, 6 192 (шість тисяч сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.
3. Повне рішення складено 22.02.2013р.
Суддя В.М. Соловйов
Суд | Господарський суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2013 |
Оприлюднено | 27.02.2013 |
Номер документу | 29582361 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Запорізької області
Соловйов В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні