Постанова

від 22.02.2013 по справі 813/677/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2013 року № 813/677/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача Масюка М.В.,

представник відповідача не з'явився,

третя особа не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій,-

встановив:

Львівська обласна дирекція Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, в якому просить суд визнати незаконними дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області Кушнір С.Т. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 27.12.2012 року ВП №32145165 та скасувати постанову по поверненню виконавчого документа стягувачеві від 27.12.2012 року ВП № 32145165, зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 18.08.2010 року ОСОБА_5 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 82100, АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 195529.92 дол. США заборгованості за кредитом, 12037,11 дол. США заборгованості за відсотками 595,20 дол. США пені за несплату кредитних коштів, 960,30 дол. США пені за несплату відсотків, всього на суму 209122,53 дол. США, а також 29121,18 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, позивач вважає, що новим іпотекодавцем у зв'язку із визнанням недійсним договору купівлі - продажу та відповідно переходу права власності до іншої особи, повинне бути ТзОВ «Аптека 260». Тому, відповідач повинен був вчинити дії по виконанню виконавчого напису саме ТзОВ «Аптека 260», а не повертати виконавчий документ стягувачеві.

Відповідач подав до суду заперечення на позов від 18.02.2013 року № 09-45/1085, в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Заперечення мотивовані тим, що відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110 та постанови Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007р. між ТзОВ «Аптека №260» та ОСОБА_3 з визнанням права власності на вказане приміщення за ТзОВ «Аптека №260». Стверджує, що у ВДВС Дрогобицького МУЮ відсутні правові підстави для звернення до суду із заявою про заміну сторони боржника - ОСОБА_3 її правонаступником ТзОВ «Аптека №260», оскільки позивачем не надано відповідних документів, що підтверджує таке правонаступництво.

Додатково зазначив, що виконавчим документом визначено порядок його виконання, а саме звернення стягнення на нежитлове приміщення, яке належить на праві власності - ОСОБА_3, в той же час, згідно з інформаційною довідкою Дрогобицького МБТІ та ЕО нежитлове приміщення, яке є предметом іпотеки, належить ТзОВ «Аптека №260», що, на думку відповідача, унеможливлює проведення виконавчих дій щодо передачі на реалізацію вказаного майна. На цих підставах, просить у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

15.02.2007р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки для забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р. позичальником ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1).

Іпотечний договір посвідчений нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрований в реєстрі за номером - 377, відповідно до якого накладено заборону на відчуження зазначеного у договорі майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед ОСОБА_6 згідно з умовами кредитного договору № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р., та не заперечив факт отримання ОСОБА_6 кредиту.

31.08.2009р. з метою зменшення фінансового навантаження на боржника (ОСОБА_6) було укладено додаткову угоду № 2 про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р.

Проте, після укладення додаткової угоди № 2 згідно з узгодженими графіками сплати процентів та погашення кредиту ОСОБА_6 свої зобов'язання належним чином не виконав та у встановлений кредитним договором строк до 18.08.2010р. не в повному обсязі сплачував чергові платежі.

З огляду на викладене, ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу ОСОБА_6 направив вимоги від 13.05.2010р. № 02-06-02/15-1676, № 02-06-02/15-1677 про усунення порушень (погашення заборгованості за кредитним договором № 010/08-3/2588/в від 15.07.2007р. та укладеним у його забезпечення договором іпотеки від 15.02.2007р. № 377), та запропоновано у 30-денний строк з моменту отримання вимоги в повному обсязі виконати свої зобов'язання перед позивачем за кредитним договором та укладеним у його забезпечення договором іпотеки, та погасити заборгованість та пеню за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки від 15.02.2007р. № 377, останній забезпечує вимоги іпотекодержателя (позивача), що витікають з кредитного договору, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_6, а також додаткових угод щодо нього, що можуть бути укладені в подальшому. За умовами вказаного договору ОСОБА_6 зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 235 000,00 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи за їх наявності), в розмірі, у строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

У відповідності до договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, що передано в іпотеку.

Згідно із п. 6.3 договору іпотеки, іпотекодержатель (позивач) має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позивачем умов іпотечного договору або ОСОБА_6 умов кредитного договору.

Пунктом 6.4 договору визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 010/08-3/2588/в від 15.02.2007р. за заявою ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 18.08.2010р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі договору іпотеки від 15.02.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного територіального округу ОСОБА_7, за № 377, вчинено виконавчий напис № 1538 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, позначене на плані під літ. «А-5», цегляне, загальною площею 314,9 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзенк Банк Аваль» у розмірі 195 529,92 дол. США заборгованості за кредитом, 12 037 дол. США заборгованості по відсоткам, 595,20 дол. США пені за несплату кредитних коштів, пені за несплату відсотків - 960, 30 дол. США, всього на загальну суму 209 122,53 дол. США, а також 29 121 грн. 18 коп. плати за вчинення виконавчого напису.

На підставі виконавчого напису № 1538 державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Кушнір С.Т. 11.04.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №32145165 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.

Судом встановлено, що 20.04.2012 року ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про забезпечення позову у справі № 2/1306/1031/2012 за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль» в особі центрального Дрогобицького відділення Львівської обласної дирекції про визнання кредитного договору недійсним, встановлено заборону ВДВС Дрогобицького МУЮ вчиняти будь-які дії в межах виконавчого провадження ВП № 32145165 щодо звернення стягнення на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. «А-5» загальною площею 314,9 кв.м.) яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим, державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МУЮ Кушнір С.Т. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 26.04.2012 року ВП №32145165.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 06.09.2012 року справі № 2/1306/1031/2012 за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль» в особі центрального Дрогобицького відділення Львівської обласної дирекції про визнання кредитного договору недійсним, позовну заяву залишено без розгляду.

Вказана ухвала набрала законної сили 09.09.2012 року.

Запитом від 15.11.2012 року № 09-13/8693 ВДВС Дрогобицького МУЮ зобов'язав Дрогобицьке МБТІ та ЕО у 3-денний термін з моменту отримання запиту надати інформаційну довідку на нежитлове приміщення (позначене на плані літ. «А-5» загальною площею 299,9 кв.м.), реєстраційний номер майна - 17013411, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання вказаного запиту, Дрогобицьке МБТІ та ЕО надало інформаційну довідку з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 2363 від 27.12.2012 року.

Державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису №1538 встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 2363, виданої Комунальним підприємством «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» 27.12.2012р. нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею - 299,9 кв.м., яка зменшилась на 15 кв.м. внаслідок встановлення перегородок та обшивки гіпсокартоном, належить ТзОВ «Аптека 260», код ЄДРПОУ - 31416767 на підставі договору купівлі-продажу № 1675 від 12.12.2006р. Отже, у боржника за виконавчим документом ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, про те, що наявні обставини, передбачені п.6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» і виконавче провадження підлягає завершенню, а виконавчий документ - поверненню стягувачу.

27.12.2012р. в межах виконавчого провадження ВП № 32145165 заступником начальника ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області Кушнір С.Т. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 вперше було зареєстроване 05.12.2006р. за Територіальною громадою м. Дрогобича Львівської області на підставі свідоцтва про право власності від 05.12.2006р. серії ЯЯЯ № 907640, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області.

04.01.2007р. було зареєстровано перехід права власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до ТзОВ «Аптека 260» місцезнаходження: Львівська область, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 31416767 на підставі договору купівлі-продажу від 12.12.2006р.

05.02.2007р. між ТзОВ «Аптека 260» код ЄДРПОУ - 31416767 в особі директора ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке, в подальшому, передано в іпотеку відповідно до договору.

Відповідно до п. 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі: якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачеві, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно із ч. 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 4.11.1 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. № 74/5 затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за № 865/4158 виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо в боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається із довідки КП Львівської обласної ради «Дрогобицького МБТІ та ЕО» № 358 від 24.01.2012 року - 30.03.2011р. запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 було скасовано в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. в справі 10/110, яким було визнано недійсним правовстановлюючий документ ОСОБА_3 - договір купівлі - продажу від 01.02.2007р. № 48. Таким чином, власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є ТзОВ «Аптека 260», а не ОСОБА_3

Сам на цій підставі відповідач при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві дійшов висновку, що у боржника у виконавчому провадженні ВП № 32145165 ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Наявність цієї обставини, передбаченої п. 6 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», має наслідком завершення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 1538, вчиненого 18.08.2010р. приватним нотаріусом Дрогобицького районного територіального округу ОСОБА_7, та відповідно повернення виконавчого документа стягувачеві - ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а тому дії та постанова відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві є правомірними.

Стосовно тверджень позивача про те, що іпотечне обтяження зберігає свою силу для ТзОВ «Аптека 260», а тому відповідач не мав підстав повертати виконавчий документ стягувачеві, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

На цій підставі, позивач вважає, що новим іпотекодавцем у зв'язку із визнанням недійсним договору купівлі - продажу та відповідно переходу права власності до іншої особи, повинне бути ТзОВ «Аптека 260». За таких умов, відповідач встановивши цю обставину, на думку позивача, повинен був вчинити дії по виконанню виконавчого напису саме ТзОВ «Аптека 260», а не повертати виконавчий документ стягувачеві.

Проте, на думку суду, вказана позиція позивача не узгоджується із положеннями чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач - ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та боржник - ОСОБА_3 Виконавчим документом чітко визначений порядок його виконання, а саме звернення стягнення на нежитлове приміщення, яке належить на праві власності ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави стверджувати, що державний виконавець не має повноважень давати правову оцінку обставинам щодо переходу іпотечного зобов'язання від ОСОБА_3 до ТзОВ «Аптека 260», яке, в свою чергу, не є стороною виконавчого провадження в межах цього спору та продовжувати виконавче провадження у таких випадках. Крім цього, Закон України «Про виконавче провадження» не містить правового механізму заміни боржника у виконавчому провадженні, навіть у випадку, якщо у державного виконавця будуть докази переходу іпотечного зобов'язання від одного іпотекодавця до іншого. Таким чином, подальше вчинення виконавчих дій щодо ТзОВ «Аптека 260» суперечило б повноваженням відповідача, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, положення ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", не спростовує наведеного вище висновку суду.

Суд зазначає, що відносини між ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 по виконанню договору іпотеки від 15.02.2007р носять зобов'язальний характер. Вирішення питання про перехід іпотечного зобов'язання від ОСОБА_3 до ТзОВ «Аптека 260» та подальше виконання останнім зобов'язань за вказаним договором лежить поза межами виконавчого провадження та може бути предметом розгляду відповідної справи в порядку цивільного чи господарського судочинства із урахуванням способів захисту, визначених ст.16 Цивільного кодексу України, в разі вичерпання можливостей задоволення вимог позивача як іпотекодержателя в досудовому порядку.

Узагальнюючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно використав надані йому повноваження Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV та Інструкцією про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. №74/5 щодо винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.12.2012 року ВП № 32145165, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 лютого 2013 року.

Суддя А.Г. Гулик