Ухвала

від 03.12.2014 по справі 813/677/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/10962/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Весельської Т.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (далі - ВДВС Дрогобицького МУЮ), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Львівська обласна дирекція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправними дії ВДВС Дрогобицького МУЮ щодо винесення постанови від 27 грудня 2012 року про повернення виконавчого документу стягувачу; визнати протиправною та скасувати вказану постанову відповідача; зобов'язати ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було обґрунтовано винесено постанову про повернення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, в рахунок задоволення вимог Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 1 679327 грн 98 коп., оскільки відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказане нежитлове приміщення належить ТзОВ «Аптека 260», а не ОСОБА_3, а тому наявність наведеної обставини, передбаченої пунктом 6 частини 1статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) має наслідком завершення виконавчого провадження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами встановлено, що 5 лютого 2007 року між ТзОВ «Аптека 260» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке в подальшому, ОСОБА_3 передала в іпотеку Львівській обласній дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до договору від 15 лютого 2007 року.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору від 15 лютого 2007 року, за заявою позивача, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 18 серпня 2010 року на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2007 року, вчинено виконавчий напис №1538 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, позначене на плані під літ. «А-5», цегляне, загальною площею 314,9 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою задоволення вимог Львівської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 209 122,53 дол. США.

На підставі виконавчого напису №1538 державним виконавцем ВДВС Дрогобицького МУЮ 11 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32145165 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Відповідачем при примусовому виконанні виконавчого напису №1538 встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №2363, виданої комунальним підприємством «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» 27 грудня 2012 року нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, належить ТзОВ «Аптека 260» на підставі договору купівлі-продажу №1675 від 12 грудня 2006 року.

Як вбачається із довідки КП Львівської обласної ради «Дрогобицького МБТІ та ЕО» №358 від 24 січня 2012 року запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 було скасовано в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 9 липня 2010 року у справі 10/110, яким було визнано недійсним правовстановлюючий документ ОСОБА_3 - договір купівлі - продажу від 1 лютого 2007 року.

На підставі наведеного, державний виконавець 27 грудня 2012 року відповідно до пункту 6 частини 1статті 47 Закону №606-XIV виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки у боржника за виконавчим документом ОСОБА_3 відсутнє майно, на яке необхідно звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі: якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачеві, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до п. 4.11.1 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999р. № 74/5, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за № 865/4158 виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо в боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність обставин, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV, що має наслідком завершення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, та відповідно повернення виконавчого документа стягувачеві.

Посилання позивача на статтю 23 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним, оскільки державний виконавець не має повноважень давати правову оцінку обставинам щодо переходу іпотечного зобов'язання від ОСОБА_3 до ТзОВ «Аптека 260», яке, в свою чергу, не є стороною виконавчого провадження в межах даного спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді Т.Ф. Весельська

М.Г. Кобилянський