Постанова

від 21.02.2013 по справі 5017/728/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р.Справа № 5017/728/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - С.В.Гавричкові,

за участю представників сторін :

від прокуратури: А.В. Кірющенко,

від позивача: Ю.В.Кравченко,

від відповідачів:

1)Сергіївської селищної ради: не з'явився,

2)ПП"Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток": О.С.Авдєєв,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012р.

у справі № 5017/728/2012

за позовом Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1)Сергіївської селищної ради;

2)Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг "Moldsindbalneotur"

про визнання недійсним рішення,

встановив:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом та уточненнями до нього про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р., а також просив накласти арешт на майно дитячого санаторію "Сперанца", який розташований за адресою: Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Сергіївка, пров.Шаболатський, 1, з посиланням на те, що рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р., згідно з яким за Товариством з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Сперанца" оформлено право власності на майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца", порушує право власності держави в особі Фонду державного майна України на вказаний санаторій. В обґрунтування позову заступник прокурора послався на пункт 1 Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. №3943-ХІІ, статтю 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ, Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994р., відповідно до яких правовий статус об'єктів виробничого і соціального призначення, розташованих на території України та Республіки Молдова, що створені (збудовані) за часів існування СРСР, визначається на підставі протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн, і тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, таке майно є загальнодержавною власністю, управління якою, згідно із Законом України "Про Фонд державного майна України", покладено на Фонд державного майна України. Оскільки право власності Республіки Молдова на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" не підтверджено, то вказане нерухоме майно належить державі Україна в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2012р. змінено процесуальний статус Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" з третьої особи на відповідача у справі (т.3 а.с.60).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі припинено в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Сперанца" у зв'язку з припиненням цієї юридичної особи (т.5 а.с.86).

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. позов задоволено на підставі статті 393 Цивільного кодексу України з тих мотивів, що рішення виконкому Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р. про оформлення права власності на майно цілісного майнового комплексу дитячого санаторію "Сперанца" за ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" є незаконним, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення зазначене майно перебувало у державній власності в управлінні Фонду державного майна України. У задоволенні клопотання про накладення арешту на майно дитячого санаторію "Сперанца" судом відмовлено у зв'язку з відсутністю передбачених статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-обраний прокурором спосіб захисту права не відповідає вимогам цивільного законодавства України, оскільки в контексті спірних правовідносин і відповідно до приписів статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування може бути визнаний незаконним та скасованим, а не визнаним недійсним;

-помилковий процесуальний статус ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" в якості відповідача призвів до неправомірного стягнення судового збору. Вказуючи на помилковість свого статусу в якості відповідача у справі, скаржник зазначив, що згідно із останньою редакцією позовних вимог жодної вимоги до ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" заявлено не було, а, відтак, підприємство в розумінні приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України не є відповідачем;

-є недоведеними позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р. в частині присвоєння адреси цілісному майновому комплексу дитячого санаторію "Сперанца";

-є помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що майно цілісного майнового комплексу дитячого санаторію "Сперанца" є загальнодержавною власністю України до оформлення протоколів між органами, уповноваженими розпоряджатись державним майном сторін, оскільки вказане майно перебувало у віданні громадської організації - Молдавської Республіканської ради по управлінню курортами незалежних профспілок, а відсутність відповідного протоколу на виконання умов Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова може свідчити виключно про те, що право власності за Республікою Молдова (як держави) не визнавалось, що, в той же час, не виключає визнання права власності за іншими особами;

-судом не надано правової оцінки доводам ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" про застосування строків позовної давності.

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора та Фонд державного майна України у відзивах на апеляційну скаргу (від 21.02.2013р. за вх.№3692/12/Д1 та від 21.02.2013 за вх.№3692/12/Д2) просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Заслухавши представників учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

В якості нормативно-правового обґрунтування заявлених вимог заступник прокурора послався на:

- статтю 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ, згідно із якою майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих та території України, є державною власністю;

- пункт 1 Постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. №3943-ХІІ, відповідно до пункту 1 якої тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю;

- пункти 2, 4, 11 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 (в редакції Протоколу між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року, від 27.04.1999), (далі - Угода), яка ратифікована Законом України № 2666 від 12.07.2001, вказуючи, що цією Угодою передбачено порядок проведення робіт з документами щодо визнання прав власності Республіки Молдова на об'єкти, розташовані на території України, і прав власності України на об'єкти, розташовані на території Республіки Молдова. При цьому, правовий статус об'єктів виробничого і соціального призначення, розташованих на території України та Республіки Молдова, що створені (збудовані) за часів існування СРСР, визначається на підставі протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн.

Відповідно до статті 2 Угоди кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), включаючи об'єкти соціально-культурної сфери (санаторії, санаторії-профілакторії, будинки і бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади), що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка, та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин. Також кожна із Сторін визнає право власності іншої Сторони по відношенню до розташованих на її території підприємств та іншого майна, що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні міністерств союзно-республіканського підпорядкування.

Згідно із приписами статті 4 Угоди Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах): санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів підприємств колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Статтею 11 Угоди передбачено, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Із системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що Україна визнає право власності Республіки Молдова по відношенню до розташованих на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, що перебували на 1 грудня 1990 року у віданні органів державного управління та міністерств союзно-республіканського підпорядкування. Правовий статус вказаних об'єктів, виходячи із статті 11 Угоди, визначається на підставі протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн, проте тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, таке майно є загальнодержавною власністю. Разом з тим, статтею 2 Угоди передбачено, що Україна визнає право власності юридичних осіб Молдови по відношенню до розташованих на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, що на 1 грудня 1990 року були власністю інших юридичних осіб, у майні яких відсутня державна частка. У даному випадку складання протоколів, передбачених статтею 11 Угоди, не передбачено.

Законодавство колишнього Радянського Союзу визнавало власність профспілкових організацій. Так, у Конституції Союзу РСР 1977р. та Конституції Молдови 1978р. формою соціалістичної власності, поряд з державною та колгоспно-кооперативною, визнавалась власність профспілкових та інших громадських організацій (стаття 10 та стаття 10 відповідно). В останні роки існування СРСР право профспілкової власності знайшло свою юридичну фіксацію в Законах СРСР "Про власність" 1990р. та "Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності" 1990р. Законодавство СРСР розглядало профспілкову власність як колективну. Зокрема, статтею 20 Закону УРСР "Про власність" професійні спілки визначені суб'єктами права колективної власності. При цьому, згідно із статтею 20 Закону СРСР "Про професійні спілки, права і гарантії їх діяльності" профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності. З розпадом СРСР майно, яке належало профспілкам колишніх радянських республік на праві власності стало їх фактичною власністю. Суб'єктами права власності стали профспілки та їх органи, які мали статус юридичної особи.

Із матеріалів справи встановлено слідуюче.

15.09.1983р. виконавчим комітетом Білгород-Дністровської районної Ради народних депутатів прийнято рішення №325 про надання Управлінню курорта "Сергіївка" 11,85га земель курорту під будівництво турбази на 500 місць та піонерського табору на 320 місць у відповідності з генпланом розвитку курорта "Сергіївка" (т.3 а.с.57-58).

На виконання вказаного рішення, 16.09.1983р. здійснено відвід земельної ділянки в натурі під будівництво піонерського табору на 320 місць санаторного типу, площею 5,5га, про що складено акт відводу земельних ділянок під внутрішньогосподарське будівництво на курорті "Сергіївка" (т.3 а.с.58).

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів від 31.12.1986р. №943 затверджено акт державної комісії про прийняття та введення в експлуатацію піонерського табору на 300 місць санаторного типу в смт. Сергіївна (т.3 а.с.47-52). Замовником об'єкту виступило об'єднання капітального будівництва Молдсовпрофспілки.

Як вбачається із Переліку об'єктів, введених в експлуатацію Молдсовпрофспілкою і переданих на баланс Молдавській республіканській раді по управлінню курортами (станом на січень 1988 року), до складу Переліку увійшов піонерський табір на 300 місць, прийняття якого в експлуатацію відбулось 30.12.1986р. (т.3 а.с.53-54).

25.03.1989р. постановою колегії Молдавської республіканської ради по управлінню курортами затверджено Положення про піонерський табір санаторного типу "Сперанца", який є самостійною лікувально-профілактичною установою (т.3 а.с.8-12).

03.02.1992р. постановою колегії Центральної ради по управлінню курортами профспілок Молдавської Республіканської ради по управлінню курортами прийнято рішення про реорганізацію спеціалізованого санаторію піонерського табору "Сперанца" Об'єднання санаторно-курортних установ профспілок на курорті "Сергіївка" в дитячий санаторій зі збереженням попередньої назви та затверджено Положення про нього (т.3 а.с.15-17).

Згідно із пунктом 2 Положення про дитячий санаторій "Сперанца" Об'єднання санаторно-курортних установ профспілок на курорті "Сергіївка" Республіканської ради по управлінню курортами незалежних профспілок Молдови, затвердженого вищевказаною постановою, дитячий санаторій "Сперанца" організований Республіканською радою по управлінню курортами незалежних профспілок Молдови (т.3 а.с.20-31).

06.12.1994р. виконкомом Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів зареєстровано за №469 статут дитячого санаторію "Сперанца", затвердженого постановою Виконавчого комітету республіканської фірми санаторно-курортних установ профспілок Молдови від 29.10.1993р. (т.3 а.с.37-42). Відповідно до пункту 1.1. цього статуту, санаторій "Сперанца" Республіканської фірми санаторно-курортних установ профспілок Молдови "Сіндбальнеосервіс Молдова". Пунктом 1.2. статуту визначено, що санаторій побудований за рахунок грошових і матеріальних коштів профспілок Молдови. Згідно із пунктом 1.3. власником основних засобів санаторію є Фонд майна профспілок Республіки Молдова, який на договірній основі передає управління ним на правах повної господарської самостійності Республіканській фірмі санаторно-курортних закладів профспілок "Сіндбальнеосервіс Молдова".

Відповідно до Декларації про реорганізацію Товариства з обмеженою відповідальністю Молдавського Республіканського Концерну профспілкового туризму "Moldsindtur" S.R.L. в Холдінг "Moldsindbalneotur" S.R.L. від 14.12.1999 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Холдінг "Moldsindbalneotur" S.R.L. було створено внаслідок реорганізації Молдавського Республіканського Концерну профспілкового туризму „Moldsindtur" S.R.L. та приєднання до нього Фонду майна профспілок S.R.L. та Республіканської фірми санаторно -курортних установ "Sindbalneoservis Moldova" S.R.L., та є їх правонаступником. Засновником ТОВ Холдінг "Moldsindbalneotur" є Загальна Федерація Профспілок Республіки Молдова.

12.04.2006р. Державною Реєстраційною Палатою Міністерства Інформаційного розвитку республіки Молдова зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг "Moldsindbalneotur" у новій редакції. Згідно із пунктами 1.1., 1.3, 1.4 статуту, холдинг було створено в результаті реорганізації Республіканського концерну по туризму "Moldsindtur" SRL, включення до нього майна фонду профспілок SRL та Республіканської фірми бальнео-санаторних закладів „Sindbalneoservice Moldova" SRL. Засновниками холдингу є Конфедерація профспілок республіки Молдова та Конфедерація вільних профспілок республіки Молдова "Solidaritate", які мають рівні права і представляють профспілкові національні галузеві центри. Холдинг являється власником контрольних пакетів акцій інших компаній і здійснює контроль над їх діяльністю. Відповідно до додатку 1 до статуту ТОВ Холдингу "Moldsindbalneotur" санаторій "Сперанца" є одним з аффільованих підприємств холдингу, тобто підприємств, контрольний пакет акцій якого належить Холдингу (т.4 а.с.58-71).

22.03.2004р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца", оформленим протоколом №1 від 22.03.2004р., затверджено статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий санаторій "Сперанца". Відповідно до статуту ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" в редакції 20.05.2004р. товариство було створено шляхом реорганізації дитячого санаторію "Сперанца" (т.1 а.с.39-59). Учасниками ТОВ Дитячий санаторій "Сперанца" є Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг "Moldsindbalneotur" (з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 75%) та 67 фізичних осіб.

03.04.2008р. згідно акту приймання-передачі нежилих будівель та споруд Холдинг "Moldsindbalneotur" передав у власність ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" будівлі та споруди дитячого санаторію "Сперанца" за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, вул. С. Лазо, які складались з корпусу літ "Г"(спальний корпус, загальний корпус, лікувальний корпус, шкільний корпус, спортзал), котельну літ "Д", майстерні Літ "Є", адміністративний корпус, ізолятор літ "В", літні павільйони (т.1 а.с.66).

05.11.2008р. виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради прийнято рішення №293 (т.1 а.с.24). Пунктом 1 цього рішення цілісному майновому комплексу дитячого санаторію "Сперанца" надано юридичну адресу: смт.Сергіївка, провулок Шаболатський, 1, а пунктом 2 цього оформлено ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" право власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца", розташованого у смт.Сергіївка, провулок Шаболатський, 1.

01.12.2008р. на підставі рішення №293 від 05.11.2008р. виконавчим комітетом Сергіївської селищної ради видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно (т.1 а.с.25).

16.10.2009р. між ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" (продавцем) та Приватним підприємством "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" (покупцем) укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавцем передано у власність покупця цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца", розташованого в смт. Сергіївка, пров. Шаболотський, 1, загальною площею 13503,2 кв.м. (т.1 а.с.131). Право власності на цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" зареєстровано КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" 02.11.2009р. (т.1 а.с.133).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" перебував станом на 1 грудня 1990р. у віданні громадської організації - Молдавської Республіканської ради по управлінню курортами незалежних профспілок, тобто у особи, яка не знаходилась у колишньому союзному підпорядкуванні, згодом санаторій "Сперанца" став одним із аффільованих підприємств Холдингу "Moldsindbalneotur" (засновником якого виступила Загальна Федерація Профспілок Республіки Молдова), а, відтак, спірне майно знаходилось у фактичній одноосібній власності молдавської профспілкової організації.

Відсутність протоколу щодо правового статусу дитячого санаторію "Сперанца" не впливає на визнання права власності на зазначений об'єкт, оскільки положення статті 11 Угоди стосуються дій уповноважених осіб щодо підприємств союзного підпорядкування, до яких спірний об'єкт не відноситься. Більше того, відсутність відповідного протоколу на виконання умов Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова може свідчити про те, що право власності за Республікою Молдова (як держави) не визнавалось, що, в той же час, не виключає визнання права власності за іншими юридичними особами, у майні яких відсутня державна частка.

Отже, оскільки дитячий санаторій "Сперанца" перебував у власності молдавської профспілкової організації, то держава Україна відповідно до вищезазначеної Угоди визнала право власності на цей об'єкт на підставі статті 2 Угоди, а тому право власності ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца" на передане його засновником (ТОВ Холдингом "Moldsindbalneotur") майно - цілісний майновий комплекс дитячого санаторію "Сперанца" є таким, що набуте правомірно.Наявний в матеріалах справи лист Департаменту приватизації Республіки Молдова від 25.03.2002р. за №02-05-1120 на адресу Фонду державного Майна України про надіслання документів, що підтверджують права власності Республіки Молдова на майно об'єктів соціальної сфери, до переліку яких увійшов дитячий санаторій "Сперанца" (т.3 а.с.6-7), не спростовує встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо належності спірного майна ТОВ "Дитячий санаторій "Сперанца", право власності на яке оформлено оспорюваним рішенням виконавчого комітету Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р.

Частиною першою статті 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до п.2 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та / або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що рішення виконкому Сергіївської селищної ради №293 від 05.11.2008р. винесено з дотриманням вимог чинного законодавства в межах визначеної законом компетенції та не порушує права позивача - Фонду державного майна України з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами перебування спірного майна у державній власності.

Посилання скаржника на неправильно обраний прокурором спосіб захисту права згідно із статтями 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, в яких передбачено визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним та скасованим, а не недійсним, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в статті 20 Господарського кодексу України визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом (пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/075 від 14.08.2007р).

Заперечення ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" щодо помилкового визначення судом його процесуального статусу в якості відповідача апеляційна інстанція вважає обгрунтованими, оскільки жодної позовної вимоги до скаржника не було пред'явлено, тоді як згідно із частиною 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стосовно строків позовної давності, про застосування якою заявлено скаржником, апеляційна інстанція зазначає наступне. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із частиною 4 статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи, що обставини, які зумовили звернення заступника прокурора з відповідним позовом, були виявлені 04.10.2010р. після порушення кримінальної справи заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора (т.1 а.с.61-64), перебіг позовної давності починається з цієї дати, а тому у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності слід відмовити.

З урахуванням викладеного, рішення господарського суду слід скасувати, а в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2012р. у справі №5017/728/2012 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Фонду державного майна України на користь Приватного підприємства "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 536,50грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 26.02.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко