Постанова

від 08.02.2013 по справі 824/73/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року справа № 824/73/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Настасійчука О.В.,

за участю:

представника позивача - Янчука Р.О.,

представників відповідача - Васійчука С.І., Скорейко О.Г., Іліки Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СтройКомплекс» (далі - позивач або ТОВ "СтройКомлекс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 року №0002660231 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171744,00 грн., з них за основним платежем 114496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57248,00 грн. та №0002670231 про донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 405490,50 грн., з них за основним платежем 270327,00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135163,50 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "СтройКомлекс" за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення №0002660231 від 30.10.2012 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171744,00 грн. та №0002670231 від 30.10.2012 р. про донарахування ПДВ у сумі 405490,50 грн. Підставою для донарахування зазначених податкових зобов'язань стала, на думку ДПІ, наявність безтоварних операцій по придбанню підрядних робіт у товариства з обмеженою відповідальністю "Профінбуд" (далі - ТОВ "Профінбуд") та по придбанню товару (конвекторів) у товариства з обмеженою відповідальністю "Дєон-Плюс " (далі - ТОВ "Дєон-Плюс"). Позивач вважає такі дії ДПІ незаконними, так як господарські операції між ТОВ "СтройКомлекс" та ТОВ "Профінбуд", ТОВ "Дєон-Плюс" носили реальний характер та були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив наступне.

Так, ДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «СтройКомплекс», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2012 року №1217/22-1/32929561. 30.10.2012 року на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №0002660231, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 114496,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 57248,00 грн., та податкове повідомлення - рішення №0002670231, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270327,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 135163,50 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями 07.11.2012 р. ТОВ «СтройКомплекс» оскаржило їх до Держаної податкової служби у Чернівецькій області, яка своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги від 21.11.2012 р., №5828/10/10-208 залишила їх без змін, а скаргу без задоволення. Крім цього, позивачем рішення про результати розгляду первинної скарги від 21.11.2012 р., №5828/10/10-208 оскаржені до Державної податкової служби України, яка оскаржувані рішення ДПІ залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування ПДВ та податку на прибуток стало те, що ТОВ «СтройКомплекс» відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку включило до собівартості та до податкового кредиту ПДВ за податковою та видатковою накладними постачальником в яких вказано ТОВ «Деон-Плюс», яке на думку ДПІ має ознаки фіктивності та не могло здійснювати поставку товару; а також те, що ТОВ «СтройКомплекс в квітні 2011 року відобразило в регістрах бухгалтерського обліку придбання підрядних робіт у ТОВ «Профінбуд», проте на думку ДПІ у зв'язку з тим, що зазначене товариство перебуває у стані банкрутства, а також у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання підрядних робіт саме цим підприємством, так як у нього, на думку відповідача відсутня робоча сила, необхідна техніка.

ТОВ «СтройКомплекс» вважає зазначенні висновки викладенні в акті перевірки не обґрунтованими, а оскаржувані рішення незаконними, виходячи із наступного.

Так, між ТОВ «СтройКомплекс» та його контрагентами ТОВ «Деон-Плюс» і ТОВ «Профінбуд» укладено ряд договорів. На підтвердження виконання договорів, між сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт і видані видаткові і податкові накладні, згідно яких і було включно до складу податкового кредиту суму ПДВ. Під час проведення перевірки товариство надало перевіряючим договори поставки та підряду, платіжні документи, акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові і податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства. З боку ДПІ порушень щодо їх оформлення не виявлено. Надані документи є первинними, на їх підставі здійснювалася господарська операція.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., №996-XIV саме первинними документами стверджується факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, робіт, що у подальшому були використані у його господарській діяльності. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

ДПІ не встановила факту неправомірності вчинених ТОВ «СтройКомплекс» правочинів та не зафіксовано факту відсутності відповідних первинних документів. При цьому ніяких додаткових документів ДПС у Чернівецькій області не вимагало.

Крім цього, представник позивача суду пояснив, що посилання податкового органу на відсутність реального характеру правочину з ТОВ «Профінбуд» через неспроможність контрагента їх виконати у зв'язку з відсутністю у нього належних ресурсів, є не обґрунтованим, так як зазначене товариство не є виробниками продукції та операція з його боку могла мати посередницький характер. Також, не обґрунтованим є посилання податкового органу на те, що сторони не могли вчинити реальну господарську операцію, так як ТОВ «Профінбуд» 20.09.12 р. було оголошено банкрутом, так як оголошення його банкрутом у вересні 2012 року ніяким чином не пов'язано з господарськими операціями, які були вчинені в квітні 2011 року.

На думку, представника позивача ДПІ не доведено факту фіктивності ТОВ «Деон-Плюс», так-як відсутнє посилання на судове рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 55-1 Господарського кодексу України щодо встановлення підробленої реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між сторонами.

ТОВ «СтройКомплекс» надало ДПІ всі первинні документи, а саме договори, накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, бухгалтерські дані щодо відображення операцій, а тому вважає, що у податкового органу не може бути сумніву щодо здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами. Податковий кредит був сформований відповідно до положень ст.198 ПК України, після отримання ТОВ «СтройКомплекс» послуг, що підтверджується податковою накладною.

Також, представник позивача вважає, що якщо на час здійснення господарських операцій контрагент був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, платник не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі. Крім цього, відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. При цьому, представник позивача суду пояснив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Крім цього, на запитання суду, представник позивача пояснив, що ТОВ «СтройКомплекс» співпрацює з ТОВ «Профінбуд» вже тривалий час, при цьому останнє виконує роботи по субпідряду, на що у нього оформленні відповідні дозвільні документи, серед яких ліцензія. Самі роботи фактично виконувались у м. Севастополі та м. Суми, їх суть полягала у будівництві та проектуванні торгово-розважальних центрів. Позивач на наданих об'єктах будівництва виступав підрядником та діяв на підставі укладених договорів.

На підтвердження зазначеного позивачем суду надано копії відповідних первинних документів.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Деон-Плюс», представник позивача суду пояснив, що у даного підприємства було придбано два конвектори, які встановлювались на об'єкті будівництва, що підтверджено первинними документами. Договір на придбання зазначених конвекторів у ТОВ «Деон-Плюс» представник позивача суду надати не може, так як він ймовірно укладався в усній формі у м. Сімферополі.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, плановою виїзною документальною перевіркою ТОВ «СтройКомплекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 року встановлено порушення п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.п. 44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4., п.п.138.8.8. п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 114496,0 грн., в т.ч.: завищено за II кв. 2011р. на 11778,0 грн., III кв. 2011р. на 12575,0 грн., занижено за І кв. 2012р. на 110138,0 грн., за II кв. 2012р. на 28711,0 грн.; та порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1.а) п. 198.3, п 198.6 ст. 198 ПК України, а саме позивачем занижено ПДВ на загальну суму 270327,0 грн. в т.ч.: за: серпень 2011р. на 57491,0 грн., вересень 2011р. на 1900,0 грн., жовтень 2011р. на 91726,0 грн., листопад 2011р. на 119210,0 грн.

Зазначені порушення виникли у зв'язку із тим, що в лютому 2011 року ТОВ «СтройКомплекс» відобразило в регістрах бухгалтерського обліку придбання підрядних робіт у ТОВ "Профінбуд" на суму 1620142,80 грн.. в т.ч. ПДВ 270023,80 грн., із яких позивачем за перевірений період перераховано ТОВ «Профінбуд" 877451,0 грн., в т.ч. ПДВ 146241,83 грн. Згідно даних ПДС ЦБД ДПАУ та системи автоматизованого співставлення у розрізі контрагентів ТОВ "Профінбуд" має стан - порушено провадження у справі про банкрутство. Взято на облік в ДПІ 14.06 2010 р. в ДПІ у Оболонському районі м. Києва, з 18.04.2011 р. отримано свідоцтво платника ПДВ за №100334145 в ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000, №174 без наявності кошторисної документації та відповідних розрахунків вартісні показники актів приймання-передачі робіт є не підтвердженими та не обґрунтованими, внаслідок чого такий акт не має юридичної сили та доказовості первинного документа.

Згідно із ч.1 ст.320 Господарського Кодексу України замовник має право здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам, права перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються. ТОВ «Строй Комплекс» мало бути відомо про недостовірність відображеної в актах приймання-передачі робіт загальної суми трудовитрат, про відсутність у ТОВ «Профінбуд» підтверджуючих документів на відрядження працівників, про відсутність у підрядника власної та орендованої будівельної техніки, вантажних автомобілів, а отже і первинних документів на придбання та використання пального для них, про відсутність документів про нарахування та виплату заробітної плати і страхових зборів з неї, які включено до собівартості будівельних робіт, про відсутність ліцензії на будівництво, яка видається центральним органом виконавчої влади.

Отже, представники ДПІ вважають, що в порушення п. 3.1.10.9 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, п.5, п.7, п.8 Пояснень щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми N КБ-2в), затверджених спільним наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» та листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від ,15.05.2003 № 7/2-447 "Про надання роз'яснення щодо заповнення типових форм N КБ-2в", вартісні та кількісні показники актів приймання-передачі робіт не підтверджені, не обґрунтовані документально ні підрядником, ні замовником, яким є позивач. Тобто, посадові особи ТОВ «Строй Комплекс» підписали та прийняли до виконання первинні документи (акти приймання виконаних підрядних робіт) без проведення перевірки їх достовірності та без перевірки логічної ув'язки вказаних в них показників.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р., N41 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У зв'язку із зазначеним, представники відповідача вважають, що операція з придбання робіт у ТОВ «Профінбуд» відбулася не за тим змістом, який відображений в наданих для перевірки ТОВ «СтройКомплекс» договорах, що є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зазначені у договорах роботи фактично не виконувались, а отже і придбання таких робіт ТОВ «СтройКомплекс» не відбулося,

відповідно право на податковий кредит та витрати у ТОВ «СтройКомплекс» не виникають,

оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Оскільки відсутні документальні докази понесення витрат на придбання робіт, відсутні вимоги підрядника та обов'язок замовника щодо оплати таких робіт. Проведеною перевіркою не встановлено, а підприємством не надано документів, і підтверджують факт отримання робіт саме від ТОВ « Профінбуд ». Відсутність документів, які мають юридичну силу та доказовість, не дає можливості визначити фактичних виконавців робіт, та відповідно, підтвердити витрати на придбання цих біт.

Враховуючи вищевикладене, представники ДПІ вважають, що ТОВ «СтройКомплекс» не надано документальних доказів отримання робіт від ТОВ «Профінбуд»

У зв'язку із зазначеним, посилаючись на положення ПК України, вважають, що ТОВ «СтройКомплекс» завищено податковий кредит за договорами з ТОВ «Профінбуд» в квітні 2011 року на суму ПДВ з вартості будівельних та проектних робіт в сумі 270024,00 грн., чим порушено п.44.1 ст. 44, п. 198.1.а) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та в порушення п.п. 44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України завищено задекларовані показники у рядку 05.1 Декларацій „Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, робіт, послуг" за І кв. 2012р. на 537112,0 грн., що призвело до завищення валових витрат за І кв. 2012р. на загальну суму 537112,0 грн.

Крім цього, представники відповідача вважають, що ТОВ «Профінбуд» ймовірно не міг виконати той обсяг роботи, який зазначений у договорах між ним та позивачем, у строки на які посилається позивач.

Також, зазначають, що при вирішенні питання про банкрутство ТОВ «Профінбуд», були порушенні вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р., №2343-ХІІ, що ймовірно свідчить про ознаки фіктивності в його діяльності.

Крім цього, перевіркою встановлено, що ТОВ «СтройКомплекс» відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку включено до собівартості та до податкового кредиту ПДВ за податковою та видатковою накладними постачальником в яких вказано ТОВ «Дєон-Плюс» у сумі 1818,0 грн. в т.ч. ПДВ 303,0 грн.

Листом № 1060/7/22-0 від 12.09.2012 Сімферопольською МДПІ АРК ДПС направлено акт позапланової виїзної перевірки ТОВ „Дєон-Плюс" від 25.07.2012 року № 1115 /22-0/35515016 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., яким встановлено відсутність поставок товарів від ТОВ „Дєон-Плюс" на адресу ТОВ «СтройКомплекс» чим порушено п. 138.1 ст.138, п 138.8 ст.138, ст.134, ст. 135, п. 198.1.а), 198.3 ст.198 ПК України ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Дєон-Плюс".

Тобто, ТОВ „Дєон Плюс" має ознаки фіктивності та не міг здійснювати поставку товару ТОВ „СтройКомплекс". Також перевіркою шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "СтройКомплекс" з ТОВ "Дєон плюс" встановлено розбіжності на загальну суму 303,0 грн., а саме за даними ТОВ "СтройКомплекс" сума податкового кредиту у травні 2011 року за операцією становить 303,0 грн., за даними інформаційної бази „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" сума податкового зобов'язання у травні 2011 року по контрагенту ПДВ ТОВ "Дєон плюс" становить 0,0 грн., розбіжність складає 303,0 грн.

З викладеного слідує, що в порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1.а) п. 198.3, п 198.6 ст. 198 ПК України позивачем завищено задекларовані показники у рядку 10.1 колонки Б Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків» на загальну суму 303,0 грн., в т.ч. за: травень 2011р. 303,0 грн., що вплинуло на правильність формування витрат ТОВ "СтройКомплекс" у II кв. 2011р.

Крім цього, на запитання суду представники відповідача повідомили, що позивач, враховуючи специфіку його діяльності, міг здійснювати операції по придбанню підрядних робіт у ТОВ "Профінбуд" та по придбанню товару (конвекторів) у ТОВ "Дєон-Плюс"; розрахунки між сторонами договорів відбувались у безготівковій формі; позивач володіє необхідними основними засобами, які надають йому змогу здійснювати будівельну діяльність; ТОВ "Профінбуд" та ТОВ "Дєон-Плюс" у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразили податкові зобов'язання, які у них виникли у зв'язку з реалізацією робіт та товару (відповідно) позивачу; первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, у т.ч. і податкові накладні; ТОВ «Профінбуд» має ліцензію на проведення будівельних та суміжних з ними робіт.

Крім цього, на запитання суду щодо того, яким нормативним актом передбачено зобов'язання позивача зберігати кошторисну документацію, яка мала складатись ТОВ «Профінбуд» для складання акту форми №КБ-2в, представники відповідача суду відповіді не надали, а лише пояснили, що позивач згідно вимог ПК України зобов'язаний документально підтверджувати свої витрати, а таким доказом у даному разі є кошторисна документація.

Також, на запитання суду, чи враховували вони під час перевірки довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Профінбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "СтройКомплекс" їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2011 р., яка є джерелом доказової інформації, представники ДПІ суду пояснили, що так, однак просять суд не приймати інформацію викладену в ній до уваги, так як на їхню думку вона з боку ТОВ "Профінбуд" підписана не уповноваженою особою.

На запитання суду, чи визнавались договори між позивачем та ТОВ "Профінбуд", ТОВ "Дєон-Плюс" у судовому порядку недійсними представники відповідача відповіли, що ні.

Також, представники відповідача суду пояснили, що ДПІ не спростовується факт проведення робіт по будівництву та розробці проектної документації для торгово-розважальних центрів у містах Севастополі та Суми, однак вважають, що таки роботи ймовірно були виконанні виключно ТОВ "СтройКомплекс", так як воно для цього володіло необхідними виробничими потужностями. ТОВ "Профінбуд" до робіт залучалось виключно документально, з метою формування для позивача податкового кредиту та валових витрат.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 21.09.2012 р. по 04.10.2012 р. ДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №973 від 10.09.2012 р. відповідно до плану-графіка проведення планових документальних перевірок проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "СтройКомплекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р.

Перевіркою в діяльності ТОВ "СтройКомплекс" виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.п. 44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, п.138.4., п.п.138.8.8. п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 114496,0 грн., в т.ч.: завищено за II кв. 2011р. на 11778,0 грн., III кв. 2011р. на 12575,0 грн., занижено за І кв. 2012р. на 110138,0 грн., за II кв. 2012р. на 28711,0 грн.; та порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1.а) п. 198.3, п 198.6 ст. 198 ПК України, а саме позивачем занижено ПДВ на загальну суму 270327,0 грн. в т.ч.: за: серпень 2011р. на 57491,0 грн., вересень 2011р. на 1900,0 грн., жовтень 2011р. на 91726,0 грн., листопад 2011р. на 119210,0 грн. Дані порушення задокументовані актом перевірки від 18.10.2012 року №1217/22-1/32929561 про результати планової документальної перевірки ТОВ "СтройКомплекс", код ЄДРПОУ 32929561, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р. (далі - акт перевірки). При цьому суд зазначає, що висновки акту містять помилку щодо заниження позивачем ПДВ за листопад 2011р. Зазначена помилка носить характер описки та не впливає на зміст правовідносин.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування зазначених податкових зобов'язань, стало те, що позивач використовуючи у своїй діяльності підприємства-постачальників з ознаками фіктивності, а саме ТОВ "Профінбуд" та ТОВ "Дєон-Плюс" незаконно відніс до складу валових витрат витрати у сумі 537112,00 грн. по операціям, які реально не проводились (безтоварна операція), а також включив у зв'язку із цим до складу податкового кредиту суму 270327,0 грн.

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0002660231 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171744,00 грн., з них за основним платежем 114496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57248,00 грн. та №0002670231 про донарахування ПДВ у сумі 405490,50 грн., з них за основним платежем 270327,00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135163,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак контролюючим органом вищого рівня вони залишені у силі.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 30.10.2012 року №0002660231 та №0002670231 є незаконними та підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Так, ДПІ у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки органів державної податкової служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Органи державної податкової служби та їх посадові особи при прийнятті рішень у т.ч. податкових повідомлень-рішень, зобов'язані виходи із наявності в діяльності платника податків об'єктивних порушень вимог податкового законодавства, які задокументовані актом перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р., №984 під актом перевірки розуміють службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.5,6 Порядку в акті перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень. При цьому ці порушення в акті перевірки викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно положень ПК України, а також враховуючи принципи прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які викладенні у ч.3 ст.2 КАС України, не допускається прийняття рішень, у т.ч. податкових повідомлень-рішень на підставі припущень, які не підтверджуються відповідними доказами. У силу положень ч.2 ст.71 КАС України саме на ДПІ покладено обов'язок доказувати законність своїх рішень. При цьому під доказами в адміністративному судочинстві розуміють будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.69 КАС України). Припущення в розумінні КАС України не є доказами у справі.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки. Дослідженням змісту зазначеного акту перевірку суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам Порядку в частині чіткого, об'єктивного відображення порушень податкового законодавства. Факти викладені у ньому не в повній мірі підтверджуються первинними документами, а інколи і суперечать їм, що у сукупності з іншими обставинами, призвело до винесення незаконних податкових повідомлень-рішень. До зазначеного суд дійшов виходячи із наступного.

Як зазначалось вище суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до завищення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, а також неправомірне включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із зазначеними витратами, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність включення витрат, понесених ТОВ «СтройКомплекс» у зв'язку із придбанням підрядних робіт у ТОВ «Профінбуд» до валових витрат, та правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням зазначених послуг та товарів у ТОВ «Дєон-Плюс», до податкового кредиту позивача із ПДВ.

Закони, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат та податкового кредиту, визначали наступні обставини.

Щодо податку на додану вартість, то він за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст.185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Щодо податку на прибуток, то відповідно до ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств є у т.ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Аналізуючи положення даних статей Розділу ІІІ ПК України, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №604553, акту перевірки (який є джерелом доказової інформації), свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №33044569 від 19.12.2005 р., довідки про взяття на облік платника податків (т.1 а.с.58-60) ТОВ «СтройКомплекс» є юридичною особою, яке перебуває на обліку у ДПІ як платника податків та є платником ПДВ. Позивач здійснює діяльність у т.ч. з будівництва житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи. На момент виникнення спірних правовідносин позивач мав необхідні дозвільні документи для проведення будівельних робіт, зокрема ліцензію АВ №356729 (т.2 а.с.33), відповідно до якої йому надано право здійснювати будівельну діяльність (згідно з переліком до ліцензії). Тобто, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «СтройКомплекс» володів належною податковою правосуб'єктністю, а саме був платником податку на прибуток підприємств та ПДВ, а також здійснював господарську діяльність, в силу особливостей якої міг залучати до виконання будівельних та суміжних з ними робіт, на умовах субпідряду, інші суб'єкти господарювання, а також здійснювати закупівлю товару необхідного для здійснення своєї діяльності.

Зазначенні обставини визнаються відповідачем.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Профінбуд».

Так, ТОВ «Профінбуд» на момент взаємовідносин із позивачем володіло відповідною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ (т.1 а.с.51-53), а також здійснювало господарську діяльність у сфері будівництва (т.1 а.с.122), в силу особливостей якої могло залучатись до виконання будівельних та суміжних з ними робіт.

19.08.2010 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та відкритим акціонерним товариством «Пересувальна механізована колона №38» укладеного договір субпідряду №190801, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, який розташований за адресою вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі (універсам «Сільпо».) (т.2 а.с.83-86) Договірна ціна по цьому договору на здійснення робіт по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі, складала 3980385,60 грн. у т.ч. ПДВ 663397,60 грн.

З метою виконання умов вищезазначеного договору 18.04.2012 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд» укладено договір субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180401, відповідно до якого позивач доручив ТОВ «Профінбуд» здійснити роботи по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі та ремонт фасаду будівлі універсаму «Сільпо» за адресою вул. Кірова, 19/1 в м. Сімферополі, що не суперечить положенням договір субпідряду №190801.

Дослідженням змісту зазначеного договору суд встановив, що він є строковим та діє до 27.07.2011 р., його розділом 2 визначена ціна, яка може корегуватись при відповідних обставинах. Додатком до зазначеного договору у т.ч. є договірна ціна на здійснення робіт по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі, яка складає 975607,26 грн. у т.ч. ПДВ 162601,21 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. №3004-01 (форма №КБ-2в) ТОВ «Профінбуд» будівельні роботи, обумовлені договором субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180401, виконало 30.04.2011 р., тобто у строки встановленні договором.

Зазначена господарська операція документувались наступними первинними документами: акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. №3004-01 (форма №КБ-2в); податкова накладна №8 від 30.04.2011 р.

За рахунок цієї господарської операції позивачем у квітні 2011 р. сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 162601,21 грн.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88. Щодо податкової накладної то вона оформлена відповідно до вимог ст.201 ПК України на наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 (діючого на момент її складання). При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Чинним законодавством України, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, Поясненнями щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми N КБ-2в), затверджених спільним наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» та листом Державного комітету України з будівництва та архітектури від ,15.05.2003 № 7/2-447 "Про надання роз'яснення щодо заповнення типових форм N КБ-2в", на які в акті перевірки посилається ДПІ не передбачено обов'язок замовника будівництва складати та зберігати інші первинні документи, які підтверджують господарські операції у сфері будівництва. Основним первинним документом є акт приймання виконаних підрядних робіт форм N КБ-2в, який то по своїй правовій природі є документом первинного обліку, який складається виконавцем робіт (підрядником, субпідрядником) щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт.

При цьому суд зазначає, що кошторисна документація щодо об'єкту будівництва розробляється в межах договірної ціни підрядником, яким в даному разі є ТОВ «Профінбуд», а замовником, яким в даному разі є ТОВ «СтройКомплекс», вона виключно затверджується. Жодним нормативним актом не зобов'язано замовника зберігати кошторисну документацію на об'єкт будівництва.

Крім цього, враховуючи істотні умови договору субпідряду №190801 між ТОВ «СтройКомплекс» та відкритим акціонерним товариством «Пересувальна механізована колона №38», а саме його договірну ціну та договірну ціну визначену договором субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180401 від 18.04.2012 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд», суд вважає, що зазначена господарська операція була спрямована на досягнення економічного ефекту, у вигляді отримання прибутку. Зокрема згідно договору субпідряду №190801 позивач за виконанні роботи мав отримати від замовника 3980385,60 грн. у т.ч. ПДВ 663397,60 грн., тоді як ТОВ «Профінбуд» він мав сплатити 975607,26 грн. у т.ч. ПДВ 162601,21 грн.

Також суд зазначає, що роботи по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі позивачем, згідно первинних документів (акти форми NКБ-2в, податкових накладних) були виконанні та здані відкритому акціонерному товариству «Пересувальна механізована колона №38».

Крім цього, 11.04.2011 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг» укладеного договір на розробку дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1, предметом якого є розробка дизайн-проекту сімейного розважального центру, розташованого у м. Суми, пр. М. Лушли, 4/1.

З метою виконання умов вищезазначеного договору 18.04.2012 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд» укладено договір субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180402, відповідно до якого позивач доручив ТОВ «Профінбуд» здійснити роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1, розташованого у м. Суми, пр. М. Лушли, 4/1, що не суперечить договору на розробку дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1.

Дослідженням змісту зазначеного договору суд встановив, що він є строковим та діє до 27.07.2011 р., його розділом 2 визначена ціна, яка може корегуватись при відповідних обставинах. Додатком до зазначеного договору є договірна ціна, яка складає 644535,54 грн. у т.ч. ПДВ 107422,59 грн.

Відповідно до акту здачі приймання виконаних робіт роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1 ТОВ «Профінбуд» виконані 30.04.2011 р.

Зазначена господарська операція документувались наступними первинними документами: акти здачі приймання виконаних робіт №3004-02 від 30.04.2011 р. та №3004-03 від 30.04.2011 р., податкові накладні №9 від 30.04.2011 р. та №10 від 30.04.2011 р.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88. Щодо податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України на наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 (діючого на момент її складання). При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність зазначених податкових накладних по формі вимогам чинного законодавства.

Також суд зазначає, що роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру, розташованого у м. Суми, пр. М. Лушли, 4/1 позивачем, згідно первинних документів (акти здачі-приймання виконаних проектних робіт №34 Пр від 22.02.2012 р., №35 Пр від 22.02.2012 р., податкових накладних) були виконанні та здані товариству з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг».

Крім цього, згідно банківської виписки ТОВ «СтройКомплекс» по рахунку №26000301023286 та платіжних доручень, розрахунки між позивачем та ТОВ «Профінбуд» проводились виключно у безготівковій формі.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що вище досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ «Профінбуд» задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей. Враховуючи вартісні показники досліджених вище договорів та первинних документів до них, суд вважає, що основною метою їх укладення було отримання майнової вигоди. При цьому мала місце зміна активів позивача.

Крім цього, в рамках проведення планової документальної перевірки, ДПІ було ініційовано перед ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведення зустрічної перевірки з постачальником позивача ТОВ «Профінбуд». За наслідком зустрічної перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва складено довідку «Про результати зустрічної перевірки ТОВ «Профінбуд» (код ЄДРПОУ 37140009) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СтройКомплекс» (код ЄДРПОУ 32929561) їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2011 р.» (т.1 а.с.221-223). При цьому суд зазначає, що згідно змісту довідки, перевірка проводилась щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень 2011 р. (вступна частина зазначеної довідки містить помилку, про що в залі судового засіданні повідомив представник відповідача).

Згідно положень ст.86 ПК України та п.3 Порядку під довідкою, яка складається за результатами перевірки, розуміється службовий документ, який є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового законодавства.

Відповідно до висновків цієї довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також встановлено відображення ТОВ «Профінбуд» у податковому обліку господарських операцій з позивачем. Факт відображення ТОВ «Профінбуд» у податковому обліку господарських операцій з позивачем, також у судовому засіданні підвередили представники відповідача, а також суду пояснили, що ними не спростовується реальність виконання позивачем будівельних робіт на вищезазначених об'єктах, однак вважають, що ці роботи позивач здійснював самостійно без залучення ТОВ «Профінбуд».

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «Профінбуд» підтверджуючих документів на відрядження працівників, про відсутність у підрядника власної та орендованої будівельної техніки, вантажних автомобілів, а отже і первинних документів на придбання та використання пального для них, про відсутність документів про нарахування та виплату заробітної плати і страхових зборів з неї, які включено до собівартості будівельних робіт, про відсутність ліцензії на будівництво, яка видається центральним органом виконавчої влади, представники ДПІ суду не надали. Натомість спростували у судовому засіданні відсутність у ТОВ «Профінбуд» ліцензії на будівництво.

Отже за наявних обставин, аналізуючи зазначене у своїй сукупності, суд прийшов до висновку, що досліджені господарські операції між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Профінбуд" носили реальний (товарний характер), у зв'язку із чим позивач мав право відносити до складу валових витрат витрати здійсненні у зв'язку із придбанням послуг та відповідно за рахунок цих операцій формувати податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у зв'язку з тим, що на її думку позивач внаслідок безтоварної операції з ТОВ «Профінбуд» незаконно відніс до складу валових витрат витрати у сумі 537112,00 грн., а також включив у зв'язку із цим до складу податкового кредиту суму ПДВ 270024,00 грн.

Однак вище судом встановлено, що господарські операції між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Профінбуд" носили реальний (товарний) характер, а тому підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у ДПІ не було.

На момент проведення зазначених господарських ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Профінбуд" володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (у т.ч. були платниками ПДВ), проведення будівельних та суміжних з ними робіт відносилось до їх основної господарської діяльності, підприємства декларували свої податкові зобов'язання, місцезнаходження їх було згідно даних ЄДРПОУ, розрахунки відбувались у безготівковій формі, господарські операції між ними підтвердженні належними первинними документами, що надає право формувати валові витрати, податкові накладні оформленні відповідно до вимог ПК України, що надає право формувати податковий кредит.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Профінбуд» відобразило у повному обсязі свої зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок надання послуг ТОВ «СтройКомплекс», а позивач відповідно відобразив податковий кредит, право на який у нього виникло внаслідок проведених господарських операцій з ТОВ "Профінбуд". На запитання суду чи сплатило ТОВ "Профінбуд" ПДВ, зобов'язання на який виникло у зв'язку з надання послуг позивачу, представники відповідача суду відповіді не надали. При цьому суд зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Актом перевірки ДПІ не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права віднесення до валових витрат, видатків пов'язаних з придбанням робіт у ТОВ "Профінбуд". Позиція відповідача відповідно до якої ТОВ "Профінбуд" був оголошений у 2012 р. банкрутом, не може впливати на характер правовідносин між позивачем та ТОВ "Профінбуд", так як зазначений факт мав місце після проведення господарських операцій. Доказів, які підтверджували б відсутність даного підприємства за юридичною адресою на час оформлення ними податкових накладних відповідач суду не надав.

Також, суд вважає необґрунтованою позицію представників відповідача, відповідно до якої банкрутство ТОВ «Профінбуд», та ймовірні порушення при проведення процедури банкрутства, можуть свідчити про фіктивність зазначеного суб'єкта господарювання, а у зв'язку із цим і про безтоварність операцій з позивачем, так як це порушує принцип індивідуалізації відповідальності, який передбачений ст.61 Конституції України. Тобто, за ймовірні порушення вимог господарського та податкового законодавства з боку ТОВ «Профінбуд» нести відповідальність позивач не може.

Щодо неможливості реального проведення робіт у часові рамки, за які здійснювались господарські операції між позивачем та ТОВ «Профінбуд», то суд зазначає, що представниками відповідача не надано жодного доказу, які б це підтвердили.

Також, суд вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Профінбуд» щодо залучення останнього на умовах субпідряду до проведення будівельних та суміжних з ними робіт, за своїм змістовим навантаження не суперечать правилам ділового обороту та спрямовані на досягнення економічного ефекту.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Дєон-Плюс".

Так, ТОВ «Дєон-Плюс» на момент взаємовідносин із позивачем володіло відповідною податковою правосуб'єктністю, а саме було платником ПДВ (т.1 а.с.50), а також здійснювало господарську діяльність у сфері будівництва та оптової торгівлі (т.1 а.с.154), в силу особливостей якої могло реалізовувати конвектори.

Так, 23.05.2011 р. позивачем придбано у ТОВ „Дєон-Плюс" два конвектора, у зв'язку із чим до даних бухгалтерського та податкового обліку включено до собівартості та до податкового кредиту ПДВ за податковою та видатковою накладними постачальником в яких вказано ТОВ «Дєон-Плюс» у сумі 1818,0 грн. в т.ч. ПДВ 303,0 грн.

Дана господарська операція документувались наступними первинними документами: видаткова накладна №РН-1203 від 23.05.2011 р., податкова накладна №59 від 23.05.2011 р. Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88. Щодо податкової накладної то вона оформлена відповідно до вимог ст.201 ПК України на наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 (діючого на момент її складання). При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність податкової накладної по формі вимогам чинного законодавства.

Згідно банківської виписки ТОВ «СтройКомплекс» по рахунку №26000301023286 та платіжного доручення, розрахунок між позивачем та ТОВ «Дєон-Плюс» проводився у безготівковій формі.

За зазначеною операцією позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 303,00 грн.

ДПІ вважає, що у зв'язку із фіктивністю ТОВ «Дєон-Плюс» позивач не міг, за рахунок цього суб'єкта господарювання формувати податковий кредит з ПДВ. До зазначеного відповідач прийшов виходячи із акту позапланової виїзної перевірки ТОВ „Дєон-Плюс" від 25.07.2012 року № 1115 /22-0/35515016 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., яким встановлено відсутність поставок товарів від ТОВ „Дєон-Плюс" на адресу ТОВ «СтройКомплекс» чим порушено п. 138.1 ст.138, п 138.8 ст.138, ст.134, ст. 135, п. 198.1.а), 198.3 ст.198 ПК України ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Дєон-Плюс".

Однак, дослідженням акту перевірки, встановлено, що про ТОВ «СтройКомлекс» у ньому не йдеться, а згортання ДПІ всіх податкових зобов'язання ТОВ «Дєон-Плюс» не може доводити неправомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту за рахунок цього суб'єкта господарювання.

Крім цього, дослідженням наданих суду відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «Дєон-Плюс», встановлено, що останнє у додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відобразило у повному обсязі свої зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації товару ТОВ «СтройКомлекс» , а позивач відповідно відобразив податковий кредит, право на який у нього виникло внаслідок проведених господарських операцій з ТОВ «Дєон-Плюс». При цьому суд зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Також, суд зазначає, що наявність розбіжностей в інформаційній базі „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" внаслідок автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "СтройКомплекс" з ТОВ "Дєон-Плюс" на загальну суму 303,0 грн., не може впливати на право позивача формувати податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ «Дєон-Плюс». Наявність зазначених розбіжностей обумовлена існуванням акту позапланової виїзної перевірки ТОВ „Дєон-Плюс" від 25.07.2012 року № 1115 /22-0/35515016 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., внаслідок реалізації якого всі податкові зобов'язання ТОВ «Дєон-Плюс» з ПДВ, всупереч положень п.2.8 наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р., №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», були згорнуті.

Позивач, враховуючи специфіку своєї діяльності, міг купувати конвектори, які б використовувались у його господарській діяльності. При цьому для придбання конвекторів у суб'єкта господарювання, який здійснює їх реалізацію, укладати договори у письмовій формі не потрібно, так як по своїй сутті такий договір є публічним (ст.633 Цивільного кодексу України), чим і обумовлено відсутність договору по даній господарській операції.

Отже, на момент проведення зазначеної господарської ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Дєон-Плюс" володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (у т.ч. були платниками ПДВ), проведення будівельних та суміжних з ними робіт, а також оптова торгівля відносились до їх основної господарської діяльності, підприємства декларували свої податкові зобов'язання, місцезнаходження їх було згідно даних ЄДРПОУ, розрахунки відбувались у безготівковій формі, господарські операції між ними підтвердженні належними первинними документами, що надає право формувати валові витрати, податкові накладні оформленні відповідно до вимог ПК України, що надає право формувати податковий кредит.

Крім цього, враховуючи вартісні показники господарської операції між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Дєон-Плюс" по придбання конвекторів, а саме 303,00 грн. ПДВ, суд вважає, що позивач не планував отримання майнової вигоди або права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з ПДВ на суму 303,00 грн.

Щодо посилання в акті перевірки (т.1 а.с28) на порушення вимог цивільного законодавства України, а саме ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, внаслідок придбання позивачем конвекторів у ТОВ «Дєон-Плюс», то суд зазначає наступне.

Так, ст.215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції зі змінами від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин який ймовірно відповідає зазначеним критеріям не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже констатація в акті перевірки факту того, що правочин між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ "Дєон-Плюс" не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Виключно суд може визнати його недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з ПДВ. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. При цьому з урахуванням норм ст.ст.61, 44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ «СтройКомплекс» вимог ПК України.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «СтройКомплекс» до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 року №0002660231 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171744,00 грн., з них за основним платежем 114496,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57248,00 грн. та №0002670231 про донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 405490,50 грн., з них за основним платежем 270327,00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135163,50 грн. - підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002660231 від 30.10.2012 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби донараховано товариству з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" податок на прибуток приватних підприємств у сумі 171744 (сто сімдесят одна тисяча сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., з них за основним платежем 114496 (сто чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 57248 (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 00 коп.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002670231 від 30.10.2012 р., яким Державною податковою інспекцією у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби донараховано товариству з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" податок на додану вартість у сумі 405490 (чотириста п'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 50 коп., з них за основним платежем 270327 (двісті сімдесят тисяч триста двадцять сім) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135163 (сто тридцять п'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21432838) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" (код ЄДРПОУ 32929561) документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 13 лютого 2013 р.

Суддя О.В. Анісімов