Ухвала

від 24.04.2013 по справі 824/73/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/73/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "СтройКомлекс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у місті Чернівцях про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м.Чернівцях було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "СтройКомлекс", за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення №0002660231 від 30.10.2012 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та №0002670231 від 30.10.2012 р. про донарахування ПДВ. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що апеляційну скаргу позивач не визнає повністю, проти її задоволення заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а також проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у м.Чернівцях проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «СтройКомплекс», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 18 жовтня 2012 року №1217/22-1/32929561. 30.10.2012 року на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №0002660231, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 114496,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 57248,00 грн., та податкове повідомлення - рішення №0002670231, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270327,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 135163,50 грн.

За насідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги ТОВ «СтройКомплекс» - без задоволення.

Підставою для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства стало те, що ТОВ «СтройКомплекс» відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку включило до собівартості та до податкового кредиту ПДВ за податковою та видатковою накладними, постачальником в яких вказано ТОВ «Деон-Плюс», яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності, та не могло здійснювати поставку товару; а також те, що ТОВ «СтройКомплекс в квітні 2011 року відобразило в регістрах бухгалтерського обліку придбання підрядних робіт у ТОВ «Профінбуд», проте, на думку ДПІ у м.Чернівцях, оскільки зазначене товариство перебуває у стані банкрутства, а також у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання підрядних робіт саме цим підприємством, у нього, відсутня робоча сила, необхідна техніка, такі дії позивача були неправомірними.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2010 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та відкритим акціонерним товариством «Пересувальна механізована колона №38» укладеного договір субпідряду №190801, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті, який розташований за адресою вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі (універсам «Сільпо».) (т.2 а.с.83-86) Договірна ціна по цьому договору на здійснення робіт по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі, складала 3980385,60 грн. у т.ч. ПДВ 663397,60 грн.

З метою виконання умов вищезазначеного договору 18.04.2012 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд» укладено договір субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180401, відповідно до якого позивач доручив ТОВ «Профінбуд» здійснити роботи по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі та ремонт фасаду будівлі універсаму «Сільпо» за адресою вул. Кірова, 19/1 в м. Сімферополі, що не суперечить положенням договір субпідряду №190801. Додатком до зазначеного договору у т.ч. є договірна ціна на здійснення робіт по перепланування торгового центру з розміщенням продовольчого універсаму «Сільпо» по вул. Вакуленчука, 2 в м. Севастополі, яка складає 975607,26 грн. у т.ч. ПДВ 162601,21 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. №3004-01 (форма №КБ-2в) ТОВ «Профінбуд» будівельні роботи, обумовлені договором субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180401, виконало 30.04.2011 р., тобто у строки встановленні договором. Зазначена господарська операція зафіксована актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 р. №3004-01 (форма №КБ-2в); податковою накладною №8 від 30.04.2011 р. За рахунок цієї господарської операції позивачем у квітні 2011 р. сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 162601,21 грн.

Крім цього, 11.04.2011 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг» укладеного договір на розробку дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1, предметом якого є розробка дизайн-проекту сімейного розважального центру, розташованого у м. Суми, пр. М. Лушли, 4/1.

З метою виконання умов вищезазначеного договору 18.04.2012 р. між ТОВ «СтройКомплекс» та ТОВ «Профінбуд» укладено договір субпідряду на виконання загально-будівельних робіт №180402, відповідно до якого позивач доручив ТОВ «Профінбуд» здійснити роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1, розташованого у м. Суми, пр. М. Лушли, 4/1, що не суперечить договору на розробку дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1.

Додатком до зазначеного договору є договірна ціна, яка складає 644535,54 грн. у т.ч. ПДВ 107422,59 грн. Відповідно до акту здачі приймання виконаних робіт роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру №11/04/1 ТОВ «Профінбуд» виконані 30.04.2011 р. Зазначена господарська операція документувалась актом здачі-приймання виконаних робіт №3004-02 від 30.04.2011 р. та №3004-03 від 30.04.2011 р., податкові накладні №9 від 30.04.2011 р. та №10 від 30.04.2011 р.

Роботи по розробці дизайн-проекту сімейного розважального центру, згідно актів здачі-приймання виконаних проектних робіт №34 Пр від 22.02.2012 р., №35 Пр від 22.02.2012 р., податкових накладних, були виконанні та здані товариству з обмеженою відповідальністю «Будтрейдинг».

Крім цього, згідно банківської виписки ТОВ «СтройКомплекс» по рахунку №26000301023286 та платіжних доручень, розрахунки між позивачем та ТОВ «Профінбуд» проводились виключно у безготівковій формі.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств є у т.ч. суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Згідно із пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження в Україні та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із п.п.14.1.26 п.14.1 ст.14 ПК України під витратами розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ст.139 ПК України).

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби"звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М. Совгира Д. І.