Рішення

від 26.02.2013 по справі 3/5005/10879/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.13р. Справа № 3/5005/10879/2011

За позовомПублічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", м. Балаклія, Харківська область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп", м. Дніпропетровськ простягнення 487 477,52 грн. Суддя Єременко А.В. Представники:

Від позивача:Плісак С.В., дов. №06/13 від 03.01.2013р.; Від відповідача:Павлова Ю.М., дов. від 12.02.2013р. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" на свою користь суму основного боргу у розмірі 382 286,02 грн., 63 171,46 грн. пені, 30 582,88 грн. втрат від інфляції, 11 437,16 грн. 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №52/01-09 на постачання цементу від 29.01.2009р. щодо оплати за поставлений товар та транспортних витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.12р. у справі №3/5005/10879/2011позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" 382 286,02 грн. основного боргу, 30 582,88 грн. збитків від інфляції, 11 437,16 грн. - 3% річних та судові витрати по справі; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2012р. у справі №3/5005/10879/2011 скасовано; в позові Публічному акціонерному товариству "Євроцемент-Україна" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.12р. справа № 3/5005/10879/2011 прийнята до провадження суддею Єременко А.В. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що договір №52/01-09 від 29.01.2009р. на поставку цементу, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підписувався з боку відповідача, що підтверджується матеріалами перевірки прокуратури. Відповідач вказує, що товар в рамках цього договору ним не одержаний, а з податкових накладних та видаткових накладних не вбачається факт отримання товару відповідачем.

В судовому засіданні 21.02.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно наданої до матеріалів справи копії договору № 52/01-09 на поставку цементу від 29.01.09р. (далі-Договір) Відкрите акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" (Продавець) зобов'язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" (Покупець) цемент (Товар), у кількості та строки, обумовлені Договором, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах та в порядку, визначеному Договором.

У п. 14 Договору "Реквізити сторін" від Продавця вказано Відкрите акціонерне товариство "Балцем".

Публічне акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" створено шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", Відкрите акціонерне товариство "Євроцемент-Україна" створено шляхом перейменування Відкритого акціонерного товариства "Балцем".

Наведене підтверджується Статутом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна", державна реєстрація змін проведена 23.05.2011р., 24.04.2009р., відповідно.

Відповідно до висновку комплексного почеркознавчого дослідження № 493/494-12 від 30.03.12р., проведеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, печатка товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК Груп" та зображення підпису від імені директора підприємства Кирпенко Д.В. внесені до електрофотокопії останньої сторінки договору № 52/01-09 від 29.01.09р., додаткової угоди від 29.01.2009 р. до договору № 52/01-09 від 29.01.09р., додаткової угоди від 24.04.2009 р. до договору № 52/01-09 від 29.01.09р. шляхом технічного монтажу.

Згідно ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

Суд вважає, що висновок експерта в даному випадку не може бути покладений в основу судового рішення з огляду на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За загальним правилом, встановленим ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частина 2 статті 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено.

В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору кожна із сторін здійснила відповідні дії, зокрема, позивач передав відповідачу обумовлений Договором товар, а відповідач прийняв цей товар та частково оплатив його.

Так, позивач за період з 18.02.2009 року по 18.09.2009 року поставив відповідачу згідно видаткових накладних, які містять найменування товару, його кількість та вартість, враховуючи залізничний тариф, цемент на загальну суму 3 002 591,76 грн.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні не містять підпису особи, що отримала товар, між тим, те, що відповідачем цемент в зазначеній позивачем кількості було отримано підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу та складеним відповідачем реєстром прийнятої цементної продукції за період лютий-вересень 2009р.

За п.32, п. 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 у редакції на час виникнення спірних правовідносин, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів. У разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу.

Квитанції про приймання вантажу, за якими вантаж був прийнятий до перевезення, містять відмітку про поставку вантажу за договором № 52/01-09.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар шляхом перерахування позивачу грошових коштів на його рахунок, у тому числі, з призначенням платежу: "За цемент згідно договору № 52/01-09 від 29.01.2009р."

Отже, встановлені судом обставини виконання Договору № 52/01-09 від 29.01.2009р. як позивачем, так і відповідачем, свідчать про те, що такий договір є вчиненим.

Позивачем заявлено до стягнення 382286,02 грн. залишку заборгованості, яка складається з вартості поставленого за період з 13.07.2009 р. по 18.09.2009р. цементу та витрат, пов'язаних з його перевезенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до умов Договору (п. 5.3. Договору) оплата товару та розрахунків, пов'язаних з його перевезенням, здійснюється Покупцем.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідач доказів оплати спірної суми не надав, з огляду на що, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 382 286,02 грн. боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

За ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.7 Договору за порушення строків оплати Товару, обумовленого п. 5.3 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, нарахована на суму простроченого платежу, за кожен день прострочки.

За ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені положення законодавства, період отримання відповідачем товару, позовні вимоги про стягнення на користь позивача пені за період прострочення з 22.04.2010 р. по 20.04.2011р. є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 11 437,16 грн. та 30 582,88 грн. втрат від інфляції.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення судової експертизи, оскільки встановлення обставин щодо наявності підпису директора та печатки відповідача на заявках на поставку цементу, не спростує того, що Договір є укладеним, у зв'язку з вчиненням саме відповідачем дій, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФК ГРУП" (49035, м. Дніпропетровськ, вул. Водіїв, буд. 20А, кв.1; код ЄДРПОУ 33906718) на користь Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, проммайданчик ВАТ "Євроцемент-Україна"; код ЄДРПОУ 00293060) 382286,02 грн. боргу; 11437,16 грн. 3% річних; 30582,88 грн. втрат від інфляції; 4243,06 грн. витрат на сплату держмита; 205,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя А.В.Єременко