Постанова

від 12.06.2013 по справі 3/5005/10879/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2013 року Справа № 3/5005/10879/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача: Нугаєва В.В., представник, довіреність №б/н від 14.05.13;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року у справі № 3/5005/10879/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроцемент-Україна», м.Балаклія, Харківська обл.,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп», м.Дніпропетровськ

про стягнення 487 477 грн. 52 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року у справі № 3/5005/10879/2011 (суддя Єременко А.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 382 286 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 11 437 грн.16 коп., інфляційні 30 582 грн. 88 коп. та судові витрати.

В задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору на поставку цементу №52/01-09 від 29.01.2009 року в частині оплати отриманого від позивача товару.

Суд підкреслив у рішенні, що згідно висновку комплексного почеркознавчого дослідження № 493/494-12 від 30.03.2012 року, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, зображення підпису на договорі від імені директора «ЛФК Груп» та печатки підприємства проведено шляхом технічного монтажу. Однак фактичні дії відповідача по прийняттю товару та його частковій оплаті свідчать про те, що відповідно до ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин є ними вчиненим, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, які саме і були передбачені договором на поставку цементу №52/01-09 від 29.01.2009 року .

На думку суду дії відповідача є порушенням вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, а право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат передбачено ст.625 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, суд зазначив на те, що позивачем пеня нарахована всупереч вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд оскаржуване ним рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що суд не врахував вказівки Постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 року у даній справі, якою скасовано попередні судові рішення. Також зазначає на недоведеність позивачем факту отримання відповідачем товару в період з 13.07.2009 року по 18.09.2009 року, оскільки видаткові накладні не містять підпису особи, що отримала товар.

Позивач з доводами апеляційної скарги не погодився, у письмовому відзиві вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Вважає, що відповідач не спростував будь-якими доказами висновок суду про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Зазначає, що позивач відправляв відповідачу товар після отримання його письмової заявки, кожна з яких містила посилання на договір, марку цементу, ціну цементу, кількість вагонів, повні реквізити платника та отримувача цементу, дату відвантаження товару.

Позивач вважає безпідставним посилання скаржника на ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки поставка товару здійснювалась залізничним транспортом і дія вказаного Закону не розповсюджується на спірні правовідносини.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Під час розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення по справі №922/1878/13 за позовом «ЛФК Груп» до АТ «Євроцемент-Україна» про визнання недійсним договору на поставку цементу №52/01-09 від 29.01.2009 року, яка знаходиться на розгляді господарського суду Харківської області.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки відсутні передбачені ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України обставини, що унеможливлюють розгляд даної справи до вирішення іншого господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням попередніх судових засідань), обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на підставі договору №52/01-09 від 29.01.2009 року, який укладено від імені відкритого акціонерного товариства «Євроцемент - Україна» та товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп» (том 1 а.с.12-19).

Судом першої інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» створено шляхом перейменування відкритого акціонерного товариства «Євроцемент-Україна». Відкрите акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» створено шляхом перейменування відкритого акціонерного товариства «Балцем».

Наведене підтверджується Статутом публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна», державна реєстрація змін проведена 23.05.2011 року та 24.04.2009 року відповідно (том 2 а.с. 113-118).

Слід зауважити, що договір від імені продавця було підписано ВАТ «Балцем» та скріплено печаткою вказаного підприємства. Відповідно до додаткової угоди до договору від 24.04.2009 року сторонами погоджено, що в преамбулі договору №52/01-09 від 29.01.2009 року назву продавця вважати - відкрите акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» та відповідно змінити реквізити продавця в розділі 14 договору.

Відповідно до змісту вищезгаданого договору відкрите акціонерне товариство «Євроцемент-Україна» (продавець) зобов'язалося передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп» (покупець) цемент (товар), у кількості та строки, обумовлені договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному договором.

Зважаючи на те, що відповідач заперечував проти підписання ним договору, на який посилається позивач, ТОВ «ЛФК Груп» направило господарському суду клопотання про призначення судової-почеркознавчої експертизи (том 2 а.с.139-140).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2011 року провадження у даній справі було зупинено та матеріали направлено до прокуратури Дніпропетровської області для з'ясування питань щодо наявності у діях посадових осіб позивача та відповідача або інших осіб ознак злочину (том 3 а.с.146-147).

Відповідно до висновку комплексного почеркознавчого дослідження № 493/494-12 від 30.03.2012 року, проведеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, печатка товариства з обмеженою відповідальністю «ЛФК Груп» та зображення підпису від імені директора підприємства Кирпенко Д.В. внесені до електрофотокопії останньої сторінки договору № 52/01-09 від 29.01.2009 року, додаткової угоди від 29.01.2009 року до договору № 52/01-09 від 29.01.2009 року, додаткової угоди від 24.04.2009 року до договору № 52/01-09 від 29.01.2009 року шляхом технічного монтажу (том 4 а.с.17-36).

Вказана експертиза проведена за заявою прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська, якому було направлено матеріали даної господарської справи № 3/5005/10879/2011 для перевірки на предмет виявлення ознаків кримінального злочину в діях посадових осіб ТОВ «ЛФК Груп».

Під час перевірки прокуратурою Балаклійського району Харківської області службових осіб ПАТ «Євроцемент-Україна» на предмет виявлення в їх діях ознак кримінального злочину, встановлено, що проект договору №52/01-09 від 29.01.2009 року підготовлено позивачем по даній справі, направлено факсимільним зв'язком ТОВ «ЛФК Груп», а у лютому 2010 року від останнього надійшла факсимільним зв'язком остання сторінка вищевказаного договору, яка була скріплена печаткою ТОВ «ЛФК Груп» та підписом керівника підприємства (том 4 а.с.5).

При вирішенні даного господарського спору суд першої інстанції вірно зазначив, що до правовідносин сторін слід застосовувати положення ст.181 Господарського кодексу України та ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України, оскільки фактичні дії сторін свідчать про їх волевиявлення до настання правовідносин, які і зазначені в договорі №52/01- 09 від 29.01.2009 року.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 18.02.2009 року по 18.09.2009 року отримав від ВАТ «Балцем», правонаступником якого є позивач, та ВАТ «Євроцемент - Україна» згідно квитанцій про приймання вантажу та видаткових накладних, що знаходяться в томі першому матеріалів даної справи на а.с.22- 131 цемент на загальну суму 3 002 591 грн. 76 коп., а не на 2 997 191 грн. 76 коп., як стверджує позивач.

При цьому платником товару виступав відповідач, а отримувачем товару - як відповідач, так і юридичні особи, що зазначені відповідачем в заявках на поставку товару. Також слід зазначити, що кожна з залізничних квитанцій про приймання вантажу містить посилання як на договір №52/01-09 від 29.01.2009 року, так і на відповідний номер заявки покупця.

Згідно наданих позивачем заявок (том 3 а.с.98-144) ТОВ «ЛФК Груп» кожне замовлення здійснював з посиланням на договір №52/01-09 від 29.01.2009 року.

Відповідач жодним доказом не спростував твердження позивача про укладеність договору на поставку цементу №52/01-09 від 29.01.2009 року, про отримання ним товару згідно залізничних квитанцій про прийняття вантажу, про надання відповідачем заявок на проведення відвантаження товару та посилання в залізничних накладних на ці заявки та на отримувача товару, визначеного відповідачем.

Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України в постанові від 21.11.2012 року у справі 3/5005/10879/2011 звернула увагу на те, що при повторному розгляді справи суду необхідно з'ясувати обставини, які пов'язані з поставкою товару та проведенням розрахунків за нього.

Суд першої інстанції дані обставини встановив, обґрунтовано зазначив на особливість оформлення поставки товару саме залізничним транспортом. Це обґрунтування спростовує доводи скаржника про недоведеність позивачем факту отримання товару за відсутності підпису на видаткових накладних уповноваженої особи відповідача.

Так, згідно п.32, п. 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів. У разі прибуття на адресу одержувача вантажу, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання й очікувати розпорядження відправника щодо цього вантажу.

Відповідач в силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів дотримання ним вимог зазначених Правил, оскільки відправка за його заявками товару є доведеною.

Крім того, доводи відповідача спростовуються частковим розрахунком ТОВ «ЛФК Груп» за отриманий товар та посилання при оплаті на призначення платежу: «За цемент згідно договору № 52/01-09 від 29.01.2009р.».

Відповідно до наявних у справі банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи в томі третьому на а.с.4-97, відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 2 620 305 грн. 74 коп. Залишок вартості неоплаченого товару складає 382 286 грн. 02 коп.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем порушено вимоги ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов'язання з оплати товару. За відсутності таких доказів з боку відповідача, рішення суду про стягнення заборгованості є законним та обґрунтованим.

Висновок суду про стягнення 3% річних та інфляційних втрат правомірно обґрунтовано положеннями ст.625 Цивільного кодексу України. Стягнуті судом суми перевірені колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду та є правильними.

Щодо відмови в стягненні пені, суд правильно послався на положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Отже, колегія суддів при розгляді даної справи дійшла висновку про те, що відповідно до фактичних дій сторін, ст.181 Господарського кодексу України позивач та відповідач уклали договір на поставку цементу від 29.01.2009 року. Цей правочин відповідно до ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України вважається вчиненим сторонами. Відповідачем умови договору та вимоги діючого законодавства порушені, сума заборгованості позивачем доведена.

Оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Висновки суду першої інстанції скаржник не спростував. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013 року у справі № 3/5005/10879/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Р.М. Бахмат

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 21.06.2013 року.