Постанова

від 20.02.2013 по справі 2а/2370/4975/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

20 лютого 2013 року Справа № 2а/2370/4975/2012

14 годин 30 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Левчука А.С.,

представників: позивача - Табаченка А.В. за довіреністю, відповідача - Бакалини В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод» (далі - ПАТ «Шполянський молокозавод») до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби (Шполянське відділення) (далі - Смілянська ОДПІ) про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Шполянський молокозавод», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ, просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. №0000392301.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Шполянський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. складено акт від 04.07.2012р. №202/22/03566564 на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. №0000392301 про збільшення ПАТ «Шполянський молокозавод» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 128 657 грн. із нарахуванням штрафних санкцій у сумі 1 грн. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ПАТ «Шполянський молокозавод» без задоволення, а спірне рішення податкового органу без змін. За твердженням позивача податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. №0000392301 необхідно скасувати, оскільки податкове зобов'язання визначено без урахування вимог Податкового кодексу України за наслідками визнання господарських операцій неправомірними з окремими контрагентами з огляду на наявні первинні документи.

Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано у повному обсязі з проханням позов задовольнити, посилаючись на реальність здійснених операцій, достовірність інформації у первинних та звітних документах, достовірність підписів посадових осіб сторін щодо визначених правовідносин. При цьому представник позивача зазначив, що не оспорюється сума скоригованих валових доходів 19212756 грн., що визначена перевіряючими в акті із збільшенням на 69 500 грн. та визнається сума розбіжності по заробітній платі із відображення у складі валових витрат 1 000 грн. Проте, оскільки у результаті податкового обліку отримано від'ємний результат діяльності за спірний період, то визначення грошового зобов'язання є неправомірним. Представник позивача наголосив, що правомірним є врахування у складі валових витрат позивача операцій, що здійснено з постачальниками ТОВ «Феліс Ко» (37208889) і ТОВ «БК «Морепродукти» (37139428), оскільки ПДВ за цими ж операціями були предметом дослідження у іншій справі №2а/2370/8688/2011 та не потребують окремого доказування. Щодо встановлених розбіжностей у формуванні валових витрат у сумі 2 948 083 грн. ( 362 500 грн - ТОВ «БК «Морепродукти» (37139428), 2 009 583 грн. - ТОВ «Астана К» (37270449), 575 000 грн. - ТОВ «Феліс Ко» (37208889), 1 000 грн. - оплата праці), то з урахуванням даних перевірки 17 994 903грн., оспорюваних сум у взаємовідносинах з ТОВ «Феліс Ко» (37208889) і ТОВ «БК «Морепродукти» (37139428) та визначеної суми амортизаційних відрахувань у позивача взагалі не виникає об'єкта оподаткування податком на прибуток, а тому нарахування відповідачем грошового зобов'язання є незаконним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскільки формуючи податкову звітність, позивач використовував для відображення операцій документи первинного податкового обліку, що містять недостовірну інформацію з огляду на покази свідка, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару і здійснення операцій без ділової мети отримання прибутку, останні не можуть належно підтверджувати їх реальність, а тому збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є законним та правомірним, а у діях суб'єкта владних повноважень відсутні порушення. Кріт того, представник відповідача зазначив, що факти порушення описано в актах перевірки від 04.07.2012р. №202/22/03566564, 15.06.2011 №407/23/03566564, 06.06.2011 №388/23-/37139428 як щодо операцій, що не спричиняють реального настання правових наслідків з метою формування податкового кредиту і документально не підтверджених витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ПАТ «Шполянський молокозавод» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Шполянською районною державною адміністрацією Черкаської області 17.09.1999р. (ідентифікаційний код 03566564).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 2 грудня 2010 року №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755-VI).

Відповідно до ст.15 Кодексу №2755-VI платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 75 Кодексу №2755-VI органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Шполянський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р. Результати перевірки оформлено актом від 04.07.2012р. №202/22/03566564 (а.с. 14-55 т. 1), податковим органом встановлено порушення: вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяв на момент вчинення спірних правопорушень у результаті чого встановлено порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 та п. 1 підр. 2 розд ХХ Перехідних положень Кодексу №2755-VI та заниження податку на прибуток за 1 кв. 2011р. у сумі 128 657 грн, у зв'язку із чим застосовано санкції у сумі 1 грн. (а.с.13 т. 1).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991р. №1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податок на прибуток підприємств - загальнодержавний. Згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР (надалі за текстом - Закон №334/94-ВР) у редакції, що діяла на момент вчинення спірних правопорушень, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. За змістом ст. 3 Закону №334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 ст.4 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. За приписами ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. За приписами п. 7 підр. 10 розд. 20 Кодексу №2755-VI штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на викладені вище положення Закону №334/94-ВР та Кодексу №2755-VI та на підставі даних акту перевірки від 04.07.2012р. №202/22/03566564 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. №0000392301 (а.с. 13 т. 1) про визначення ПАТ «Шполянський молокозавод» грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 128 657 грн. і штрафних санкцій у сумі 1 грн.

Згідно пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755-VI оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку. За приписами пунктів 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Кодексу №2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався. За результатами адміністративного оскарження відповідачем залишено скарги ПАТ «Шполянський молокозавод» без задоволення, а спірне рішення без змін (а.с. 78-90 т.1).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996-ХІІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку». Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до пункту 2.1. статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704. Статтею 9 Закону №996-ХІІ встановлено вимоги до первинних документів, що є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що між сторонами ПАТ «Шполянський молокозавод» (покупець) та ТОВ «Феліс Ко» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів від 3 січня 2011р. №03/01 (а.с. 114-115 т.1), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом купівлі-продажу є масло вершкове ДСТУ 4399:2005 у кількості 15 т. Між ПАТ «Шполянський молокозавод» (покупець) та ТОВ «Багатогалузева Компанія» Морепродукти» (далі - ТОВ «БК «Морепродукти» (продавець)) було укладено договір від 03 лютого 2011р. №01-02 (а.с. 125-126 т. 1), що підписано сторонами, останній має двосторонній зобов'язальний характер, предметом купівлі-продажу є масло селянське солодковершкове.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Феліс Ко» (ідентифікаційний код 37208889) та ТОВ «БК «Морепродукти» (ідентифікаційний код 37139428) (а.с. 235 т. 2, а.с. 17 т. 2) на момент здійснення господарських операцій з ПАТ «Шполянський молокозавод» зареєстровані суб'єктами господарювання. У судовому засіданні судом досліджено, що на виконання умов договору купівлі-продажу товарів від 3 січня 2011р. №03/01 продавцем ТОВ ТОВ «Феліс Ко» передано ПАТ «Шполянський молокозавод» товар - вершкове ДСТУ 4399:2005 у кількості 15 т. на загальну суму 690 000 грн., у тому числі ПДВ 115 000 грн., відповідно до податкової накладної від 27.01.2011р. №50, (а.с. 121 т. 1) та видаткової накладної від 27.01.2011р. №50 (а.с 118 т. 1); на виконання умов договору від 03 лютого 2011р. №01-02 продавцем ТОВ «БК «Морепродукти» передано ПАТ «Шполянський молокозавод» масло селянське солодковершкове у кількості 10 т. на суму 435 000 грн., у тому числі ПДВ 72 500, відповідно до податкової накладної від 05.02.2011р. №3, видаткової накладної від 05.02.2011р. №3 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.02.2011р. №2 (а.с. 127-129 т. 1).

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року №436-IV (надалі за текстом - Кодекс №436-IV). За змістом ст. 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Ст. 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. №435-IV (ст. 13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У силу вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На виконання вимог ст.72 КАС України судом враховано обставини, що були предметом дослідження в іншій адміністративній справі і зазначені у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. №2а/2378/8688/2011 за позовом ПАТ «Шполянський молокозавод» до ДПІ у Шполянському районі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень із визначення грошового зобов'язання з ПДВ у взаємовідносинах з постачальниками ТОВ «Феліс Ко» (37208889) і ТОВ «БК «Морепродукти» (37139428). Постановою у справі №№2а/2378/8688/2011, залишеною у силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012р., скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011р. №0001082301 та №0001072301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 388 450 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 10 854 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у сумі 4 774 грн. з нарахованою штрафною санкцією в сумі 1 грн. відповідно. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. №2а/2378/8688/2011 встановлено наступне: між ПАТ «Шполянський молокозавод» як покупцем та ТОВ «Феліс Ко» були укладені договори купівлі - продажу товарів за № 03/01 від 03 січня 2011 року, за якими продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти й оплатити товар у кількості, асортименті, за цінами та якістю, зазначеними в договорі: предметом купівлі - продажу є сухе знежирене молоко та масло вершкове. Сторони виконали свої зобов'язання за вказаними договорами, що свідчить про необ'єктивність твердження відповідача стосовно того, що правочини не були направлені на реальне настання правових наслідків і тому вважаються нікчемними по ланцюгу від контрагентів - продавців до покупця. Так, товар було отримано на основі оформлених у встановленому порядку видаткових накладних: № 50 від 27.01.2011 року на масло вершкове ДСТУ 4399:2005 в кількості 15 т. на загальну суму 690000 грн. в т.ч. ПДВ 115 000 грн. Доставка товару проводилася транспортом покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними (ТТН) від 27 січня 2011 року №032874. Посилання відповідача на відсутність доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей згідно укладених договорів як на одну з причин, що підтверджує недійсність договорів купівлі - продажу спростовуються тим, що вище зазначені ТТН надані суду у справі №2а/2378/8688/2011 для оцінювання. Отриманий товар оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, з урахуванням суми податку на додану вартість, відповідно до виписок банку 15.02.2011 року - на суму 68040 грн., 17.02.2011 року - на суму 20700 грн., 23.02.2011 року - на суму 1000000 грн., 16.03.2011 року - на суму 100000 грн., 18.03.2011 року - на суму 76410 грн., 22.03.2011 року - на суму 14790 грн., 23.03.2011 року - на суму 327000 грн., 24.03.2011 року - на суму 100000 грн., 25.03.2011 року - на суму 227510 грн. Також позивачем був укладений договір купівлі - продажу з ТОВ «БК «Морепродукти» за №01-02 від 03.02.2011 року, відповідно до якого ТОВ «БК «Морепродукти» як продавець передав у власність покупця - ПАТ «Шполянський молокозавод» - масло селянське солодковершкове в кількості 10000 кг загальною вартістю 435000 грн., в т.ч. ПДВ 72500 грн. Передача вказаного товару підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №2 від 05 лютого 2011 року та видатковою накладною №3 від 05 лютого 2011 року. ПАТ «Шполянський молокозавод»проведено повну оплату товару відповідно до банківських виписок: від 17.02.2011 року - на суму 65000 грн., від 18.02.2011 року - на суму 100000 грн., від 21.02.2011 року - на суму 70000 грн., від 23.02.2011 року - на суму 25000 грн., від 25.02.2011 року - на суму 25000 грн., від 03.03.2011 року -на суму 25000 грн., від 04.03.2011 року - на суму 25000 грн., від 09.03.2011 року - на суму 25000 грн., від 10.03.2011 року - на суму 25000 грн., від 11.03.2011 року - на суму 25000 грн. За домовленістю сторін доставка товару проводилася транспортом покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10ААБ від 05 лютого 2011 року. У результаті виконання вказаного договору на всю кількість придбаного товару продавцем була виписана податкова накладна №3 від 05.02.2011 року на суму 435 000 грн., в т.ч. ПДВ - 72 500 грн. Також у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2012р. №2а/2378/8688/2011 суд наголошує на тому, що відповідачем не надано жодних документів, які би свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ «Феліс Ко» чи ТОВ «БК «Морепродукти» за ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України), службове підроблення (ст. 336 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст. 358 КК України), що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправної діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Феліс Ко» і ТОВ «БК «Морепродукти», направленої на безпідставне формування податкових зобов'язань чи несплату податків(а.с.91-100 т.1).

Разом з тим, при розгляді справи судом було досліджено договори (а.с.112-115 т.1; а.с.125-126 т.1), що не визнано недійсними у встановленому порядку; інші первинні документи, зокрема акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.02.2011р. №2 (а.с. 127-129 т.1), враховано також обставини щодо ненадання ТТН на перевірку (останні не є єдиними доказами реальності правочину), що спростовують твердження представника відповідача щодо нікчемності правочинів із ТОВ «Феліс Ко» і ТОВ «БК «Морепродукти». Податкове повідомлення - рішення №0000382301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2363956 грн. не є предметом розгляду у цій справі (а.с. 211 т.1).

За Законом №996-ХІІ метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Натомість, суд звертає увагу, що відповідачем не надано допустимих і належних доказів в обґрунтування заперечень (а.с. 201-204 т.1; а.с.106-111 т.2) щодо відображення у складі валових витрат недостовірної інформації: не проведено аналізу фінансової звітності щодо наявних залишків нереалізованої продукції (товару): масло селянське солодковершкове, масло вершкове ДСТУ 4399:2005, сухе знежирене молоко чи невідповідності руху такого товару обліковим даним (інвентаризації), недотриманні технології виробництва і правил торгівлі у відповідних даних наданої податкової та фінансової звітності (а.с.216-230 т.1). Тому, якщо взяти до уваги результати проведеної перевірки (а.с.13 т.1) і дані перевіряючих (а.с.23-24 т.1) та податкову звітність з уточненими розрахунками (а.с.133-194 т.1) з метою визначення податку на прибуток (а.с.77 т.2), то з урахуванням відхилень скоригованих валових доходів, що визнано відповідачем і валових витрат з огляду на часткове заперечення позивача не встановлено позитивного значення об'єкта оподаткування для визначення податку на прибуток за 1 кв.2011р., зокрема 19212756 - (17994903 дані перевірки + 937500 ТОВ «Феліс Ко» і ТОВ «БК «Морепродукти» - 703226 амортизація = - 422873 грн. за правилами ст.3 Закону №334/94-ВР.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковими накладними, оскільки відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі також інших первинних та розрахункових документів (видатковими накладними, актами прийому - передачі, платіжними документами, що складено уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкового повідомлення - рішення від 17.07.2012р. №0000392301 Смілянської ОДПІ про збільшення ПАТ «Шполянський молокозавод» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 128 657 грн. і нарахування штрафної санкції у сумі 1 грн., тільки з огляду на припущення нереальності правочинів неправомірним, враховуючи встановлені обставини згідно рішення суду у справі №2а/2370/8688/11 (а.с.91 - 100 т.1). З огляду на системний аналіз норм права, доказів у їх сукупності та викладене вище, відповідачем неправомірно визначено грошове зобов'язання позивача у сумі 128 658 грн. за відсутності позитивного значення об'єкта оподаткування для визначення податку на прибуток у 1 кв.2011р, отже суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. №0000392301 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити у його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 286 грн. 57 коп., тому вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області державної податкової служби (Шполянське відділення) від 17.07.2012р. №0000392301.

Стягнути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод» (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул. Лебединська, 140, ідентифікаційний код 03566564) судові витрати із сплати судового збору у сумі 1 286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 25 лютого 2013р.

Суддя Л.В.Трофімова