Постанова

від 21.12.2012 по справі 2а/0570/13833/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13833/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» в особі Дочірнього підприємства «Агросинтез»

до Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби по податку на додану вартість № 000252200 від 12.07.2012р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Синтез» в особі Дочірнього підприємства «Агросинтез» заявлено позов до Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби по податку на додану вартість № 000252200 від 12.07.2012р.

Позивачем під час розгляду справи подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби по податку на додану вартість № 000252200 від 12.07.2012р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по товарно-матеріальним цінностям та послугам, які не використовувались в господарській діяльності на загальну суму 21 616,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року - 13 009,00 грн., 4 квартал 2009 року - 8 607,00 грн., порушив ч. 1 ст. 203, ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання КП «Альянс» до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення було ним оскаржено в адміністративному порядку, однак, рішеннями Державної податкової служби в Донецькій області та Державної податкової служби України його скарги було залишено без задоволення.

Вказане не відповідає дійсності, оскільки між позивачем та КП «Альянс» був укладений договір на поставку фосфоритових пісків (добрив) товарів № 1123 від 10.06.2009р., згідно з яким Продавець (КП «Альянс») зобов'язується поставити фосфоритові піски, а Покупець (ДП «Сінтез») - прийняти та оплатити товар. При цьому, факт передачі товару підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними.

Факт сплати за поставлений товар підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, згідно яких ДП «Сінтез» перерахувало грошові кошти на розрахункові рахунки КП «Альянс». Для зберігання товару у позивача є в наявності складські приміщення.

З урахуванням викладеного, вважає, що ним правомірно укладено та виконано договори перевезення товару - фосфоритових пісків (добрив) з ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест».

Зауважує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Посилається на приписи п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вказує, що відповідачем не підтверджено факту нікчемності угод, укладених між позивачем та КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест».

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., було встановлено порушення податкового законодавства: заниження податку на додану вартість на загальну суму 21 616,00 грн.

Вказує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, укладені спірні угоди з контрагентами КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест» мають ознаки нікчемності, оскільки, товарно-трансопртні накладні на перевезення товару складено з порушенням форми, встановленої чинним законодавством. Крім того, вказує, що згідно з актом про неможливість проведення зустрічної звірки, отриманим від ДПІ у м. Сімферополі, станом на 01.04.2012р. КП «Альянс» не подає звітність, не сплачує податки до бюджету, а відповідно до постанови слідчого від 02.04.2012р., відносно посадових осіб КП «Альянс» порушено кримінальну справу за № 69-0146.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Агросинтез» Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» зареєстроване як юридична особа Амвросіївською районною державною адміністрацією 15.08.2000р., включене до ЄДРПОУ за номером 31000943, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Амвросіївському районі з 28.08.2000р., діє як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва платника ПДВ, виданого 20.10.2000р. серія НБ № 067871 (арк. справи 179 - 186, том 1, 181, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 14 - 46) Державною податковою інспекцією в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Агросинтез» Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» з питань взаємовідносин з підприємством КП «Альянс» з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ в Амвросіївському районі Донецької області ДПС від 15.06.2012р. № 55 та направлення на перевірку від 15.06.2012р. № 55, 56, які вручено під підпис директору ДП «Агросинтез» ОСОБА_1 (арк. справи 3 - 5, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 18.06.2012р. по 22.06.2012р. Державною податковою інспекцією в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з підприємством КП «Альянс» з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. та складено акт про результати перевірки від 03.07.2012р. № 233/22-013/31000943 (арк. справи 14 - 46).

За результатами перевірки податковим органом 12.07.2012р. згідно із п. 54.3 ст. 54, за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002522200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 21616,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 5 404,00 грн. (арк. справи 13).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Донецькій області та Державної податкової служби України, які своїми рішеннями від 14.08.2012р. № 12451/10/10-2-12-5 та від 14.09.2012р. № 1894/0/61-12/10-2115 відповідно, залишили оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скарги платника податків - без задоволення.

В акті перевірки зазначено, що при висновки зроблено з урахуванням отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Так, кримінальна справа № 69-0146 порушена відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України та відносно директора ТОВ БВП «Строитель-плюс» ОСОБА_4, фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 p.p., на території АР Крим, діяла група ociб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов 'язань, які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на «підставних» осіб, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, перерахованих з поточних рахунків підприємств різних форм власності у готівку.

В тому числі, в xoді досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних ociб), КП «Альянс», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Вирок у вказаній кримінальній справі на час розгляду даної справи судом не винесено.

Отже, з урахуванням викладеного, правочини, мають ознаки нікчемності згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки № 233/22-013/31000943 від 03.07.2012р. загальна сума ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з КП «Альянс», становить 21 616, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009р. - 13 009,00 грн., за 4 квартал 2009р. - 8 607, 00 грн. В ході перевірки ДП «Агросінтез» було надано первинні документи по вказаних операціях, а саме: податкові, видаткові накладні, банківські виписки, акти приймання-передачі продукції, оборотно-сальдові відомості.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем було укладено:

- договір купівлі-продажу № 1123 від 10.06.2009р. згідно з яким КП «Альянс» (Продавець) зобов'язується поставити товар - фосфоритові піски, а ДП «Агросинтез» (Покупець) - прийняти та оплатити вказаний товар (арк. справи 71 - 73, том 1). На підставі отриманих від КП «Альянс» рахунків, видаткових, податкових накладних на суму 89 390, 96 грн., в т.ч. ПДВ - 14 899,00 грн. (арк. справи 74 - 109, том 1) позивач сформував податковий кредит;

- договір перевезення № 14/07 від 14.07.2009р. (арк. справи 110 - 117, том 1) згідно з яким ДП «Агросинтез» (Вантажовідпраник) доручає, а ПП «Скороход» (Перевізник) зобов'язується доставити наданий вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі Вантажовідправника, а Вантажовідправник зобов'язується сплатити встановлену ціну за ці послуги. На підставі отриманих рахунків-фактур, актів приймання-передачі робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних на суму 21 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 583,35 грн. від ПП «Скороход» (арк. справи 118 - 152, том 1) позивач сформував податковий кредит;

- договір перевезення б/н від 01.09.2009р. (арк. справи 233 - 237, том 1) згідно з яким ДП «Агросинтез» (Вантажовідпраник) доручає, а ПП «АвтоТехБуд» (Перевізник) зобов'язується доставити наданий вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі Вантажовідправника, а Вантажовідправник зобов'язується сплатити встановлену ціну за ці послуги. На підставі отриманого рахунку-фактури, акту приймання-передачі робіт, товарно-транспортної накладної, податкової накладної на суму 4 700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 783,33 грн. від ПП «АвтоТехБуд» (арк. справи 153 - 155, том 1) позивач сформував податковий кредит;

- договір перевезення б/н від 01.10.2009р. (арк. справи 238 - 241, том 1) згідно з яким ДП «Агросинтез» (Вантажовідпраник) доручає, а ПП «СпецБудІнвест» (Перевізник) зобов'язується доставити наданий вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі Вантажовідправника, а Вантажовідправник зобов'язується сплатити встановлену ціну за ці послуги. На підставі отриманих рахунків-фактур, актів приймання-передачі робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних на суму 14 100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 349, 99 грн. від ПП «СпецБудІнвест» (арк. справи 157 - 168, том 1) позивач сформував податковий кредит.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з ПДВ та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 10 - 95, том 2).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкові зобов'язання з ПДВ та застосовані штрафні санкції на загальну суму 27 020,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договорів, укладених ДП «Агросинтез» з КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні. Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі робіт, товарно-транспортних накладних про що свідчать платіжні доручення (арк. справи 74 - 109, 118 - 170).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Навпаки, позивачем надано виписки з Реєстру платників ПДВ, розміщеного на сайті Державної податкової служби України, з яких вбачається, що на час здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були діючими та мали право на виписку податкових накладних (арк. справи 175 - 178, том 1).

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт подальшої реалізації отриманих товарів підтверджується позивачем договором з ЗАТ «Агрофос» від 14.07.2009р. № 7/09-АГС/АГФ, рахунками-фактурами, довіреностіями, накладними, податковими накладними, банківськими виписками, картками рахунку 63 (арк. справи 104 - 149, том 2).

Стосовно доводів відповідача щодо необхідності наявності належним чином оформлених товарно-транспортних накладних у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006 року наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З огляду на те, що факт виконання договорів купівлі-продажу, перевезення та оплати продукції, підтверджується видатковими та податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про оплату, за наслідками чого позивачем було сформовано податковий кредит, неповністю заповнені товарно-транспортні накладні не можуть бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права формування податкового кредиту, оскільки наявність цих документів не пов'язано з датою збільшення податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.12.2012р. (арк. справи 152 - 159, том 2), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагенти позивача - КП «Альянс», ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Судом не приймаються посилання відповідача на те, що в деяких товарно-транспортних накладних пунктом розвантаження товару вказано «м. Новоамвросіївське, смт. Линовиця», тоді як адреса підприємства «с. Новоамвросіївське, вул. 12 грудня, 15», оскільки позивачем доведено та підтверджується матеріалами справи, що між ДП «Агросинтез» та ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» укладено договори оренди складських приміщень № 02/08-09 Лин-Агс та № 02/11-10 Лин-Агс згідно з якими ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (Орендодавець) передає, а ДП «Агросинтез» (Орендар) приймає в тимчасове користування площі в складському приміщенні, розташованому за адресою: 17584, Чернігівська область, Прилуцький р-н, смт. Линовиця, вул. Заводська (арк. справи 171 - 174). Вказане підтверджує наявність складських площ для зберігання товару - фосфоритових пісків (добрив).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, видатковими накладними, рахунками-фактурами платіжними дорученнями).

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів з ПП «Скороход», ПП «АвтоТехБуд», ПП «СпецБудІнвест».

Крім того, стосовно посилань відповідача в акті перевірки на ознаки у вказаних правочинах фіктивності, суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Будь яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд зауважує, що згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач не заперечує, що ним було отримано від податкового органу запит про надання документів та інформації на їх підтвердження. Вказане підтверджується відповіддю підприємства від 11.06.2012р. № 29, в якій платник податків вказує, що підприємство дотримується вимог Конституції України та норм чинного законодавства, однак, пояснень чи документів на вимогу відповідача надано не було (арк. справи 1, том 2). вказане стало підставою для проведення перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

ТОВ «Синтез» (Замовник 1) та ДП «Агросинтез» (Замовник 2) було укладено з ТОВ «Аудиторська фірма «Євроаудит» (Виконавець) договір про надання консультаційних послуг № 02/01 від 02.01.2009р., згідно з яким, Замовник 1 та Замовник 2 доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати аудиторський висновок щодо Замовників окремо, а також по мірі необхідності консультаційні послуги, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю Замовника 1 та Замовника 2 (арк. справи 247 - 248, том 1).

На виконання вказаного договору ДП «Агросинтез» було передано Виконавцю документи згідно з реєстрами від 01.06.2012р. та від 15.06.2012р., які були йому повернуті тільки 08.11.2012р. (арк. справи 249 - 251, том 1). Вказане підтверджує та приймається судом, що на час проведення перевірки у позивача не було в наявності документів, що витребовувались з поважних та незалежних від нього підстав, а тому, у зв'язку з їх поверненням після проведення аудиторської перевірки вказані документи надано в якості доказів до суду в даній справі.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 21 616,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 5 404,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 12.07.2012р. № НОМЕР_1, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» в особі Дочірнього підприємства «Агросинтез» до Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби по податку на додану вартість № 000252200 від 12.07.2012р. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Амвросіївському районі Донецької області Державної податкової служби № 000252200 від 12.07.2012р. про донарахування податку на додану вартість у розмірі 27 020,00 грн., в тому числі основний платіж - 21 616,00 грн., штрафні санкції - 5 404,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» в особі Дочірнього підприємства «Агросинтез» витрати по сплаті судового збору у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн. 20 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 26 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.