Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-53/8416-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-53/8416-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-сервіс"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012р.

у справі № 5011-53/8416-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-сервіс"

про стягнення боргу у розмірі 136 641, 40 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс"

про стягнення збитків у розмірі 166 374 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Житлолюкс Плюс" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ "Будівельник-сервіс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 15/04-10 від 15.04.2010 та Договором № 16/04-10 від 16.04.2010р. в розмірі 136 641,40 грн., в тому числі 109771,82 грн. основного боргу, 12206,62 грн. збитків від інфляції, 8637,60 грн. пені та 8025,36 грн. 3% річних.

20.07.2012р. відповідачем подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "Житлолюкс Плюс" про стягнення 166374,00 грн. збитків за неналежне виконання Договору

№ 16/04-10 від 16.04.2010р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі

№ 5011-53/8416-2012 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 109 770,83 грн. основного боргу, 8 437,32 грн. пені, 12 184,56 грн. інфляційних втрат, 6 025,36 грн. 3% річних та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на положення ЦК України, які регулюють відносини підряду, а також встановлені ним обставини та умови договору, зазначив, що роботи виконані позивачем по Договорах № 15/04-10, № 16/04-10 на суму 109 770,83 грн., відповідачем не оплачені, а тому дійшов висновку про часткову обґрунтованість первісних вимог в цій частині. З огляду на норми ст.ст. 549, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та умови договору, а також наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних. В задоволенні зустрічних вимог суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що зазначені вимоги не є документально обґрунтованими, відповідачем не доведені належними засобами доказування та спростовуються матеріалам справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі № 5011-53/8416-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів скарги, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 12.02.2013р.

В судовому засіданні 12.02.2013р. оголошувалася перерва до 20.02.2013р.

У судовому засіданні 20.02.2013р. представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

15.04.2010 р. між ТОВ "Будівельник-Сервіс" (генпідрядник) та ТОВ "Житлолюкс Плюс" (субпідрядник) укладено Договір на виконання субпідрядних робіт № 15/04-10 (далі - Договір № 15/04-10, т.1, а.с.15-23).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 15/04-10 субпідрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до проектно-кошторисної документації, виконати власними силами комплекс земляних робіт та додаткових робіт з реконструкції ТП, здати їх експлуатаційним організаціям та замовнику, а генпідрядник зобов'язався надати субпідряднику фронт робіт, передати субпідряднику проектну документацію в обсязі, визначеному п. 2.2 цього договору, прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 15/04-10 договірна ціна виконуваних субпідрядником робіт по договору визначена на підставі договірної ціни (Додаток № 1) і є твердою, та складає 52 177,20 грн.

У Додатковій угоді № 1 до Договору № 15/04-10 від 15.04.2010р. сторони погодили, що вартість виконуваних субпідрядником за цією Додатковою угодою робіт визначається на підставі кошторисно-договірної документації, яка є невід'ємним додатком до даної Додаткової угоди і становить 179 554,80 грн. (т.1, а.с. 24-27).

Пунктом 10.2 Договору № 15/04-10 передбачено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами щомісяця, протягом 10 днів з моменту закінчення етапу робіт, та оформлюється підписанням Акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки вартості виконаних робіт (форма КБ-3).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору № 15/04-10 позивач виконав на користь відповідача роботи на суму 41 357,52 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за травень, квітень 2010 та довідками про вартість виконаних робіт за травень, квітень 2010, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені їх печатками (т.1, а.с. 31-50).

В матеріалах справи містяться Акти виконаних робіт за червень 2010р. та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2010р. за Договором № 15/04-10 (т.1, а.с.28-30, 51-59), які підписані лише з боку позивача на суму 16 462,44 грн. Мотивованої відмови від підписання вказаних актів матеріали справи не містять, і доказів такої відмови відповідачем суду не надано.

Згідно з п. 4.5.1 Договору № 15/04-10 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися на підставі акту прийняття виконаних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) з урахуванням положень п. 4.5.3 - 4.5.4 цього Договору. Розрахунки проводяться за фактично виконанні об'єми робіт.

Відповідно до п.п. 4.5.3 - 4.5.4 Договору № 15/04-10 генпідрядник здійснює авансування робіт: для придбання всіх необхідних матеріальних ресурсів, замовник здійснює оплату у розмірі 50% від загальної вартості робіт за договором, що становить 20 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 3 333,33 грн. Здійснений генпідрядником аванс підлягає зарахуванню у порядку, передбаченому п. 4.5 цього договору. Зарахування авансу відбувається щомісячно, на підставі акту прийняття виконаних робіт. Після повного зарахування авансу оплата виконаних субпідрядником робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідного акта.

Згідно з пунктом 4.5.5 Договору № 15/04-10 оплата вартості виконаних робіт (з урахуванням положень п. 4.5.4 цього Договору) здійснюється замовником щомісячно на підставі акту виконаних робіт (форма КБ-2в) згідно із довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідного акта.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався з позивачем за виконані роботи частково на суму 32 000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок з особового рахунку позивача (т.1, а.с.74,75), несплаченим залишився відповідно борг у сумі 25 819,96 грн.

В подальшому 16.04.2010 р. між ТОВ "Будівельник-Сервіс" (генпідрядник), та ТОВ "Житлолюкс плюс" (підрядник) укладено Договір підряду № 16/04-10 на комплекс будівельних робіт на будівництві житлового комплексу по вул. Олеся Гончара 17-23 у Шевченківському районі м. Києва (далі - Договір № 16/04-10, т.1, а.с.60-64).

Відповідно до п. 1.1 Договору 16/04-10 підрядник виконує комплекс робіт по влаштуванню монолітно-залізобетонного каркасу з матеріалів та з використанням обладнання генпідрядника на будівництві житлового комплексу по вул. Олеся Гончара 17-23 у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно з п. 1.3 Договору 16/04-10 орієнтовна загальна вартість робіт складає 285 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 47 500,00 грн. Фактичну вартість виконання підрядником робіт сторони визначають відповідно до зданих актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), підписаних сторонами та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), підписаних сторонами.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 16/04-10 здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами прийому виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в та КБ-3).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору № 16/04-10 позивач виконав на користь відповідача роботи на суму 75 119,67 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за квітень, травень 2010 та довідками про вартість виконаних робіт за квітень, травень 2010, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені їх печатками (т.1, а.с. 65, 66, 69, 70).

В матеріалах справи містяться Акти виконаних робіт за Договором № 16/04-10, за червень, липень 2010р. та довідки про вартість виконаних робіт за червень, липень 2010р., які підписані в односторонньому порядку позивачем на суму 68 831,20 грн. (т.1, а.с. 67, 68, 71, 72). Мотивованої відмови від підписання вказаних актів матеріали справи не містять, доказів надання відмови позивачу від прийняття цих робіт відповідачем суду не надано.

Зі змісту п. 3.1, пп. 3.1.1, 3.1.2 Договору № 16/04-10 вбачається, що оплата за цим Договором проводиться в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку генпідрядника на розрахунковий рахунок підрядника наступним чином: протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами цього договору генпідрядник сплачує підряднику аванс у сумі 12 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2 000,00 грн. Розрахунки за фактично виконані фізичні об'єми робіт проводяться генпідрядником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника у строк не пізніше 10 банківських днів з дня підписання сторонами акта виконаних робіт, які підтверджують виконання підрядником заявлених робіт згідно з затвердженим генпідрядником кошторисом, з врахуванням використаних підрядником матеріалів, або за вирахуванням вартості матеріалів, які передаються підряднику в монтаж і враховуються в акті прийому-передачі фактично виконаних робіт та суми сплаченого згідно з пп. 3.1.1 цього Договору авансу.

З наявних у матеріалах справи копій банківських виписок з особового рахунку позивача, вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем за виконані роботи частково на суму 60 000 грн. (т.1, а.с. 73, 76). Отже, несплаченою є заборгованість у сумі 83 950,87 грн.

03.05.2012р. позивач надіслав відповідачу лист № 03/05 у якому повідомляв відповідача про неотримання позивачем підписаних відповідачем актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за червень, липень 2010р. за Договорами № 15/04-10 та № 16/04-10. Також у даному листі позивач, з огляду на відсутність до цього часу зауважень та претензій щодо виконаних за договорами підрядних робіт, просив відповідача здійснити звірку взаємних розрахунків та повторно надав зазначені документи для підписання (т.1, а.с.77-79).

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на виконання субпідрядних робіт № 15/04-10 від 15.04.2010р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього) та договору підряду № 16/04-10 від 16.04.2010р. на комплекс будівельних робіт на будівництві житлового комплексу по вул. Олеся Гончара 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість на суму 109 771,82 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних позивачем робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 8 637,60 грн. пені, 12 206,62 грн. інфляційних втрат та 6 025,36 грн. 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що у зв'язку з неякісним виконанням позивачем робіт, 14.05.2010р. генеральному директору ТОВ "Житлолюкс Плюс" Герасимчуку вручено лист-претензію ТОВ "Будівельник-Сервіс" за вих. № 530, у якому було наголошено на тому, що згідно умов договору № 16/04-10 від 16.04.2010р. та діючих будівельних норм, акти виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, які повинні бути надані генпідряднику до 25 числа звітного місяця, не будуть розглядатися та перевірятися без наданих підрядником актів огляду прихованих робіт, виконавчих зйомок та протоколів випробування бетонних зразків за попередній місяць. Проте позивач не надав відповідей на претензії та жодних пояснень, з яких підстав ним не виконувалися договірні зобов'язання, не передав оформлену у встановленому порядку необхідну виконавчу документацію. Роботи заявлені в актах приймання виконаних підрядних робіт за договором № 16/04-10 від 16.04.2010р. за червень, липень 2010 року на загальну суму 68 831,20 грн. та за договором № 15/04-10 від 15.04.2010р. за червень 2010 року на загальну суму 16 463,43 грн., на думку відповідача, не виконувалися ТОВ "Житлолюкс Плюс", не є погодженими та не підписані зі сторони ТОВ "Будівельник-Сервіс". У зв'язку з цим, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог у даній справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договорів, які є договорами підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно зі статтею 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктами 10.3, 10.4 Договору № 15/04-10 передбачено, що генпідрядник, після прийняття та підписання виконаних робіт замовником (технічним наглядом), розглядає отриманий Акт прийняття виконаних робіт протягом трьох днів з моменту його отримання, і у випадку зауважень підписує його, або ж у цей же строк направляє субпідряднику підписаний зі своєї сторони проект Акту недоліків. Якщо протягом п'яти днів на адресу субпідрядника не надійшла відмова від підписання вищенаведених документів, такі вважаються підписаними. Якщо робота виконана субпідрядником з відступами від умов Договору, вимог Проектної документації, діючих нормативних актів, технологій виробництва, які погіршили роботу. Або з іншими недоліками, генпідрядником, в процесі приймання-передачі робіт оформлюється двосторонній акт недоліків та передається субпідряднику для підпису та оформлення у встановленому порядку. Субпідрядник, отримавши акт недоліків, зобов'язаний у триденний строк його підписати. Завірити печаткою та повернути генпідряднику, або у разі незгоди, повернути акт недоліків генпідряднику з обґрунтуванням. На підставі діючих норм, своїх заперечень. Якщо протягом трьох днів субпідрядником не повернуті генпідряднику підписані та оформлені належним чином акти недоліків або обґрунтовані заперечення щодо їх підпису, акти недоліків вважаються такими, що підписані сторонами.

Пунктом 5.2 Договору № 16/04-10 передбачено, що претензії до виконаних робіт за цим Договором, в т.ч. поставлених матеріалів, при їх наявності, порядок і терміни їх усунення вказуються в Акті недоробок складеного і підписаного сторонами. Виправлення, усунення дефектів, недоробок, недоліків у роботах здійснюються силами і за рахунок підрядника. Недоробки, дефекти, недоліки вважаються виправленими, усунутими з моменту підписання генпідрядником Акта про виправлення, усунення недоробок, недоліків (дефектного акту).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав суду належних доказів про направлення позивачу згідно вимог п. 10.3 Договору № 15/04-10, п. 5.1 Договору № 16/04-10 та ст. 853 ЦК України мотивованої відмови від приймання виконаних робіт та Акту недоробок (дефектного акту).

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача за первісним позовом на лист № 530 від 14.05.2010 не є вмотивованою відмовою від підписання актів, а містить лише повідомлення, що в подальшому акти виконаних робіт не будуть розглядатися та перевірятися без наданих підрядником актів огляду прихованих робіт. Вказане повідомлення відповідача не є також і відмовою від договорів в розумінні ст.ст. 615, 849 ЦК України.

Твердження відповідача за первісним позовом щодо не передачі позивачем за первісним позовом виконавчої документації є безпідставним та спростовується матеріалами справи, зокрема, лист-перелік виконавчої документації за травень, червень, липень 2010 року переданий виконробом ТОВ "Житлолюкс Плюс" Крук С.В. та отриманий Фабрикою О.В. 06.04.2011 свідчить про передачу зазначеної документації (т.2, а.с.12).

Слід також погодитися з тим, що посилання відповідача на Припис ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" від 24.06.2010 про виявлення порушень та недоліків в ході перевірки робіт на об'єкті "Житловий комплекс по вул. Гончара, 17-23", що виконані ТОВ "Будівельник-Сервіс", не може свідчити про недоліки у роботах, виконання яких, згідно з Договорами № 15/04-1, 16/04-10, доручено саме позивачу.

Твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що роботи, які зазначені в актах ф. КБ -2в та КБ-3 за червень 2010 року по Договору № 15/04-10 та за червень, липень 2010 року по Договору № 16/04-10 позивач не виконував і не передавав ТОВ "Будівельник-Сервіс", судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги.

Так, відповідно до п. 10.3 Договору № 15/04-10, генпідрядник, розглядає отриманий Акт прийняття виконаних робіт протягом трьох днів з моменту його отримання, і у випадку зауважень підписує його, або ж у цей же строк направляє субпідряднику підписаний зі своєї сторони проект Акту недоліків. Якщо протягом п'яти днів на адресу субпідрядника не надійшла відмова від підписання вищенаведених документів, такі вважаються підписаними. Відповідно до п. 5.1. Договору № 16/04-10 щомісячно до 30 числа звітного місяця, підрядник передає генпідряднику в двох примірниках Акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість. Генпідрядник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня одержання цих документів підписати їх або надати підряднику у цей же строк письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних ним робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України направлення позивачу мотивованої відмови від підписання спірних актів не надав суду.

З врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що виконані позивачем роботи за двома договорами на загальну суму 201 770,83 грн. є прийнятими відповідачем з урахуванням п. 10.3 Договору № 15/04-10 та п. 5.1 Договору № 16/04-10.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем здійснювалась часткова оплата за договорами, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Водночас, доказів оплати робіт в сумі 109 770,83 грн. суду не надано. У зв'язку з цим, неоплаченими відповідачем є виконані позивачем роботи за Договорами № 15/04-10, № 16/04-10 на загальну суму 109 770,83 грн., а не як помилково заявлено позивачем 109 771,82 грн. Отже, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 109 770,83 грн., тоді як в решті вимог про стягнення боргу у сумі 0,99 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Несплата заборгованості за виконані підрядні роботи є порушенням грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 ЦК України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 8 637,60 грн. пені, 12 206,62 грн. інфляційних втрат та 6 025,36 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 109 770,83 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 13.4 Договору № 15/04-10 та п. 6.3.1 Договору № 16/04-10 встановлено, що у випадку порушення строків оплати виконаних і прийнятих робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі подвійної одлікової ставки НБУ, яка діяла на період виникнення таких обставин, розрахованої від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому наявні підстави для застосування відповідальності за умовами договору, статті 625 ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Беручи до уваги викладені приписи закону та умови договорів, колегія суддів, перевіривши розрахунок нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних, в межах заявленого періоду, вважає, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 8 437,32 грн. пені, 12 184,56 грн. інфляційних втрат, 6 025,36 грн. 3% річних. В решті вимог слід відмовити.

Стосовно зустрічних вимог про стягнення збитків у розмірі 166 374 грн., колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначає, що позивач не виконав своїх зобов'язань по усуненню недоліків, що виникли у зв'язку з неякісним проведенням робіт, у зв'язку з чим відповідач вимушений був власними силами провести роботи по їх виправленню. На виправлення неякісно виконаних позивачем робіт відповідач поніс затрати у розмірі 166 374,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, які були надані на погодження відповідачем замовнику будівництва - ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" в межах виконання договору підряду № 3 від 03.03.2010. ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" було відмовлено ТОВ "Будівельник-Сервіс" у погодженні та оплаті даного акту, оскільки дані роботи були проведені по усуненню браку, а отже оплаті не підлягають. Таким чином, внаслідок того, що позивач допустив істотні недоліки у виконаній роботі та не усунув їх у розумний строк, відповідач стверджує, що він поніс збитки у розмірі 166 374 грн., які підлягають відшкодуванню позивачем за первісним позовом.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відхилив вказані доводи відповідача.

Як вже встановлено вище, відповідач в порушення п. 10.3, 10.4 Договору

№ 15/04-10 та п. 5.2 Договору № 16/04-10 не складав та не направляв відповідачу за зустрічним позовом Акт недоліків, і як наслідок в порушення п. 10.5, 10.6 Договору

№ 15/04-10 не вимагав від відповідача за зустрічним позовом безоплатного усунення недоліків, або безоплатного виконання робіт заново.

За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667,

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснював виконання робіт на суму 166 374 грн. виключно на підставі та в межах укладеного між ним та ТОВ "Інвестиційно-будівельна група" Договором № 3 від 03.03.2010.

Проте, відповідачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях позивача, зокрема, відповідачем не доведено наявності збитків як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання позивачем, не надано належних доказів протиправності дій позивача щодо навмисного невиконання умов Договору. Окрім того, відповідачем не надано доказів понесених збитків (витрат) у зв'язку з нібито неправомірними діями позивача та неналежним виконання Договору зі сторони позивача, а також доказів причинного зв'язку між "протиправною поведінкою" та "збитками".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 166 374 грн. збитків за Договорами підряду № 15/04-10 та № 16/04-10 не є доведеними належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалам справи, а тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими, з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі №5011-53/8416-2012, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник-сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2012р. у справі № 5011-53/8416-2012 без змін.

2. Матеріали справи № 5011-53/8416-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 22.02.2013р.