Рішення

від 20.02.2013 по справі 16/128-10-3450

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р.Справа № 16/128-10-3450

Господарський суд Одеської області

У складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача (заявника): ОСОБА_2 /особисто/; ОСОБА_3 за довіреністю від 16.03.2012р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 24.05.2011р. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 112 - 114 ГПК України, по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" про розірвання договору оренди та стягнення 70 288 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" (далі по тексту - ТОВ „Цитрус Дискаунт") про розірвання договору оренди від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 94,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а також про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 13 600 грн. та упущеної вигоди в сумі 56 688 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані фактом неналежного виконання ТОВ „Цитрус Дискаунт" прийнятих на себе грошових зобов'язань за вказаним договором оренди щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2010р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі.

В подальшому, 24.05.2011р. позивач звернувся до суду із заявою про перегляд рішення суду від 12.11.2010р. за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 112 - 114 ГПК України, яка була прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_2 посилається на факт скасування Вищим господарським судом України рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2010р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. зі справи № 12/89-10-2772 за позовом ТОВ „Цитрус Дискаунт" до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди, стягнення збитків та моральної шкоди. Оскільки скасовані судові рішення щодо недійсності договору оренди від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, були покладені в основу рішення суду по даній справі, скасування судових рішень зі справи № 12/89-10-2772, за переконанням заявника, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для даної справи та свідчить про необхідність перегляду судового рішення за правилами, визначеними ст.ст. 112-114 ГПК України.

Відповідачем власної правової позиції з приводу заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від 12.11.2010р. за нововиявленими обставинами наведено не було.

Розглянувши заяву ОСОБА_2, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є зокрема: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно з п.п. 2, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (з наступними змінами та доповненнями) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Так, в основу рішення від 12.11.2010р. господарським судом були покладено наступні обставини. Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2010р. зі справи № 12/89-10-2772, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р., за результатами розгляду позову ТОВ „Цитрус Дискаунт" до ОСОБА_2 було визнано недійсним договір оренди від 01.06.2010р., укладений між сторонами по справі. Даними судовими рішенням було встановлено та доведено факт навмисного введення відповідача в оману з боку ОСОБА_2 при укладенні даного договору, в результаті чого, вказаний договір оренди був визнаний судом недійсним на підставі положень ст. 230 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, приймаючи до уваги неможливість розірвання договору, який в установленому порядку визнано недійсним, а також враховуючи неможливість виникнення будь-яких грошових зобов'язань із недійсного правочину, як-то обов'язку внесення орендної плати, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 01.06.2010р. та стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 13 600 грн.

Крім того, на підстави викладених обставин господарський суд при вирішенні даної справи також дійшов висновку, що, з урахуванням висновків господарських судів, зроблених при розгляді справи № 12/89-10-2772, у діях ТОВ „Цитрус Дискаунт" відсутні необхідні елементи складу цивільного правопорушення, які є необхідними для настання деліктної відповідальності, зокрема відсутній сам факт понесення ОСОБА_2 збитків у вигляді упущеної вигоди. З огляду на викладене, господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог і в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 56 688 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2010р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. зі справи № 12/89-10-2772, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. В подальшому, судові рішення господарських судів першої та другої інстанцій, ухвалені в результаті нового розгляду справи № 12/89-10-2772, були також скасовані Вищим господарським судом України з повторною передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2012р. по справі № 6-12/89-10-2772, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2012р., у задоволенні позовних вимог ТОВ „Цитрус Дискаунт" про визнання недійсним договору оренди від 01.06.2010р., укладеного із ОСОБА_2, а також про стягнення з останньої матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 98 000 грн., було відмовлено.

Таким чином, в результаті остаточного вирішення справи № 6-12/89-10-2772 було встановлено факт відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, висновок про недійсність якого було покладено в основу судового рішення, ухваленого за результатами розгляду даної справи по суті. Отже, скасування рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2010р. та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. зі справи № 12/89-10-2772 та наступна відмова у задоволенні позовних вимог ТОВ „Цитрус Дискаунт" про визнання недійсним вищезазначеного договору оренди за результатами остаточного вирішення вищезазначеної справи повністю спростовують висновки, покладені господарський судом Одеської області в основу рішення від 12.11.2010р. по даній справі.

Відповідно до ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.

Згідно з п. 8.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 „Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення від 12.11.2010р. щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на умовах договору оренди від 01.06.2010р., визнаного недійсним в межах судового провадження № 12/89-10-2772, а також приймаючи до уваги, що врахування цих нововиявлених обставин в цілому потребує переоцінки всіх обставин в їх сукупності, на підставі положень ст.ст. 112 - 114 ГПК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення від 12.11.2010р. у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 8 ст. 114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2010р. між ОСОБА_2 (Орендодавець) та ТОВ „Цитрус Дискаунт" було укладено договір оренди нежитлового приміщення, у відповідності до умов п.п. 1.1, 1.3, 1.4, 5.1 якого Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язався прийняти не житлове приміщення загальною площею 94,8 кв.м. по АДРЕСА_2 (далі по тексту договору іменується „Приміщення"), та зобов'язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Приміщення надавалось з метою розміщення в ньому магазину непродовольчих товарів та надання супутних цим товарам послуг. Технічний стан та інші характеристики Приміщення, що надається в оренду, вказані в акті передання-приймання Приміщення. Після підписання акту передання-приймання приміщення він є невід'ємним додатком до цього договору. Цей договір діє протягом 35 місяців.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.ст. 759, 760, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями п.п. 2.1, 3.1.1 договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. передбачено, що вступ Орендаря у володіння та користування Приміщенням наступає з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. Орендодавець зобов'язаний в строк до 01.06.2010р. передати приміщення Орендарю за актом приймання-передачі.

В силу положень ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. При цьому, у відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010р. сторонами по справі було підписано акт прийому-передачі частини нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, чим було посвідчено факт передачі Орендодавцем на користь ТОВ „Цитрус Дискаунт" нежитлового приміщення загальною площею 94,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке є предметом договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. Вказаний акт приймання-передачі свідчить, що об'єкт оренди було передано відповідачу у користування в належному стані, будь-яких зауважень з боку останнього щодо прийнятого об'єкту в акті не відображено.

Приймаючи до уваги зміст складеного сторонами акту приймання передачі нежитлового приміщення, яке є предметом договору оренди від 01.06.2010р., а також висновки щодо відсутності обтяження орендованого майна правами третіх осіб та фактичного його використання ними на час складання цього документу, які відображені в мотивувальній частині рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2012р. по справі № 6-12/89-10-2772 та відповідно до ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення для даної справи через ідентичний суб'єктний склад сторін, і враховуючи правову природу договору оренди як реального, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. слід вважати укладеним з моменту передання відповідачу у користування об'єкту оренди, тобто з 01.06.2010р.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.7 договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. орендна плата складається з плати за користування орендованим приміщенням, комунальних та експлуатаційних платежів, пов'язаних з користуванням орендованим приміщенням. Орендар за користування орендованим Приміщенням сплачує плату, розмір якої становить 13 600 грн. без ПДВ. В період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. розмір плати за користування орендованим приміщенням складає 6 800 грн. без ПДВ. Плата за користування приміщенням сплачується Орендарем до 10 числа поточного місяця за поточний місяць оренди на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Орендодавець передає Орендарю щомісяця акти виконаних робіт за останній оплачений місяць разом з рахунком за поточний місяць оренди до 5 числа. В період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. на період проведення ремонтних робіт Орендодавець звільняє Орендаря від обов'язку сплачувати плату за користування приміщенням.

Відповідно до ст. 762 ЦК України з користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Положеннями ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, ТОВ „Цитрус Дискаунт" після прийняття орендованого майна в користування не сплачувало на користь ОСОБА_2 орендну плату. Проаналізувавши умови договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. щодо порядку внесення орендної плати, а також відповідні приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зазначає наступне.

Так, протягом першого місяця користування орендованим майном, а саме з 01.06.2010р. по 30.06.2010р., відповідач був звільнений від внесення орендної плати згідно з п. 4.7 договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., що цілком відповідає положенням ст. 762 ЦК України. Крім того, положеннями п. 4.2.1 названої угоди було передбачено, що за другий місяць користування орендованим приміщенням, а саме з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., ТОВ „Цитрус Дискаунт" було зобов'язане сплатити орендну плату в сумі 7 800 грн. із строком її внесення до 10.07.2010р. включно.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Цитрус Дискаунт" в строк до 10.07.2010р. не сплатило на користь ОСОБА_2 орендну плату за користування майном протягом липня 2010р., чим порушило прийняті на себе грошові зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. Досліджуючи наявність підстав для розірвання названого договору оренди у зв'язку із вказаним допущенням відповідачем вказаного порушення його умов, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Вказану правову позицію висловлено у постанові Верхового Суду України від 08.05.2012р. № 3-26гс12, ухваленій з мотивів неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Так, орендна плата відповідно до положень ст. 284 ГК України, є однією із істотних умов договору. При укладенні договору оренди орендодавець має на меті отримання доходу у якості орендної плати від використання належного йому майна, в той час як недотримання орендарем обов'язку внесення орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

У зв'язку із викладеним, порушення з боку відповідача обов'язку внесення орендної плати, який випливає з умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. є істотним порушенням договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, що є самостійною підставою для розірвання вказаного договору за рішенням суду.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, через істотне порушення відповідачем умов зазначеного договору.

Досліджуючи обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 13 600 грн., суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Слід мати на увазі, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе зобов'язання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях ТОВ „Цитрус Дискаунт" складу цивільного правопорушення, яке зумовило завдання позивачу збитків в сумі 13 600 грн.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, в обґрунтування позовних вимог у названій частині позивач посилався на той факт, що внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати ОСОБА_2 було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 13 600 грн., що є сумою неотриманої орендної плати.

По-перше, суд зазначає, що за своєю правовою природою сума основного боргу за грошовим зобов'язанням, невиконаним належним чином, не може бути кваліфікована як упущена вигода кредитора. Під упущеною вигодою, в такому випадку, прийнято розуміти доходи (прибуток), який би отримав позивач за умови спрямування ним коштів, отриманих від відповідача в якості орендної плати, на забезпечення власної господарської діяльності. Саме неотримання такого роду доходів, обгрунтованість та достеменність їх майбутнього отримання, у випадку наявності у діях відповідача інших елементів складу цивільного правопорушення, наділяє кредитора правом вимагати компенсації упущеної вигоди.

Отже, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було неправильно визначено заборгованість відповідача з орендної плати, яку ОСОБА_2 мала намір стягнути в судовому порядку, як власну упущену вигоду. В результаті допущеної помилки позивач неправильно визначено правові підстави виникнення даної суми заборгованості, у зв'язку з чим, всупереч приписам ст. 623 ЦК України позивачем не доведено належними доказами факту нанесення йому збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 13 600 грн.

Крім того, як було зазначено вище по тексту рішення, протягом періоду, що передував моменту звернення до суду із даним позовом, ТОВ „Цитрус Дискаунт" мало сплатити на користь ОСОБА_2 орендну плату в сумі 7 800 грн. за користування орендованим майном протягом періоду з 01.07.2010р. по 31.07.2010р., в той час як за попередній період - з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. відповідач був звільнений від обов'язку сплачувати орендну плату. В той же час, ОСОБА_2, не наводячи будь-яких обґрунтованих доводів та без визначення періоду, протягом якого їй було завдано шкоди, вимагало стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати в сумі 13 600 грн.. Тобто, позивачем фактично не наводиться період, за який просить суд стягнути заборгованість у розмірі 13 600 грн. Викладене також свідчить про порушення позивачем положень ст. 623 ЦК України, що укладається у неналежному доведенні розміру упущеної вигоди, яка заявлена до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку щодо неналежного доведення ОСОБА_2 факту понесення нею збитків в сумі 13 600 грн., що виключає покладення на ТОВ „Цитрус Дискаунт" обов'язку компенсації цих витрат з підстав деліктної відповідальності. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у названій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем також заявляються вимоги про стягнення з відповідача збитків у сумі 56688грн. Вимоги в цій частині позову обґрунтовані отриманням ОСОБА_2 02.06.2010р. з боку ПП „Ладомир" пропозиції щодо укладання договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 94,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 та вимушеною відмовою позивача від укладання даного договору з огляду на передачу цього приміщення в оренду ТОВ „Цитрус Дискаунт". Посилаючись на пропозицію ПП „Ладомир" в частині суми орендних платежів у розмірі 28440грн. на місяць, позивач вважає, що нею не були одержані доходи у розмірі 56688грн., які і просить стягнути в межах провадження по даній справі.

Суд зазначає, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними , а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Тобто, законодавство чітко визначає, що неотриманню прибутку управненою особою має передувати факт порушення зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, оферта на укладення договору оренди від ПП „Ладомир" надійшла до позивача 02.06.2010р., тобто після укладення договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. Отже, факт відмови у акцептуванні оферти ніяким чином не пов'язувався з виконанням ТОВ „Цитрус Дискаунт" власних обов'язків орендаря, що повністю виключає причинно-наслідковий зв'язок між ймовірним доходом позивача від орендної плати, який міг бути отриманий нею у випадку укладення договору оренди із ПП „Ладомир".

Більш того, суд зазначає, що за умови чинності договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. позивач як орендодавець не має право розраховувати, навіть гіпотетично, на отримання орендної плати від іншого орендаря при ймовірному укладенні із ним договору оренди, що повністю виключає можливість кваліфікації грошових коштів в сумі 56 688 грн. за офертою ПП „Ладомир", заявлених до стягнення в межах даної справи, як упущеної вигоди ОСОБА_2

Викладене, за переконанням суду, свідчить про недоведеність факту нанесення ОСОБА_2 збитків в сумі 56 688 грн. як упущеної вигоди - орендної плати, яка могла бути сплачена ПП „Ладомир" у випадку отримання в користування нежитлового приміщення загальною площею 94,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, так і необхідного причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ТОВ „Цитрус Дискаунт" і цими ймовірними збитками. Викладене свідчить про повну необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 у названій частині, що унеможливлює їх задоволення.

За таких обставин, після скасування рішення суду від 12.11.2010р. по даній справі у зв'язку із нововиявленими обставинами та вирішення спору із урахуванням цих матеріально-правових фактів, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 шляхом розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, в той час як у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати в сумі 13 600 грн. та упущеної вигоди в сумі 56 688 грн. повторно слід відмовити із застосуванням інших правових підстав.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим, рішення від 12.11.2010р. слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково шляхом розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., укладеного між сторонами по справі, а у задоволенні решти позову відмовити відповідно до ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 623, 640, 651, 759, 760, 762, 763, 765, 782, 783 ЦК України, ст.ст. 224, 225, 284, 286, 291 ГК України.

Судові витрати зі сплати державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при розгляді даної справи та при зверненні до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85, 86, 112-114 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2010р. по справі № 16 / 128 - 10 - 3450 за нововиявленими обставинами - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2010р. по справі № 16 / 128 - 10 - 3450 - скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

4. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт".

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Цитрус Дискаунт" /65039, м. Одеса, просп. Гагаріна, 25, офіс 550, код ЄДРПОУ 34055340, п/р 26001311167601 в АБ „Південний" в м. Одеса, МФО 328209/ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 /65117, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в „ВіЕйБі Банк" м. Київ, МФО 380537/ держмито в сумі 127 грн. 50 коп. /сто двадцять сім грн. 50 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписаний 25.02.2013р.

Відповідно до ч. 7 ст. 114 ГПК України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Суддя С.П. Желєзна