Постанова

від 25.02.2013 по справі 5011-36/7321-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5011-36/7321-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Нікітіної-Дудікової Г.Ю., дов. № б/н від 24.05.2012 року;

Відповідача -1: Карманова А.М., дов. № 12-294 від 23.08.2012 року;

Відповідача -2: Манаєнка Д.В. - голови правління, Пашковського Д.В., дов. № б/н від 14.01.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року

у справі № 5011-36/7321-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім"

до відповідача -1 Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

відповідача -2 житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський"

про визнання недійсним договору оренди та стягнення 268 000 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський", просило визнати недійсним договір оренди вбудованих нежитлових приміщень розташованих на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві, які позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а загальною площею 176,8 кв.м., укладений між відповідачами у справі та стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 120 000 грн. неодержаних доходів від користування майном в порядку ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та 148 800 грн. збитків (т. 1, а.с. 6-12).

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані приміщення належать на праві власності з 14.09.2011 року товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім", отже, житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський" не може виступати орендодавцем цих приміщень, оскільки не зареєстрував право власності на них.

Крім того, вимоги позивача мотивовані тим, що Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" набула майно, що належить позивачу без достатньої правової підстави та відмовилася своєчасно повернути його, чим завдала збитки позивачу в сумі 148 800 грн., тому повинна також сплатити на користь позивача неодержані доходи від користування вказаним майном у сумі 120 000 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2012 року замінено відповідача -1 - Київську міську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" належним відповідачем - Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" (т. 2, а.с. 11-13).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року (головуючий Жук Г.А., судді Зеленін В.О., Мальченко А.О.) (т. 2, а.с. 164-172) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень розташованих на 1-му поверсі по вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві загальною площею 176,8 кв. м., укладений 29.06.2011 року між житлово-будівельним кооперативом "5-й Радянський" та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта". Стягнуто з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" збитки у сумі 148 800 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 97-110).

Оскаржені судові акти мотивовано відсутністю у відповідачів підстав для укладення оспорюваного договору, і, як наслідок, підстав для користування Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" об'єктом оренди.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2, а.с. 181-185).

Заявник касаційної скарги посилається на порушення норм процесуального і матеріального права, яких, на його думку, припустилися суди попередніх інстанцій, що призвело до прийняття неправильних рішень.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2012 року касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.12.2012 року (т. 2, а.с. 180).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 11.01.2013 року (т. 2, а.с. 213-214).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/16 від 08.01.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Бондаря С.В. (т. 2, а.с. 215).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2013 року касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.01.2013 року (т. 2, а.с. 216-218).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 28.01.2013 року (т. 2, а.с. 220-222).

У судовому засіданні 28.01.2013 року оголошено перерву до 11.02.2013 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги (т. 2, а.с. 228-230).

У судовому засіданні 11.02.2013 року оголошено перерву до 25.02.2013 року.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2010 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Київською міською дирекцією Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208, у тому числі по вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві приміщення першого поверху загальною площею 176,8 кв. м. (т. 1, а.с. 68-73).

Відповідно до пункту 8.2 договору № 521/7-61/-1208 строк його дії встановлений з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року (т. 1, а.с. 72).

Згідно пункту 2 рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 "Про питання організації управління районами у місті Києві" припинено з 31.10.2010 року шляхом ліквідації діяльність районних у місті Києві рад.

Пунктом 4 вказаного рішення були припинені з 31.10.2010 року шляхом ліквідації виконавчі органи районних у місті Києві рад, у тому числі і Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року у справі № 30/302 за позовом житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" до Шевченківської районної у місті Києві ради, третя особа - Київська міська рада визнано за житлово-будівельним кооперативом "5-й Радянський" право власності на вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на 1-му поверсі літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а загальною площею 176,8 кв. м. (т. 1, а.с. 63-67).

10.03.2011 року житлово-будівельний кооператив "5-й Радянський" та Київська міська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" внесли зміни у договір оренди нежитлових приміщень № 521/7-61/-1208 від 01.06.2010 року, доповнивши п. 1.1 договору підпунктом 1.1.1 стосовно визначення житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" орендодавцем, а 29.06.2011 року між відповідачами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна строком до 28.06.2014 року (т. 1, а.с. 76, 77-81).

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 30.06.2011 року у справі № 6/133 за позовом приватного підприємства "12.12" до житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" про визнання права власності, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім" до житлово-будівельного кооперативу "5-й Радянський" про визнання права власності, яке набрало законної сили у встановленому порядку, за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ваш Дім" визнано право власності на вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 у місті Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а загальною площею 176,8 кв. м. (т. 1, а.с. 21-26).

14.09.2011 року позивачем проведено державну реєстрацію права власності на вказані приміщення в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно пп.1 п. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 08.12.2010 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 08.12.2010 року) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктом 6 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 08.12.2010 року) передбачено, що будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладання договору оренди від 29.06.2011 року житлово-будівельним кооперативом "5-й Радянський" право власності на приміщення, які підлягали передачі в оренду Українському державному підприємству поштового зв'язку "Укрпошта", у передбаченому законом порядку не зареєстровано, а тому дійшли висновку, що право власності на вищевказані приміщення у орендодавця не виникло.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Параграфом 1 Глави 58 Цивільного кодексу України визначено загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до п. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки на момент укладання договору оренди 29.06.2011 року вказані приміщення житлово-будівельному кооперативу "5-й Радянський" на праві власності не належали, зміст оспорюваного договору суперечить приписам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 6 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листами від 15.12.2011 року та 11.01.2012 року позивач повідомив Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі його Київської міської дирекції про набуття ним права власності на займані приміщення по вул. Гоголівська, 1-3 у м. Києві та, виходячи з припущення законного укладання попереднього договору оренди цих приміщень, запропонував внести відповідні зміни до вказаного договору в частині особи орендодавця, якщо такий договір дійсно був укладений.

Факту внесення змін у вищезгаданий договір судами не встановлено.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно п. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2012 року позивач уклав з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрегатор мобільного контенту" договір оренди належних йому на праві власності по вул. Гоголівській, 1-3 у м. Києві нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 49-53).

Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на 1-му поверху літери А будинку літер. А по вул. Гоголівська, 1-3 у м. Києві, позначені на експлікації до поверхового плану за № 94а загальною площею 176,8 кв.м.

Відповідно п. 7.1 договору орендодавець зобов'язався передати орендарю об'єкт оренди по акту приймання-передачі майна протягом 15 днів з моменту укладання договору.

Неможливість позивача у повному обсязі реалізувати належне йому право власності на спірні приміщення стало підставою для звернення з вимогами про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суди дійшли висновку, що у зв'язку з тим, що Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" не звільнило приміщення, позивач не зміг передати його новому орендарю у строки, визначені умовами укладеного договору оренди від 31.01.2012 року та не отримав бажаного та очікуваного доходу (орендної плати), що є його збитками у вигляді упущеної вигоди.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2012 року у справі № 5011-36/7321-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков