Постанова

від 25.02.2013 по справі 5015/1204/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5015/1204/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПрокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 у справі№ 5015/1204/12 господарського судуЛьвівської області за позовомПершого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі Міністерства оборони України до 1. Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" провизнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників від: позивача не з"явився відповідача 1. не з"явився 2. Гришко В.А. (довір. від 23.02.2013р.) Керод Р.П. (довір. від 10.09.2012р.) Гай О.О. (довір. від 10.09.2012р.) прокуратуриРубан Д.В. - посвідчення № 000763

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник військового прокурора Західного регіону України (Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі Міністерства оборони України (Позивач) з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (Відповідач 1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" (Відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс".

В позовній заяві Прокурор зазначає, що спірний договір укладено з порушенням вимог пунктів 1, 4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.04.1999 № 1447, які передбачають, що відчуження майна державного підприємства, його структурного підрозділу, функції управління яким в установленому порядку передані державним органам приватизації, здійснюються безпосередньо підприємством після отримання погодження державного органу приватизації, який здійснює функції управління цим підприємством, частина 2 статті 33, частина 1 статті 37 Закону "Про власність", стаття 10 Закону "Про підприємства в Україні", відповідно до якої відчуження засобів виробництва від держави здійснюється виключно на конкурентних засадах у порядку, що визначається Фондом державного майна України, що відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р) чинного на момент укладання угоди, дає підстави визнати угоду недійсною як таку, що не відповідає вимогам закону.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 у справі № 5015/1204/12 позовні вимоги Прокурора задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 19 від 15.10.203.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора та виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна № 19 від 15.10.203 Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" не отримало відповідного дозволу на відчуження майна, а отже вчинило дії по відчуженню майна в іншому порядку, ніж передбачено законодавством.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 скасовано рішення місцевого господарського суду у справі № 5015/1204/12, прийнято нове рішення про відмову в позові Прокурора.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 536,50 грн. відшкодовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" за рахунок Міністерства оборони України.

Постанова апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", затвердженого Міністерством оборони України 29.01.1998р., Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю. Засновником підприємства є Міністерство оборони України. Наказом Міністерства оборони України № 212 від 14.07.1999р. "Про вдосконалення управління підприємствами квартирно-будівельного комплексу Збройних сил України" Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України делеговано повноваження по функціональному управлінню державними підприємствами квартирно-будівельного комплексу Збройних сил України, яке затвердило, розроблений Державним підприємством Міністерства оборони України "Західвійськбуд" бізнес-план на 2003 рік "Про заходи щодо повної ліквідації збиткових філій", в пункті 30 якого зазначено нерухоме майно, котре було предметом договору купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003.

Відчуження майна Збройних сил України регламентується іншими правовими нормами, ніж ті, на які посилається Прокурор. Зокрема, пункт 3 "в" Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, вказує на те, що дія цього Положення не поширюється на майно Збройних Сил України.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, Прокуратура Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України повністю скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 у справі № 5015/1204/12 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 по даній справі.

В касаційній скарзі заявник вказує на те, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" засноване на державній формі власності, а спірне нерухоме майно згідно статті 1 Закону "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 та пункту 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки відноситься до групи "А", повноваження на його відчуження на час укладення спірного договору належить також Фонду державного майна України в особі його регіональних управлінь, але останні не повідомлялися про здійснення відчуження нерухомого майна за договором № 19 від 15.10.2003. Оскільки дозволу на відчуження спірного нежитлового приміщення не отримано, то за нормами статті 203 Цивільного кодексу України воно вибуло з державної власності поза волею власника.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону "Про Збройні Сили України" до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено порядок надання Збройним Силам в управління об'єктів державної власності, а в силу статті 14 цього Закону визначено особливості правового режиму майна Збройних Сил згідно із законами України, серед яких є Закон "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", стаття 2 якого встановлює, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку його вилучення належить до компетенції Кабінету Міністрів України, а згідно з Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 рішення на відчуження державного майна приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів).

Прокурор також зазначає, що апеляційним судом безпідставно зроблено висновок про те, що Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства Оборони України на момент укладення оспорюваного договору було органом управління майном Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та надало останньому дозвіл на відчуження спірного нерухомого майна, оскільки відповідно до наказу Міністерства оборони України № 212 від 14.07.1999р. "Про вдосконалення управління підприємствами квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України" йому делеговані повноваження по функціональному управлінню державними підприємствами квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України і воно не наділено повноваженнями на відчуження нерухомого майна цих підприємств.

При цьому, Прокурор просить застосувати норми статей 203, 215, 216, Цивільного кодексу України, які передбачають, що зміст правочину не може суперечити зазначеному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15 жовтня 2003 року між Філіалом державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" - 20 Управління начальника робіт в особі керівника філіалу Тиховецького Я.С., який діє на підставі Положення про 20 Управління начальника робіт - філіал державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та доручення № 1289 від 25.12.2002 (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-Сервіс" в особі директора Малого М.Т. (Покупець) укладено договір № 19, за умовами якого Продавець продав, а Покупець, як переможець конкурсу, купив будівлю складу загальною площею 405,9 кв.м., розташовану в с. Малехів Жовківського району Львівської області по вулиці Л.Українки, 45.

В пунктах 1.2, 1.4 договору зазначено, що майно, яке є предметом цього договору належить Державному підприємству Міністерства оборони України "Західвійськбуд", обліковується на його балансі, як необоротні матеріальні активи і описане у звіті про експертну оцінку об'єктів нерухомості станом на 09.10.2003.

Згідно пункту 5.1 договору Продавець гарантує, що він володіє всіма необхідними правами пов'язаними з продажем майна, продаж здійснює на підставі статті 36 Закону "Про підприємства в Україні", статті 7 Закону "Про власність".

В березні 2012 року Військова прокуратура західного регіону України звернулася з позовом в інтересах Міністерства оборони України про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003 з посиланням на частину 1 статті 203, частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

В частині 1 статті 215, частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України закріплені положення про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення норм права, передбачених в цьому Кодексі, інших актах цивільного законодавства.

Оскільки Цивільний кодекс України в редакції від 16.01.2003 введений в дію з 1 січня 2004 року, а оспорюваний договір укладено 15.10.2003, норми цього Кодексу не можуть застосовуватися до даних правовідносин.

В пункті 2 постанови Пленуму верховного Суду України від 06.11.1999 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в пункті 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-05/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вказується на те, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час укладення оспорюваного договору, встановлює що недійсною є угода , що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 4 Закону "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а стаття 37 цього Закону передбачає, що майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

В Статуті Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" зазначається, що воно засноване на майні Збройних Сил України, його майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання (пункт 4.2 Статуту) і відчуження засобів виробництва, що є державною власністю здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством (пункт 4.4 Статуту).

Згідно пункту 1 Положення "Про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1447 (Положення), в редакції на час укладення оспорюваного договору, відчуження майна це передача права власності на державне майно, яке перебуває на балансі суб'єктів підприємницької діяльності, іншим юридичним особам шляхом його продажу за грошові кошти, а стаття 7 Закону "Про приватизацію державного майна" встановлює, що державна політика в сфері приватизації здійснюється Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами у районах і містах.

Пунктом 4 Положення визначено, що відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, за погодженням з Фондом державного майна або його регіональними відділеннями.

При цьому пункт 6 Положення передбачає передачу до органу управління майном та Фонду державного майна України пакета документів, зокрема, звернення підприємства; техніко-економічне обґрунтування доцільності відчуження майна та використання коштів; акт про оцінку вартості основних засобів, які підлягають відчуженню згідно з даними бухгалтерського обліку - за встановленою формою; акт про інвентаризацію основних засобів, які підлягають відчуженню; акт про технічний стан майна; звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) та інші.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідно до частини 3 статті 7 Закону "Про приватизацію державного майна" саме органу приватизації надано право, зокрема, здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації.

Матеріали справи не містять доказів погодження Фонду державного майна чи його територіального відділення на відчуження державного майна за договором купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Прокурора та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003.

Суд касаційної інстанції не може взяти до уваги висновки апеляційного господарського суду щодо наявності дозволу Міністерства оборони України на відчуження будівлі складу площею 405,9 кв.м., оскільки в силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України сторонами не доведено спрямування пакету документів до Міністерства оборони України на відчуження нерухомого майна, в тому числі і погодження Фонду державного майна, як цього вимагає пункт 6.8 Положення, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 № 1447.

Посилаючись на пункт 3 "в" Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, де зазначено, що дія цього Положення не поширюється на майно Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє рішення Кабінету Міністрів України про відчуження військового майна, як цього вимагає частина 2 статті 6 Закону "Про правовий режим майна у Збройних силах України".

Тобто, відчуження нерухомого майна за договором № 19 від 15.10.2003, яке належало Державному підприємству Міністерства оборони України "Західвійськбуд" не узгоджено ні з Кабінетом Міністрів України, ні з Фондом державного майна України чи його територіальними органами.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 по даній справі підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012 у справі № 5015/1204/12, яким відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР визнано недійсним договір купівлі-продажу № 19 від 15.10.2003, залишається без змін.

З огляду на викладене, касаційна скарга Прокуратури Західного регіону з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольняється.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 у справі № 5015/1204/12 скасувати.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2012р. у справі № 5015/1204/12 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" (80383, Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, код ЄДРПОУ 24308317) в дохід Державного бюджету 401,45 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Буд-сервіс" (79066, м. Львів, вул. Кос-Анатольського, 18/6, код ЄДРПОУ 31804701) в дохід Державного бюджету 401,45 грн. судового збору.

Доручити Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда