Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-6358/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2013 р. Справа № 2а-6358/12/1470

м. Миколаїв

16:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Бойка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ», вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0002692301, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» (надалі - Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0002692301, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач).

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що висновки ДПІ про безпідставність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість не відповідають законодавству, тому зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 2104 грн. є протиправним.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 53-54), в яких висловив позицію, що була раніше викладена відповідачем в акті перевірки Товариства.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги позову підтримав, представник ДПІ просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.01.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

В період з 31.10.2012 по 06.11.2012 ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за період з 01.04.11 по 30.06.11 по взаємовідносинах з ТОВ «ВЕЛЛТОП» (код ЄДРПОУ 36087018) та за період з 01.01.12 по 31.03.12 по взаємовідносинах з ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 30565548). За результатами перевірки ДПІ 13.11.2012 склала акт № 3377/22-200/34437753 (надалі - Акт, ар. с. 10-25). На стор. 27 Акта (ар. с. 24) ДПІ зазначила: «Перевіркою показників, відображених у рядках 1-9 Декларації за лютий 2012 року встановлено, що на формування податкових зобов'язань вплинуло здійснення операцій з реалізації товарів (послуг) на митній території України (рядок 1), а саме: оптова торгівля сільськогосподарської продукції. Загальна сума податкових зобов'язань складає 583603 грн. Перевіркою показників, відображених в рядках 10-17 Декларації за лютий 2012 року встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), послуг з оренди. Загальна сума податкового кредиту складає 720579 грн. Основною причиною від'ємного значення податку на додану вартість є придбання послуг на суму 2104 грн. у ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», фактичне отримання яких ТОВ «ЕВЕРІ» не доведено.» . Детально суть порушень викладено в пункті 3.2.1 Акта, стор. 15-22 (ар. с. 18-21). Зокрема, ДПІ вказала, що перевіркою «… не підтверджено правочини підприємства ТОВ «ЕВЕРІ» … з … ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» … у зв'язку з ненастанням правових наслідків, внаслідок чого не підтверджено показники податкового кредиту згідно податкових декларацій з ПДВ на… 2104,17 грн.» .

У розділі 4 Акта (Висновок, стор. Акта 29, ар. с. 25) ДПІ вказала, що Товариство порушило: пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України. Ці норми ДПІ вказала і у податковому повідомленні-рішенні від 21.11.2012 № 0002692301, яким зменшила Товариству розмір від'ємного значення суми ПДВ за лютий 2012 року на 2104 грн. (надалі - Рішення, ар. с. 9).

На думку суду, вимоги Товариства про визнання Рішення протиправним і про його скасування підлягають задоволенню.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України містить визначення об'єкта оподаткування, згідно з яким об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Позивач отримав послуги від ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» на митній території України, отже твердження ДПІ про порушення відповідачем цієї норми є безпідставними. До того ж, об'єкт оподаткування визначає постачальник, а позивач у справі був покупцем послуг. Недоречним є посилання в Акті і в Рішенні на пункт 187.1 статті 187 і на пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (якими встановлено, що є датою виникнення податкових зобов'язань і яким чином визначається база оподаткування в разі постачання товарів/послуг): за результатами господарської операції у Товариства не виникло податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав Товариство надати копії всіх документів, на підставі яких до податкового кредиту було включено суму 2104,17 грн. На вимогу суду Товариство надало: договір № 2102/3 від 21.02.2012, договір № 2102/2 від 21.02.2012, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, докази сплати сум ПДВ (ар. с. 39-52).

Одночасно ДПІ була зобов'язана надати копію акта ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 30565548) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками» від 28.08.2012 № 702/22-225/30565548. Висновки саме цього акта були покладені відповідачем в основу відповідної частини Акта (в судовому засіданні представник ДПІ пояснив, що дата, номер Акта і найменування органу державної податкової служби - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва стор. 17 Акта, ар. с. 19, були зазначені помилково).

Судом встановлено, що висновок відповідача про безпідставність включення Товариством до складу податкового кредиту суми ПДВ, що була сплачена у лютому 2012 року на користь ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» у складі вартості наданих послуг, ґрунтується виключно на зазначеному акті ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.02.2012 № 702/22-225/30565548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 30565548) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «ДНІПРОЦЕНТРБУД» (код ЄДРПОУ 30916917), ТОВ «АМЕТИСТА» (код ЄДРПОУ 31300742) за січень 2012 року, ТОВ «ПРАВОВА ГРУПА «ДОМІНІОН» (код ЄДРПОУ 33831564) за лютий 2012 року, ПП «ФРОНТ-ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 36288057), ТОВ «ДНІПРОЦЕНТРБУД» (код ЄДРПОУ 30916917), ТОВ «АМЕТИСТА» (код ЄДРПОУ 31300742) за березень 2012 року, ПП «ФРОНТ-ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 36288057) за квітень 2012 року, КПП «ТЕХ-КОНТРАКТ» (код ЄДРПОУ 31159852), ПП «ФРОНТ-ПІВДЕНЬ» (код ЄДРПОУ 36288057), ПП «ТУРБОТЕХ» (код ЄДРПОУ 36317260) за травень 2012 року, ТОВ «БІМОША-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35911871) за червень 2012 року та контрагентами-покупцями» (ар. с. 74-84).

Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акти про неможливість проведення перевірки не є джерелом податкової інформації.

Крім того, суд прийняв до уваги, що Товариство включило до податкового кредиту суми ПДВ, що були сплачені в зв'язку з постачанням ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» послуг (виконання робіт з розрахунку проекту лімітів на утворення та розміщення відходів на 2013 рік, розрахунку реєстрових карт об'єктів утворення відходів, розрахунку технічних паспортів відходів, розрахунку технічного звіту з інвентаризації відходів виробництва), що, як правило, не обумовлюється отриманням товарів/послуг від інших осіб, в зв'язку з чим посилання в Акті на непідтвердження господарських відносин ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» з іншими особами є недоречним. ДПІ здійснила невиїзну перевірку Товариства, тому не мала можливості спростувати факт отримання Товариством послуг від ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС».

Наданими документами Товариство підтвердило існування правових і фактичних підстав для включення до податкового кредиту суми 2104 грн.

Стосовно висновків ДПІ про укладання ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» з вказаними вище особами «… нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат та податкового кредиту» (стор. 22 Акта, ар. с. 21) суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002692301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 21.11.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» судові витрати в сумі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 28 січня 2013 року.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

« 22» січня 2013 року Справа № 2а - 6358/12/1470

м. Миколаїв

16:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Щедрова Є.В.,

представника відповідача: Бойка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ»

(вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017),

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028),

про: визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0002692301, -

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002692301, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 21.11.2012.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВЕРІ» судові витрати в сумі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна